Види виробничої потужності, основні завдіння розрахунку, показники використання потужності

ПЛАНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

ЗМІСТ І ЗАДАЧІ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ. ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА; ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ПЛАНУВАННЯ.

Планування — вид, сфера діяльності органів управління пд-­ва по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку пд-ва, галузі і національної економіки.

Система планування на підприєм­стві має формуватися й удосконалюватися з урахування таких основних принципів: науковість та точність, послідовність інтересів підпрємства і держави, матеріальна зацікавленість, єдність, економічність, масовість, гнучкість. Науковість та точність в имагає врахування перспектив науково-технічного прогресу й застосування науково обґрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів; послідовність інтересів підпрємства і держави чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування, основних цілей підприємства: господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва; виробничо-технологічні, що відображають функціональне призначення підприємства; науково-технічні, що забезпечують науково-технічний прогрес; соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства; екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції без шкідливого впливу на навколишнє середовище; матеріальна зацікавленість вказує на побудову планів по виплатам заохочнь від мінімального до максимального заохочення, єдність означає, що планування мусить охоплювати всі сфери діяльності підприємства.. Взаємозв’язок між підрозділами забезпечується як на горизонтальному рівні, так і по вертикалі, тобто в межах управлінської ієрархії. Економічність – принцип, за яким припускається використання економічних показників, масовість -, гнучкість припускає формування показників планів в коридорі значущості від мінімуму до максимуму запланованої величини.

Методи планування:

Розрахунковий метод - полягає в розраховуванні показників діяльності підприємства.

Балансовий - застосовується для забезпечення погодження потреб і ресурсів. У практиці планування баланси розробляються для різних видів ресурсів: матеріаль­них, трудових, фінансових. Баланси складаються з двох частин: перша частина відоб­ражає усі напрямки витрат ресурсів відповідно до потреб, а інша - джерела надход­ження цих ресурсів.

Матричний - планування являє собою побудову взаємозв'язків між вироб­ничими підрозділами і показниками.

Нормативний метод планування грунтується на використанні технічно обгрунто­ваних норм і нормативів, що визначають ступінь економічної ефективності виробницт­ва та обліку, норм витрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів.

Метод екстраполяції або базовий – виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період;

Математичного моделювання – розробляється кілька варіантів плану, в якому показники окремих найбільш важливих розділів мають бути оптимізовані.

Графічний - полягає в використанні графічних вирішень задач.

Пофакторпий метод. Планові значення показ­ників при цьому методі визначаються на основі впливу найважливіших чинників (фак­торів).

Пробно-статистичний метод передбачає використання фактичних статистич­них даних за попередні роки і середніх величин при встановленні планових показників. Недоліком цього методу є те, що він не враховує зміни ринкової кон'юнктури на мо­мент планування

Метод інтерполяції – підприємство встановлює мету на майбутнє і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.

 

 

ПЛАНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВО-ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПД-ВА

Процес планування на виробництві починається з визначення обсягу продажу. За умов ринку кожне пд-во повинно прогнозувати перспективу збуту як мінімум на 2-3 рр. На пд-ві цим займається відділ збуту та/або маркетинговий відділ. Перший виконує технологічні операції, а другий – розробляє маркетингові програми, визначає стратегію розвитку, асортимент, структуру реалізації та цінову політику.

Основними завданнями служби маркетингу є: - комплексне вивчення ринків та перспектив їх розвитку., - пристосування виробництва до умов споживача., - вивчення діяльності конкурентів і стратегії, тактики їх впливу на покупців. Основні завдання, що вирішуються при складанні маркетингової програми: - визначення асортименту, обсягу, термінів і цін реалізації прод-ї., - визначення складу маркетингових заходів, що забезпечують планові обсяги продажу прод-ї., - поєднання плану продажу з планами виробництва прод-ї та закупівлі сировини., - розроблення бюджету, маркетингу, ринків продажу, реклами, презентацій... Провідний показник маркетингової програми – обсяг продажу прод-ї, який може виражатися в натуральних та грошових одиницях виміру. Завершується робота по плануванню продажу складанням портфеля замовлень, що має 3 розділи: - поточні замовлення, що забезпечують ритмічну роботу пд-ва в даний період і підтверджується договорами між пд-вом та покупцями., - середньострокові замовлення (1-2рр.)., - перспективні замовлення (> 2р.).

Етапи планування продажу збуту: 1ет. -дослідження кон’юнктури ринку товарів пд-ва (1.1- аналіз продажу за попередні періоди.,1.2- сегментація ринку(це група споживачів, що зайняті пошуком однотипних товарів які згодні їх купити)., 1.3- вибір цільового ринку., 1.4- визначення ємності ринку(можливий об’єм реалізації на ринку товару протягом певного періоду часу. А потенційна ємність – максимально можливий об’єм реалізації...)., 1.5- прогнозування розвитку ринку)., 2 ет. – планування асортименту, формування його структури., 3ет. - оцінка конкурентноздатності товару та встановлення ціни його продажу., 4ет. – прогнозування обсягів продажу.

ВИДИ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ, ОСНОВНІ ЗАВДІННЯ РОЗРАХУНКУ, ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ПОТУЖНОСТІ.

Виробнича потужність пд-ва (ВП ) характеризує максимально можливий річний обсяг випуску про­д-ї (робіт, послуг) запланованої номенклатури та асортименту за умови повного використання всіх економічних ресурсів на основі засто­сування прогресивної технології, передових форм організації вир-ва і праці. Розрізняють наступны види потужностей: Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології та організації виробництва, закладені у планований період. Проектна виробнича потужність – це величина можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Це фіксована величина, оскільки розрахована на постійний умовний асортимент і постійний режим роботи. За період проектування (1–2 роки), будівництва (2–5 років) та освоєння потужності (1–2 роки) значно змінюється асортимент продукції, а також деякі технологічні характеристики устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати реальні можливості підприємства. Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну спроможність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом асортименту. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва, тому її характеризують декілька показників: потужність на початок планованого періоду (вхідна); потужність на кінець планованого періоду (вихідна); середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховують: проведення заходів щодо ліквідації “вузьких місць” упродовж планованого року; збільшення кількості устаткування чи заміна його на продуктивніше; перерозподіл робіт між окремими групами устаткування і виробничими підрозділами; можливість збільшення змінності роботи устаткування і ланок, які лімітують випуск продукції. Вихідну потужність підприємства визначають з урахуванням: намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації “вузьких місць”; введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
N вих=Nпр+ Nввед+Nвид

Середньорічну потужність і вартість визначають з урахуванням планової суми амортизації, фондовіддачі, плати за основні фонди, рентабельності.

Nср=Nпр+(Nввед*Т1)/12-(Nвив*Т2)/12

Де Т1 і Т2- час початку роботи обладнення на момент введення і виведення

Розраховують показники використання ВП: 1).Коеф. використання потужності-визначається рівень використання і наявності резервів виробничої потужності, а також рівень напруженості планового завдання. Чим ближче цей показник до 1, тим ліпше використовується виробнича потужність.

КВП=ОВпл(фак)/Ncр де ОВпл (або факт.) – обсяг випуску продукції пл-й або факт-й.., Nс еред.річ. – середньорічна потужність. 2). К інт.=ОВфакт/Nвстан. де К інт. – коеф.інтенсивності використання потужності., ОВфакт. – фактично вироблена продукція за встановлений період в натур. одиницях за встановленої потужності., N встан. – обсяг продукції розрахований за встановленою потужністю. 3). К екс. = Т факт. / Т макс. де К екс. – коеф. екстенсивності використання потужності., Т факт. – фактичний робочий час обладнання (доба, місяць, рік)., Т макс. – максимально можливий час роботи обладнаня., 4). К інтег. = К інт* К екс де К інтег. – інтегральний коеф. використання потужності, який узагальнює її втрати.

