Розрахунок оптимального обсягу поставок

Традиційна, найбільш відома і тому широко використовувана модель оптимізації обсягу поставок була розроблена на початку минулого сторіччя. В 1915 р. в США цією моделлю займались Арроу(Arrow), Харріс(Harris) і Маршак(Marshak). В американській науковій літературі як правило використовується термін модель АНМ. Ця базова модель визначення оптимального обсягу поставки виходять з такої проблемної ситуації.

Політика закупок визначається для кожного окремого виду матеріальних ресурсів, при цьому відомі постачальники і умови поставок. Необхідно визначити, яка кількість матеріального ресурсу даного виду і в який момент часу необхідно придбати. Річна потреба в по певному виду матеріального ресурсу складає М одиниць. Передбачається, що ця потреба, в періоді, що розглядається (рік), розподіляється рівномірно і її обсяг не змінюється на протязі невизначеного часу. Закупка може проводитися в будь яких необхідних кількостях і будь який момент часу. Визначена закупівельна ціна одиниці матеріального ресурсу, яка включає, крім ціни матеріального ресурсу, і витрати на пакування, транспортування і інші витрати, якщо їх можна розрахувати на одиницю матеріального ресурсу, що закуповується.

Для визначення програми постачання на основі даних умов необхідно знайти єдину невідому величину, а саме: постійну кількість матеріального ресурсу певного виду – х, яку необхідно купувати через рівні періоди часу (партія постачання). Ця кількість повинна бути такою, щоб пов′язані з її купівлею сумарні річні витрати були мінімальні. Ці витрати складаються з двох частин: по перше, постійних витрат на придбання партії ks і, по друге, витрат на зберігання і недоотриманого проценту із – за заморожування капіталу в матеріальні ресурси на складі. Витрати на зберігання визначаються як частка вартості ресурсів які знаходяться на складі. Для цього використовується коефіцієнт норми витрат на зберігання l, який показує розмір витрат на зберігання товарів вартістю 100 грн. на рік. Недоотриманий через замороження капіталу процент розраховується за допомогою заданої облікової ставки проценту – z. Рішення лежить в межах між двома крайніми ситуаціями. В першому випадку річна потреба в ресурсі забезпечується за рахунок одноразової поставки. Постійні витрати на покупку ресурсу виникають тільки один раз, однак значно зростають витрати на зберігання через зростання запасів на складі. Тобто таке рішення неефективне з точки зору мінімальних витрат. У другому випадку поставки виконуються кожний день і витрати на зберігання мінімальні, але значно зростають постійні витрати на покупку і це теж приводить до того що таке рішення теж неефективне з точки зору мінімальних витрат.

Сумарні витрати на покупку визначаються за допомогою таких параметрів: річної потреби в матеріалі – М, закупівельної ціни за одиницю ресурсу – p, постійних витрат на покупку партії ресурсу – ks, норми витрат на зберігання – l, процентної ставки – z. Ресурс закуповується M/x раз на рік. При цьому постійні витрати на закупівлю складають M/x ks на рік. Річні витрати на зберігання і розмір недоотриманого проценту на заморожений капітал розраховується від середньої величини складських запасів на період між поставками в обсязі х. Середній рівень складських запасів дорівнює x /2. Вартість ресурсів, які зберігаються і на основі яких розраховуються витрати на зберігання і недоотриманий процент визначаються як (x/2) p. Сумарні витрати визначаються по формулі:

= k^s + (3.19)

Загальна вартість ресурсу, який закуповується, в розрахунки не включається тому, що ціна за одиницю ресурсу і потреба ресурсу на рік постійні величини і таким чином теж є постійною величиною. Оптимальне значення аргументу функції (3.21) знаходиться диференціюванням, тобто необхідно взяти першу похідну функції сумарних витрат по x (розміру одночасної поставки) і, прирівнявши її до нуля, визначити додатне значення аргументу функції x, при якому її значення (сумарні витрати K) будуть мінімальні.

