Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

На перше заняття: виконайте завдання І а), б); ІІ 1), 2); ІІІ (задачі 1-4).

На друге заняття: виконайте завдання І в); ІІ 3), 4); ІІІ (задачі 5-6).

I. Проведіть розмежування таких складів злочинів:

Склади злочинів, які розмежовуються	Спільні ознаки таких злочинів	Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочину, за якими прово-диться їх розме-жування)	Зміст ознак, характер-них для кожного із складів злочинів
а) ст. 354 КК України “Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації” - ст. 368 КК України “Одержання хабара”.
б) ст. 354 КК України “Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації” - ст. 189 КК України “Вимагання”.
в) ст.355 КК України “Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань” - ст.189 КК України “Вимагання”.

ІІ. Наведіть приклади вчинення таких злочинів (складіть фабули) і запишіть їх письмово:

1) втручання у діяльність державного діяча;

2) перешкоджання діяльності народного депутата;

3) невиконання службовою особою законних вимог тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України;

4) умисне пошкодження ліній зв’язку.

ІІІ. Назвіть прості склади злочинів, передбачені статтями розділу XV Особливої частини КК України, обов’язковою ознакою в яких виступає предмет. Встановіть зміст цієї ознаки у кожному із складів злочинів.

ПІ. Вирішіть задачі:

1. Стас і Дарина з однієї сторони та Федір з другої сторони домовилися, що Федір буде скуповувати в Криму фрукти за гроші Стаса і Дарини та через провідників поїздів поставляти їх до Києва., Стас і Дарина - реалізовувати їх на ринках. Після закінчення цієї діяльності передбачалось одержаний прибуток поділити порівну між усіма учасниками угоди, а податки не сплачувати, свою діяльність не реєструвати.

Згідно з цією домовленістю Федір ціле літо до вересня на одержані від Стаса та Дарини грошу поставляв їм фрукти (скуповував фрукти, завантажував їх на найнятий ним транспорт, домовлявся з провідниками поїздів про доставку фруктів до Києва), а вони продавали їх. Стас і Дарина не сплатили Федору ту суму грошей, яку обіцяли за його участь у спільній діяльності. Через півроку Федір подзвонив до Дарини і став вимагати свою частку прибутку, яка становить 1 тис. дол. США. Дарина сказала, що цю суму вона віддасть йому пізніше. Минуло ще півроку і Федір дізнався, що Дарина має намір продати будинок і виїхати за межі України. Тоді, він домовився із своїми знайомими Андрієм та Олегом поїхати до Дарини і одержати від неї 1 тис. дол. США, які вона повинна була, за його підрахунками, віддати йому за підсумком їх спільної діяльності.

Увечері Федір, Андрій та Олег прибули до будинку Дарини, де зустрілися з нею та її чоловіком. Федір почав вимагати віддати йому 1 тис. дол. США як його частку прибутку від спільної діяльності. Проте Дарина відмовилася виконати цю його вимогу, заявивши, що нічого йому не винна. Тоді Андрій схопив її за горло, вимагаючи негайно розрахуватися з Федором. При цьому він сказав, що у разі неповернення боргу вони заберуть у неї документи на будинок. Коли чоловік Дарини намагався захистити Дарину, але Андрій ударив його кулаком в обличчя, після чого завів Дарину у дім, де вимагав видати документи на будинок, розраховуючи, що без них вона не зможе його продати і змушена буде розрахуватися з Федором. Під впливом погроз та насильства Дарина віддала паспорт на будинок, паспорти свій і чоловіка і написала розписку про те, що вона заборгувала Федору 5 тис. гривень (еквівалент 1 тис. дол. США). Після цього Федір, Андрій та Олег залишили помешкання Дарини.