 

4. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ (ВП)

Розрахунок ВП проводять виходячи з наступних даних: - плану фонду робочого часу обладнання., - кількість одиниць обладнання., - продуктивності (за технічними чи проектними норми)., - трудомісткості плануючих до випуску виробів,- коеф. використ. норм виробітку.

ВП визначають знизу доверху, тобто спочатку її розраховують для кожної окремої одиниці обладнання, з врахуванням часу роботи за певний період та продуктивності обладнання, потім визначають ВП для окремих потокових ліній, дільниць, цехів, і вже на основі цих розрахованих потужностей визначають загальну ВП пд-ва. Тобто розрахунок проводять у послідовності: ВП групи технологічного устаткування →ВП дільниці → ВП цеху → ВП пд-ва. ВП визначають за потужністю провідних цехів, дільниць, потокових ліній, обладнання. До провідних належать ті виробничі підрозділи, які виконують головні технологічні процеси і мають вирішальне значення для випуску прод-ї (це піч у хлібопекар., сушильні апарати з формованим обладнанням для макароного вироб-ва тощо). Визначена розрахунковим шляхом потужність використовується для побудови графіка, за допомогою якого визначається загальна потужність пд-ва у пл-му періоді. Виявляється «вузьке місце» - невідповідність потужності окремого обладнаня, цехів, дільниць, груп устаткування потужності відповідних підрозділів до потужності усього пд-ва, цеху тощо. У розрахунок ВП включають усе діюче і недіюче (несправне) устаткування основних виробничих цехів, а також устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в пл-му періоді понад нормативне резервне устаткування. ВП визначається за всією номенклатурою профільної прод-ї, проводиться звуження номенклатури, об’єднуючи окремі вироби в групи за технологічною єдністю з визначенням для кожного базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості. У загальному вигляді ВП розраховують так ВП = П * Ф * КО серед. та ВП = Ф * КО серед. / Тр де П –продуктивність обладнання у відповідних одиницях виміру на годину., Ф – пл-вий ------- річний корисний фонд часу роботи обладнання., КО серед. – середньорічна кількість обладнання., Тр – трудомісткість виготовленої одиниці прод-ї з урахуванням коеф. виконання норми.

 

МЕТОДИКА ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У НАТУРАЛЬНОМУ ВИРАЗІ

При плануванні обсягів вир-ва прод-ї (робіт, послуг) ви­користовується система вимірників, які поділяються на: натуральні, вартісні та трудові. Натуральні вимірники Вр.Прог. використовують­ся при подальших розрахунках вир-ї потуж-і, визначен­ні потреби пд-ва в сировині, матеріалах, енергії, техно­логічному та транспортному обладнанні, формуванні виробничих планів основних і допоміжних виробництв. Продукція промислових пд-в характеризується широким асортиментом, що зумовлює використання великої кількості нату­ральних вимірників. Розрізняють фізичні та умовні натуральні вимір­ники продукції. Вартісні вимірники використовуються для розрахунку обся­гів товарної, валової, реалізованої прод-ї, цехового випуску прод-ї .. В обсяг товарної прод-ї (ТП) пд-ва включається вартість: го­тової прод-ї (ГП), напівфабрикатів (НФ), призначених для реалі­зації за межами пд-ва, послуг населенню (П нас.) робіт промис­лового характеру (РПХ), використовуваних для власних потреб і на сторону: ТП = ГП + НФ + РПХ + П нас. До готової прод-ї відноситься прод-я, яка відповідає стандартам, технічним умовам та вимогам щодо якості, вироб­ництво якої повністю завершене на даному пд-ві і яку здано на склад готової прод-ї. Обсяг ГП визначається за формулою : ГП = Ц обл..од. * ОВП нат. де Ц обл.од. - гуртова ціна облікової одиниці прод-ї, грн., ОВП нат. — випуск даного виду прод-ї в натуральному виразі. НФ— це прод-я, процес виготовлення якої повністю завершений на певній стадії вир-ва, яка переда­ється для подальшої обробки в інші цехи або на склад готової прод-ї для реалізації за межами пд-в. Обсяг НФ для реалізації за межами пд-ва ви­значається аналогічно до визначення обсягів готової прод-ї. РПХ включають вартість капі­тального ремонту, модернізації устаткування, вартість не­стандартного обладнання, виготовленого на пд-ві, інші роботи і послуги допоміжного вир-ва. Обсяг ТП планується в гуртових діючих цінах пі­-ва та в порівняльних цінах відповідного року. Валова прод-я (ВП) відображає загальний обсяг вир-ва промислової прод-ї пд-ва і включає ТП та зміну залишків НФ власного вир-ва на по­чаток і кінець пл-го періоду: ВП = ТП – НФ поч.. р. + НФ кін. р. де НФ поч.р. — обсяг напівфабрикатів на початок пл-го періо­ду, тис. грн., НФ кін.р. — обсяг напівфабрикатів на кінець пл-го періоду, тис. грн. Обсяг ВП пл-ся у порівняльних цінах. Це до­зволяє виявити динаміку вир-ва, продуктивності праці та ни­зку інших показників за ряд років. Реалізованою прод-ю (РП ) вважається прод-я (роботи, послу­ги), повністю виготовлена на пд-ві, відвантажена замовни­кові та оплачена ним. До складу РП відноситься:→ товарна прод-я, → зміна залишків готової прод-ї на складі, відвантаженої, але не оплаченої на початок і кінець пл-го періоду: РП = ТП + ТП поч.р. – ТП кін.р. де ТП поч.р - обсяг ТП на складі, відвантаженої, але не оплаченої замовниками на початок пл-го періоду, тис. грн., ТП кін.р.— обсяг ТП на складі, відвантаженої, але не оплаченої замовниками на кінець пл-го періоду, тис. грн. Трудові вимірники використовуються для визначення рівня про­дуктивності праці, встановлення чисельності основних і допо­міжних робітників, кількості технологічного обладнання, режи­му роботи піп-ва, цеху, устаткування. При цьому розрізняють: технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління вир-ом, повну трудомісткість. Технологічна трудомісткість — це сумарні витрати праці робітни­ків, котрі виконують основні технологічні операції. Трудомісткість обслуговування та управління виробництвом роз­раховується шляхом множення чисельності відповідних категорій працівників на кількість відпрацьованих годин. Повна трудомісткість включає сумарні витрати праці працівни­ків всіх категорій промислово-виробничого персоналу: Т повна = Т техн. + Т обсл., управ. Планування Вр.Прог. в натуральному виразі відбувається так: - визначається номенклатура та асортимент виробів, що пл-ся відповідно до попиту на прод-ю., - складається баланс добової потужності по цехах, відділах, дільницях або баланс сировини., - визначається оптимальна тривалість роботи пд-ва та його структуриних підрозділів., - на основі вище зазначених розрахунків, а також з врахуванням коеф. використання потужності визначається пл-вий обсяг випуску прод-ї по всіх видах натуральних виробів та в умовній прод-ї. Пл-ня Вир. Потужності на пд-вах харч.пром. здійснюється за 2-а схемами: 1). Для пд-в, що перероблюють промислову сировину із стійкими якісними показниками та потужністю, яка визначається по гот.прод-ї (використовується в хлібопекарній, пивоварній, спиртовій, макаронній промисловості), застосовується такий порядок: 1.1- розраховується баланс потужностей: Потуж. вихідна = Потуж. вхідна + Потуж. введена – Потуж. виведена., 1.2.- розраховують середньодобову потужність., вона визначається згідно інструкцій вир-ї потужності діючих в галузях та прийнятого для пд-ва режима роботи (1,2,3 зміни)., 1.3. – визначається плановий фонд роботи пд-ва (ф)., 1.4. – розраховується пл-вий коеф. використання потуж. (К викор. пл.) на основі досягнутого коефіцієнта (К баз.) та запланованих заходів, які спрямовані на підвищення рівня використання Вир. Потуж. (∆ К): К викор. пл. = К баз. + ∆ К., 1.5. – підбір асортименту в багато номенклатурних виробництвах. На цих пд-вах вся планова прод-я закріплюється за цехами, відділами, потоковими лініями., 1.6. – визначається Вир. Прог. основної прод-ї у натуральному виразі: Вир.Прог. = Потуж.серед.добова * К викор. пл. * Ф., 1.7. – розраховують вир-во побічної прод-ї та відходів, що реалізуються., 1.8. – пл-ся відпускні оптові ціни пд-ва. 2). Пл-ся на пд-вах, що переробляють виключно с/г сировину, якість якої є нестабільною(цукрова, консервна промисловість та первинне виноробство).Прорядок розрахунку: 2.1. – визначають добову потужність по переробці сировини на основі графіка потужностей., 2.2 – визначається закупку сировини на основі договорів та складають баланс сировини: Баланс сировини = Залишок сировини на поч. пл-го року + Закуплена сировини у с/г виробників + Закуплено сировини у ін. пд-в – Продано зайвої сировини ін. пд-вам – Втрати сировини при транспортуванні і зберіганні., 2.3 – розраховують виробничий сезон по півріччям., 2.4 – розраховують вихід прод-ї з 1-ці сировини по півріччям у %-х до заготовленої сировини, при цьом враховують втрати сировини при трансп-і, відвантаж-і, перероб-і, зберіг-і: Вироблено прод-ї у 2-у півріччі = (Потуж.добова * К викор.потуж. * Вихід прод-ї * Ф) / 100., Вироблено прод-ї у 1-у півріччі = (КС * Вихід прод-ї) /100, де КС – кількість сировини, що перейшла в пл-вий рік на 1-ше півріччя. 2.5. – пл-ся відходи вир-ва, що реалізуються та обсяг супутньої прод-ї., 2.6. – пл-ся ціни.

