Особливості перевезення вантажів автотранспортом

СРС №1

Важливим завданням організації перевезень торговельних вантажів є вибір ефективних транспортних засобів, котрі якнайповніше відповідали б конкретним умовам перевезень.

При виборі рухомого складу для перевезень тих чи інших вантажів потрібно вирішити кілька взаємозв'язаних завдань: визначення виду транспорту; вибір типу транспортного засобу (визначення спеціалізації); підбір транспортного засобу за вантажопідйомністю. На першому етапі беруть до уваги інформацію про характерні особливості перевезень вантажів окремими видами транспорту і переваги та недоліки конкретних видів транспорту відносно інших. Для прийняття рішення також враховують характер руху потоків вантажів на різних стадіях товаропросування. Так, при організації перевезень вантажів від виробників продукції (товарів) до підприємств оптової торгівлі необхідно переміщувати на значні відстані великі партії товарів вузької номенклатури, що потребує використання т. зв. магістрального транспорту (залізничний, морський, річковий). Натомість, при доставці товарів з оптових торговельних підприємств або від місцевих виробників у роздрібну торговельну мережу постає завдання організації завезення значної кількості дрібних партій товарів широкого асортименту у велику кількість територіально розосереджених об'єктів роздрібної торгівлі. Для вирішення цього завдання найбільш придатним є автомобільний транспорт. При виборі виду транспорту потрібно також ураховувати такі фактори:

— надійність дотримання графіка доставки;

— час (тривалість) доставки;

— вартість перевезення тощо.

Прийняте рішення щодо виду транспорту має бути доповнене вибором типу транспортного засобу та рішенням щодо доцільності його спеціалізації. Спеціалізованим називають рухомий склад, пристосований для перевезення певних видів вантажів або обладнаний додатковими механізмами. Вимоги щодо конструкції спеціалізованих транспортних засобів визначаються властивостями вантажів, що перевозяться, їх геометричними характеристиками, масою, а також умовами перевезень. Альтернативою спеціалізованим транспортним засобам можуть бути транспортні засоби універсального призначення.

Так, залізничний транспорт України володіє значним парком транспортних засобів, які відрізняються між собою за типами, вантажопідйомністю та ємністю. Основними типами універсальних транспортних засобів на залізничному транспорті є:

> криті універсальні вагони, які призначені для перевезень тарно упакованих вантажів, котрі не потребують специфічних умов під час транспортування, а також цінних вантажів, які вимагають захисту від атмосферних опадів. Для залізничних перевезень можуть використовуватися вагони 4-осьові (ємністю 50—60 т), 6-осьові (94 т), 8-осьові (125 т);

> напіввагони, які використовуються для масових перевезень навальних, легких вантажів та вантажів у контейнерах;

> вагони-платформи, які застосовуються для перевезень довго вимірних вантажів, вантажів у цистернах (олія) та контейнерах.

До спеціалізованих вагонів належать:

• вагони для перевезення борошна (борошновози);

• вагони для перевезення лісоматеріалів (лісовози);

• вагони і двоярусні платформи для перевезення автомобілів, обладнані для розміщення і закріплення цього вантажу;

• вагони з гравітаційним способом розвантажування (для пшениці, гранульованого рибного борошна та ін.);

• вагони-цистерни для перевезення наливних продуктів (нафтопродукти, нафтохімічні речовини, окис вуглецю, кислоти, луги тощо);

• вагони з боковим способом розвантаження для вантажів, затарених у мішках (наприклад хімічні добрива);

• саморозвантажувальні вагони (рудовози для залізної руди, вугілля, коксу та ін.);

• вагони типу "хопер" і цистерни для цементу (цементовози) тощо.

Окремим різновидом спеціалізованих залізничних вагонів для перевезення харчових продуктів е спеціальний холодильний залізничний транспорт, який включає:

> вагони-лідники;

> теплоізольовані вагони (вагони-термоси);

> вагони-рефрижератори;

> 5- і 12-вагонні секції рефрижераторів;

> 21- і 23-вагонні поїзди-рефрижератори;

> спеціальні ізотермічні вагони.

Рефрижераторні вагони і секції завдяки оснащенню охолоджувальними механічними пристроями можуть підтримувати низьку (в тому числі мінусову) температуру і регулювати її. Це дозволяє здійснювати перевезення охолоджених і заморожених харчових продуктів, наприклад м'яса, риби, масла тваринного тощо.

