Методика дослідження самооцінки Т.В. Дембо-С.Л. Рубінштейн

(модифікована відповідно до завдань дослідження)

Методика призначена для оцінки та порівняльного аналізу самооцінки і домагань особистості у різних життєвих сферах.

Досліджуваним пропонується оцінити себе (здібності, характер, можливості) за допомогою вертикальної лінії за кожною з запропонованих якостей, сторін особистості і рискою (-) відзначити на кожній лінії цю самооцінку. Після пропонують уявити, якою повинна була б бути ця якість, сторона особистості, щоб ви були задоволені собою, відчували гордість за себе і відзначити це на кожній лінії знаком (х).

Самооцінка і домагання визначаються за дев’ятьма шкалами:

1) креативний – некреативний;

2) цілеспрямований – нецілеспрямований;

3) компетентний – некомпетентний;

4) рефлективний – нерефлективний;

5) ініціативний – безініціативний;

6) комунікативний – некомунікативний;

7) толерантний – нетолерантний;

8) стресостійкий – нестресостійкий;

9) конфліктостійкий – неконфліктостійкий.

Обробці підлягають результати на всіх шкалах.

Для зручності підрахунку оцінка переводиться у бали. Як уже зазначалося, розміри кожної шкали дорівнюють 100 мм, відповідно до цього нараховуються бали (наприклад, 54 мм = 54 бали).

1. За кожною з дев’яти шкал визначаються:

– рівень домагань щодо певної якості – за відстанню у міліметрах (мм) від нижньої точки шкали (0) до знаку „х”;

– висота самооцінки – від „0” до знаку „-„;

– величина розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою – різниця між величинами, що характеризують рівень домагань і самооцінку

– у тих випадках, коли рівень домагань нижче самооцінки, результат виражається від’ємним числом.

Записується відповідне значення кожного з трьох показників (рівня домагань, рівня самооцінки та розходження між ними) у балах за кожною шкалою.

2. Визначається середня міра кожного з вищеперерахованих показників у студента. Її характеризує медіана, обчислювана за всіма аналізованими шкалами.

3. Визначається ступінь диференційованості рівня домагань і самооцінки. Їх отримують, поєднуючи на бланку досліджуваного всі значки „-„ (для визначення диференційованості самооцінки) або „х” (для рівня домагань).

Отримані профілі наочно демонструють відмінності в оцінці студентом різних сторін своєї успішності діяльності.

У тих випадках, коли необхідна кількісна характеристика диференційованості (наприклад, при зіставленні результатів студента з результатами всієї групи)

 

можна використати різницю між максимальним і мінімальним значеннями, однак цей показник розглядається як умовний.

Слід зазначити, що чим вища диференційованість показника, тим менше значення має середня міра і, відповідно, вона може використовуватися лише для деякої орієнтації.

4. Особлива увага звертається на такі випадки, коли домагання виявляються нижче самооцінки, пропускаються або неповністю заповнюються деякі шкали (вказується тільки самооцінка або тільки рівень домагань), значки ставляться за межами шкали (вище верхньої або нижче нижньої частини), використовуються знаки, не передбачені інструкцією і т.п.

Найбільш сприятливими з точки зору особистісного розвитку є такі результати: середній, високий або навіть дуже високий (але не виходить за межі шкали) рівень домагань, поєднується з середньою або високою самооцінкою при помірному розходженні цих рівнів і помірним ступенем диференційованості самооцінки та рівня домагань.

Продуктивним є також такий варіант ставлення до себе, при якому висока і дуже висока (але не максимально), помірно диференційована самооцінка поєднується з дуже високими, помірно диференційованими домаганнями при помірному розходженні між домаганнями і самооцінкою.

Дані показують, що студенти з таким ставленням до себе відрізняються високим рівнем цілепокладання: вони ставлять перед собою досить складні цілі, що ґрунтуються на уявленнях про свої дуже великі можливості, здібності, і докладають значних зусиль для досягнення цих цілей.

