Версальсько-Вашингтонська система

Після зак Першої св війни кр-переможниці вирішили провести мирну конф. Місцем її приведення був обраний Париж. Обговорення проектів мирних договорів виявили всі протиріччя між основними учасниками переговорів. І кожна сторона намагалась використати конф з вигодою для себе.

Перша св війна для США означала великі зміни її становища у світі. Під час війни зросла її економ сила. Із боржника вона перетворилась на кредитора. Основною метою США було посилити вплив на євр держ-переможниці.

Великобр ставила собі за мету ліквідувати німецький флот і здобути панівне становище на морі- Своєї мети вона досягла ще до початку конф. Також Анг вдалося встановити контроль над частиною Османської імперії. Англ делегація в Парижі хотіла закріпити вже досягнуте, хоча була вельмизанепокоєна зростанням американського флоту.

Найбільше в Першій св війні постраждала Фр. На її тер-ії велися бойові дії,вона стала боржником за час війни. Через це в країні був дуже популярний лозунг «Німці за все заплатять». Франц делегація ставила за мету послабити Німеч. Вона хотіла повернути собі Ельзас і Лотарингію. Були в неї і плани: не допустити об'єднання Німеч й Австрії та створити буферну німецьку державу на лівому березі річки Рейн. А ще Фр хотіла загарбати частину османської спадщини.

Англ та Фр виступили спільно проти спроб амер президента Вільсона запобігти переділу світу. Підготовка мирної конф засвідчила нове співвідношення сил на міжн арені.

У роботі конф,яка тривала протягом року (січ 1919-січ 1920.), взяли участь 32 кр

Уперше в міжнар практиці участь у мирних переговорах брали лише держ-переможниці та їхні союзники. Переможені та представники більшовицької Росії до роботи конф не були допущені- Держ-переможниці не запросили на конф делегації УНР,ЗУНР,Білор,Груз та ін., прибулих від колишньої Російської імперії.

28 чер 1919 у Версалі було підписано мирний договір з Німеч. За умовами цього договору Німеч втратила сьому частину своєї тер-ії, на якій проживала одна двадцята її нас-ння. Німеч повністю позбулась усіх колоній. Їй заборонялося мати армію понад 100 тис.осіб, військово-повітряний і підводний флоти, було скасовано загальну військову повинність та ліквідовано генеральний штаб. Німеч була зобов'язана сплатити репарації в сумі 132 млрд золотих марок. Із цієї суми Фр мала отримати 52%,Великобр-22%,а Іт-10%. Щоб забезпечити гарантії виконання договору, союзницькі війська мали окупувати тер-ю на Зах від Рейну терміном від 5 до 15 р.

Версальський мирний договір визначив післявоєнну розстановку сил у світі. Переможені нації залишились ображеними і мріяли про зміни й реванш.

Разом із тим держ-переможниці мали підписати мирні договори з союзниками Німеч. Наприк Першої св війни розпалася Австро-Угорська імперія. Були утворені такі держави: Польща,Королівство сербів,хорватів і словенів. Чехосл,Австрія та Угорщина. Ці події потрібно було юридичне обгрунтувати на основі міжнародно-правових норм.

10 вер 1919 р. був підписаний Сен-Жерменський мирний договір з Австрією. За ним було визнано нові державні кордони, що склались після розвалу Австро-Угорської імперії. Паризька мирна конф дала згоду на анексію Закарпатської Укр Чехословаччиною. Півн Буковини та Бессарабії-Румунією. Щодо Польщі було запропоновано обмежити її територію землями. населеними поляками («лінією Керзона»). Однак Польща захопила СхГаличину та Зах Волинь, і великі держ це загарбання санкціонували.

27 лист 1919 у передмісті Парижа Неї-сюр-Сен був підписаний мирний договір із Болгарією. Їй заборонялося мати армію понад 20 тис. осіб- Вона втратила ряд територій, у тому числі й вихід до Егейського моря, Болгарія мала виплатити репарації протягом 37 років. Такі умови мирного договору ще більше загострили національні протиріччя на Балканах.

4 чер 1920 було підписано мирний договір з Угорщиною. Таке запізнення було пов'язане з існуванням Угорської Радянської республіки. За цим договором територія країни зменшилась у 3 рази, а населення-у 2,5 разу. Угорщині дозволяло ся мати армію в межах 35 тис, осіб, а загальна військова повинність заборонялась.