Вантажний автомобільний транспорт також характеризується великим різноманіттям видів і тилів транспортних засобів. Так, вантажний автомобільний транспорт за видами заведено поділяти на вантажні автомобілі, автомобілі-тягачі для буксирування причепів, автомобільні причепи та напівпричепи.

З урахуванням прохідності автомобілів розрізняють автомобілі звичайної прохідності та автомобілі підвищеної прохідності (для роботи в умовах бездоріжжя або руху ґрунтовими дорогами).

Поділ автомобілів за вантажопідйомністю передбачає виділення 5 класів автомобілів:

• особливо малої (0,25—1, т);

• малої (1—3 т); "середньої (3—5 т);

• великої (5—8 т);

• особливо великої (понад 8 т).

Автомобілі 1 та 2 класу застосовуються, як правило, для завезення дрібних партій товарів у роздрібну торговельну мережу, тоді як автомобілі 3—5 класів більш вигідні для перевезень товарів великими партіями на середні та великі відстані.

За типом кузова виділяють автомобілі з бортовою платформою (бортові автомобілі), автомобілі з кузовом типу "фургон", автомобілі-рефрижератори (автомобілі з кузовом типу "фургон", оснащені рефрижераторним устаткуванням), автомобілі з кузовом типу "цистерна", автомобілі-самоскиди.

Автомобілі, які застосовуються для перевезень вантажів, з урахуванням призначення транспортного засобу поділяють на універсальні та спеціалізовані.

До універсального автомобільного транспорту належать автомобілі з бортовою платформою та причепи з відкритим кузовом, які застосовуються для перевезень вантажів, котрі не потребують особливих умов під час транспортування.

Спеціалізація транспортних засобів на автомобільному транспорті здійснюється способом обладнання рухомого складу закритими кузовами (фургони, цистерни), пристосованими для перевезення окремих вантажів, спеціалізованими платформами, а також навантажувально-розвантажувальними механізмами і пристроями, що підвищують прохідність автомобіля.

Спеціалізований автотранспорт охоплює:

> автомобілі-фургони, застосовуються для перевезення товарів, які потребують спеціальних умов під час транспортування. Наприклад, автомобілями-фургонами можуть перевозитися одяг, меблі, продовольчі та непродовольчі товари в тарі, легковагові вантажі тощо; спеціалізованими автомобілями-фургонами з пристосуваннями для завантаження лотків перевозяться хліб і хлібобулочні вироби; для безтарного перевезення борошна застосовуються автомобілі-борошновози;

> автомобілі-фургони з ізотермічними кузовами та автомобілі-рефрижератори, здатні підтримувати низькі температури — застосовуються для перевезень продуктів з обмеженими термінами зберігання в охолодженому та замороженому вигляді;

> автомобілі-цистерни — використовуються для перевезень молока, пива, квасу та інших наливних вантажів.

У народному господарстві України для масових перевезень автомобільним транспортом застосовуються також інші типи спеціалізованого рухомого складу, наприклад, автомобілі, обладнані пристроями для завантажування і розвантажування (самонавантажувачі), автомобілі-контейнеровози тощо.

Вибір транспортних засобів для перевезень завершується визначенням їх потужності, тобто вантажопідйомності, яка залежить від кількості вантажів, котрі підлягають перевезенню.

 

 

Особливості перевезення вантажів автотранспортом

Права та обов'язки сторін по договору перевезення вантажів автотранспортом

Зобов'язання, яке породжується договором перевезення, -- це зобов'язання здійснити переміщення певних вантажів. Відповідно до цього на перевізника й відправника вантажу, в чинність договору, покладається ряд обов'язків, виконання яких приводить до реалізації даної мети.

Обов'язки перевізника

Основні обов'язки перевізника за договором автомобільного перевезення вантажів можуть бути зведені до наступних груп: 1) надання відправникові під перевезення належних перевізних засобів (автомобілів, причепів, тягачів) для переміщення вантажу до місця призначення й забезпечення умов нормального здійснення процесу перевезення; 2) своєчасне відправлення транспортних засобів у рейс; 3) своєчасна доставка вантажу в пункт призначення; 4) вживання заходів забезпечення схоронності вантажу.

Своєчасна подача транспортних засобів. Метою договору автомобільного перевезення вантажів є доставка вантажу від місця його відправлення, зазначеного в договорі, до місця призначення. Для досягнення цієї мети перевізник, насамперед, повинен вчасно подати відправникові вантажу під завантаження автотранспортний засіб.