(3.20)

Таким чином оптимальний обсяг постачання визначається по формулі:

(3.21)

Інші методи визначення оптимального обсягу поставок.

А) Серед інших використовується аналітичний метод розрахунку величини оптимальної партії постачання qopt:

(3.22)

де Qp – річна потреба в ресурсі для виконання робочої програми, натуральних одиниць;

C1 – постійні транспортно–заготівельні витрати в розрахунку на одне постачання, грн.;

C2 – змінні витрати на збереження одиниці ресурсу в запасі за рік, грн..

Б) Величину оптимальної партії постачання також можна розрахувати, знаючи інші вихідні значення, по формулах (3.23) і (3.24):

(3.23)

де b – середньодобове споживання ресурсів, на од. /діб.;

К – умовно – постійні витрати в розрахунку на одне постачання, грн;

ŋ – витрати на збереження одиниці ресурсу в одиницю часу, грн./діб.

(3.24)

де m – річний обсяг закуповуваних ресурсів, натуральних одиниць;

о – витрати по обслуговуванню (доставці) закупівель у розрахунку на одну партію, грн.;

L – ціна франко – склад покупця за одиницю ресурсу, грн.;

y – витрати на складування від вартості середньорічного виробничого запасу,%.

Приклад розрахунку оптимальної партії поставок.

Розрахувати: оптимальну величину партії поставок ресурсу, кількість поставок в рік, період між суміжними поставками. Вихідні дані: витрати: транспортно–заготівельні С 1 = 70грн., зберігання і утримання С 2 = 20грн.; річна потреба в ресурсі Qр = 4200од.; період виконання замовлення L =5 днів; ціна одного виробу S = 125 грн.

Рішення.

Величину оптимальної партії постачання розрахуємо аналітичним методом:

= 171 од.

Точка чергового замовлення:

R = d_сд L = 4200 / 365 5 = 57,5од.

де d_сд — середня денна потреба в матеріалі, од.

Сумарні річні витрати в цьому випадку складуть:

В = Qр S + Qр / qopt С 1 + qopt / 2 С 2 =

= 4200 125+4200/171 70 +171/2 20 = 528429,3грн

3.2.5. Визначення необхідної площі складу зберігання ресурсів

Існує два методи розрахунку площ складів підприємств. Один базується на розрахунках на основі нормативів площі і обсягу продукції (роботи), яка виробляється (планується вироблятися) на підприємстві за певний термін (як правило за один рік). Другий базується на розрахунках на основі нормативів площі і рівня запасів певних ресурсів які необхідні для виробництва продукції за певний термін (як правило за один рік). В якості прикладу першого методу розглянемо методику розрахунку площ складів автотранспортного підприємства (АТП), а другого – методику розрахунку площ складів промислового підприємства.

А) Методика розрахунку площ складів автотранспортного підприємства

Площа і – го складу АТП розраховується по формулі:

(3.25)

де – площа і – го складу АТП, м²;

– норматив площі і – го складу на один мільйон км. пробігу парку рухомого складу АТП, м²/1 млн.км.;

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від кількості марок рухомого складу;

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від типу рухомого складу;

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від розміру АТП;

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від висоти складу.

Загальна площа складів АТП розраховується шляхом сумування площ окремих складів, які визначені по формулі 3.27.

Нормативи площі певного складу АТП наведені в табл. 3.6.

 

 

Таблиця 3.6. Норми площ складських приміщень в залежності від пробігу рухомого складу за рік.

Найменування складу	– норма площі складу, (м2/ 1 млн.км. пробігу рухомого складу АТП)
легкові	автобуси	Вантажні автомобілі
1.Запасних частин	1.6	3.0	3.5
2.Агрегатів	2.5	6.0	5.5
3.Матеріалів	1.5	3.0	3.0
4.Шин	1.5	3.2	2.3
5.Мастильних матеріалів і палива	2.6	4.2	3.5
6.Лакофарбових матеріалів	0.6	1.5	1.0
7.Хімікатів	0.15	0.25	0.25
8.Інструментальний	0.15	0.25	0.25
9.Проміжний	20÷30% від загальної площі складів запасних частин і агрегатів.

