Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС

Основними завданнями оцінки радіаційної обстановки при аварії на АЕС є:

- визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);

- визначення часу початку випадання радіаційних опадів на території об’єкта;

- визначення доз опромінення, що може одержати людина на зараженій території;

- визначення тривалості перебування людей на забрудненій території;

- визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії.

Вихідними даними для проведення оцінки обстановки є:

- тип і потужність ядерного реактора;

- кількість аварійних ядерних реакторів;

- частка викинутих радіоактивних речовин;

- координати радіаційно-небезпечного об’єкта, на якому сталася аварія;

- астрономічний час аварії;

- метеорологічні умови: швидкість і напрямок вітру на висоті 10м, категорія стійкості атмосфери;

- відстань до аварійного реактора;

- час початку роботи працівників об’єкту;

- коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання.

Для наочності й оперативності використання даних радіаційної обстановки при розв’язанні завдань передбачається відображення на картах (схемах) фактичних або прогнозованих зон радіоактивного забруднення місцевості.

При виявленні та оцінці радіаційної обстановки для визначення ступені радіоактивного зараження та його впливу на населення і територію виділяються п’ять зон радіоактивного забруднення:

- зона М – радіаційної небезпеки;

- зона А – помірного забруднення;

- зона Б – сильного забруднення;

- зона В – небезпечного забруднення;

- зона Г – надзвичайно небезпечного забруднення.

Прогнозовані зони забруднення наносяться на карти-схеми у вигляді правильних еліпсів, вид яких показано на рис. 2.1.

 

 

 

Рис 2.1. Схема нанесення прогнозованих зон радіоактивного забруднення після аварії на АЕС

 

Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС приведена у таблиці 2.1.

Під час ліквідації наслідків аварії незалежно від зони забруднення необхідно дотримуватись основних заходів радіаційного і дозиметричного контролю, захисту органів дихання, профілактичного прийому йодистих препаратів, санітарної обробки особового складу, дезактивації одягу і техніки.

У зоні М радіоактивної небезпеки необхідно скотарити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.

У зоні А помірного радіоактивного забруднення, виходячи з умов обстановки, треба намагатися скорочувати час перебування людей на відкритій місцевості, застосовувати захист органів дихання.

У зоні Б сильного радіоактивного забруднення люди повинні бути в захисних спорудах.

У зоні В небезпечного радіоактивного забруднення перебування людей можливе тільки в дуже захищеній техніці протягом кількох годин.

У зоні Г надзвичайно небезпечного забруднення навіть короткочасне перебування людей недопустиме.

Таблиця 2.1