Перевізник тільки тоді може розглядатися як належний виконавець своїх обов'язків за договором, коли він подає відправникові перевізні засоби точно до призначеного договором строку (див. п.1 ст. 917 ЦК України). Цей строк може бути обумовлений сторонами в поданій відправником і прийнятій перевізником заявці на подачу перевізних засобів.

Технічна справність перевізних засобів. Транспортні засоби повинні прибути до пункту завантаження не тільки вчасно, але й у технічно справному стані. Перевізник зобов'язаний надати під перевезення автомобілі, визнані придатними до експлуатації, тобто такі, що пройшли у встановлений термін огляд у Державній автомобільній інспекції, яка перевіряє справність машин стосовно до вимог безпеки автосполучень.

Перевізник, крім того, повинен забезпечити дотримання встановлених правил технічної експлуатації автомобілів, зокрема їх регулярне профілактичне технічне обслуговування (ТО-1, ТО-2), тобто забезпечити такий порядок, при якому здійснюється перевірка кожного автомобіля перед допуском його до перевезення вантажів. Технічна справність автомобілів і причепів, на яких перевізник здійснює переміщення вантажів, має велике значення для належного здійснення перевізником його обов'язків за договором. Тому подача під завантаження технічно несправних автомобілів й інших транспортних засобів прирівнюється до неподання таких засобів.

Відповідність транспортних засобів роду вантажів, що підлягають перевезенню. Оскільки з договору або заявки можна встановити рід вантажів, які будуть перевозитися, перевізник зобов'язаний перевезти їх в автомобілях, пристосованих під перевезення вантажів даного роду.

Насамперед, автомобілі повинні бути влаштовані й обладнані таким чином, щоб охоронити вантаж від втрати на шляху, псування й втрати товарного виду від дії дощу, снігу, пилу, вітру, жари, холоду. Наприклад, при безтарному перевезенні зерна в кузові автомобіля необхідно ретельно закрити щілини, збільшити висоту бортів кузова, щоб охороняти зерно від видування, постачити автомобіль брезентом для вкриття зерна і т.д. (п. 19.1.7 Правил).

Для перевезення окремих видів вантажів Правилами передбачений обов'язок перевізника надавати спеціалізовані автотранспортні засоби. Наприклад, фрукти, ягоди, виноград і баштанові культури перевозять у рефрижераторах, ізотермічних автомобілях, автомобілях-фургонах або автомобілях з бортовою платформою (п. 19.4.3 Правил).

Придатність справного рухомого состава до перевезення конкретного виду вантажу іменується комерційною справністю й означає такий технічний стан рухомого состава, від якого залежить забезпечення їм під час перевезення схоронності саме даного вантажу з обліком його конкретних властивостей. Відправник вантажу не має права завантажувати вантаж у транспортний засіб, не придатний у комерційному відношенні для перевезення й зобов'язаний відмовитися від такого транспортного засобу. Подача рухомого состава, не придатного для перевезення даного виду вантажу, прирівнюється до неподання транспортних засобів взагалі й тягне ті ж наслідки, що й неподання транспортних засобів (ст. 921 ЦК України, ст. 44 Статуту).

Автотранспортний засіб, який подається перевізником, повинен відповідати встановленим санітарним вимогам (ст. 44 CAT України).

Перевізник зобов'язаний подати транспортні засоби під завантаження з очищеними кузовами. Подача не очищенного автомобіля або автоцистерни є істотним порушенням договору перевезення. Відправник вантажу не тільки вправі, але й зобов'язаний утриматися від використання неочищених і не відповідних санітарним вимогам автомобілів.

Забороняється використання рухомого состава, призначеного для перевезення харчових продуктів, для перевезення інших вантажів. Рухомий состав, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобіля та спеціальне маркування («Хліб»,«Молоко», «Риба» тощо).

Водій, який здійснює перевезення харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.

Кваліфікація водія. Одна з вимог, що вправі пред'являти на підставі договору до перевізника його кредитор, полягає в тому, щоб водій автомобіля мав спеціальні знання й необхідні навички, які будуть забезпечувати транспортування того роду вантажу, що підлягає перевезенню в цьому випадку. Наприклад, шофери бензовозів повинні одержати певні знання в області техніки безпеки, що забезпечують належний хід наливу нафтопродуктів у цистерну, правильне здійснення перевезення цього вантажу й злив його в місці призначення.