 

ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ, ВИХІДНІ ДАНІ ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ.ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ В ВАРТІСНОМУ ВИРАЗІ.

План вир-ва та реалізації прод-ї являє собою величину визначену до виробництва певної номенклатури та асортименту. Обсяги (Q) вир-ва цієї продукції у натуральному та вартісному виразі мають бути вир-ні і реалізовані пд-вом у певні терміни при найбільш раціональному та ефективному використанні виробничої потужності. Основне завдання Вр.Прог. полягає у задоволенні потреб споживача у високоякісній прод-ї яка випускається пд-вом при найповнішому використанні їх рес-ів та отриманні максимального прибутку. Інші завдання, що постають при складанні пл-ну: - визначення потреби в прод-ї, що випускається і обґрунтування її вир-ва попитом споживачів, - пов’язання нату-х та вартісних показників Q вир-ва та реалізації, - обґрунтування пл-ну вир-ва прод-ї рес-ми та потужністю., - максимальному використанні виробничого потенціалу, - забезпеченні стійких фінансових результа­
тів господарювання. Кожна підприємницька структура формує свою Вр.Прог. самостійно з врахуванням всього цього з метою отримання найкращих результатів господарювання. При цьому враховуються вимоги: дотримання встановлених термінів поставок прод-ї, рів­номірність завантаження виробничих потужностей, забезпечення випуску конкурентноспроможної прод-ї. Вр.Прог. склад-я з 2-х частин: 1.- плану випуску прод-ї в натуральному (умовному) виразі., 2.- плану вир-ва у вартісному виразі. Вихідні дані: - дані про роботу пд-ва у звітному періоді, - перспективний план вир-ва прод-ї, - прогноз потреб в прод-ї пд-ва, - держ. Контракти-замовлення, - результати вивчення попиту прод-ї на ринку, - договори на вир-во та поставку прод-ї, - дані про забезпечення сировиною, - розрахунки по використанню вир-ї потужності, - дані про незавершене виро-во, залишки нереалізованої прод-ї, - рівень спеціалізації та кооперування вир-ва, - ринкові ціни на основні види прод-ї (робіт, послуг) пд-ва, - заходи по збільшенню виробничих потужностей. Планування виробничої програми в вартісному виразі. Вартісні вимірники використовуються для розрахунку обся­гів товарної, валової, реалізованої прод-ї, цехового випуску прод-ї .. В обсяг товарної прод-ї (ТП ) пд-ва включається вартість: го­тової прод-ї (ГП), напівфабрикатів (НФ), призначених для реалі­зації за межами пд-ва, послуг населенню (П нас.) робіт промис­лового характеру (РПХ), використовуваних для власних потреб і на сторону: ТП = ГП + НФ + РПХ + П нас. До готової прод-ї відноситься прод-я, яка відповідає стандартам, технічним умовам та вимогам щодо якості, вироб­ництво якої повністю завершене на даному пд-ві і яку здано на склад готової прод-ї. Обсяг ГП визначається за формулою: ГП = Ц обл..од. * ОВП нат. де Ц обл.од. - гуртова ціна облікової одиниці прод-ї, грн., ОВП нат. — випуск даного виду прод-ї в натуральному виразі. Обсяг ТП планується в гуртових діючих цінах пі­-ва та в порівняльних цінах відповідного року .Валова прод-я (ВП) відображає загальний обсяг вир-ва промислової прод-ї пд-ва і включає ТП та зміну залишків НФ власного вир-ва на по­чаток і кінець пл-го періоду: ВП = ТП – НФ поч.. р. + НФ кін. р. де НФ поч.р. — обсяг напівфабрикатів на початок пл-го періо­ду, тис. грн., НФ кін.р. — обсяг напівфабрикатів на кінець пл-го періоду, тис. грн. Обсяг ВП пл-ся у порівняльних цінах. Це до­зволяє виявити динаміку вир-ва, продуктивності праці та ни­зку інших показників за ряд років. Реалізованою прод-ю (РП) вважається прод-я (роботи, послу­ги), повністю виготовлена на пд-ві, відвантажена замовни­кові та оплачена ним. До складу РП відноситься:→ товарна прод-я, → зміна залишків готової прод-ї на складі, відвантаженої, але не оплаченої на початок і кінець пл-го періоду: РП = ТП + ТП поч.р. – ТП кін.р. де ТП поч.р - обсяг ТП на складі, відвантаженої, але не оплаченої замовниками на початок пл-го періоду, тис. грн., ТП кін.р.— обсяг ТП на складі, відвантаженої, але не оплаченої замовниками на кінець пл-го періоду, тис. грн.

