Властивості і призначення вогнегасних речовин

Для гасіння пожежі використовують: воду, водяну пару, хімічні речовини, піну, інертні і негорючі гази, галоідовані вуглеводні, сухі вогнегасні порошки, механічні засоби.

Вода - найбільш поширений засіб гасіння пожежі; може використовуватись самостійно або в суміші з різними хімічними речовинами. Вода мас велику питому теплоємність (питома теплоємність води рівна 63 кДж/кг·град), хімічно нейтральна, широко доступна, високо транспортабельна, дешева. Попадаючи у вогонь, вона нагрівається, поглинаючи велику кількість теплоти і випаровується. При випаровуванні 1 л води утворюється 1700 л пари, яка розбавляє і витісняє кисень з зони горіння. При цьому зона горіння пожежі охолоджується. Крім того, сильний струмінь води збиває полум'я і гальмує горіння. Для гасіння пожежі воду подають компактним струменем, у розпиленому або тонко розпиленому стані. Вода в розпиленому стані добре охолоджує зону горіння завдяки високій теплопровідності. Такою водою гасять навіть горючі матеріали і легкозаймисті рідини. До недоліків вогнегасник речовин води відносять: невисоку змочувальну здатність, у зв'язку з чим у воду для зменшення поверхневого натягу добавляють різні речовини - емульгатор ОГІ-4, мило, амілсульфати, алкілсульфоиати та інші; замерзання її при 0^оС, внаслідок чого можуть виникнути розриви пожежних рукавів; водою не можна гасити електроустановки під напругою (вода електропровідна); не можна гасити рідин, які легші за воду (бензин, гас, дизпаливо, масла та інші); не застосовують воду для гасіння лужних металів, при взаємодії з якими утворюється водень, що може привести до вибуху; вода наносить шкоду будинкам і матеріальним цінностям (намокання, розчинення, набухання накриттів, що може стати причиною обвалення приміщень).

Для гасіння пожежі широко використовують хімічні речовини. В умовах вогню вони утворююсь важкі пари і гази, які запобігають доступу кисню в зону горіння, понижають температуру і гасять пожежу.

Піна має малу теплопровідність, достатню рухомість, тепловідбивний ефект, понижає густоту задимлення, але володіє малою механічною міцністю. Для гасіння пожеж використовується піна хімічна і повітряно-механічна.

Хімічну піну одержують при змішуванні окремих розчинів (лужного і кислотного) перед подачею в джерело пожежі або змішуванням піноутворюючого порошку (піноутворювача) в піногенераторах ПГ-50 і ПГ-100 з потоком води. Пінопорошок - де суміш сірчанокислого амонію і гідрокарбонату натрію, оброблена речовиною РАС. При розчиненні порошку такого складу в воді (1:10) в піногенераторах відбувається хімічна реакція з виділенням вуглекислого газу. Бульбашки газу обтягуються водою разом з речовиною РАС і утворюється стійка піна. З 1 кг порошку і 10 л води утворюється від 40 до 60 л піни. Хімічна піна понижує вміст кисню в зоні горіння, покриває поверхню горючих матеріалів та ізолює їх від полум'я, охолоджує і припиняє горіння.

Повітряно-механічна піна - це суміш повітря (90%), води (9,7%) і піноутворювача (0,3%). Піноутворювач (ПО-1) складається з гасового контакту, столярного клею і етилового спирту. Піна утворюється в результаті інтенсивного перемішування водного розчину ПО-1 з повітрям в спеціальному пристрої, який називається парогенератором. При змішуванні води і повітря при великих тисках одержують мало-, середню (К = 5-100) і високо кратні (К = 100-1000) піни. Високо кратна піна утворюється при співвідношенні 99% повітря, 0,04% піноутворювача і близько 1% води. Кратність К піни - це відношення об'єму піни до об'єму всієї рідини, з якої вона одержана. Стійкість повітряно-механічної піни менша ніж хімічної; вона зменшується з підвищенням кратності піни. Вогнегасна дія високо кратної піни заснована на ефекті подавляння. При подачі в джерело пожежі піна покриває всю його площу, утворюється стійка плівка, яка не руйнується під дією полум'я в межах 30 хв. Крім того, навколо джерела горіння утворюється збіднена киснем атмосфера, що сприяє припиненню горіння.

Піною гасять нафту і нафтопродукти (бензин, гас та ін.).

Хімічною піною не можна гасити електрообладнання і електромережі під напругою в зв'язку з тим, що вона - добрий провідник електричного струму; лужні і лужноземельні метали, які активно взаємодіють з водою і виділяють при цьому водень, що може привести до вибуху; спирти, оскільки вони руйнують піну.

Інертні і негорючі гази - це в основному азот, діоксид вуглецю і продукти згорання палива, які застосовуються для гасіння пожеж в шахтах, різних резервуарах, ємкостях, ізольованих приміщеннях, двигунах внутрішнього згорання. Ці гази, попадаючи в джерело пожежі, ізолюють його, понижують температуру горючого середовища, зменшують концентрацію кисню в повітрі. При їх концентрації 30-35% від об'єму приміщення пожежа гасне. Наприклад, при випаровуванні 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 500 л вуглекислого газу. Вуглекислий газ (СО₂) не проводить електричного струму; тому він застосовується для гасіння електрообладнання, що горить і яке знаходиться під напругою, горючих і легкозаймистих рідин, які знаходяться в ємкостях. В зв'язку з тим, що негорючі і інертні гази створюють середовище, непридатне для дихання, то при гасінні пожежі необхідно дотримуватись правил безпеки, щоб не було отруєння.

Галоїдовані вуглеводні.- це насичені вуглеводні, у яких один або декілька атомів водню заміщені атомами галоїдів (фтору, хлору, брому). Наприклад, трифторбромметая (хладон І14В2), тетрафтор-дибромметан. (фреон, хладон 114В2), тетрахлоретан (ССІ₄). Застосовується і різні суміші на основі бромистого етилу - 3,5; 7: 4НД фреони (в склад входять брометил, дибромтетрафторетаїї і бромистий метилен). Числа 3,5 і 7 означають, що ці суміші в 3,5 і 7 раз ефективніші за вуглекислий газ. Всі вони мають низькі температури замерзання, шо особливо важливо при їх використанні взимку.

Вогнегасні порошки - це дрібно подрібненні мінеральні солі (хлориди лужних металів, поташ, квасці, пісок, СІ-2 - силікагель, насичений хладоном 114В2, П-1А амофос та ін.) з різними добавками, які перешкоджають їх згурджуванню.

Порошки подають и джерело горіння вогнегасниками або стаціонарними чи пересувними установками. Застосовують для гасіння лужних і лужноземельних металів, горючих рідин, газів та інших речовин, які не можна гасити водою і іншими речовинами. Порошки мають високу вогнегасну здатність.