Приймання вантажу до перевезення водієм

Водій автотранспортного засобу як представник перевізника, перш ніж прийняти вантаж до перевезення, зобов'язаний підтвердити перед відправником вантажу свої повноваження на приймання вантажу. Такими документами, що свідчать про його повноваження, є його службове посвідчення й завірений печаткою перевізника подорожній лист (ст. 50 CAT України).

Подорожній лист -- це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, який всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Прийнятий до перевезення вантаж повинен бути завантажений у транспортний засіб перевізника. За загальним правилом, перевізник не приймає участі у виконанні вантажно-розвантажувальних операцій (ст. 57 CAT України). У зв'язку з цим питання, що відносяться до завантаження вантажів, будуть розглядатися далі у зв'язку з розглядом прав і обов'язків відправників вантажу.

Однак водій транспортного засобу, який здійснює перевезення вантажу, зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому составі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого состава, а також сповістити замовника про виявлені недоліки в кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Забезпечення схоронності вантажів під час перевезення. Виконання обов'язку перевізника по доставці довіреного йому відправником вантажу в пункт призначення в цілості й схоронності без втрати, ушкодження або псування забезпечується дотриманням з його боку умов транспортування, передбачених CAT, Правилами й іншими нормативними актами, а також угодою сторін.

Так, наприклад, перевізник зобов'язаний точно дотримувати під час перевезення температурний режим у кузові авторефрижератора, встановлений Правилами перевезень швидкопсувних вантажів.

У ряді випадків схоронність вантажів, що перевозяться, досягається дотриманням режиму транспортування, встановленого заздалегідь угодою відправника вантажу й перевізника. Зокрема, якщо відповідно до Правил маркування вантажів відправником вантажу на тару нанесено спеціальне маркування, що вказує властивості вантажу й спосіб поводження з ним, то дотримання цих вказівок транспортною організацією є обов'язковим.

У вигляді загального правила встановлено також, що при роботі на лінії водії зобов'язані враховувати стан доріг, характер перевезень, умови руху й застосовувати способи та прийоми водіння автомобілів, що сприяють безпеці руху, схоронності рухомого состава й вантажу.

Ні перевізник, ні відправник вантажу не вправі допускати таке перевезення вантажів, при якому немає впевненості в тому, що вантажі транспортуються з достатньою охороною.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР від 10 листопада 1994 р. перевізник забезпечує збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до видачі його одержувачам, окрім тих, що підлягають спеціальній охороні та супроводу згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Вантажі, що швидко псуються, охороняються та супроводжуються представниками відправника (одержувача). При супроводженні вантажу представником замовника на нього покладаються такі обов'язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також здача вантажу в пункті призначення одержувачу.

Своєчасність доставки вантажу в пункт призначення. Строком доставки вантажу вважається проміжок часу, протягом якого перевізник зобов'язаний провести всі необхідні операції, починаючи з прийняття вантажу для перевезення й закінчуючи доставкою вантажу до місця призначення.

Дотримання строку доставки вантажу є однією з істотних умов договору автомобільного перевезення. У зв'язку із цим на перевізника покладається обов'язок перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобільного транспорту (ст. 70 CAT України).

Однак у деяких випадках при дорожніх умовах може бути раціональніше перевезення по більш довгому маршруту. При цьому перевізник зобов'язаний при прийманні замовлення довести до відома відправника вантажу про збільшення відстані перевезення, оскільки провізна плата буде стягуватися за всю фактичну відстань перевезення.

Закінчення виконання договору перевізником. Обов'язком перевізника за договором перевезення вантажу є видача вантажу в пункті призначення уповноваженій на його одержання особі (вантажоодержувачу).

Вантаж повинен бути зданий одержувачу в місці призначення, вказаному в договорі перевезення, здача вантажу в іншому місці не може розглядатися як належне виконання договору автоперевезення.

Управомоченою на одержання вантажу особою є одержувач, зазначений у товарно-транспортній накладній. Факт одержання вантажу повинен бути засвідчений надписом та печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох екземплярах товарно-транспортної накладної, один із яких передається вантажоодержувачу, а два інших залишаються в розпорядженні перевізника.