 

 

ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ПЛАНУ «МТЗ» ПД-ВА. ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ В СИРОВИНІ ТА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСАХ

Послідовність розробки плану МТЗ: - підготовча робота, - погодження джерел та умов забезпечення потреби в матеріальних ресурсах, - розрахунок потреби в МТР, - розробка норм виробничих запасів, - складання матеріальних балансів. Вихідними даними для складання плану МТЗ є: - обсяг випуску про­дукції, - план організаційно-технічного розвитку та інвестицій, - матеріальні норми і нормативи, - ціни і тарифи на матеріально-енергетичні ресурси, в окремі періоди часу, - ліміти на деякі ресурси (наприклад, воду, електроенергію, нафтопродукти тощо). При формуванні плану МТЗ розраховуються такі показники: - потреби в матеріальних ресурсах, в тому числі за їх видами, - очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець плано­вого періоду, - виробничі запаси, - зниження норм витрачання окремих видів матеріальних ресурсів, - загальні матеріальні витрати, їх частка у собівартості продукції, - показники ефективності використання матеріальних ресурсів. План складається в річному та квартальних розрізах. У річному варіанті плану визначають потребу всіх підрозділів в матеріальних ресурсах та обсяги їх поставки на рік, в т.ч. по кварталах. У квартальних планах потреба визначається по розгорнутій номенклатурі та уточнюється обсяг (Q) завдань на пл-й період. На основі такого плану складаються замовлення постачальникам та визначається форма поставки. Виділяють транзитну та складську форми поставки. Транзитна форма – це отримання сир-ни ті матеріалів безпосередньо від виробника. Застосовується коли потреба в рес-х на даний час дорівнює транзитній нормі, тоді така форма поставки є виправданою. Складська форма – це отримання матер-х рес-ів з баз чи складів збутових організацій. Вона доцільна, коли рес-си необхідні в невеликій кількості. Розробка річного плану починається з низу з підрозділів та являє собою визначену потребу в матер-х рес-х, які необхідні для виконання вир-ї програми, будівельних та ремонтних робіт. В процесі розроблення плану МТЗ на великих підприємствах складають матеріальні баланси, які поділяються: - за періодом І стадіями планування — довготермінові і поточні, - за рівнем планування — галузеві, територіальні, - за вадом балансової моделі - однопродуктові, багато продуктові, - за одиницями виміру — натуральні, вартісні. Основними видами матеріальних балансів, які використовують­ся для всіх режимів, стадій, рівнів планування, є однопродуктові. Підсумавуючи потребу по кожному із напрямів визначають загальну потребу в рес-х, джерела її покриття та складають баланс МТЗ. В ньому зіставляються поьреби в рес-х із джерелами та розмірами їх забезпечення, визначається кількість матеріалів, які будуть доставлені зі сторони. Такі баланси складаються по кожному виду рес-ів окремо: П вр.прог. + П нз/в + П к.р. + П буд + ЗАП = ЗАЛ + Д + М + З нз/в де П вр.прог. –потреба в матеріально-технічних ресурсах для виконання вир-ї програми, П нз/в – потреба в МТР для поповнення незавершеного вир-ва, П к.р. - потреба в МТР на капітальний ремонт, П буд - потреба в МТР на будівництво, ЗАП – потреба на формування запасів, ЗАЛ - залишок матеріалів на початок пл-го періоду, Д – кількість МТР які пл-ся доставити на пд-во зі сторони на протязі року, М – кількість сир-и та матеріалів, що пл-ся отримати за мобілізацію внутрішніх резервів (зниження втрат сир-и, використання залишків, що утворилися, зменшення відходів), З нз/в - залишок матеріалів в незавершеному вир-ві на поч. пл-го року. Розробка такого балансу є передумовою для розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу пд-ва. Визначення потреби МТРесурсах проводиться як у натуральному та і в вартісному виразі з метою узгодження цього плану з фінансовим планом. Забезпечення пд-ва здійснюється через прчмі поставки (у вир-ві), транзитною формою (у посередника), на товарних біржах та закупках у населення. Особливості пл-ня МТЗ в харч.пром.: - кількість МТРесурсів необхідна у відповідній пропорції, - сир-и і матеріали повинні бути якісні, - рес-и потрібні у визначені терміни, - з метою підвищення ефективності вир-ва МТРесурси необхідно застосовувати раціонально за рахунок вдосконалення технологій, утилізації відходів тощо. До складу МТР входять: - сировина, - матеріали, ^- комплекту­ючі вироби, ^- технологічне обладнання та оснастка, ^- транспортні засоби, ^-вантажно-розвантажувальне обладнання, - обчислювальна техніка, ^- паливо, ^- енергія, - вода тощо. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у речовій формі та у виді енергії відно­ситься до елементів МТЗ виробництва. Потреби підприємства в матеріальних ресурсах можуть визнача­тися різними методами: - прямого розрахунку(сировина, основні, допоміжні матеріали тощо), - мт. аналогій, - за типовим представником, - за рецептурним складом, - мт. динамічних коеф-ів. Вибір методу розрахунку потреби в ресурсах залежить від призна­чення матеріалу, умов та обсягу його споживання, цілей викорис­тання інформації про потреби (взаєморозрахунки із замовниками, укладання договорів з постачальниками).

1 мт. - для кондитерської, пивоварної, лікеро-горілчаної промисловості: ЗП = Н*ОВ, для спиртової, цукрової, хлібопекарської промисловості: ЗП =ОВ / Вих *100 де ЗП –загальна потреба в сировині, ОВ – обсяг вир-ва прод-ї, Н – норма витрат сировини та матеріалів на вид прод-ї в натуральному виразі, Вих –вихід готової прод-ї. В цукровій та хлібопекарській промисловостях окрім основної сир-и пл-ся і інша сировина: ЗП = ОС * Н_{100 кг} / 100 де ОС – основна сир-на, Н_{100 кг} - норма витрат на 100 кг сир-и.

2 мт. – за допомогою відпоавідних коеф. нові вироби прирівнюються до виробів, що мають обгрунтовані норми витрат матеріалів: ЗП = Н в баз. * К * ОВ де Нв баз. – норма витрат матер-ів на аналогічний виріб, К – коеф., щго враховує особливості матеріалу при виготовленні нового виробу, ОВ – обсяг вир-ва нового продукту. 3 мт. – використ. У багатономенклатурному вир-ві. Визнач-я за виробом, що найбільш повно відображає витрати матер-ів на всю партію прод-ї типовим представником якої він є: ЗП = Н в тип.предст. * ОВ гр. де Н в тип.предст. – норма витрат за типовим представником, ОВ гр. – ОВ всіх виробів даної групи. 4 мт. - розраховують масу матеріалів необхідну для виконання програми: ЗП = Н вит. * ОВ, потім потреба в кожному компоненті суміші визначається на підставі рецептури, що характеризує питому вагу компонентів: ЗП заг. = ЗП * Д де Н вит. – загальна норма витрачання суміші матеріалів для виготовлення 1-ці прод-ї, Д – частка певного компоненту в складі певного матеріалу. 5 мт. – використ-ся при відсутності по окремим виробам прод-ї розроблених норм витрат або на стадії розробки проекту плану: ЗП = БП * І вр.прог. * І м.в. де БП – потреба матеріального ресурсу базового року, І вр.прог. – індекс зміни виробничої програми в пл-му році проти минулого, І м.т. – індекс зниження матеріальних витрат в пл-му році відповідно з планом ОТР.