10 сер 1920 р. було підписано Севрський договір Із султанським урядом Туреччини. За ним відбувся поділ Османської імперії.

Завершенням післявоєнного світового устрою стала Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. У її роботі взяли участь США.Велика Британія,Китай.Яп,Фр,Іт. Бельгія,Голландія,Португ. Із 9 підписаних угод найважливішими були:>угода про визнання незалежності, суверенності та цілісності території Китаю;>дотримання рівних можливостей у торгівлі з Китаєм;>обмеження тоннажу військово-морських флотів США.Великбр,Яп та Іт.

Таким чином, сформувалася система міжн договорів, яка одержала назву Версальсько-Вашингтонська Ця система забезпечила мирний розвиток світового співтовариства держав протягом майже 20 років. Версальсько-Вашингтонська система остаточно розвалилась після підписання Мюнхенської угоди (1938 р). Слабкі риси системи полягали у: >несправедливому повоєнному устрої (кордони, які ділили нації, непомірні репарації з переможених країн); >відсутності єдності серед держав-переможниць;>усуненні з післявоєнного устрою більшовицької Росії (СРСР); > невирішеності національних проблем, у тому числі українського питання; >проблемі колоній, які намагалися зберегти за собою держави- переможниці.

 

Процес деколонізації

2 вересня 1945 кінець Другої світової війни

945 - середина 1950-х перший етап деколонізації; здобуття незалежності В'єтнамом, Лаосом, Індією, Пакистаном. Бірмою, Цейлоном

II половина 1950-х - другий етап деколонізації,

середина 1960-х здобуття незалежності країнами Північної та Тропічної Африки

1960 «рік Африки» (звільнення 17 країн Африки)

1975 -1990 тре тій етап деколонізації; кінець деколонізації півдня «чорного континенту» (звільлення Анголи Мозамбіку, Намібії

Розпад колоніальної системи після Другої св війни - одна з визначних подій суч історії. Передумовами ліквідації колоніальних імперій були:>розгром фашистської Німеч, Япї та Іт, що прагнули створити свої власні колонії;> зменшення ролі великих колоніальних держ (Великобр, Фр.Бельгії.Португ тощо) на фоні становлення наддержав-США та СРСР;> зміцнення власної національної еліти в колоніях і наростання національно-визв руху.

Причини краху колоніальної системи потрібно шукати в метаморфозах капіталістичного сусп як такого. Після ІІсв війни виявилася цікава закономірність- Країни, позбавлені колоній (Німеч,Яп.Іт,США,які ніколи не були колоніальними кр в класичному розумінні цього слова) розвивалися набагато швидше, ніж країни, що володіли значними територіями в Азії та Афр (Великобр,Фр, Португ,Голланд). У кінцевому результаті виграв той, хто скоріше позбувся своїх колоній. Хоча не слід скидати з рахунку зростання національної свідомості серед колоніальних народів, розв продуктивних сил у самих колоніях, тягу людей до національно-державної самовизначеності. Демократизація світового співтовариства в повоєнний час також сприяла краху колоніалізму.

Процес деколонізації умовно можна поділити на три етапи. Перший етап-від 1945 р. до середини 1950-х років- характеризувався, в основному, визволенням Азії. Другий- із половини 1950-х до середини 1960-х років- призвів до появи незалежних держав у Північній та Тропічній Африці. Третій етап-від 1975 до 1990 р-завершив деколонізацію півдня «чорного континенту».

Народи Азії та Афр своїми військовими контингентами, постачанням сировини, продуктів харчування, моральною підтримкою сприяли перемозі над фашизмом. Активно діяли патріотичні сили опору японським мілітаристам у Півд-Сх Азії. Національні сили сподівались на демонтаж колоніалізму-архаїчної системи пригноблення одного народу іншим. Першими здобули незалежність країни Близького Сходу і ПІвд-Сх Азії (В'єтнам, Лаос), які були безпосередньо втягнуті у Другу св війну.

Широкий національний рух в англ колоніях змусив Велику Британію розв'язати колоніальні проблеми мирним шляхом. У 1947-1948 стали незалежними Індія,Пакистан, Бірма, Цейлон.