В автотранспортному законодавстві діє принцип, згідно якому порядок видачі вантажів перевізником залежить від того, як вантаж приймався до перевезення. Існує загальне правило -- в пункті призначення вантаж здається одержувачеві в тому ж порядку, в якому він був прийнятий до перевезення авто перевізником від відправника вантажу (ст. 65 CAT України).

Це означає, що вантажі, здані до перевезення по вазі, і одержувачеві повинні видаватися зі зважуванням. Вантажі, здані до перевезення по обмірюванню, також по обмірюванню повинні бути й видані. Вантажі, вага яких визначалася розрахунковим шляхом або умовно, здаються в такому ж порядку. Вантажі, здані для перевезення по вазі й кількості місць, також повинні бути видані по вазі й кількості місць.

На відміну від загального правила видачі вантажу, передбаченого ст. 65 Статуту, перевізник зобов'язаний видати вантаж одержувачеві з обов'язковою перевіркою його ваги, кількості місць і стану при наявності наступних обставин: а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника; б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.

Право на одержання провізної плати. Оскільки однією з ознак договору перевезення є його платність, то перевізник за надану послугу із транспортування вантажу має право на одержання винагороди.

Розмір оплати, а також форма і порядок розрахунків за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем -- замовником при укладанні ними Договору на перевезення вантажів.

Розрахунки за перевезення вантажів провадяться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох діб після виконання перевезень.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними.

Обов'язки відправника вантажу (замовника). Як показує аналіз нормативних актів, що регулюють автомобільні перевезення, з одного боку, і вивчення договірної практики авто перевізників і відправників вантажу -- з іншої, основні обов'язки відправника вантажу за договором перевезення вантажів автотранспортом можуть бути зведені до наступних груп: 1) забезпечення доступу транспортних засобів перевізника до пункту навантаження; 2) використання замовленого автотранспорту відповідно до умов договору; 3) своєчасність передачі обумовленого вантажу до відправлення; 4) забезпечення виконання відправником вантажу мір, спрямованих до збереження вантажу; 5) своєчасність внесення належних перевізникові платежів. Забезпечення автомобілям доступу до пункту навантаження.

При автомобільних перевезеннях вантажів перевізні засоби, як правило, прибувають за вантажем до пункту, що не перебуває у веденні перевізника, а знаходиться у веденні відправника вантажу. У зв'язку із цим чинне законодавство покладає на відправників вантажу (вантажоодержувачів) відповідні юридичні обов'язки, що стосуються утримання під'їзних шляхів до пунктів завантаження (вивантаження), технічного оснащення вантажно-розвантажувальних площадок і виконання робіт на них.

Замовник зобов'язаний забезпечити автомобілям й іншим перевізним засобам (тягачам із причепами) доступ (під'їзд) до пункту завантаження й можливість маневрування на завантажувальній площадці. У противному випадку перевізник не буде мати змоги здійснити свій обов'язок подати автомобілі під завантаження або спізниться з подачею автомобіля до пункту завантаження. Умови про справність під'їзних шляхів і завантажувальних площадок настільки істотні, що їхнє невиконання робить для перевізника неможливим здійснення транспортування, причому за таке невиконання перевізник не відповідає.

Підготовка вантажу

Відправник вантажу зобов'язаний до моменту прибуття на завантажувальний пункт автомобілів підготувати і згрупувати вантаж по напрямкам; затарити вантаж, що потребує перевезення у тарі; підготувати товарно-транспортні документи (ст. 52 CAT України).

Готовність вантажів до завантаження означає, що вони повинні бути в наявності в пункті завантаження до моменту прибуття автомобілів і розміщені на певній відстані від місця стоянки автомобіля під завантаженням. Практика автоперевезень показує, що перевезення більшої частини штучних вантажів у теперішній час провадиться з використанням піддонів. Піддони належать відправникові вантажу як інвентар. Вони можуть бути плоскими, ящиковими або іншої конфігурації. Використання піддонів скорочує час вантажно-розвантажувальних робіт, полегшує процес зважування та підрахунку кількості перевезеного вантажу.

Упакування та маркування вантажу. Упакування -- це процес розміщення продукції в упаковці (тарі). Упаковка(тара) повинна відповідати державним стандартам. При виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами тощо.

Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам.

При поданні вантажів в тарі чи упаковці і штучних вантажів дрібними відправками замовник зобов'язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце відповідно до державного стандарту.

Метою маркування є індивідуалізація вантажу, що належить конкретному вантажовідправнику.