В плані МТЗ визначається потреба в електроенергії. Вона пла­нується окремо для технологічних, освітлювальних, нагрівальних та інших потреб. Потреба в електроенергії для технологічних цілей розраховується на основі сумарної активної потужності струмоприймачів по групі устаткування, яке має однакові умови експлуатації, кількості годин їх використання протягом планового періоду, коефіцієнтів втрат енергії в мережі та електродвигуні. Річна потреба в електроенергії для освітлення приміщень визна­чається укрупнено з розрахунку середнього її витрачання на І кв. м. виробничих, побутових І службових площ, загальної площі примі­щень, освітлювального періоду протягом дня і року, коефіцієнта втрат електроенергії (0,8 — 0,9), кількості та потужності електро лампочок, та кількості годин їх горіння по плану. Потреба в руховій електроенергії розраховується виходячи з потужностей електродвигунів, коеф. використання їх потужності та кількістю роботи їх у пл-му періоді: П ел. = N * T / K де П ел. – необхідна кількість електроенергії, кВат, Т – час роботи обладнання за певний період, N – загальна потужність встановленого облвднання, К – коеф. врахування втрат ел-ен-ї в мережі. Потреба в паливі планується окремо для експлуатаційних потреб і для опалення виробничих, службових та складських приміщень. На пд-вах харч.пром. паливо пл-ся окремо на технологічний процес, на вир-во пари і ел-ен-ї, на загальногосподарські потреби (опалення) тощо. Потреба в паливі визнач-я в тоннах умовного палива – це паливо теплотворна здатність якого 7 тис. кКал/кг. Для переводу умовного в натуральне використ-ь коеф. переводу, які розраховані, як відношення теплотворної здатності даного палива до 7 тис. кКал/кг. А кількість натурального визначають діленням кільк.умовного палива на відповідний цьому паливу коеф. переводу. Кількість палива пл-ся на основі виробничої програми або перероблюваної сировини. Потреба в парі, ел-ен-ї на пл-й період та прогресивних пл-х норм витрат умовного палива на 1-цю готової прод-ї: П пал.= Н * ОВ /К де П пал. – потреба в паливі, Н –норма витрат умовного палива на виконання 1-ці прод-ї, К – коеф. переводу ум-го палива в натуральне, Ов – обсяг вир-ва. Потреба в паливі для опаення розраховується: П опал. = [ Н * О * Д * (Т зовн. – Т внутр.) ] / 1000 де н – норма витрат ум-го палива для нагрівання 100м³ приміщення на 1⁰С, О – об’єм приміщень, що обігріваються у зовнішньому замірі, м³, Д – тривалість опалювального сезону в днях, (Т зов.- Т внутр.) – різниця температур повітря. Вартість сировинних, матеріальних, паливних, енергетичних рес-ів визначається як добуток їх кількості (ЗП) н ціну (Ц) з врахуванням транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ): Вартість = ∑ ЗП * Ц + ТЗВ

 

 

ЗМІСТ ПЛАНУ МТЗ. ЗАПАСИ, ЇХ ВИДИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ

Необхідною умовою успішної реалізації поточних планів є забез­печення вир-ва необхідними рес-и, в тому числі мате­ріально-технічними та енергетичними. План МТЗ – це ресурсний розподіл пл-ну пд-ва. Вирішення завдань безперебійного забезпечення вир-ва предметами праці здійснюється відділом МТЗ за узгодженням з відділом головного механіка, енергетика, технолога та планового відділу. МТЗ вир-ва планується в річному, квартальному та місяч­ному розрізах. Річний план МТЗ повинен забезпечувати баланс (рів­новагу) річної потреби в матеріальних ресурсах з можливістю пі­-ва забезпечити їхнє придбання. Квартальні та місячні плани передбачають оперативне забезпечення вир-ва матеріальними рес-ми відповідно до термінів їх постачання та випуску готової прод-ї. Функції планування МТЗ полягають у координації попиту і пропозиції на конкретний товар при мінімізації витрат як в стратегічному, так і в тактичному відношенні, та підтриман­ні на певному рівні відносин підприємства з конкретними поста­чальниками і споживачами. Конкретну форму забезпечен­ня МТР пд-во вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кіль­кості пропозицій, якості, ціни та інших факторів. Основним завданням плану є визначення оптимальної потреби в рес-х для безперебійної діяльності пд-ва, відповідно до встановлених завдань, їх розподіл за видами робіт. Вирішуються і такі задачі: - прискорення просування предметів праці від постачальника ждо вир-ва, - скорочуються витрати при їх заготовці ат транспортуванні, - забезпечення якісного зберігання матеріальних рес-ів на складах і ритмічна їх поставка у вир-о, - здійснення обігу та контролю за використанням сир-ни та матеріалів тощо. У зміст планування МТЗ входить: - визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії всіх видів, спецодязі, спец харчуванні, інструменті, запасних частинах, - розрахунок запасів усіх видів товарно-матеріальних цінностей на пл-ий період, - оперативний облік, контроль та аналіз виконання планів МТЗ,- поточне регулювання забезпечення матеріальними рес-и вир-чих підрозділів пд-ва. План МТЗ складається з 2-х розділів: - розрахунку потреби в матеріально-технічних рес-х, - балансів МТЗ. Послідовність розробки плану МТЗ: - підготовча робота, - погодження джерел та умов забезпечення потреби в матеріальних ресурсах, - розрахунок потреби в МТР, - розробка норм вир-чих запасів, - складання матеріальних балансів. Вихідними даними для складання плану МТЗ є: - обсяг випуску про­дукції, - план організаційно-технічного розвитку та інвестицій, - матеріальні норми і нормативи, - ціни і тарифи на матеріально-енергетичні рес-и, в окремі періоди часу, - виробничі запаси матеріальних цінностей, - аналіз витрат матеріальних рес-ів у звітному періоді,- ліміти на деякі рес-и (наприклад, воду, електроенергію, нафтопродукти тощо), - договори на постачання матеріальних цінностей, інформація про кон’юнктуру ринку. При формуванні плану МТЗ розраховуються такі показники: - потреби в матеріальних рес-х, в тому числі за їх видами, - очікувані залишки матеріальних рес-ів на поч. і кін. пл-го періоду, - вир-чі запаси, - зниження норм витрачання окремих видів матеріальних рес-ів, - загальні матеріальні витрати, їх частка у собівартості прод-ї, - показники ефективності використання матеріальних рес-ів. У процесі планування пд-во встановлює своїм структурним підрозді­лам ліміти на матеріальні рес-и і здійснює їх перерозподіл у зв'яз­ку зі змінами вир-чої програми, тобто регулює процес матеріаль­ного забезпечення вир-ва з допомогою запасів. Запаси — це матеріальні активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу в складі готової про­дукції, утримуються для споживання в ході виробничого процесу, утримуються для використання в майбутньому. В складі запасів виділяють: сировину, основні та допоміжні матеріали (виробничі запаси), комплектуючі вироби призначенні для вир-ва, готову продукцію призначену для продажу, незавершене виробництво, малоцінні, швидкозношувані предмети. Виробничі запаси— це матеріальні активи, які підлягають подальшій обробці на підприємстві або утримуються для споживання в ході операційного циклу. Потреба в запасах залежить від можливостей підприємства організу­вати безперервний потік матеріальних ресурсів, періодичності поступ­лень матеріалів, віддаленості постачальників і споживачів ресурсів.

Ефективне використання запасів досягається шляхом правильного управління та включає розробку норм та нормативних запасів. Центральне місце в системі управління запасами відводиться їх нормуванню, при здійсненні якого необхідно враховувати призна­чення запасів та чинники, які визначають їхню величину. З цією ме­тою запаси поділяють на поточні, страхові та підготовчі.. Поточні запаси — основна частина виробничих запасів, які забезпечують неперервність виробничого процесу в інтервалах між поставками. (Величина поточного запасу (З поточ.) залежить від середнього добового споживання матеріальних рес-ів (П середдоб.), ха­рактеру споживання (рівномірне, періодичне), часу між черговими поставками матеріалів (Т). Максимальний поточний запас визначається за формулою: З поточ. = Т * П середдоб. середній вир-й поточний запас рекомендується приймати у розмірі 50% від тривалості інтервалу між 2-а поставками (Т) помножену на серед.добову потребу в цих рес-х: З пот.середдоб. = 0,5 * Т * П середдоб.). Де Страхові - забезпечують нормальне проті­кання виробничого процесу у випадках відхилення від запланова­них умов поставок, (цей запас залежить від різних факторів, деякі з них не під­лягають кількісній оцінці, тому на практиці величина цього виду запа­су планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу від його середньої величини або розраховується із середньодобової потреби сировини (П середдоб.) та матеріалів із середньозважувального терміну фактичного відхилення поставок від встановленого інтервалу між черговими поставками (Т від.): З страх. = Т від. * П середдоб. Планова величина страхового запасу — постійна, а фактично вона може змінюватись в залежності від термі­нів надходження чергової партії матеріалів, а також вона не повинна перевищувати 50% поточного запасу). Підготовчі запаси дозволяють здійснювати підготовку матеріалів до виробничого використання. (Потреба у такому запасіматеріалів виникає тоді, коли під­готовка матеріалів до вир-ва потребує тривалого часу (акліма­тизація, розрізка, сортування та інші). Величина підготовчого запасу визначається за формулою: З підгот. = Т підгот. * П середдоб. Де Т підгот. – термін підготовки сировини та матеріалів до вир-го використання. А с/г сировина, заготівля та поставка якої пов’язані з певною порою року, тому створюють сезонні запаси: З сез. = Т сез. * П середдоб. де Т сез. – тривалість виробничого періоду або тривалість перерви в поточному постачанні пд-ва).

