Двічі в одну річку не ввійдеш

Більше я не дамся смутку в полон,

І не наздожене мене печаль.

Я не заплачу за тобою знов.

Прощавай, (2), Любий (2).

Двічі в одну річку не ввійдеш, не благай мене,

Ти зі мною щастя не знайдеш, не руйнуй, що є.

Наша пам'ять збереже любов, що у нас була,

Вибач, зрозумій, я ж любила.

 

Те, що вже минуло, не повернеш,

І ти не знайдеш ніжність в моїх очах.

Щастя, що втікає, не доженеш,

Ти – один, я – одна.

Любий. (2)

Двічі в одну річку....

 

ТИ ВТРЕТЄ ЦЬОГО ЛІТА ЗАЦВІТЕШ

Ти втретє цього літа зацвітеш

Такою квіткою тендітною п'янкою.

Кімната втратить риси супокою,

Бо речі увійдуть у твій кортеж.

 

Обернеш пил на срібло і кришталь,

Наділиш тіні здатністю до тліну.

Одна із пелюсток розсуне стіни.

Ти – даль, і подолаєш іншу даль.

 

В людей уже нема своїх святинь –

Ти можеш стати першою, одначе,

Знай, біля тебе жоден не заплаче,

І пам'ятай два дні всього цвісти.

Ти втретє цього літа зацвітеш....

 

ХВИЛЮ ТРИМАЙ

Зима прийде і білим снігом землю покриє,

Мороз щось намалює, на твоєму вікні.

Весна прийде і теплим вітром знову повіє,

Твій човен понесе тебе в далекі краї.

Хей, хай, хвилю тримай.

Хей, хай, пливи не питай. (2)

Хей, хай, хвилю тримай.

 

Ти зможеш повернути на схід чи на захід,

Ти зможеш повернутись, але змучився гребти,

У двох паралепіпедоподібних кімнатах

Ти просто розсікаєш океанські хребти.

Хей, хай, хвилю тримай....

 

Два рази я дивився і нічого не бачив,

Ходив навколо тебе, та не зміг підійти,

Багато означав, але нічого не значив

Той день, коли тобі почали снитися сни.

Хей, хай, хвилю тримай....

 

 

І знову теплий вітер буде хвилю тримати,

А твій маленький човен буде вічно плисти.

У двох паралепіпедоподібних кімнатах

Ти зможеш відшукати все, що схочеш знайти.

Хей, хай, хвилю тримай....

 

ДОЧКА МЕЛЬНИКА

В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка,

А у мене хата стара і в саду бузочок.

Я лежу й дивлюся у небо у білі хмари,

А пастух Свирид на горі пасе отару.

 

Гарнії волошки цвітуть в моїм садочку,

Та іще гарніші очі в мельника дочки.

От лежу і сумую один біля ставочку,

Бо люблю я більше за все мельника дочку.

 

В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка,

А у мене хата стара і в саду бузочок.

Я лежу й дивлюся у небо у білі хмари,

А пастух Свирид на горі пасе отару.

 

НЕХАЙ

Нехай і холод, і вітри,

І сніг з дощем, і сніг з дощем.

Я від негоди захищу

Тебе плащем. (3) (2)

 

Нехай і горе, і біда,

І море хвиль, і море хвиль.

Я від недолі заслоню

Тебе грудьми. (3) (2)

 

Нехай я буду злидарем

В чужім краю, сумнім краю –

З тобою буде скрізь мені,

Як у раю. (3) (2)

 

Нехай я стану владарем

На цілий світ, на цілий світ –

В моїй короні будеш ти,

Як самоцвіт. (3) (2)

 

КОЛИ У ПУТЬ

Коли у путь, коли у путь,
Коли у путь сурма покличе,
Ти пригадай наш давній звичай –
Веселу пісню заспівай!
Бий, барабан, бий, барабан,
Бий, барабан, лунайте труби,
Цілуй дівчину просто в губи
І келих повний наливай.

Султан завів собі гарем,
Жінок з півсотні має в нім,
І кожну може з них обнять,

 

Хотів би я султаном стать!
Та він нещасний чоловік:
Не п`є горілки свій вік,
Бо не велить йому Коран,
Нехай же буде він султан.

Бий, барабан....

У Римі Папі добре жить,
Вино, як воду, може пить,
Ще й грошей повна келія –
Хотів би бути Папа!
Та він нещасний чоловік:
Не знав кохання цілий вік,
А я не можу жить один,
Нехай же буде Папа він.

Бий, барабан...

А я наллю собі бокал,
Перехилю, щоб він не впав,
Ще й обійму дівочий стан –
Тепер я Папа і султан!

Бий, барабан....