 

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від кількості марок рухомого складу – для однієї моделі рухомого складу =1.0; для двох моделей =1.2; для трьох моделей =1.3; для чотирьох і більше моделей

=1.5.

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від типу рухомого складу приймає такі значення, які наведені в таблиці 3.7.

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від розміру АТП приймає такі значення, які наведені в таблиці 3.8.

– коефіцієнт коригування площі складу в залежності від висоти складу приймає такі значення, які наведені в таблиці 3.9.

Річний пробіг рухомого складу АТП розраховується по формулі:

(3.26)

де – річний пробіг рухомого складу АТП, млн.км.;

– середньо річна кількість рухомого складу і – ої моделі, од.;

– середньодобовий пробіг рухомого складу і – ої моделі, км.;

– коефіцієнт випуску на лінію рухомого складу і – ої моделі.

 

Таблиця 3.7.Значення коефіцієнту коригування площі складу в залежності від типу рухомого складу

Тип рухомого складу	Значення
1.Легкові автомобілі
- особливо малого класу	0.7
- середнього класу	1.0
2.Автобуси
- особливо малого класу	0.3
- малого класу	0.6
- середнього класу	0.8
- великого класу	1.0
- особливо великого класу	1.6
3.Вантажні автомобілі
- особливо малої вантажопідйомності	0.4
- середньої вантажопідйомності	0.8
- великої вантажопідйомності	1.0 ÷ 1.5
- автомобілі самоскиди, позашляховики	2.6

 

Таблиця 3.8 Значення коефіцієнту коригування площі складу в залежності від розміру АТП.

Кількість рухомого складу в АТП	Значення
До 100 одиниць	1.4
Більше 100 і до 200 включно	1.2
Більше 200 і до 300 включно	1.0
Більше 300 і до 500 включно	0.9
Більше 500 і до 700 включно	0.8
Більше 700 і до 1000 включно	0.7

 

 

Таблиця 3.9 Значення коефіцієнту коригування площі складу в залежності від висоти складу

Висота складу, м.	Значення
До 3	1.6
До 3.6	1.35
До 4.2	1.15
До 4.8	1.0
До 5.4	0.9
До 6.0	0.8
До 6.6	0.7
До 7.2	0.65

 

Приклад розрахунку площі складу АТП.

Розрахувати необхідну площу складу запчастин для вантажного АТП.

Вихідні дані: а)структура парку (бортові): ГАЗ–3309 – 400од.; ЗІЛ–4331 – 300од. б)експлуатаційні показники: коефіцієнт випуску на лінію Lв = 0,70; середньодобовий пробіг автомобілів всіх типів l сд = 100км.; в)норма площі складських приміщень для ГАЗ і ЗІЛ - 3.5 м²/1млн. км. пробігу.

Рішення.

1. Річний пробіг рухомого складу АТП:

L = (400+300) × 100 ×0,70 × 365 = 17 885 000 км

2. Площа складу АТП:

F = 17 885 000 × 3,5 × 1.2 × 0,8 ×0,8 × 0,7 = 34 м².

Б) Методика розрахунку площ складів промислового підприємства.

Загальна площа кожного складу де зберігаються матеріальні ресурси певного виду складу розраховується по формулі:

(3.27)

де – загальна площа складу промислового підприємства, м²;

– корисна площа складу (стелажі, штабелі – тобто площа безпосередньо зайнята матеріальними ресурсами, що зберігаються на складі), м²;

– площа приймальних і відпускних площадок, м²;

– площа службових приміщень (службова площа), м²;

– допоміжна площа, тобто площа проїздів, проходів, м².

Для визначення загальної площі складів на підприємстві необхідно просумувати площі всіх складів, які є на підприємстві.