На відміну від Англії, Франція та Нідерланди спробували силоміць утримати володіння. Франція з 1945 до 1954р. вела війну в Індокитаї, а з 1954 до 1962 р.- кровопролитну війну в Алжирі. Нідерланди протягом п'яти післявоєнних років намагались зберегти за собою Індонезію, однак у цих війнах метрополії зазнали поразки.

Проти колоніальних восн виступало світове співтовариство. Під його тиском 14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Декларацію «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам». Декларація поставила деколонізацію під міжнародний контроль і цим суттсво сприяла її ефективності.

На початку 1960-х років колоніальний режим було ліквідовано не тільки у тих колоніях, де розгортався збройний опір народу, а й у тих, де національно-визвольний рух не став масовим. Англія і Франція на роки вперед склали і оголосили список надання незалежності своїм колоніям. Ще до ухвалення Історичної Декларації 00Н, у 1960 р., було надано незалежність 17 країнам Афр. Ця подія увійшла до Історії як «рік Афр». Із 1961 р. були визволені ще десятки країн.

Деколонізація тісно перепліталася з демократизацією самих метрополій. Так, економічно найбільш відстала Португалія вперто трималася своєї п'ятисотрічної колоніальної імперії на Півд Афр. Революція, що спалахнула у Португ у кв 1974 одночасно знищила тоталітарний режим усередині країни і колоніальну імперію. 1975 світ вітав появу незалежних Анголи та Мозамбіку, що досі були португальськими колоніями. Прихід до влади у ПІвденно-Африканській Республіці уряду, який узявся за ліквідацію расистської системи, прискорив надання у 1990 р. незалежності Намібії- останній колонії в Африці

КОНФЕРЕНЦІї

28 лист-1 гр 1943 в Тегерані відбулася перша зустріч «Великої трійки»-Й.. Сталіна,Ф. Рузвельта,У. Черчілля. Кожна делегація переслідувала насамперед власні інтереси. Тегеранська конф глав урядів СРСР,США й Анг проходила на території радянського посольства в Тегерані. Конф прийняла ряд дуже важливих узгоджених документів.

Воєнні рішення Тегеранської конф спрямовувалися на прискорення закінчення війни. Основним питанням конференції було питання відкриття другого фронту. Сторони домовилися відкрити другий фронт розпочавши наступ з Нормандії та півдня Фр не пізніше 1 тр 1944. Йшлося також про налагодження контакту між штабами трьох держав, вперше було вироблено погоджену стратегію СРСР,США та анг. Москва виборола собі право на врегулювання балканських проблем після закінчення війни.

Підкреслювалося, що наступ союзних армій буде нещадний - зі Сх, Зах й Півд-і триватиме до беззастережної капітуляції Німеч.

Обговорюючи питання післявоєнного влаштування Німеч, зах делегації висловились за її розчленування- Рузвельт запропонував розділити Німеч на 5 автономних держ. Черчілль відстоював план поділу «третього рейху» на три частини. Півд німецькі держ він пропонував ввести до складу Дунайської конфедерації. Сталін наполягав на створенні єдиної демокр-ї держ- Зрештою це питання передали на розгляд Євр-ої консультативної комісії.

Актуальним було питання про майбутні кордони Польщі. Сталін запропонував обмежити її зах кордони Одером та Зах Нейсе, з чим погодилися Рузвельт і Черчілль. Що стосувалося сх кордону, то він викликав суперечки. Сталін наполягав встановити кордон на лінії Керзона, аргументуючи це тим, що укр території повинні належати Укр, а білоруські- Білор. Після численних дискусій був схвалений радянський варіант, який передбачав передачу Рад Союзу Кенігсберга і Мемеля (Клайпеди) з відповідною частиною території Сх Пруссії.

Рад делегація в таємному протоколі зазначила, що після капітуляції Німеч СРСР вступить у війну проти Яп. Міжн значення Тегеранської конф, незважаючи на певні суперечності між її учасниками, було величезним, її рішення передбачали не тільки прискорення закінчення війни в Європі, а й перспективи розвитку євр кр у мирний час. Конф«Великої трійки» підтвердила силу і єдність антигітлерівської коаліції, знаменувала новий етап її діяльності.