КОЛИСКОВА

Спи, маленький козачок,

Повернися на бочок,

Спи, синочку, мама засинає

Спи, козаче, кінь твій зачекає.

Люлі, люлі, баю бай,

Прийде завтра Миколай,

 

 

принесе тобі в дарунок

золотих пісень пакунок,

А в січневу тиху ніч

Ми поїдемо на Січ,

кошовий нам дасть

різдвяний пряник.

 

Спи, козаче, в бій ще рано,

Ще малі твої гетьмани.

А як підеш в бій свій перший,

Мало нас, а вас ще менше.

А в січневу тиху ніч....

 

Спи, маленький, треба спати

Зайчик спить і вовчик-братик.

Грає сивий водограй,

казка ллється через край.

Люлі-люлі, баю-бай.

 

ПІСНЯ ПРО ВАМПІРА

Я гуляю по темних ночах,

Я ховаюся в мокрих корчах.

Я не лютий небачений звiр,

Я простий український вампiр.

Я шукаю тебе, в мене очi незрячi.

Я шукаю тебе, в мене зуби собачi.

Я шукаю тебе, в мене пальцi холоднi

Я живу у безоднi.

 

 

Ти сьогоднi пiдеш у кiно,

Я залiзу в вiдкрите вiкно.

Заховаюся в темнiм кутку.

Ти прийдеш, а я скажу: "Ку-ку!”

Я чекаю тебе, в мене очi незрячi.

Я чекаю тебе, в мене зуби собачi.

Я чекаю тебе, в мене пальцi холоднi,

Я живу у безоднi.

Ти дiвчисько дурне та зелене,

Ти далеко не перша у мене.

Але моє жагуче кохання,

Мабуть, буде для тебе останнє.

Я цiлую тебе, в мене очi незрячi.

Я цiлую тебе, в мене пальцi холоднi

Я живу у безоднi.

Я кохаю тебе, в мене очi незрячi

Я кохаю тебе, в мене зуби собачi.

Я кохаю тебе, в мене пальцi холоднi.

Я живу у безоднi.

 

МІЙ СОКОЛЕ

Мій коханий синьоокий

Ти спитай у гір високих

Ти спитай про мене в лісу

І звільни мене,

Мій коханий синьоокий

Ти спитай у рік глибоких

 

Ти спитай про мене в квітів

І звільни мене. Мій милий

 

Я спитаю я у неба

Зорі заздрять вже про тебе

Про кохання повні скрині

І красу твою. Мій любий

Як людей мені питати

Чи мені тебе кохати?

Ти не слухай що ніколи

Незнайду тебе.

 

Мій соколе синьоокий

Ти спитай в шляхів широкій

Ти спитай про мене в поля

І звільни мене.

Через гори і рівнини

Через ночі через днини

Я іду до тебе мила

Щоб знайти тебе. Мій любий

Скаже місяць все про тебе

Він сховає сонце і небо

Він закриє степ і гори

Не знайду тебе- Мій милий.

 

Як спитаю я у неба

Хто мене сховав від тебе

Я від жалю світ підпалю

 

 

Щоб знайти тебе,

Скаже місяць все про тебе

Він сховає сонце і небо

Він закриє степ і гори

Я знайду тебе.

 

ВІН ЧЕКАЄ НА НЕЇ

Він любить косити газони,

Вона любить збирати квіти,

Він не знає, де діти гроші,

А у неї голодні діти.

Вона встане і піде в місто,

Щоб шукати нової долі,

А він полетить у далі –

У нього своя неволя.

Але він чекає на неї,

Він чекає на неї, він так давно

Чекає на неї. Чекає завжди.

 

У нього кидають камінь,

Бо не може він їх догнати,

А для неї співають пісню

І готові життя чекати.

У неї багато сонця,

Подарованого батьками.

У нього сім'я – лиш небо,

Він не знає своєї мами,

Але він чекає...

 

 

ВІДПУСТИ

Я вважав би що ти

Білий день без дощу

Але сльози на твому обличчі

І сказав би тобі не моя не моя.

Тільки ти не пускаєш мене

Я вважав би що ти тиха ніч без зірок

Але сяють твої ясні очі

І сказав би тобі ти лиш сон, тільки сон

Але ж ти не пускаєш мене

Відпусти, я благаю відпусти

Бо не можу далі йти я

Відпусти я благаю відпусти,

Я не хочу більше йти.

І вважав би що ти пелюсток навесні

Але ж ти не зів'янеш ніколи

І сказав би тобі ти моя, не моя

Ла-ла-ла-лай-ла-ла-ла –лай

 

МАМИНА СВІТЛИЦЯ

Скільки себе пам'ятаю,

Завше світили мені.

Вікна в задумі розмаю

І рушники на стіні, (2)

В тиші світлині урочі

Серцем читало дитя.

