Формування і використання фонду оплати праці

Фонд оплати праці ув’язується з кінцевими результатами підприємства (підрозділу). При цьому, визначаючи умови регулювання фондів оплати праці на рівні підприємства, при укладенні колективного договору предметом переговорів має бути:

- розмір тарифної ставки робітника першого розряду, що є основною для побудови тарифної системи оплати праці, визначається, виходячи з фінансових можливостей підприємства, але не нижче встановленого державного розміру для галузі (в ринкових умовах обмежується лише нижчий рівень оплати праці);

- значення мінімальних і максимальних посадових окладів по кожній посаді – виходячи з можливих співвідношень в оплаті праці;

- механізм формування і регулювання фонду оплати праці.

Розміри коштів на оплату праці (ФОП) в підприємстві або його підрозділах можуть формуватися наступними способами:

1. На основі рівневого нормативу:

ФОП = Н х О,

де: Н – норматив фонду оплати праці на одиницю обсягу виробництва, прийнятого для обчислення продуктивності праці; О – обсяг виробництва.

2. Прямим розрахунком – за нормативами трудомісткості й середньої заробітної плати на одиницю затрат праці.

Формуючи фонд оплати праці, слід передбачити перегляд норм обслуговування нормативів чисельності, суміщення професій.

На сільськогосподарських підприємствах частина заробітної плати, нарахованої в грошовому вираженні, може виплачуватися продукцією, виходячи із наявних можливостей і орієнтуючись на діючі нормативи: до 15% валового збору зерна, до 20% соломи та ін. (в оцінці за цінами найчастіше ринковими або ж на рівні планової чи фактичної собівартості продукції). Традиційним є продаж за рахунок оплати праці працівникам зерна в кількості 1,5 кг за виконану нормо-зміну. Широко використовується і продаж інших видів продукції рослинництва і тваринництва.

Слід відмітити, що питома вага оплати праці у загальних витратах на виробництво агарної продукції у сільгосппідприємствах області становить 15-18%. У розвинених країнах цей показник складає не менше 25%.

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Вимірювання кількості затраченої праці з метою її оплати відбувається на основі технічного нормування. Але праця за якістю, складністю і умовами буває різна. Тому, щоб забезпечити відповідну її оплату, необхідно поряд з кількісним здійснювати якісне нормування (або тарифікацію) шляхом оцінки конкретних видів праці залежно від якості й умов, за яких вона відбувається.

У зв’язку з тим, що кожен працівник має свої особливості, тарифікація передбачає як оцінку якості й умов роботи (якій встановлюють певний розряд – групу якості), так і присвоєння кваліфікаційного розряду працівникові певної професії і спеціальності (слюсар, токар, наладчик, електрик, муляр та ін.), необхідного для виконання даної роботи. Результати тарифікації зведені в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник, розроблений науково-дослідними установами і затверджений відповідними державними органами.

Тарифікація робіт і робочих професій доповнюється за деякими професіями віднесенням працівників до певного кваліфікаційного класу (тракторист-машиніст І, ІІ, ІІІ класу, майстер тваринництва І, ІІ класу), що зв’язано з доплатою за кваліфікацію.

Тарифікація керівників, спеціалістів, інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу здійснюється залежно від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність і відповідальність робіт для керівників і спеціалістів визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки – обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого і встановлюються розряди з оплати праці. Посадкові оклади службовцям (спеціалістам та обслуговуючому персоналу) встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника.

Диференціація оплати праці залежно від якості роботи і кваліфікації працівника здійснюється за допомогою тарифних сіток, які є сукупністю кваліфікаційних розрядів, розміщених за якісною характеристикою робіт у вигляді зростаючої шкали і відповідних цим розрядам тарифних коефіцієнтів. Величина тарифного коефіцієнта показує, в скільки разів рівень оплати за норму праці кожного розряду перевищує рівень оплати за норму найпростіших робіт, віднесених до І розряду, або у скільки разів оплата праці кожного розряду робітників вища від оплати праці робітника І розряду. Знаючи тарифну ставку І розряду і відповідні тарифні коефіцієнти, можна визначити ставку кожного наступного розряду, перемноживши тарифну ставку І розряду на відповідний коефіцієнт наступного розряду.

У сільськогосподарських підприємствах більшість робіт оплачуються з трьома шестирозрядними сітками: механізовані роботи – для трактористів-машиністів; роботи в тваринництві і ручні роботи; роботи в ремонтно-механічних майстернях. Крім того, використовуються також тарифні сітки для оплати праці на будівництві, автотранспортних і вантажних роботах.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Її питома вага в оплаті має бути максимальною (до 80% заробітку). Визначальною є ставка І розряду – мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі. Вона відповідає законодавчо встановленому мінімальному розміру заробітної плати, нижче від якого не може здійснюватися оплата праці.

Таблиця 9.1

Тарифна сітка і розраховані тарифні ставки (виходячи із мінімальної заробітної плати 985 грн)

На 1 жовтня 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати прийнятий Урядом на рівні 985 грн. Виходячи з 40-годинного робочого тижня, місячна робоча норма становить 166,58 год. Тоді денна тарифна ставка на ручних роботах у рослинництві буде: (985: 166,58) х 7 = 41,39 (грн).

Тарифну ставку І розряду для всіх категорій працівників визначають множенням тарифної ставки по рослинництву на затверджений Урядом коефіцієнт співвідношення мінімальної гарантованої тарифної ставки робітників, що працюють по цьому розряду. Ці коефіцієнти такі: на ручних роботах у рослинництві -1,02, у тваринництві -1,18, для трактористів – машиністів І групи (сюди відноситься і Миколаївська область) – 1,19, ІІ групи – 1,32, ІІІ – 1,45, на ремонтних роботах – 1,08. Із цього виходить, що наприклад, денна тарифна ставка на ручних роботах у рослинництві та тваринництві дорівнює відповідно 42,22 грн (41,39 х 1,02) і 48,84 грн (41,39 х 1,18).

Коефіцієнти міжрозрядних співвідношень, як видно з табл. 8.1, дорівнюють: ІІ розряд – 1,09, ІІІ – 1,20; ІV -1,35, V – 1,55, VІ – 1,80. Виходячи з цього, на ручних роботах у рослинництві, наприклад, для V розряду робіт денна тарифна ставка становить 65,44 грн (42,22 х 1,55), а у тваринництві – 75,71 грн (48,84 х 1,55).