Згідно із ст. 5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні у маркуванні зазначаються: а) знак одержувача -- повне чи часткове найменування вантажоодержувача чи позначення, яке використовується одержувачем (при перевезеннях дрібних партій); б) номер заявки (замовлення) на перевезення вантажів; в) місце призначення -- зазначається пункт (при міжміських перевезеннях); г) маса вантажної одиниці -- позначається цифрами маса брутто і нетто в кілограмах.

Дані, наведені в супровідних документах, мають повністю відповідати маркуванню. При поданні вантажів, які вимагають особливого поводження з ними під час вантажних операцій та зберігання, відправник зобов'язаний нанести на всіх вантажних місцях додатково спеціальне маркування написом «Верх», «Скло», «Обережно», «Не кантувати», «Боїться холоду», «Не класти плазом» тощо. Спеціальне маркування може бути вказане також особливими знаками.

Відповідальність за відсутність спеціального маркування та її наслідки покладається на замовника. Маркування не провадиться при здійсненні перевезень вантажів навалом, насипом та наливом.

Виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Обов'язок укладання й кріплення вантажу. Обов'язки сторін у договорі перевезення вантажу автомобільним транспортом по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт розподіляються таким чином. Завантаження вантажу на автомобілі, його закріплення, ув'язування й укриття здійснюється відправником вантажу, а вивантаження, зняття кріплень й укриттів -- вантажоодержувачем. Перевізник участі у виконанні вантажно-розвантажувальних операцій не приймає (ст. 57 CAT України).

Вантаж в автомобілях і причепах доцільно розміщувати за встановленими схемами, наведеними в Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом (див. Додаток 5). Завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Якщо завантаження виконується навалом -- вантаж не повинен здійматися над рівнем бортів кузова. В разі потреби основні борти слід наростити додатковими бортами, проте загальна висота транспортного засобу з вантажем не повинна перевищувати 4 м від поверхні дороги.

Штучні вантажі, що перевищують рівень бортів кузова, треба зв'язувати міцним справним такелажем (канатами, вірьовками); зв'язування вантажів металевими тросами та дротом забороняється.

Ящики, бочки та інші штучні вантажі слід вантажити таким чином, щоб при різкому гальмуванні, рушанні та на крутих поворотах виключалася можливість зсуву, навалки на борти, потертості вантажу і тари; для цього між окремими місцями вантажу не дозволяється залишати проміжків або між ними треба вставляти дерев'яні прокладки та розпірки відповідної довжини та міцності. Крихкі та ламкі вантажі (скляні, керамічні та чавунні вироби, алюмінієвий та емальований посуд і та ін.) перекладають соломою, дерев'яною стружкою або іншими матеріалами, які захищають від пошкоджень і бою. Завантаження в автомобіль вантажних місць, на яких є спеціальне маркування: «Обережно», «Не кидати», «Скло», «Верх», «Не кантувати» і т.п., слід виконувати особливо обережно. Такі вантажні місця розміщують у кузові автомобіля так, щоб при розвантаженні ці написи було видно. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом. При завантаженні в один автомобіль важких і легких за вагою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху.

Водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху, забезпеченню цілості рухомого составу та збереженню вантажу. Якщо буде виявлено недоліки в складанні та кріпленні вантажу, які загрожують його збереженню, водій повинен зобов'язати вантажовідправника усунути виявлені недоліки.

Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження -- з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної у пункті розвантаження. Завантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на завантажений або вивантажений вантаж. Визначення ваги вантажів. При здачі відправником вантажу й прийомі перевізником вантажів, перевезених навалом, насипом, наливом й у контейнерах, повинна бути визначена і зазначена в товарно-транспортній накладній вага вантажу (ст. 62 CAT). Зазначена в товарно-транспортній накладній кількість вантажу є однією з істотних умов договору перевезення. Точне визначення ваги перевезеного вантажу має велике значення також для розрахунків відправників вантажу за перевезення з автомобільним перевізником і для вирішення питання про відповідальність за втрату, псування, нестачу або ушкодження вантажу. Точне визначення ваги перевезеного вантажу дає можливість встановити, чи не занурений вантаж з порушенням вантажопідйомності автомобіля або навантаженням на вісь, що перевищує встановлені норми.