1. Корисну площу складу можна визначити двома способами:

а) спосіб навантаження на один метр квадратний корисної площі складу. У цьому випадку корисна площа розраховується по формулі:

(3.28)

де – максимальна величина запасу відповідного матеріального ресурсу за рік, т;

– навантаження на один метр квадратний площі полу складу, т/м².

б) ємність в тонах будь якого обладнання для зберігання матеріальних ресурсів визначається по формулі:

(3.29)

де – ємність в тонах одиниці будь якого обладнання певного обсягу для зберігання матеріальних ресурсів, т.;

– геометричний обсяг відповідного обладнання, метри кубічні;

– питома вага матеріального ресурсу, що зберігається, т/ м³;

– коефіцієнт заповнення обсягу, який характеризує щільність укладки матеріального ресурсу при зберіганні (від 0.1 до 1.0).

Знаючи ємність в тонах одиниці певного обладнання для зберігання матеріальних ресурсів можна визначити його необхідну кількість (стелажів, осередків, штабелів, тощо) для зберігання певної (як правило максимальної) кількості матеріального ресурсу. Для розрахунку використовується формула:

(3.30)

де n – необхідна кількість (стелажів, осередків, штабелів, тощо) для зберігання певної кількості матеріального ресурсу, од..

Знаючи з плану габаритні розміри обладнання можна визначити корисну площу складу при використанні певного обладнання (стелажів, осередків, штабелів, тощо), для зберігання певного матеріального ресурсу. Для розрахунку площі використовується формула:

(3.31)

де l – довжина відповідного обладнання, м;

b – ширина відповідного обладнання, м.

Якщо на складі використовується декілька різних видів обладнання для зберіганні певного матеріального ресурсу то для визначення повної корисної площі такого складу необхідно просумувати корисні площі, які займає кожен вид обладнання.

2. Визначення площі приймальної (відпускної) площадки проводиться окремо по кожному виду матеріального ресурсу по формулі:

(3.32)

де – річний обсяг надходження певного матеріального ресурсу, т.;

– коефіцієнт нерівномірності надходження матеріального ресурсу певного виду, (1.2 ÷ 1.5);

– кількість днів зберігання матеріального ресурсу на приймальній (відпускній) площадці (до двох днів);

– навантаження на один метр квадратний площі, (т), приймається в межах 0.25÷ 0.5 т/м²;

360 – кількість днів на рік.

3. Визначення площі службових приміщень.

Площа службових приміщень визначається в залежності від чисельності штатних робітників які працюють на складі в одну зміну (в ту на якій працює найбільша кількість робітників). При штаті до двох (включно) працівників норма на одного складає 5м², тобто службова площа дорівнює 10м². При штаті від трьох до п’яти(включно)працівників норма на одного складає 4 м², тобто службова площа дорівнює від 12м² до 20м². При штаті від шести і більше працівників норма на одного складає 3.25м², тобто службова площа дорівнює від 20.5 м² і більше.

4. Визначення допоміжної площі.

Розміри проходів і проїздів на складах визначаються в залежності від габаритів матеріальних ресурсів, що зберігаються, обсягів вантажооберту і типів вантажно–транспортних засобів. Ширина проїздів при використанні вантажно–транспортних засобів розраховується по формулі:

(3.33)

де A – ширина проїздів при використанні вантажно–транспортних засобів, м;

B – ширина транспортного засобу, м;

C – ширина зазорів між транспортними засобами та між ними і стелажами по обидві сторони проїзду (0.15 – 0.20 м.).

Слід зазначити, що в абсолютних величинах ширина головних проїздів (проходів) приймається від 1.5 до 4.5 м, а ширина бокових проїздів (проходів) – від 0.7 до 1.5м.

Розрахунки загальної площі складу.

Для розрахунків загальної площі складу () спочатку визначається по одній з наведених вище методик корисна площа складу(), а потім через коефіцієнт використання площі складу розраховується і загальна площа.

Розрахунок проводиться по формулі:

(3.34)

де – коефіцієнт використання площі складу.

Значення коефіцієнтів і для деяких складів промислового підприємства наведені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10. Значення коефіцієнтів і .