Для забезпечення безперервного виробництва, своєчасного виконан­ня виробничих завдань, ефективності господарювання необхідно оптимізувати виробничі запаси та здійснювати оперативний конт­роль за їх рівнем. Загальна величина виробничого запасу певного виду рес-су: З вир. = З пот. середдоб. + З страх. + З підгот. Після цього визначають їх вартість. Ви­робничі запаси — обмежений ресурс підприємства. Тому управ­лінські рішення про розширення асортименту продукції, нарощу­вання збутової мережі серйозно впливають на величину запасі.. При формуванні плану МТЗ окремо виділяється план вир-чих запасів і план-графік руху матеріальних потоків. У процесі пл-ня пд-во встановлює своїм структур­ним підрозділам ліміти на відпуск матеріальних рес-ів та здійс­нює контроль за їх використанням у процесі вир-ва, забезпе­чує їх перерозподіл у зв'язку зі змінами вир-чої програми.Кожне пд-во самостійно вибирає модель оптимі-зації виробничих запасів із врахуванням особливостей вир-го процесу, матеріалів, постачальників, цін та інших критері

 

 

ЗМІСТ ПЛАНУ З ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. ПЛАНУВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦЮЮЧИХ

Важливим елементом продуктивних сил, фактором виробництва є людські ресурси. Тому складання пл-ну з праці та її оплати є важливим для пд-ва. Цей план складається з розділів: - пл-ня чисельності працівників, - пл-ня продуктивності праці (п/п), - пл-ня заробітної плати (з/п). Головними завданнями пл-ну є: - забезпечення співвідношення працівників окремих категорій, - забезпечення кваліфікованого складу кадрів у відповідності до вимог вир-ва, - дотримання встановлених пропорцій у з/п окремих категорій працівників у відповідності з кількістю та якістю їх роботи, - забезпечення підвищення п/п, - досягнення економії праці і фонду з/п, підвищення матеріальної зацікавленості робітників в кінцевих результатах роботи. Вихідні дані: - план ОТР пд-ва, - план обсягів вир-ва та реалізації, - аналіз діяльності за попередні періоди, - тарифи, тарифні оклади, - норми і нормативи план МТЗ, - закони, нормативно-правові акти. Орієнтиром для розрахунку пл-х показників є завдання перспективного плану розвитку пд-ва. Всі працівники пд-ва поділяються на: промислово виробничий персонал (ПВП) та персонал неосновної діяльності. До ПВП відносяться всі працівники основних, допоміжних, транспортних, підсобних цехів зайнятих в основному вир-ві. До персоналу не основної діяльності відносять працівників, які незайняті в осн-й діяльності, а створюють умови для забезпечення вир-ва в цілому. Залежно з характеромвиконавчої роботи персонал поділяється на категоріїї: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні. Робітники –це працівники, які безпосередньо приймають участь у вир-му процесі. Їх поділяють на робітників основного вир-ва (безпосередньо пиймають участь у виготовленні прод-ї) та робітників, що виконують допоміжні функції по обслуговуванню вир-ва (ремонт устаткування, забезпечення рес-ми, зберігання цінностей...). За рівнем кваліфікації робітники поділяються на 4 групи: - некваліфіковані (виконують допоміжні та обслуговуючі роботи, що не потребують спец. підготовки), - малокваліфіковані (виконують не складні роботи та мають певний досвід), - кваліфіковані (викон-ь складні роботи та мають значний досвід роботи), - висококваліфіковані (високої складності роботи та мають великий практичний досвід). Рівень кваліфікації робітників визначається за довідником кваліфікаційних професій та розрядами, які їм присвоюються. Спеціалісти – працівники, які займаються підготовкою інженерно-технічних, економічних, правових та ін. видів робіт та приймають рішення. Службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік, контроль та господарське обслуговування. Керівники – працівники, які займають посади керівників пд-ва та його структурних підрозділів. Рівень кваліфікації спеціалістів та службовців залежить від рівня спец. підготовки, і поділ-я на 3 групи кваліфікації: найвища, вища, середня. Вихідні дані для пл-ня персонал у: - виробнича програма, - норми витрат праці, - баланс робочого часу, - режим роботи пд-ва, план ОТР пд-ва. При пл-ні потреби пд-ва в персоналі виділяють явочну (- пл-ся лише для робітників - це чисельність робітників, яка повинна бути щодня на пд-ві у відповідності до кількості роб-х місць та виконання вир-ї програми, розраховують на добу чи зміну) та облікову чисельність (на певну дату – це показник облікового складу на певну дату облікового складу, включає прийнятих на цю дату та виключає вибувши. До неї включаються всі працівники, які прийняті на сезонну, тимчасову роботу терміном навіть на 1 день і більше, тобто всі хто перебуває у трудових відносинах з пд-вом). Середньо облікова чисельність = сума чисельності працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця, включаючи святкові та неробочі дні / число календарних днів звітного місяця. Не включаються до цієї чисельності працівники, що не перебувають у штаті пд-ва, а знаходяться у відпустці по вагітності чи пологах, у додатковій відпустці по догляду за дитиною. При пл-ні чисельності робітників складають баланс роб.часу 1-го працівника на пл-й період на основі: тривалість режиму роботи цеху, дільниці пд-ва, явочна чисельність працюючих, втрати роб.часу з причин викликаних неявкою на роботу, тривалість роб. дня чи зміни. Баланс розраховують по групам робітників, дільницям, цехам чи пд-ву в цілому на рік і по кварталах. Розраховують календарний, номінальний та ефективний (номінальний мінус серед. кількість невиходів, що приходяться на 1-ю робітника: страйки, відпустка, -“- по хворобі, -“- з вагітності та пологах, цілодобові простої, неявка з дозволу адміністрації, виконання громад-х та держ. обов’язків, внутрішньо змінні втрати роб часу) фонд роб.часу. Явочна кільк. роб-х днів у пл-му балансі коригується на прогули, страйки, внутрішньо змінні простої у зв. періоді, але при пл-ні їх не враховують. Потім розраховують кільк. роб.днів на рік, далі визначають середню тривалість роб.часу. Дані для цього: кільк. робітників, що мають різну тривалість роб.дня встановленого законом (це перерви жінкам, що годують немовлят, скорочення тривалості роб.дня підліткам, робітників зайнятих на шкідливому виробництві). Розмір таких втрат у пл-му періоді визначається на основі зв.даних скоригованих на коеф.зміни частки цих категорій у загальній чисельності персоналу, помноживши кільк.роб.годин на явочний фонд роб.часу одержимо ефективний роб.час 1-го робітника в годинах на рік. Розрахунок чисельності персоналу на пд-ві проводяться за кожною категорією робітників: - для робітників-відрядників розрахунки здійснюються на основі показників трудомісткості прод-їфонду роб.часу та рівня виконання норм, - для робітників-погодинників з урахуванням закріплених зон та трудомісткості обслуговування, норм чисельності персоналу, трудомісткості, нормативних завдань, фонду роб.часу. Пл-ня чисельності основних робітників визначаються 3-ма методами: 1 мт. – за трудомісткістю: Ч = Тр / (Фе * К), деТр – трудомісткість планова виробничого плану, Фе – пл-й ефективний фонд роб.часу одного середньооблікового робітника, в годинах, К – пл-й коеф. виконання норми. 2 мт. – за нормами обслуговування: Ч = КО * З / НО де КО – загал.кільк. обладнання яку необхідно обслуговувати робітникам, З – кільк. змін роботи обладнання, НО – норма обслуговування, одиниць. 3 мт - за норами виробітку: Ч = ОР / (Фе * К * НВ) де ОР – пл-й обсяг робіт у натуральних одиницях виміру, НВ – пл-ва норма виробітку у натуральних одиницях за 1 годину. На допоміжних роботах на які не встановлені норми обслуговування розрахунок чисельності проводять за кільк. роб-х місць. Чисельність виробничого персоналу розраховують: - через продуктивність праці (ПП): Ч = ОВП / ПП, - при розробці довгострокових пл-ів чисельність розраховуються з врахуванням запланованих обсягів випуску прод-ї (ОВП) та темпів зростання ПП: Ч = Ч базова * І зрост.овп. / І зрост. пп., де І зрост. овп. – індекс зростання ОВП, І зрост.пп. – індекс запланованого зростання ПП, - в умовах ритмічної роботи чисельності визнач-я шляхом коригування базової чисельності: ПВП пл. = ПВП базовий – І + - ∆ ПВП, де І – індекс зміни обсягу виробництва прод-ї, ∆ ПВП – зміна чисельності ПВП в пл-му періоді під впливом різних факторів. Чисельність допоміжних робітників розраховуються аналогічно основних., керівників та спеціалістів - за нормативами чисельності по відповідним категоріям., учнів – по потребах пд-ва., непромислового персоналу – визначається за характером функцій, які вони виконують, не облікового персоналу – не планується, а регламентується фондом оплати праці, що виділяється на ці потреби.