 

 

Добрі Шевченкові очі

І золоте вишиття. (2)

Мамо, ваші діти, як птиці,

Але ж забриніли крильми.

Мамо, принесіть із світлиці

Скоро знов повернемось ми.

 

Вічна дитяча спокусо,

Двері прочиниш, а там -

Білим недільним обрусом

Сяє світлиця свата. (2)

Скільки себе пам'ятаю, білим обрусом цвіла.

В нашій світлиці я знаю

Завше неділя була. (2)

Мамо, ваші діти...

 

Може, далеко від дому

Крила зів'януть мої.

Згасне зоря, а потому

Змовкнуть навік солов'ї. (2)

Сину, затям собі, сину,

Де б ти у світі не був.

Кожен світлицю покинув,

Але ніхто не забув.

Мамо, ваші діти...

 

ЖОВТА СУБМАРИНА

Народився я в селі

В бідній фермерській сім’ї.

Ні корови, ні свині,

Тільки образ на стіні.

А наш тато столяр є,

Він нам човен збудує.

Цілу ніч він майстрував,

А на ранок човен став.

Всі ми живемо в жовтому човні,

В жовтому човні, в жовтому човні

А наш човен човгає по дні,

Човгає по дні, човгає по дні.

 

Ми пливем в далекий край,

Всім говоримо “уд бай”.

Ми мандруємо весь час

І співаємо для вас

Всі ми живемо....

 

НЕ ЖУРІТЬСЯ, ЮНІ ДРУЗІ

Не журіться, юні друзі,

Є країна чарівна –

Наша славна Україна,

Наша рідна сторона.

 

Гори, доли, полонини,

 

Стайні, вівці, вівчарі,

Там на горах, щохвилини

Світять ватри-вівтарі.

 

І на них складають жертви –

Наші землі, труди й кров,

І на тих пустелях мертвих

Сходить наша воля знов.

 

Воля – пташка, воля – вітер,

Що за волю не даси?

Йди, шукай її по світу

Через гори і ліси.

 

Не журіться, юні друзі,

Є країна чарівна –

Наша славна Україна,

Наша рідна сторона.

 

ПРИ ВАТРІ

Сіріли у сумерку півночі шатра,

Застиг, мов у чорному безрусi ліс,

Лиш ясним промінням іскрилася ватра

I сипала зорям привіт.

 

Над ватрою постаті юні, хлоп'ячі,

Заслухані в золото слів, що лились.

 

Про славу минулу, про мрії гарячі,

Про волю, що прийде колись.

 

Заслухались кедри ґорґанської ночі

I гомін ішов по долинах, верхах,

Горіли завзяттям юнацькiї очі,

I сила родилась в серцях.

 

Погасло багаття, горіли ще мрії,

Кінчила свій лет заворожена ніч.

Далеко на сході горіли обрії,

Воскреслій зірниці устріч.

 

БІЛА ХАТА

Біла хата в саду,

Біла хата, як лебедь у морі.

Я під вишнею жду,

Жду тебе в солов`їному хорі.

Я під вишнею жду,

Я під вишнею жду та й жду,

Жду тебе в солов`їному хорі.

 

Тихо падає цвіт,

Тихо падає цвіт наче роси.

Скільки весен і літ

Я шукав твої очі та коси.

Скільки весен і літ,

 

Скільки весен і літ, і літ

Я шукав твої очі та коси.

 

Не сумуйте, сади,

Не сумуйте так рано за цвітом.

Так буває завжди,

Як весна покохається з літом.

Так буває завжди,

Так буває завжди, завжди,

Як весна покохається з літом....

 

Я не знаю, чому,

Я не знаю, чому, так кохаю

Білу хату в саду

І в той час, як сади розцвітають.

Білу хату в саду,

Білу хату в саду, в саду

І в той час, як сади розцвітають.

 

ОЙ ПОЛЕЧКО, ПОЛЕ

Ой полечко, поле туманом повите.

А на тому полі два козаки вбито. (2)

 

Вбитий козаченько, багата родина,

Другий козак вбитий – бідна сиротина. (2)

 

На багатім сині вишита сорочка,

А на сиротині нема ні шнурочка. (2)

 

 

Над багатим сином висока могила,

А над сиротою – червона калина. (2)

 

Над багатим сином вся родина плаче,

А над сиротою чорний ворон кряче. (2)

МАЙДАНЕК

Хто бачив майданек, той бачив ті стіни,

Що слухали пісню малого хлопчини,

Він склав її просто, як серце складало,

Співав її просто, як серце співало.

"Мамо, чи чуєш ти мене, мамо!

Мамо, я хочу до тебе прийти,

Мамо, я рвусь до тебе, мамо,

Але не пускають колючі дроти!"