2. У жовтні, будучи студентом Ужгородського університету, Леонід позичив у Федора 20 дол. США під заставу двох залікових книжок (своєї та свого колеги), а також ювелірного виробу, який належав Тамарі. На початку січня Леонід повернув борг, а Федір віддав йому залікову книжку колеги та ювелірний виріб Тамари. Залікову книжку самого Федора Леонід віддати відмовився, вимагаючи сплатити проценти в сумі 16 дол. США за користування позикою.

Оскільки Леонід таких грошей не мав, він вирішив забрати залікову книжку шляхом обману. Вклавши у свій паспорт бутафорну банкноту номіналом у 100 дол. США та взявши із собою кухонний ніж для самозахисту від Федора, якщо той викриє обман. Леонід віддав банкноту Федору, який сприйнявши її за справжню повернув залікову книжку. Коли Леонід став виходити з кімнати. Федір зрозумів, що його обмануто, став затримувати Леоніда і вдарив його кулаком в обличчя. Між ними виникла бійка, під-час якої Леонід завдав Федору 16 ударів ножем, внаслідок чого той помер на місці.

Після цього Леонід викрав із сейфа 300 дол. США, а також, щоб відвернути від себе підозру у вчиненні вбивства, забрав 16 залікових книжок інших студентів, які загорнув у сорочку потерпілого і того ж дня спалив.

3. Микола, Федір і Петро домовилися вчинити крадіжку з магазину - бару “Міраж” Діючи узгоджено вони пошкодили сигналізацію вартістю 1230 грн., зламали ковані віконні грати вартістю 3000 грн. і проникли в приміщення, викравши товарів і грошей на загальну суму 3 тис. 739 грн.

Коли вони завантажували причеп викраденими продуктами, до них на автомобілі під’їхали працівники міліції Богдан, Пилип, Володимир, які одержали інформацію про пошкодження сигналізації в магазині і на виконання своїх службових обов’язків прибули на місце події, маючи на озброєнні пістолети та автомат.

Побачивши працівників міліції Микола й Федір сіли у свій автомобіль, а Петро озброєний обрізом заховався на неосвітленій території. На вимогу працівників міліції скласти зброю та здатися вони не реагували, намагалися шляхом маневрування автомобілем втекти з місця злочину. При цьому Микола вигукував погрози вбивством на адресу працівників міліції та зробив два постріли вгору. Такі їх дії змусили працівників міліції стріляти по колесах автомобіля.

Після того як Федір вигукнув, що вони здаються, працівник міліції Богдан наказав припинити вогонь, але Микола скориставшись цим наказав Федору їхати з місця події і той, різко розвинувши швидкість став тікати. У зв’язку з цим працівники міліції ще раз застосували зброю, внаслідок чого Федора було убито, а Микола отримав поранення в ногу. Коли працівник міліції Богдан підійшов до машини із вимогами до Миколи вийти з автомобіля, Микола не підкоряючись його законним вимогам висловлював на його адресу погрози вбивством, направляючи в сторону Богдана обріз двоствольної мисливської рушниці, але не стріляв з нього. Спільними зусиллями працівників міліції Миколу було затримано. А Петро з місця події зник.

4. Микола на ґрунті ревнощів бив свою дружину Ольгу. На шум з’явилися працівники міліції Сергій і Петро, котрі виконуючи свій службовий обов’язок, припиняли протиправні дії Миколи. Тоді Микола вдарив Сергія штик-ножем у груди, а потім кинув під ноги працівників міліції, зірвавши чеку, бойову гранату “РГ-42”. Сергій своїм тілом накрив гранату. Тому Петро і Ольга залишилися живі, але Сергій помер.