 

 

ПЛАНУВАННЯ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Структура фонду оплати праці (ФОП): - Ф.основної з/п, -ф. додаткової з/п, - ін.заохочувальні виплати та компенсації.. Основна з/п –це винагорода за виконувану роботу відповідно встановлених норм праці (встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для керівників, спеціалістів, службовців). Додаткова з/п – це винагорода понад встановлені норми за трудові успіхи та за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні виплати передбачені законодавством, премії). Ін. заохочувальні виплати та компенсації – це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спец. системами та положеннями, ін. грошові та матеріальні виплати, які не передбаченні законодавством чи які сплачуються вище встановленого рівня. Пл-вий ФОП –це вся сума коштів, що виділяються для оплати праці працівників за виконану роботу та відпрацьований час, а також суми виплат і доплат передбачені законом та діючими преміальними системами у пл-му році. Для розрахунку ФОП застосовують 2-а методи: - укрупнений (по нормативах), - прямого розрахунку. 1.1 – за нормативом з/п на 1-цю прод-ї (Н з_/п), робіт, послуг у вартісному виразі: Н з_/п = ФОП баз. / ТП баз. тоді пл-вий ФОП буде: ФОП пл. = Н з_/п * ТП пл. +- ∆ ФОП, де ТП баз. – обсяг товарної прод-ї у базовому періоді.,∆ ФОП– зміна коштів на оплату праці за рахунок впровадження заходів плану ОТР, в тис. грн., 1.2. – за нормативом на кожному відсотку приросту ОВП: ФОП пл. = ФОП баз. +- (ФОП баз. * ∆ ТП * ∆Н з_/п / 100) де ∆ ТП, ∆Н з_/п - вимірюється у %-х. 1.3 - за розміром середньорічної з/п одного працюючо­го у базовому періоді з врахуванням планової чисельності ПВП та змін ФОП за рахунок впровадження заходів НТ розвитку: ФОП пл. = З/П серед річ. баз. * ПВП пл. +- ∆ФОП.

ФОП робітни­ків послідовно формується шляхом визначення прямого (тарифного), годинного, денного та річного фондів оплати праці. Основу розрахун­ків складає прямий (тарифний) фонд оплати праці, який включає фонд оплати праці робітників-відрядників і фонд оплати праці робітників-погодинників. ФОП робітників-відрядників розраховується на основі даних про нормативну трудомісткість виробничої програми (Тр), годинну тарифну ставку робітників-відрядників відповідного розряду (ГТС відряд.)з врахуванням чисельності робітників, які виконують дану техноло­гічну операцію (Ч відряд.), тодіФОП робітників відрядни­ківрозраховується за формулою: ФОП відрядників = ∑ ГТС відряд. * Тр * Ч відряд. або ФОП відрядників = ∑ КВ * Р _і де Кв – пл-ва кільк. виробів, Р _і - відповідний розцінок за і-й виріб. ФОП робітників-погодинників розраховується на основі даних про відпрацьований час (Фе), годинну тарифну ставку робітників-по­годинників (ГТС погод.)з врахуванням їх облікової чисельності (Ч погод.) на ко­жній технологічній операції або виду роботи за формулою: ФОП погод. = ∑ ГТС погод. * Фе * Ч погод. Прямий (тарифний) фонд оплати праці включає оплату працівникам за технічні (ремонтно-профілактичні) та технологічні зупинки. Розмір оплати (О зупинки) визначається на основі планової тривалості кожного з виду простоїв та прийнятої на пд-ві системи їх оплати: ФОП тарифний = ФОП відряд. + ФОП погод. + О зупинки. Годинний Ф0П складається з тарифного фонду (ФОП тарифний),премій (П),доплат до годинного ФОП { Д год.): ФОП год. = ФОП тарифний + П + Д год. Денний Ф0П складається з годинного ФОПі доплат до нього: ФОП ден. =ФОП год. + Д ден. Річний ФОП включає денний ФОП і допла­ти до річного: ФОП річ. = ФОП ден. + Д річ. При формуванні ФОП, здійсненні управлінських функцій вико­ристовуються показники середньої з/п одного працю­ючого. Середньогодинна з/п (З/П серед _/ год.) використовується при пл-ні величини доплат до денного ФОПі розраховується за формулою: З/П серед _/ год. = ФОП год. / Т л-год. де Т л-год. – пл-ва кількість відпрацьованих людино-годин у рік. Середньоденна з/п (З/П серед.. ден.) використовується при пл-ні величини доплат до річного ФОПі розраховується за формулою: З/П серед. ден. = ФОП ден. / Т л-ден. де Т л-ден. – пл-ва кільк. відпрацьованих людино-днів у рік. Середньорічна з/п 1- го працюючого розраховуєть­ся за формулою: З/П 1-го роб. серед річ. = ФОП роб. річ. / Ч роб. пл. де ФОП роб. річ. – річний ФОП по категорії “робітники”, в тис.грн., Ч роб. пл. – планова спискова чисельність робітників, осіб. А середньорічна з/п 1-го працюючого розраховується так: З/П 1-го прац. Серед річ. = ФОП прац. річ. / ПВП. При пл-ні ФОП пд-ва самостійно вибирають форми та системи оплати праці з врахуванням професій, ха­рактеру праці та її організації. Основним критерієм при їх виборі повинна бути мотиваційна функція оплати праці. При плануванні коштів на оплату праці необхідно враховувати та­кі фактори: - фінансовий стан вир-ва, - рівень життя, - рівень з/п на пд-вах-конкурентах, - межі державного регулювання оплати праці, - частку коштів на оплату праці в загальних витратах пд-ва, - співвідношення між темпами росту п/п і серед­ньої з/п, - співвідношення середньої з/п різних категорій персона­лу на пд-ві.