 

Бараки, бараки, важкі домовини,

Націлили дуло у груди хлопчини,

Чи бачиш, чи чуєш, двадцятий мій віче,

Неспалена пісня щовечора кличе...

"Люди, чи чуєте мене, люди!

Люди, щасливо ідіть до мети,

Люди, єднайтесь у вогні, люди,

Щоб світ не скували колючі дроти!"

 

 

Хто був цей хлопчина, Василько чи Янек,

Хай скаже нам попіл цей сивий майданек,

Ще мить... ще секунда, і постріл лунає,

А хлопець вмираючи, тихо співає....

"Мамо, чи чуєш ти мене, мамо!

Мамо, я хочу до тебе прийти.

Мамо, я рвусь до тебе, мамо,

Але не пускають колючі дроти!"

ПІСНЯ ПРО ПІСНЮ

Зорепадом летять роки

У минуле, у віки.

Шлях, що пройдено, – не пройдеш,

Що минуло – не вернеш.

Тільки пісня нам зупинить час,

Що так біжить від нас,

Тільки пісня нам поверне знов

Нашу юність і любов.

 

Нам дано будувать мости

У незнанії світи,

І додому, де вірно ждуть,

Довгих років довга путь.

Тільки пісня у чужім краю

Здолає сто доріг,

І кохану нагада твою,

І далекий твій поріг.

 

Зорепадом летять роки

У майбутні віки.

Серед радощів і біди

З нами пісня назавжди.

Тільки пісня поміж тисяч мрій

Поведе до майбуття.

Пісня – матір щастя і надій.

Без пісень нема життя!

 

НЕ ЗАБУДЬ

Не забудь, яка стрімка

Людської пам'яті ріка.

Не забудь, яка гірка

Любов між нами в самоті блука.

В далині зника поміж берегами.

 

Не забудь моїх очей

В стражденній темряві ночей.

Не мовчи, о не мовчи –

Моє ім'я ти вічно шепочи,

Вічно шепочи, щоб не забувати.

 

Не забудь — сніги впадуть,

Літа з водою одпливуть.

Хоч в думках зі мною будь,

Не забудь, не забудь.

 

 

Вирує пам'ять, як ріка поміж дібров.

Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

 

Одізвись мені колись,

Луною в серці одізвись,

Чи приснись, бодай приснись! –

Дощем травневим, зіркою в очах,

Птахом в небесах, цвітом яблуневим.

 

Пам'ятай, що з плином днів

Виходить пам'ять з берегів.

Залива усе довкіл

Вогнем любові, греблі часу рве,

Як життя живе,

Як весняна повінь!

 

Не забудь — сніги впадуть,

Літа з водою одпливуть.

Хоч в думках зі мною будь,

Не забудь, не забудь.

Вирує пам'ять як ріка поміж дібров,

Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

 

Не забудь, яка стрімка

Людської пам'яті ріка.

Там любов моя гірка

Не зника, не зника.

 

ПІД ОБЛАЧКОМ

Під облачком явір похилений,

Сидит на нім пташок премилений.

Слухай, мила, як тот пташок співа:

Же з любови нич добре не бива?

Же з любови, же з любови нич добре не бива?

 

Ци та любов є од Бога дана?

А ци може дз`яблем подшептана?

Хоч би-с не хтів, то мусиш любити,

Хоч би-с не хтів, прото маш терпіти,

Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів,

прото маш терпіти.

 

Мила, моя, ти покусо єдна.

Любив я тя не рік, ані не два.

Ци дала-с ми зілля ся напити?

Не мож, мила, ніяк без тя жити.

Не мож, мила, не мож, мила, ніяк без тя жити.

 

Ми ворожка давно ворожила,

Же мя здурит дівка чорнобрива.

Же не буду видів за нев світа,

Аж проминут мої младе літа.

Аж проминут, аж проминут, мої младе літа.

 

Під облачком явір зеленіє.

Посмотр, мила, як ним вітер віє.

Може вирвет єго з коренями?

Мила моя, што то будет з нами?

Мила моя, мила моя, што то будет з нами?

 

НЕ ПЛАЧТЕ, НЕ ЖУРІТЬСЯ

Не плачте, не журіться,

Ви хлопці юнаки.

Бо незабаром прийде

Ще бранка на дівки

Розберем всіх до нага,

Як Еви у раю,

І так їх попровадим

Перед комісію.

Котра дівчина гарна

І легка, як той птах,

То та буде служити, напевно, в літаках.

Якщо хто буде важить

Сто кіля із дівчат, То та піде служити

До танків і гармат.

Котра дівчина гарна,

А не в порядку все,

То та дістане книжку,

А в ній велике "це".

Розберем всіх до нага