Підприємництво, його умови та організаційні форми

 

Підприємництво — особливий вид виробничої, комерційної, посередницької діяльності. У Закони України «Про підприємництво» останнє визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, надання послуг і зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Нерідко підприємництво називають бізнесом. Ці поняття близькі, хоч і не тотожні.

Бізнес (від англ.business — комерційна діяльність, діло, заняття) являє собою будь-яка господарська діяльність, що має метою отримання прибутку або дає іншу вигоду.

Підприємництво — це такий вид бізнесу, який пов'язаний із виробництвом товарів, наданням послуг, створенням на себе особистого ризику. Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки: свобода вибору напрямів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, відповідальність, активний пошук, інноваційний характер діяльності.

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, для якої характерне організаційно-господарство новаторство, знаходження нових більш ефективних способів використання ресурсів, гнучкість, постійна оновлюваність. Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути виробництво певних матеріальних благ, надання послуг виробничого і невиробничого характеру, реалізація виробленої продукції, фінансово-кредитні, біржові, страхові операції та операції з нерухомим майном, інші, не заборонені законом види діяльності.

Основними суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути держава, об’єднання виробників, окремі особи.

Законодавство України забороняє займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки і управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.

 

Основними функціями підприємницької діяльності є:

Ресурсна (формування і ефективне використання трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

Організаційна ( організація виробництва, збуту, реклама, маркетингу та інших господарських справ);

Творча (новаторські ідеї, вміння ризикувати, використання ініціативи).

 

 

Для розгортання підприємницької діяльності потрібні певні умови.

1. Серед них слід виділити стабільність державної економічної і соціальної політики економічно обґрунтований податковий режим, що забезпечує ефективне функціонування діючих підприємств і відкриття нових;

2. наявність розвинутої інфраструктури підприємництва (інноваційних та консультаційних центрів для підготовки підприємств) тощо.

 

Законом України «Про підприємство» сформульовані такі принципи підприємства:

· вільний вибір діяльності;

· залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

· самостійне формування програм, вільний вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції, встановлення цін, відповідно до законодавства;

· вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

· самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності;

· використання будь – яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.

 

Залежно від змісту діяльності розрізняють такі види підприємництва:

 

Виробниче підприємництво товарів, послуг інформації, духовних цінностей. До виробничого підприємництва належить агрофірма і перукарня, ліцей і машинобудівний завод. Функція виробництва в цьому підприємстві — головна

Комерційне підприємство своїм змістом має здійснення операцій і угод з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Представниками комерційного підприємства є різні торговельні організації, що продають предмети споживання та засоби виробництва.

Посередницьке підприємство знаходить свій прояв у діяльності, яка з’єднує зацікавлені у взаємній угоді сторони. За надання послуг підприємець отримує доход. Посередницькі фірми можуть надавати інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги.

Фінансове підприємство — це, по суті різновид комерційного. Об’єктом купівлі – продажу тут є гроші, валюта, цінні папери.

Страхове підприємництво — це особлива форма фінансового підприємництва. Його спецівка полягає у тому, що підприємець отримує страховий внесок, який повертається тільки при настанні застрахованого випадку. В умовах ринку страхове підприємництво захищає бізнес і населення, а також забезпечує прибуток.

 

 

Фірма — організаційна структура бізнесу.

Фірма — основна організаційно-економічна ланка ринкової економіки. Вона визначає ділову активність національного господарства, є опорою підприємництва. Рушійною силою бізнесу, генератором ідей, місцем освоєння і впровадження досягнень НТП.

Сучасна фірма — це організаційна структура бізнесу, підприємницька одиниця у всіх сферах економіки, яка володіє економічною і юридичною самостійністю. Це складний багатогалузевий комплекс промислових, торгових і фінансових підприємств національного і міжнародного рівня.

У світі офіційно здійснює свою діяльність приблизно 50 млн. фірм, які представлені різноманітними підприємницькими структурами. Слід підкреслити, що 90 % усіх фірм відноситься до малого і середнього бізнесу.

Найбільш типовими формами малого бізнесу стали системи франчайзингу (від franchise — пільговий) і венчурного (від venture — ризикувати) підприємництва.

Франчайзинг являє собою систему дрібних фірм, які укладають контракти на право користуватися фабричною маркою фірми і дозвіл на діяльність на певної території і в певної сфері. Вони мають певні пільги, а саме: знижки на ціни, допомогу у придбання обладнання, кредитах і т.д. Дрібні фірми реалізують продукцію великих компаній і мають ряд торгових переваг. Франчайзинг — найпоширеніша форма інтеграції малого і великого підприємництва у галузі збуту. Головна велика компанія (франчайзер) укладає угоду з малими та середніми незалежними підприємствами (франчайгі) про надання їм виключного права на продаж її товарів чи послуг під торговельною маркою компанії-фрайчайзера. Для отримання прав фірма оператор (франчайзі) робить початковий внесок на користь головної компанії (франчайзора), а потім сплачує щомісячні внески. Це робить франчайзинг схожим з орендою, де у тимчасове користування надається право користування товарним знаком.

Венчурна фірма — це така організація яка займається розробкою наукових досліджень для їх подальшого розвитку і завершення. До наважливих видів венчурних фірм у сфері науково-технічної діяльності належать: впроваджувальні, які спеціалізуються на практичному освоєнні науково-технічних розробок; дослідні, діяльність яких поширюється на стадію дослідження і розробок; обслуговуючі, які здійснюють технічне обслуговування.

Ризиковані підприємства не повертають вкладені в них кошти і не виплачують відсотки на них. Зате інвестор має права на всі запатентовані і незапатентовані інновації «ноу-хау».

За оцінками американських економістів, 15 % венчурних компаній приречені на повну втрату ризикового капіталу; 30 % забезпечують досить скромний прибуток. Зате 30 % венчурних (ризикових) фірм за декілька років перекривають прибутком інвестований капітал у 30, а подекуди у 200 разів. *[ с.28])Базилевич)ссылка

Інжиніринг — система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту під час будівництва промислових та інших об’єктів.

Лізинг — форма довгострокової оренди, де орендодавачем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відповідальність за збереження орендованого майна, сплату орендних платежів, податків та страхових платежів. Строк оренди майна визначається від 40 до 90 % тривалості звичайного терміну експлуатації об’єктів, що здаються в оренду.

Орендовані об’єкти, як правило, купуються лізинговою компанією на прохання орендатора. Лізингові компанії пред’являють до орендарів ті самі вимоги, що й банки при наданні кредиту. Але асортимент їхніх послуг значно ширший: надання інженерно-консультаційних послуг, після продажне обслуговування, навчання персоналу для обслуговування устаткування тощо.

Ця форма підприємництва дуже зручна для дрібних і середник підприємств, що мають обмежені фінансові можливості.

Технопарки — одна із найпоширеніша форма венчурного підприємства (ризикових фірм).

Шляхи виникнення технопарку:

- об’єднання співробітників університетських та науково-дослідних центрів, які прагнуть комерціалізувати результати своїх науково-дослідних розробок

- створення науково-технічним персоналом крупних компаній, які залишають корпорацію, бажаючи мати свою власну справу.

- перехід існуючих фірм під егідою технопарку з метою отримання певних пільг (умов кредитування, оренди приміщень для науково-дослідних, конструкторських розробок).