 

ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Продуктивність праці (п/п) – це показник трудової віддачі персоналу, що показує здатність праці створити за 1-цю часу певну кільк. прод-ї. Її розраховують через вироблену прод-ю та трудомісткість. В економічній теорії та практиці п/п розглядається як основний науковий оціночний показник, критерій економічної ефективності вир-ва, розвитку техніки, технології та організації управ-ня. Його розраховують за різні одиниці робочого часу – годину, зміну, місяць, рік. Система показників п/п на пд-ві включає натуральні (найбільш точно характеризують динаміку, але не є порівняльними навіть в межах одного пд-ва), трудові (характеризують співвідношення між результатами та витратами праці. Але таке визначення потребує доброї організації з технічного нормування та обліку праці) та вартісні (найбільш розповсюджений, де обсяг прод-ї може визначатися значеннями: товарної прод-ї, валової прод-ї, чистої прод-ї(з доданою вартістю обробки), реалізованої прод-ї). Виділяють такі методи розрахунку: 1м т. – натуральний: П/П = ОВП натур. / Ч, де ОВП нат. – обсяг випуску прод-ї в натуральному виразі, Ч – середньоспискова чисельність працюючих. 2 мт. - трудовий мт. передбачає вимірювання через трудомісткість окремих виробів: П/П = Тр / ОВП де Тр – загальна трудомісткість на весь ОВП, в людини-днях. 3 мт. - вартісний мт. застосовують всі пд-ва харч. пром-ті: П/П = ОВП вартісн. / Ч. Пл-ня п/п здійснюється методом прямого розрахунку та пофакторним методом. За прямого розрахунку: П/П = ОВП варт. / Ч середньоспискову пл. За пофакторним мт. розрахунок зростання п/п через економію чисельності працівників під впливом різних факторів. Застос-я єдина класифікація факторів: - структура зміни у вир-ві, - підвищення технічного рівня вир-ва, - удосконалення управління організації вир-ва та праці, - зміна обсягів вир-ва, - галузеві фактори, - введення в дію та освоєння нових пд-в об’єктів. Методика розрахунку п/п по факторах основана на показнику відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу окремих факторів на рівень вир-ї прод-ї. А вплив кожного з факторів встановлюється при незміні всіх інших. Розрахунок проводиться в 3-и етапи: 1 ет. – розраховується вхідна чисельність – це чисельність, яка була б необхідна для вир-ва пл-го обсягу прод-ї при зберіганні п/п базового періоду: Ч вихідна = ОВП пл. / П_/П баз. або Ч вихідна = Ч баз. * К / 100 де Ч баз. – базова чисельність ПВП в базовому році, К – темп росту обсягу вир-ва в пл-ву періоді, у %. 2 ет. -розраховується змінаекономія (-) чи збільшення вихідної чисельності (+), якої буде достатньо для вир-ва пл-го об’єму прод-ї при здійсненні запланованих заходів. 3 ет. - на основі по факторного розрахунку під впливом кожного фактору визначається зміна п/п: ∆ П/П = Є і: (Ч вихідна + - Є і) *100, у %, де Єі - зміна чисельності за рахунок і-го фактору. Тоді загальна економія: Є заг. = ∑ Є і. Серед таких факторів можуть бути: - зміна чисельності за рахунок фактору “ структурні зміни ”(бо в різних цехах різні темпи росту обєму вир-ва, тому чисельність по пд-ву в цілому і сума вихідної чисельності по структурним підрозділам буде різна): Є ст. = ∑ Ч баз. і * Темп росту овп. і / 100 - Ч вихідна де Ч вихідна та баз. – чисельність працюючих по пд-ву та окремому структурному підрозділі в базовому періоді відповідно, в чол., Темп росту овп. і – темп росту обсягу випуску прод-ї по окремим підрозділам в пл-му періоді, у %, і – кільк. структурних підрозділів., – за рахунок групи факторів “ підвищення технічного рівня вир-ва” (впровадження прогресивного обладнання, автоматизація, механізація ручної праці): Є тех. рівня = (Т нов. – Т баз.) * ОВП пл. / Фе 1-го прац., де Т нов. та баз. – трудомісткість виготовлення 1-ці прод-ї на новому і старому(базовому) обладнанні, людино-дні, Фе 1-го прац. – ефективний фонд 1-го працівника в базовому періоді, людино-днів, а ОВП пл. може бути у вартісному чи натуральному виразі., - - за рахунок групи факторів “вдосконалення управління організації вир-ва та праці”: -1- зменшення бракованої прод-ї: Є брак. = (Брак баз.- Брак пл.) * Ч баз. / 100, - 2 - скорочення внутрішньо змінних простоїв: Є прост. = (Простої баз. – Простої пл.) * Ч р. баз. * Ч вихіддна / (100- Простої пл.) * 100 де Простої баз. та пл. – внутрішньо змінні простої у базовому та пл-му періоді, у %, Ч р. баз. – питома вага робітників в загальній чисельності ПВП у базовому періоді, у %. – 3 - за рахунок “ зміни обсягу вир-ва”: Є овп = Ч вихідна * (∆ ОВП - ∆ Ч темп росту) / 100 де ∆ ОВП – темп росту об’єму вир-ва, у %., ∆ Ч темп росту – темп росту чисельності персоналу (крім основних робітників), у %.

При формуванні пл-ну діяльності пд-ва визначається приріст товарної продукції (∆ТП) за рахунок п/п: ∆ п/п = 100 – (∆ Ч / ∆ ТП). де ∆ Ч - приріст чисельності персоналу, у %. Показник п/п є основним критерієм розвитку трудового потенціалу пд-ва, рівня доходів та якості життя персоналу.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК ПД-ВА. ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ, ПОКАЗНИКИ ПЛАНУ

Ефективність діяльності в значній мірі залежить від рівня ви­користовуваної техніки, технології, людського фактора, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду. План ОТР пд-ва – це один із програмних розділів плану пд-ва, спрямований на використання ресурсів за рахунок впровадження досягнень НТП. Саме тому основним завданням плану організаційно-технічного розвитку(ОТР) пд-ва є забезпечення оперативного впровадження та використання всіх вище перелічених елементів у вир-чу діяльність у межах стратегічних планів і по­точних завдань. Комплексне пл-ня технічного розвитку і підвищення ефек­тивності діяльності знаходить своє відображення у: - плані ОТР, - показниках ефективності вир-ва, - планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій). На пд-вах плани ТР та вдос­коналення організації вир-ва передбачають такі напрями, які складають структуру даного розділу плану: - створення та освоєння нових видів прод-ї, підвищення конкурен­тоспроможності прод-ї, яка випускається, - впровадження прогресивної технології, механізації та автоматиза­ції вир-ва, - вдосконалення організації вир-ва та управління пд-вом, - впровадження прогресивної наукової організації праці, - модернізація основних фондів, - зниження витрат виробничих ресурсів (праці, матеріалів, сировини, енергії),- оптимізація умов праці, - підвищення професіоналізму персоналу, - соціальний розвиток пд-ва, - стандартизація та уніфікація прод-ї. При формуванні планів ОТР необ­хідно дотримуватись принципів: - єдності науково-технічних, економічних і соціальних завдань, - наукової обґрунтованості та оптимальності рішень, - % домінування стратегічних аспектів, - бюджетної збалансованості, - гнучкості, еластичності,- безперервності.. План ОТР пд-ва складається з 3-х розділів: 1р. - План створення та освоєння нових видів прод-ї, підвищення кон­курентоспроможності прод-ї, що випускається, передбачає систему заходів по закріпленню та зміцненню конкурентних позицій пі­-ва на ринку. Це досягається з допомогою заходів: - орієнтацію вир-ва на випуск принципово нової прод-ї, - орієнтацію вир-ва на швидке технічне оновлення прод-ї, яка випускається, - орієнтацію вир-ва на ефективний випуск традиційної прод-ї, яка ще має попит на ринку, - зняття з вир-ва застарілої прод-ї, яка не має попиту і не є конкурентноспроможною ., 2р. - Плани впроваджен