Залежно від роду вантажу, що перевозиться, в накладній указується вага вантажу або вага й кількість місць. Тільки вага вказується при перевезеннях вантажів навалом, насипом, наливом й у контейнерах. При перевезеннях вантажів у контейнерах указуються кількість контейнерів, вага вантажу брутто й власна вага контейнера, а при перевезеннях вантажів на піддонах -- кількість піддонів, вага нетто вантажу й вага брутто вантажу з піддонами. Із вказівкою в накладній ваги й кількості місць приймаються до перевезення тарні й штучні вантажі, їхня вага визначається відправником вантажу до пред'явлення для перевезення й указується на вантажних місцях з включенням ваги тари й пакувальних матеріалів. Вага вантажу визначається різними способами: зважуванням на вагах, підрахунком ваги на вантажних місцях, за трафаретом або за стандартами, розрахунковим шляхом, за обмірюванням, за об'ємною вагою або умовно. При цьому запис у товарно-транспортній накладній про вагу вантажу провадиться з вказівкою способу його визначення (ст. 62 CAT України). Зі зважуванням на вагах перевозяться звичайно навалювальні, насипні вантажі. Вага тарних і штучних вантажів установлюється або підрахунком загальної ваги на основі ваги кожного вантажного місця, зазначеного відправником вантажу (при здачі до перевезення вантажів нестандартної ваги), або за трафаретом, маркуванням (при здачі до перевезення вантажів, упакованих у стандартні місця).

Порядок визначення ваги вантажу залежить і від місця виконання вантажно-розвантажувальних операцій. Якщо вантаж пред'являється до перевезення на завантажувальних пунктах відправника, то він зважується на технічних засобах відправника вантажу. Всі операції, пов'язані зі зважуванням вантажу (піднесення вантажів до ваг, установка на ваги, саме зважування, зняття з ваг), здійснюються засобами відправника вантажу і його працівників. Якщо вантаж приймається до перевезення по вазі або вазі й кількості місць, то вага визначається відправником вантажу за участю перевізника. Для посвідчення даного факту водій автомобіля своїм підписом у товарно-транспортній накладній про прийняття до перевезення певної кількості вантажу підтверджує правильність визначення ваги вантажу.

При перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів і цистернах, опломбованих відправником вантажу, водій не бере участі у визначенні ваги вантажу. У цьому випадку вага вантажу встановлюється тільки відправником вантажу (ст. 63 CAT України). Підпис водія в товарно-транспортній накладній вже не означає тут прийняття певної кількості вантажу, а тільки підтверджує сам факт прийняття вантажу до перевезення. Вантажі, що мають маркіровану вагу нетто або брутто, взагалі не переважуються. При відсутності слідів розкриття тари або пакування водій приймає такий вантаж у відправника вантажу за вагою, зазначеною на маркуванні.

Жодна з сторін не вправі відмовлятися від повторного зважування або визначення об'ємної ваги вантажу. Якщо в перевізника виникли сумніву відносно правильності визначення ваги вантажу, то він вправі зажадати додаткової перевірки кількості або ваги перевезеного вантажу.

Пломбування вантажів. З метою забезпечення схоронності вантажу в дорозі встановлюється обов'язок відправників вантажу пломбувати автомобілі, причепи, окремі секції автомобілів, контейнери й цистерни (ст. 64 CAT України). Пломбування вантажів проводиться замовником з його ініціативи або на вимогу перевізника.

Пломбуватися можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причепи (фургони, цистерни, рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця.

Про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби. На пломбах повинні бути контрольні знаки замовника.

Пломби слід навішувати таким чином, щоб виключалася можливість доступу до вантажу без їх знімання або порушення цілості: а) у фургонів -- на всіх дверях по одній пломбі; б) у контейнерів -- на дверях по одній пломбі; в) у цистерн -- на кришці люка та зливного отвору по одній пломбі, за винятком випадків, коли правилами перевезень окремих видів наливних вантажів передбачений особливий порядок пломбування; г) у вантажного місця -- від однієї до чотирьох пломб у місцях, де стикуються обкантовувальні полоси або інші пакувальні матеріали.

Пломбування вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у випадках, коли з'єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до вантажу без пошкодження брезенту. Пломби навішуються на кінцях з'єднувального матеріалу в місцях стикування останнього з кузовом рухомого составу. Способи навішування пломб наведені в Правилах п еревезень вантажів.