Несприятливими для особистісного розвитку і для навчання є усі випадки низької самооцінки. Несприятливими є також випадки, коли студент має середню, слабо диференційовану самооцінку, що поєднується з середніми домаганнями і характеризується слабкою розбіжністю між домаганнями і самооцінкою.

 

Тестова методика «Здатність до самоуправління» (Н.М.Пейсахов)

Запропонована тестова методика дає можливість дізнатися про здатності володіти собою у різних ситуаціях.

В анкеті наведено дві групи тверджень:

1. Твердження, що вимагають звернення до досвіду. Якщо досліджуваний дійсно часто оцінює свої дії й учинки, намагається знайти відповідь на поставлене питання, слід відповідати «так», а якщо він це робить рідко, то відповідь буде «ні».

2. Твердження, що характеризують відношення респондента до узвичаєної думки, наприклад, якщо досліджуваний згоден з думкою, то слід відповісти «так», а якщо не згоден, то відповідь «ні». Відповідь «так» вказано «+», відповідь «ні» – знаком «-» (мінус).

Здатність до самоуправління оцінюється на основі обробки результатів анкети.

Якщо результати анкетування лежать у правій частині шкали, то у цілому система самоуправління у людини є, однак у цьому випадку існує небезпека того, що ця людина занадто розважлива і раціональна, що їй не вистачає емоцій.

Про це варто подумати, слід поспостерігати за собою, проаналізувати свої вчинки і дії з точки зору врівноваження раціонального та емоційного.

Якщо результати анкетування лягли у зоні низьких оцінок, то у людини ще немає цілісної системи самоуправління, а сформовані лише окремі риси.

Самоврядування - цілеспрямована зміна, і мета собі ставить людина, яка сама керує своїми формами активності: спілкуванням, поведінкою, діяльністю і переживаннями. Самоврядування потрібно відрізняти від саморегуляції. Самоуправління - процес творчий, він пов'язаний зі створенням нового, зустріччю з незвичайною ситуацією або протиріччям, необхідністю постановки нових цілей, пошуком нових рішень і засобів досягнення цілей.

Саморегуляція - це теж зміни, але що здійснюються в рамках наявних правил, норм, стереотипів. Функція саморегуляції інша - закріпити те, що придбано в процесі самоуправління. Таким чином, самоврядування та саморегуляція - не два

 

різних процеси, а дві сторони активності особистості, діалектичну єдність мінливого та сталого в непреривному розвитку суб'єктивного світу людини.

Можна вибудувати цілу ієрархію самопроцесів, починаючи її з авторегуляції. Мимовільної саморегуляції в системі життєзабезпечення організму тварин і людини, потім надбудувати більш складні процеси довільної регуляції і психічного самоврядування, а на найвищому рівні помістити взаимоуправления по ходу спільної діяльності та спілкування - як найскладніший процес психічного управління і регуляції, в якому беруть участь не менше двох осіб - суб'єктів самоврядування та саморегуляції.

На кожному з рівнів з'являються нові якості, яких не було на попередніх, що і дає право говорити про їх специфічність і самостійність, а разом з тим і про їх цілісності. Розвиток здатності самоврядування проходить дві стадії.

На першій стадії відбувається формування горизонтальної її структури. Перш ніж почне складатися система самоврядування, повинна виникнути потреба в ній.

Розглянемо повний цикл самоврядування більш детально.

1. Аналіз суперечностей, або орієнтування в ситуації, - людина формує суб'єктивну модель ситуації, відповідаючи на запитання, які ставить сам собі.

2. Прогнозування - людина формує модель-прогноз, який заснований на аналізі минулого і сьогодення, на аналізі протиріч між минулим і сьогоденням.

3. Прогноз – це спроба заглянути в майбутнє, передбачити хід подій.