Вид складу
Головні магазини	0.6 ÷ 1.0	0.3 ÷ 0.4
Виробів суміжних виробництв	0.6 ÷ 1.0	0.35 ÷ 0.4
Металу	3.0 ÷ 8.0	0.25 ÷ 0.5
Інструментів	0.8 ÷ 1.2	0.3 ÷.0.35
Поковок і лиття	3.0 ÷.3.5	0.4 ÷ 0.6
Формувальних матеріалів	2.0 ÷ 7.0	0.6 ÷ 0.8
Готової продукції	1.0 ÷ 4.0	0.35 ÷ 0.6
Відходи металів	1.0 ÷ 3.0	0.4 ÷ 0.6

3.2.6. Розробка організаційної структури відділу МТП підприємства

На даному етапі, виходячи з розміру підприємства та його структури управління матеріально-технічним забезпеченням, визначається перелік структурних підрозділів підприємства. Визначається загальна кількість працівників відділу матеріально-технічного постачання, після чого вони повинні бути розподілені по підрозділам ВМТП. Наприклад кількість працівників відділу матеріально-технічного постачання в АТП можна визначити по формулі:

(3.35)

де – облікова кількість автомобілів А_с;

– час у наряді Т_н.

 

Рис 1. Приклад структури управління матеріально-технічними ресурсами

Замісник директора підприємства (об’єднання)

Керівник ВМТП

Начальник цеха № 2

Начальник цеха № 1

Бюро (група) постачання

Товарні групи по видам продукції

Виконавці по видам продукції

Бюро (група) постачання

Склади

Склади

 

Рис. 2. Приклад організаційної структури служби постачання

3.2.7. Розробка посадової інструкції працівника відділу постачання

Посадова інструкція для кожного працівника підприємства розробляють на основі закріплення за цією посадою конкретних функцій управління, тобто делегування повноважень і відповідальність на дану посаду.

Посадова інструкція визначає організаційно-правове положення працівника в структурному підрозділі і забезпечує умови для його ефективної праці.

Посадова інструкція розробляються для всіх працівників підприємства. Вони можуть будуватись на типових посадових інструкціях, але повинні враховувати конкретні умови виробництва та індивідуальні якості виконавця.

Незалежно від посади посадова інструкція обов’язково повинна мати наступні розділи: загальні положення, завдання та обов’язки, права, відповідальність. Також необхідно вказати якими керівниками узгоджується ця інструкція.

Зразок посадової інструкції наведений у додатку Д.

Висновки і пропозиції до курсової роботи повинні ґрунтуватися на конкретних результатах, отриманих в результаті проведених розрахунків. Вони подаються стисло, лаконічно у вигляді тез. Цей розділ логічно, змістовно, коротко і аргументовано підводить підсумки роботи. Орієнтована структура висновків:

- бажано, щоб висновок мав узагальнюючий характер відносно результатів курсової роботи;

- наводяться 1÷2 пропозиції та їх очікуваний економічний (соціальний) ефект для досліджуваного підприємства.

Рекомендована література оформляється у алфавітному порядку згідно стандартів. Віна повинна включати перелік літератури, що був використаний при підготовці і написанні курсової роботи. Бажано використання останніх публікацій по досліджуваному питанню. До списку літератури обов’язково включати закони, нормативні акти, звітність підприємств, монографії, підручники, статті з наукової та періодичної літератури, відомості вищих навчальних закладів, методичні вказівки викладачів цього ВНЗ, статистичні збірники та ін.

Додатки включають відповідні матеріали, на які посилаються але не приводяться в основній частині роботи (громіздкі таблиці, схеми, організаційна структура всього підприємства або окремого підрозділу, посадову інструкцію тощо). До курсової роботи додаються ксерокопії вихідних матеріалів, що були використані у роботі. В роботі перед представленням додатків на чистому листі друкується посередині слово «ДОДАТКИ» з нумерацією цієї сторінки, яка позначається і в змісті. На наступних листах у порядку посилання в тексті роботи представляються додатки. Сторінки в додатках не нумеруються, в змісті не вказуються.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки із зазначенням по середині аркуша “Додаток А” і мати заголовок, розміщений нижче від слова “Додаток”. Позначаються додатки заголовними буквами українського алфавіту.