Водій, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов'язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі. Якщо виникають сумніви, пов'язані з неправильністю пломбування, невиразністю відтисків знаків на пломбі або навіть незначним пересуванням пломби на пломбувальному дроті, вантаж для перевезення не приймається. Обов'язок оплати за перевезення. Розрахунки з перевізниками за надані ними послуги по перевезенню вантажів та інші операції, пов'язані з перевезенням вантажів, провадяться вантажовідправниками або вантажоодержувачами -- замовниками автотранспорту відповідно до Правил перевезення вантажів. Зміст цього обов'язкуохарактеризовано вище, при розгляді права перевізника на одержання оплати за договором перевезення вантажу.

Права відправника вантажу. Права відправника вантажу кореспондують викладеним вище обов'язкам перевізника, а саме: відправник вантажу вправі вимагати доставки вантажів до місця призначення й виконання перевізником всіх тих дій, здійснення яких необхідно для належного виконання цього основного обов'язку перевізника.

До прав вантажовідправника треба віднести і право на переадресування вантажів. Він має використати це право до моменту видачі вантажу одержувачеві. Переадресування провадиться в письмовому виді й повинно містити наступні дані: реквізити первісного замовлення й товарно-транспортної накладної, адресу первісного призначення, найменування первісного вантажоодержувача, адресу нового призначення і найменування нового одержувача. При переадресуванні вантажу нова накладна не виписується, а в колишній робиться відмітка про переадресування шляхом закреслювання старих реквізитів і вказівки нових відповідно до розпорядження відомостей про відправника вантажу.

Пред'явлення та розгляд претензій і позовів

Підприємства, установи, організації й громадяни вправі у встановленому порядку звернутися у відповідні судові органи за захистом своїх прав й охоронюваних законом інтересів. Необхідність подібних звернень виникає й тоді, коли та або інша особа не дотримується своїх обов'язків у правовідносинах, порушує майнові права й інтереси іншої сторони. Наприклад, у випадку втрати автотранспортним підприємством з своєї вини прийнятого до перевезення вантажу вантажоодержувач має право зажадати від автотранспортного підприємства відшкодування вартості втраченого вантажу.

Якщо автотранспортне підприємство безпідставно відмовляється від задоволення заявленої вантажоодержувачем вимоги, то останній має право звернутися з вимогою про примусове здійснення свого права (стягнення вартості втраченого вантажу) через відповідний судовий орган, рішення якого мають владно-обов'язковий характер.

Однак для звернення за захистом у суд з метою реалізації свого права на примусове здійснення вимог стосовно порушника або охорони своїх прав й інтересів юридична або фізична особа (яка є стороною в договорі перевезення) повинна виконати певні умови.

Однак з цього приводу слід зазначити, що досудовий порядок врегулювання господарських спорів є на сьогодні одним із спірних положень сучасного українського господарського процесу. Звичайно, сторони господарського спору повинні вжити всіх можливих заходів для мирного розв'язання конфлікту і лише потім звертатися до суду. З іншого боку, існування в законодавстві обов'язкового досудового врегулювання господарських спорів є, по суті, обмеженням права на судовий захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. по справі № 1-2/2002 зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх виконання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено договором, у якому суб'єкти добровільно обирають засіб захисту своїх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, зазначає Конституційний Суд України, обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його реалізує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання обмежує можливість реалізації особою права на судовий захист.

У випадку, якщо сторони спірного право відношення вирішили застосувати з метою врегулювання спору досудовий порядок, вони керуються при цьому відповідними положеннями Розділу II ГПК України «Досудове врегулювання господарських спорів» та Статутом автомобільного транспорту за винятком норм, які суперечать наведеному Рішенню Конституційного Суду України.

Так, відповідно до ст. 159 CAT України претензійний порядок полягає не лише в тому, що одна із сторін направила іншій відповідну претензію. Сторони спірних правовідносин зобов'язані вжити вичерпних заходів до врегулювання розбіжностей, що виникли між ними. У цих цілях вони повинні прийняти всі можливі за даних обставин заходи, для того щоб добровільно врегулювати розбіжності: звірити розрахунки, з'ясувати спірні питання з відповідальними представниками сторін і т.д. Сторона, якій спрямована претензія, зобов'язана відповісти на неї у встановлений термін.

Претензійний порядок вважається належно дотриманим, якщо претензія була пред'явлена: а) належним заявником; б) до належного відповідача; в) з дотриманням установлених строків і порядку її оформлення; г) з додатком необхідних документів і якщо відповідна претензію була надана вчасно й з дотриманням передбаченого порядку.