3. Цілепокладання - людина формує суб'єктивну модель бажаного або належного; - це процес створення системи цілей, співвіднесення їх між собою і вибору кращих.

4. Планування - людина формує модель досягнення мети і послідовності її застосування.

6. Прийняття рішення - це перехід від плану до дій.

7. Самоконтроль - збір інформації про те, як йде виконання плану в реальному спілкуванні, поведінці, діяльності.

8. Корекція - зміни реальних дій, поведінки, спілкування, переживань, а також самої системи самоврядування.

Здатність самоврядування оцінюється за даною методикою на основі обробки результатів анкети.

Підрахувати кількість відповідей «так» і «ні» в першому рядку (див. Контрольну картку), знайти суму; потім - кількість відповідей «так» і «ні» у другому рядку, знайти суму і т. д.

 

Зразок контрольної картки

 

	Результат, баллы	Наименование этапов самоуправления	Оценка уровня самоуправления по шкале
Да	Нет
						Σ = 1+2=3	Анализ противоречий	средний
						Σ = 2+0=2	Прогнозирование	Ниже среднего
						Σ = 3+2=5	Целеполагание	Выше среднего
						Σ = 1+2=3	Планирование	средний
							Критерий оценки качества
							Принятие решения
							Самоконтроль
							Коррекция
						Общая сумма	Общая способность самоуправления

 

Оригинал

 

 

Образец контрольной карточки

 

	Результат, баллы	Наименование этапов самоуправления	Оценка уровня самоуправления по шкале
Да (+)	Нет (+)
1+	17-	33-	9-	25+	41-	Z1=1+2=3	Анализ противоречий	средний
2-	18+	34+	10+	26+	42+	Z2=2+0=2	Прогнозирование	Ниже среднего
3+	19+	35+	11-	27+	43-	Z3=3+2=5	Целеполагание	Выше среднего
4-	20-	36+	12-	28-	44+	Z4=1+2=3	Планирование	средний
						Z5=	Критерий оценки качества
						Z6=	Принятие решения
						Z7=	Самоконтроль
						Z8=	Коррекция
Общая сумма

 

Психодиагностическая шкала

 

Показатели	Уровни способности самоуправления
Низкий	Ниже среднего	Средний	Выше среднего	Высоий
Мужчины Σобщ.	0 – 13	14 – 22	23 – 31	32 – 40
Женщины Σобщ.	0 – 11	12 – 21	22 – 30	31 – 39
Σi - этапы	0 – 1		3 – 4

 

Виявити загальну здатність до самоуправління Σобщ. = Σ1 + Σ2 + Σ3 + … Σ8;

 

Потім Σобщ. порівняти з психодіагностичною шкалою, враховуючи свою статеву приналежність.

Якщо результати анкетування лежать в правій частині шкали, то в цілому система самоврядування у даної людини є, проте в цьому випадку існує небезпека того, що дана людина занадто розважлива і раціональна, що їй не вистачає емоцій.

Про це варто подумати, слід поспостерігати за собою, проаналізувати свої вчинки і дії з точки зору врівноваження раціонального та емоційного.

Якщо результати анкетування лягли в зоні низьких оцінок, то в даної людини ще немає цілісної системи самоврядування, а сформовані лише окремі ланки. Швидше за все, така людина сильно переживає свої невдачі, але далі цього не йде. У нього емоційна оцінка переважає над раціональним аналізом, тобто повноцінний цикл самоврядування в цьому випадку навіть не починається, а тому й не формується.

Щоб краще дізнатися про сформованість окремих етапів системи управління, порівняйте свої результати з цифрами, наведеними в шкалі і визначте ступінь розвитку кожного з восьми ланок процесу самоврядування. Всі вони оцінюються за однією шкалою від 0 до 6 балів.

Людина повинна навчитися свідомо і цілеспрямовано змінювати всю ієрархію форм своєї активності: спілкування, поведінку, діяльність, переживання.