Клініко-фармакологічна характеристика анестетиків амідного ряду

Лідокаїн (ксилокаїн, ксикаїн) — амідне похідне ксилидіна. Перший амідний анестетик, застосовуваний у стоматології. Анестезуючий ефект в 4 рази більше, ніж у новокаїну, токсичність в 2 рази вище. Швидко всмоктується, повільно розкладається, діє довше за новокаїн. Застосовується для всіх видів місцевої анестезії. Для інфільтраційної й провідникової анестезії в стоматології використається 2% розчин анестетика. Активно розширює судини, тому сполучається з вазоконстрикторами.

У терапевтичних дозах здатний чинити слабку вазоплегичну й гіпотензивну дія, а також незначно зменшувати скорочувальну здатність міокарда. Подібний ефект може бути більше виражений (аж до колапсу) при швидкому влученні концентрованих розчинів лідокаїну в кровоносне русло. У зв'язку із цим варто вживати заходів обережності при введенні анестетика, а також обмежити до мінімуму можливі переміщення хворого після анестезії. Лідокаїн, застосовуваний у дозах, має седативний ефект. Застосовується в якості противоаритмічного засобу.

Протипоказаний даний препарат при вираженої серцево-судинної недостатності, атріовентрикулярної блокади II-III ступеня, важких порушеннях функції печінки й нирок, а також при підвищеній чутливості до цього анестетику.

Форма випуску: 2% розчин в ампулах по 2 мл (40 мг), 2% розчин у картриджах (карпулах) по 1,8 мл, 2-5% мазь, 2-5% гель, 10% аерозольний розчин.

Максимальні дози для дорослих: без вазоконстриктора - 200 мг, з вазоконстриктором - 500 мг.

Бупівакаїн (син. - Carbostesin, Duracain, Narcain, Sensorcain, Svedocain).

Є бутиловым аналогом мепівакаїну.

Синтезований A.F.Ekenstam в 1937 р. Результатом цієї структурної заміни є зростання анестезуючої активності в 6 разів і токсичності в 7 разів щодо новокаїну. Анестезія настає через 4-10 хвилин після введення препарату, досягаючи свого максимуму через 15-35 хвилин. Має сильну судинорозширювальну дію й тому застосовується в комбінації з вазоконстрикторами. При влученні н судинне русло можливі токсичні реакції. Алергійні реакції вкрай рідкі.

Для проведення інфільтраційної анестезії на м'яких тканинах застосовують 0,25% і 0,5% розчини. Для провідникової й інфільтраційної анестезії на альвеолярному відростку - 0,75% розчин. Вища разова доза - 2 мг на 1 кг маси тіла.

Мепівакаїн (мепідонт, скандикаїн, карбокаїн) — амідне похідне ксилідіна. Активний компонент - мепівакаїну гідрохлорид. По ефективності дорівнює 2% розчину лідокаїну. Не викликає перехресної алергійної реакції з лідокаїном й ефірними анестетиками. Значно менше судини. 3% розчин дає задовільну глибину й тривалість анестезії без вазоконстриктора, не стимулює серцевосудинну систему. Це дозволяє використати мепівакаїн у пацієнтів з важкою серцевосудинною й ендокринною патологією. Застосовується при короткочасних, не ускладнених втручаннях у стоматології.

Протипоказаний при вагітності, наявності гіперчутливості до компонентів, есенціальній мігрені, гіпертиреозі, діабеті, гіпертрофії передміхурової залози, глаукомі й нефропатії.

Форма випуску: у карпулах по 1,8 мл. У здорових осіб, що не одержують седативні препарати, загальна доза відповідає 7 мг/кг мепівакаїна гідрохлориду й не повинна перевищувати 400 мг й 0,2 мг й адреналіни однократно або при повторних застосуваннях протягом 90 хв. Максимальна доза в дорослих - 1000 мг мепівакаїну за добу. У дітей доза зменшується залежно від ваги й віку.

Цитанест (прилокаїн, ксилонест) — амідне похідне толуїдину зі швидким початком ефекту й середньою тривалістю дії. Застосовується для провідникової й інфільтраційної анестезії. Судинорозширювальна дія не виражена. Препарат приблизно на 30-50% менш токсичний, ніж лідокаїн, але й менш активний, більш довгостроково діє. 4% розчин цитанесту можна використати для місцевого знеболювання без вазоконстриктора. Випускається в карпулах по 1,8 мол, 2-3-4% розчин, з адреналіном 1:100 000, 1:200 000, з фелипрессином (октапрессином). 3% розчин цитанеста з октапрессином забезпечує тривалість анестезуючої дії на пульпу зуба приблизно протягом 45 хвилин. На відміну від норадреналіну й адреналіну октапрессин не взаємодіє із трициклічними антидепресантами. Цитанест із октапрессином не викликає ішемії в місці ін'єкції, тому гемостатичний ефект не виражений.

Один з метаболітів цитанеста може сприяти утворенню метгемоглобіну. Однак це спостерігається при використанні препарату в дозі 400 мг і вище, тому в стоматології ризик його застосування невеликий.