5. Євген, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, рухався по вулиці на власній автомашині і не зупинився на жест працівника міліції. Тоді працівники міліції Микола, Назар і Роман все ж таки зупинили порушника і зажадали пред’явити документи. Замість цього Євген став рушати. Микола з метою затримати його кинувся на капот автомобіля і Євген змушений був зупинитися. Внаслідок цієї ситуації Микола одержав тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

6. Юрій, Борис і Віктор, знаючи, що у Андрія вдома зберігається велика сума грошей, домовилися заволодіти цими грошима, яких, на їх думку було приблизно 10 тис. дол. США, виручених Андрієм від продажу машини. Вдома у Андрія завжди залишалася мати, а зламати міцні металічні двері із складним замком не вважалося за можливе. Тому вони вирішили потрапити у квартиру під виглядом працівників міліції. Для цього вони здобули три комплекти міліцейської форми та придбали підроблені посвідчення працівників міліції.

Матері Андрія, яка на їх вимогу відкрила двері, вони представилися працівниками міліції, пред’явили посвідчення і пояснили, що за їх даними, у цій квартирі переховується особа злочинець, який заявлений у всеукраїнський розшук. Тому вони повинні оглянути квартиру. Жінка їх впустила. Тоді вони зв’язали її і сказали показати де гроші. Перелякана жінка вказала їм, де знаходяться гроші. Вони забрали всю суму - 11 тис. дол США і пішли з квартири.

7. До Остапа додому прийшов слідчий прокуратури міста разом з працівниками міліції і, повідомивши, що проти Остапа порушена кримінальна справа за наклеп і слідчим винесена постанова про вилучення друкарської машинки. Але Остап, маючи сина - студента Ш курсу юридичного факультету, знав, що з 1 вересня 2001 року в Україні діє новий Кримінальний кодекс від 5 квітня 2001 р., яким декриміналізоване таке діяння як наклеп. Тому він відмовився добровільно віддати друкарську машинку і став вимагати, щоб слідчий і працівники міліції залишили його квартиру. Незважаючи на те, що Сергій бив по руках працівників міліції, які вилучали машинку, неценззурно лаявся на х адресу та викрикував прокльони, слідчий все ж таки вилучив друкарську машинку.

8. Герасим хотів заволодіти пістолетом. Знаючи, що працівникам міліції видається табельна зброя, він вирішив напасти на Михайла - працівника міліції і заволодіти пістолетом. З метою подолання можливого опору Михайла Герасим озброївся обрізом і кинджалом. Вибравши безлюдне місце Герасим напав на Михайла, ударив обрізом по голові, кинджалом у спину. Коли поранений Михайло стікав кров’ю, він забрав пістолет.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти та практика їх застосування:

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. (ст.ст.53¹; 97; 147; 185¹; 186; 187).

Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 13 січня 2000 р., 17 лютого 2000 р., 22 лютого 2000 р., 11 травня 2000 р., 7 грудня 2000 р., 20 грудня 2001 р., 26 грудня 2002 р. (ст. 87, 88).

Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. (ст.ст.9; 153; 154; 156).

Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 28 листопада 2002 р., 24 грудня 2002 р.(вступить в силу з 1 січня 2004 р.) (ст.ст. 1; 11-15; 17; 407-410; 423-429).

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. в редакції Закону України від 24 грудня 1993 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 14 грудня 1994 р., 11 липня 1995 р., 16 травня 1996 р., 16 грудня 1997 р., 15 січня 1998 р., 5 лютого 1998 р., 30 червня 1999 р., 30 червня 1999 р., 20 квітня 2000 р., 21 вересня 2000 р., 21 грудня 2000 р., 10 січня 2002 р., 10 січня 2002 р., 20 лютого 2003 р. (ст.ст. 1; 16; 19; 23).

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 19 червня 1992р, 26 січня 1993р, 28 червня 1994 р., 14 березня 1995 р., 11 грудня 1998 р., 13 січня 2000 р., 6 квітня 2000 р., 21 грудня 2000 р., 21 червня 2001 р., 10 січня 2002 р., 7 лютого 2002 р., постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р. (ст.ст. 1; 7; 9; 10; 16; 17; 20; 21).