 

Рекомендована література

1.Адамова Н.А., Йохна В.А., Малова Т.Л., Пенкин Т.Е. Организация и планирование производства швейной промышленности, - Киев: "Высшая школа", - 1994.

2.Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.

3.Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика, 2005. — 240 с.

4.Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

5.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

6.Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник.— К.:КНЕУ,2000 —200с.

7.Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2005 — 367 с.

8.Ким С.А., Пушкин П.С., Овчинников С.И. Организация и планирование промышленного производства, - Минск: "Вышэйшая школа", - 2000.

9.Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. — Минск: Экоперспектива, 2005. — 334 с.

10.Кожекин Г. Я., Синица Л. М. Организация производства, - Минск: ИП "Экоперспектива", - 2005.

11.Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001 — 216 с.

12.Макаренко М. В., Махалина О. М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М.: ПРИОР, 2005. — 384 с.

13.Новицкий Н. И. Организация и планирование производства: Учеб.-метод. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 392 с.

14.Новицкий Н. И. Основы менеджмента: Организация производства на предприятиях: — М.: Финансы и статистика, 2005. — 208 с.

15.Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 1995. — 208 с.

16.Организация и планирование машинно-строительного производства, - Под ред. М.И. Ипатова, В.И. Постникова, М.К. Захаровой, - Москва: "Высшая школа", - 2008.

17.Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и екон. спец. / Под ред. О. Г. Туровца и Б. Ю. Сербиновского. — Ростов-н/Д: МарТ, 2000. — 464 с. (Серия "Экономика и управление").

18.Организация, планирование и управление деятельностью промышленных предприятий, - Под ред. С.Е. Каменицера, Ф.Ф. Русинова, - Москва: "Высшая школа", - 2004.

19.Организация, планирование и управление деятельностью промышленных предприятий, - Под ред. С.Е. Каменицера, - Москва: "Высшая школа", - 2001.

20. Плоткін Я. Д., Пащенко І. Н. Виробничий менеджмент: Навч. посібник; Збірник вправ / Держ. ун-т "Львівська політехніка" (Інформ.-вид. центр "ІНТЕЛЕКТ+", Ін-т підвищ. кваліфікації та перепідготовки кадрів). — Львів, 1999. — 258 с.

21.Реформирование и реструктуризация предприятий. Методика и опыт. — М.: ПРИОР, 2005. — 320 с.

22.Сачко Н. С. Теоретические основы организации производства. — Минск.: Дизайн ПРО, 1997. — 320 с.

23.Сергеев И.В. Экономика предприятия, - Москва: "Финансы и статистика", - 1997.

24.Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 2005. — 928 с.

25.Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М. А. Бєло- ва. — К.: КНЕУ, 1997. — 208 с.

26.Управління якістю продукції: Навч. посібник / За ред. О. Й. Запунного. — К.: ІЗМН, 2005.

27.Устюжанина Е. Внутрифирменное реформирование. — М.: Акционер, 1999. — 104 с.

28.Фатхутдинов Р. А. Организация производства: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 672 с.

29.Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент: Пер. с англ. — 8-е изд. — М.: Вильямс, 2001. — 704 с.

Додаток А

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра менеджменту

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

 

з дисципліни:

на тему:

 

Студента (ки) ____ курсу _______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

______

(прізвище та ініціали)

 

Керівник ___________________________

(посада, прізвище та ініціали)

 

Національна шкала ________________________

 

Кількість балів: ________ Оцінка: ECTS _______

 

Члени комісії ________________ _______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

________________ _______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

________________ _______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

 

 

Київ - 20___ рік

 

Додаток Б

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

(назва вищого навчального закладу)

Кафедра

Дисципліна

Спеціальність

Курс Група Семестр

ЗАВДАННЯ