Рекомендується з обережністю застосовувати при знеболюванні у дітей, вагітних й осіб літнього віку. Протипоказаний у пацієнтів з важкою патологією печінки, при підвищеній чутливості доанестезуючих засобів амідного типу, уродженої або ідіопатичної метгемоглобінемії.

Артикаїн (син. - ультракаїн D-S, ультракаїн D-S forte, Septanest, Alfacain) має амідную структуру, подібну з іншими місцевими анестетиками, але його молекулярна структура відрізняється присутністю тіофенового кільця замість бензольного.

Всі місцеві анестетики амідного типу перетворюються в ході обміну речовин у мікросомах печінки. Оскільки це відносно повільний процес, період напіввиведення речовин із плазми становить від півтора до двох годин. Артикаїн додатково інактивується гідролизуванням з карбоксильною групою в тканині й крові встановленими плазмоестеразами. Оскільки дане гідролизування проходить дуже швидко й починається негайно після ін'єкції, приблизно 90% артикаїну інактивується таким шляхом. Отриманий у результаті основний метаболичний продукт - артикаїнова кислота - є неактивним місцевим знеболюючим засобом і не має системної токсичності. Артикаїнова кислота розчиняється у воді й виділяється нирками у вигляді вільного метаболіту (Rahn R., 1996). Оскільки артикаїн гідролізується в крові дуже швидко, ризик системної інтоксикації нижче, ніж в інших місцевих анестетиків, особливо якщо повторне введення відбувається під час стоматологічного втручання.

Низька токсичність у порівнянні з лідокаїном і мепівакаїном дозволяє використати 4% розчин препарату, що володіє високою анестезуючою активністю. Подібні переваги ультракаїна дозволяють застосовувати його в дітей, вагітних і літніх пацієнтів (Басманова Е.В. із соавт., 1996; Шугайлов И.Л., 1996).

Артикаїн завдяки його легкій дифузії в тканині відкриває нову сторінку в знеболюванні зубів нижньої щелепи (Pisold 1., 1994). Дані дослідження показали, що артикаїн здатен дифундувати через кістку на язичну частину зуба, навіть якщо анестезія була виконана з вестибулярної сторони. В артикаїна більше високий коефіцієнт поділу, ніж у лідокаїну, прілокаїну й бупівакаїну (123,0 проти 10,0; 6,9 й 83,2 відповідно) (Casanovas А.М. et а!.. 1982). Ці дані доводять наявність високого ступеня проникнення через біологічні мембрани й кращі дифузійні властивості в артикаїну, чим в інших препаратів, що залежить від структури й конфігурації молекули артикаїну (Lemay Н. et al., 1984).

Після введення 1,7 мл препарату при інфільтраційній анестезії тривалість дії ультракаїна становить від 156 до 270 хвилин (Lemay.etal., 1984) залежно від концентрації вазоконстриктора, індивідуальних особливостей.

Артикаїн не містить парабена - антибактеріального консерванту, що найчастіше викликає алергійні реакції. Концентрація метабисульфіту - антиоксиданту, речовини, що перешкоджає окислюванню адреналіну, - мінімальна й становить 0,5 мг на 1 мол розчину. Без метабисульфіту адреналін, що втримується в розчині, швидко розкладається. Ультракаїн містить найменшу концентрацію цього антиоксиданту в порівнянні з іншими місцевими анестетиками. Інших же добавок, буферів і стабілізаторів лікарська форма ультракаїна не містить. Стабільність анестетика досягається високою якістю скла, гумових частин карпули й високою хімічною чистотою активної речовини.

Ультракаїн в 6 разів ефективніше новокаїну й в 2-3 рази сильніше лідокаїну й мепівакаїну (Szabo G. et al., 1988; Шугайлов И.А., 1997).

Максимальне дозування, що рекомендує, у дорослих становить < 7 мг/кг маси тіла, а в дітей - < 5 мг/кг маси тіла.

Швидке настання анестезії (0,3-3 хв) дозволяє підтримати сприятливе психоемоційне тло, що особливо важливо при роботі.

Ефективність застосування артикаїну при запаленні (пульпіт, периодонтит) досліджувалася на 160 пацієнтах доктором H.G. Grigoleit (1996), рівнялася з лідокаїном. Виявлено, що обидва анестетика в кислому середовищі запалення діяли менш успішно. 52% пацієнтів, яким уводили 2% лідокаїн з адреналіном 1:200 000, скаржилися на залишковий біль, у той час як число пацієнтів, яким уводили 4% артикаїн з адреналіном 1:200 000 й які також скаржилися на залишковий біль, склало лише 15%. Це розходження було значним (р < 0,001). Результати дослідження показали, що час від початку до повної анестезії було коротше в пацієнтів, яким уводили артикаїн, а залишковий біль, спостережуваний у пацієнтів зі збудженою тканиною, яким уводили артикаїн, не була помітно сильніше залишкового болю, відзначеної в пацієнтів, що лікувалися в стоматолога при відсутності запалення.

Значна терапевтична широта ультракаїна дозволяє використати до семи карпул і провести значний обсяг лікування за один візит.