4-11 лют1945 «велика трійка» зібралась в Ялті. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталіним. Рузвельтом і ЧерчІллем. Атмосфера майбутньої перемоги немовби відсувала на другий план розбіжності і прагнення кожної із сторін зміцнити своє становище у післявоєнному світі.Конф передбачала вироблення плану остаточного розгрому фашистської Німечі визначення основ післявоєнного влаштування світу. Союзники домовилися розділити Німеч на окупаційні зони, в яких верховну владу будуть здійснювати відповідно СРСР,США та Анг. Для розв'язання загально-німецьких питань було створено Верх контрольний орган, пізніше перейменований на Контрольну раду.

З багатьох питань вдалося досягнути реальних домовленостей-погодження принципів беззастережної капітуляції гітлерівської Німеч: ліквідація таких її інститутів,як нацистська партія,репресивний апарат гітлерівського режиму,розпуск збройних сил,встановлення контролю над німецькою військовою промисловістю, покарання воєнних злочинців.

Делегація СРСР заявила про потребу й необхідність відшкодування збитків, завданих Німеч. На конф було досягнуто домовленості про ств у Москві міжсоюзної Комісії з питань репарацій-

Конф прийняла Декларацію про звільнення Євр, за якою СРСР,США,Анг зобов'язувалися проводити узгоджену політику щодо розв'язання пол і екон проблем держав, які будуть звільнені від фашизму, відповідно до принципів демократії.

Важливим досягненням Ялтинської конф стало рішення заснувати ООН. Для прийняття статуту 00Н сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско.

Було розв'язано і питання про участь Радянського Союзу в війні з Яп. Рузвельт вважав, що це необхідно для якнайшвидшого закінчення війни на Далекому Сх. Саме тому він не заперечував проти пропозиції Сталіна зафіксувати у спеціальному документі повернення СРСР після перемоги над Яп Півд Сахаліну, Курильських островів, відновлення права на Порт-Артур як військово-морської бази СРСР. забезпечення інтересів Радянського Союзу в порту Дайрен на території Китаю. Було погоджено й інші далекосхідні проблеми.

Відбувалися і гострі дискусії. Не було до кінця погоджено питання про післявоєнні зони окупації Німеч, про репарації на користь переможців. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою-одночасним, вилученням устаткування підприємств, суден, рухомого складу залізниць, товарними поставками протягом 19років. У цьому питанні Сталіна підтримав Рузвельт, який підкреслював необхідність задовольнити вимоги СРСР.

Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщі з СРСР було в принципі розв'язане-кордон повинен проходити по «лінії Керзона» з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: «Польща повинна дістати Істотне прирощення на півночі і на заході». Питання з польським урядом остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації «Про Польщу» творилось, що «діючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути реорганізований на більш широкій демократичній основі з включенням демократичних діячів 11 самої Польщі і поляків з-за кордону».

25 квітня на Ельбі відбулися зустріч військ союзників, після чого розпочався штурм Берліна. У ніч з 8 па 9 травня представники німецькою командування підписали акт про беззастережну капітуляцію фашистської Німеч. Верховна влада на німецькій території перейшла до уряду союзних держав.

Після завершення війни у Євр 17 лип 2 сер 1945. відбулася Потсдамська конф «великої трійки. На конф було розв'язано питання про майбутнє Німеч, де мали бути провезені денацифікація, демілітаризація, декартелізація та демократизація. Для суду над головними воєнними злочинцями створювався Міжн військовий трибунал.

Була прийнята система чотиристоронньої окупації Німеч:СРСР,США,Брит та Фр; визначено нові польські кордони на зах та сх; розв'язані питання про передачу СРСР Кенігсбергу й області; про поділ флоту Німеч союзниками; про передачу військових злочинців Міжн військовому трибуналові; про заснування Ради міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод з Німеч та її союзниками. Щодо майбутнього Німеч, то конф вирішила залишити її як єдину держ. Малося на увазі в майбутньому провести в країні загальні вибори і підписати з Німеч мирний договір- До цього часу владні функції мала здійснювати окупаційна адміністрація. Відповідно на чотири сектори було поділено Берлін.

На конф розглядалися проблеми репарацій. Вирішено було компенсувати її за рахунок промислового устаткування, шо вивозилося із Німеч до СРСР. Домовилися і про взаємну репатріацію військовополонених, які опинилися в різних зонах.

Таким чином, на конф були закладені основи для післявоєнного розвитку не тільки країн Євр. а й усього світу.