Про Прикордонні війська України: Закон України від 4 листопада 1991 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 18 червня 1996 р., 8 жовтня 1999 р., 10 січня 2002 р., 7 березня 2002 р.(ст. 9).

Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 18 червня 1996 р. (ст.ст.1; 3; 4; 9; 10; 11; 12; 20).

Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 22 квітня 1993 р., 26 листопада 1993 р., 21 березня 1995 р., 5 жовтня 1995 р., 21 грудня 2000 р., 12 липня 2001 р., 10 січня 2002 р., 17 січня 2002р. (ст.ст.13, 17, 56).

Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 13 січня 2000 р., 21 грудня 2000 р., 10 січня 2002 р., 7 березня 2002 р., 6 лютого 2003 р. (ст.ст. 19, 20, 24).

Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 31 жовтня 1995 р., 11 грудня 1998 р., 13 січня 2000 р., 21 грудня 2000 р. (ст.ст. 1; 10; 13).

Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 11 листопада 1993 р., 18 листопада 1997 р., 13 травня 1999 р., 21 грудня 2000 р., 11 липня 2001 р. (ст.ст. 1; 2-4; 14-16; 19; 27; 32).

Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. в редакції Закону від 22 березня 2001 р. із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 4 липня 2002 р., 12 вересня 2002 р. (ст.ст. 1; 27; 36-38).

Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 10 січня 2002 р., 10 січня 2002 р. (ст. 15).

Про Антимонопольний комітет: Закон України від 26 листопада 1993 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 13 липня 2000 р., 20 грудня 2001 р., 10 січня 2002 р., 26 грудня 2002 р. (ст.ст. 1; 19; 29).

Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 11 грудня 1998 р., 7 березня 2002 р. (ст.ст. 1; 2; 22).

Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р. Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 14 січня 1998 р., рішеннями Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 р., 14 грудня 2000 р. (ст.ст. 1; 8-10; 14; 20; 37).

Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 30 вересня 1998 р., 16 липня 1999 р., 11 травня 2000 р., 13 вересня 2001р. (ст.ст. 1; 10; 11; 12; 32; 38).

Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 17 грудня 1997 р. (ст.ст. 1; 6; 24).

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. (ст.ст. 1; 4; 20; 21).

Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 14 січня 1998 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 16 лютого 1999 р., 7 лютого 2002 р. (ст.ст. 1; 2; 38; 57; 58).

Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 16 червня 1999 р., 8 вересня 1999 р., 21 грудня 2000 р. (ст.ст. 1; 2; 7; 16; 33; 36; 50).

Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 17 лютого 2000 р., 20 квітня 2000 р., 13 липня 2000 р., 7 грудня 2000 р., 20 вересня 2001 р., 10 січня 2002 р. (ст.ст. 1; 64; 66).

Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законом України від 26 грудня 2002 р. (ст.ст. 1-13).

Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. (ст.ст. 1-5; 22).

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18 жовтня 2001 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 17 січня 2002 р. (ст.ст. 1; 56; 85).

Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 р. (ст.ст. 1; 2; 15; 30; 31; 36).

Положення про Державний департамент з питань виконання покарань, затверджене Указом Президента України від 31 липня 1998 р.

Рішення КС у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та Служби Безпеки України щодо офіційного тлумачення статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про запити народних депутатів України) №4-рп/99 від 19 травня 1999 р.

Рішення КС у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) №4-рп/2000 від 11 квітня 2000 р.

Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства: постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. (п.п. 1-4; 23-26; 28; 38; 40; 46; 48; 54).

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р.

Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р.

Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.

Спеціальна література

Мальцев В. Уголовно-правовая охрана должностных лиц и граждан в связи со служебной или общественной деятельностью. // Законность. - 1996. - №1. - С. 14.

Осадчий В. Правоохоронній діяльності - спеціальний кримінально-правовий захист. // Право України. -1996. - №8. - С. 43.

Осадчий В. Відмежування заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу від суміжних посягань. // Право України. - 1994. -№3-4. - С. 24.