Перестрахування: сутність і форми проведення

В період індустріалізації та науково-технічної революції ризики нестримно примножуються, а це, у свою чергу, збільшує як кількість, так і розміри збитків.

Якщо страхова компанія утримуватиме на своїй відповідальності ризики з високою страховою вартістю, то можлива ситуація, коли створені страхові резерви не відповідатимуть ступеню ризику і в разі настання страхової події компанія не зможе виконати своїх фінансових зобов'язань. Страховій компанії загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій території.

Отже, потреба в перестрахуванні виникає за таких обставин.

Ø Можливий збиток, пов'язаний з великим ризиком

Ø Можливий катастрофічний випадок, тобто кумуляція збитків у результаті однієї події.

Ø Перевищується середня частота збитків.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (цвден-том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика).

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перєстрахо-виком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, – ретроцесіонарієм.

Перестраховуючи дорогі ризики часто звертаються до послуг брокерів.

При проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні.

Страховик передає перестраховику частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди.

За методом передавання ризиків у перест-ні і за оформленням правовий взаємовідносин сторін перест-льні операції поділяються на:

-факультативні;

-облігаторні (договірні);

-факультативно-облігаторні.

Факультативний метод перест-ня хар-ся пов­ною свободою сторін договору перест-ня. Пе­рест-льник має право передавати ризики або ли­шити їх на власній відповідальності, а перест-вик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перест-ні кожний ри­зик передається окремо. Отже, договір факульта­тивного перест-ня – це індивідуальна угода, що найчастіше сто­сується одного ризику. Головна особливість цього методу перест-ня полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику.

Переваги методу:

-можливість вибору для компанії-цедента яко­мога сприятливіших умов перест-ня;

-використання цедентом перест-ня в тих ви­пад­ках, коли відповідальність справді може зашко­дити фінансовій стійкості стр-вика або коли він має розширити свою діяльність у сфері неспри­ятливих длянього стр-вань.

Хар-ною особливістю факул-го методу пе­рест-ня є можливість регулювання стр-виком (цедентом) розміру власного утримання.

Власне утримання – економічно обгрунтована частина стр-вої суми, яку стр-ва компанія за­ли­шає на своїй відповідальності. Цю суму ви­знача­ють: окремо за стр-вим полісом; за од­ним ризи­ком; за рядом ризиків.

Облігаторне перест-ня передбачає обов¢язкове віддавання перест-льником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перест-вик також обов¢язково має приймати ці частини ри­зиків згідно з умо­вами договору.

У договорі облігаторного перест-ня обов¢язково визначаються ліміти відповідальності, перест-ву­вальна премія, пе­рест-вувальна комісія, обме­ження щодо по­криття. Перест-ня на облігаторній основі має універсальний хар-р.

Переваги методу:

-дозволяє збільшити обсяги стра-вих опе­рацій;

-збирає більшу частину перест-вувальної премії у професіональних перест-виків світу;

-рівномірний розподіл ризиків;

-автоматичність прийняття ризиків;

-можливість розвитку довгострокових відносин між сторонами;

-гарантії підтримки перест-вика.

В облігаторному перест-ні перест-льник має сис­тематично висилати перест-викові перелік ри­зиків, що потрапляють під перест-ня. Такий пе­релік у перест-ні називається бордеро.

Договір облігаторного перест-ня частіше укла­дається на невизначений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. При фа­культативно-облігаторному перест-ні ком­панія-цедент передає чи залишає в себе ри­зики або їх частину. Перест-вик згідно зо­бов¢язаний прийняти обумовлені договором ри­зики. Отже, факультативність передба­чається для стр-вика (цедента), а облігаторність – для перест-вика.

Цей метод викор-ся в особливо великих, не­без­печних ризиках, у разі можливої комуляції збитків, коли вичерпано місткість про­порційних договорів.