Виникнення і сутність грошей

Поява грошей та грошової вартості передував довгий і складний процес розвитку обміну і форм вартості. Першою формою вартості є проста, одинична, або випадкова форма вартості. Вона виникла в умовах первісного ладу, коли обмін мав випадковий, а не масовий характер. Община зрідка обмінювалась продуктами своєї праці.

Цю форму вартості можна виразити таким співвідношенням: 100 кг зерна = 20 м полотна (Т1=Т2). В цьому співвідношенні перший товар (зерно) відіграє активну роль, тобто виражає свою вартість у певний кількості споживної вартості другого товару (полотна) і знаходиться у відносній формі вартості.

Другий товар відіграє пасивну роль, оскільки використовується для визначення вартості першого товару. Він знаходиться в еквівалентної формі вартості, тобто витупає відносно першого товару як рівна вартість, або еквівалент. Це значить, що товар – еквівалент та втілена ньому конкретна праця є формою виразу суспільної абстрактної праці. З цим і пов’язана таємниця грошей.

Розвиток суспільного поділу праці і зростання виробництва зумовили подальший розвиток обміну, який стає регулярнішим. Це означає перехід до повної, або розгорнутої форми вартості, коли один товар може, обмінюватись на багато інших товарів, які виступають в ролі еквівалента.

В таких умовах часто починають проявлятись суперечності обміну, коли власнику одного товару потрібен не той товар, який йому пропонують, а інший. Це викликає необхідність у такому товарі — еквіваленті, який би задовольнив потреби всіх інших товаровиробників. Тому роль еквівалента закріплюється за одним товаром, який стає загальним еквівалентом. В такому випадку безпосередній обмін товару на товар зникає, що означає перехід до загальної форми вартості.

Функцію загального еквівалента у різних народів і на різних етапах розвитку виконували різні товари (худоба, шкіри диких звірів, хутро, слонова кістка тощо). В умовах подальшого розвитку продуктивних і розширення ринку функція загального еквівалента закріплюється на всіх рівнях за одним товаром, який і став грішми, що і привело до утворення грошової вартості.

Гроші — це товар, який є загальним еквівалентом для всіх інших товарів. За його споживною вартістю постійно закріплена функція загального еквівалента.

Отже, виникнення грошей є історичним процесом, в основі якого лежить розвиток товарного виробництва та обміну. Причини виникнення грошей — в загостренні суперечностей товарного виробництва і обміну.

Гроші — це втілення суспільної праці і вартості, незалежно від того, в який галузі затрачена праця і де ця вартість створена. Тому гроші дають право на привласнення будь якого товару. З появою грошей товарний світ розпадається на товари і гроші. На одному полюсі виявляються всі товари як споживні вартості, на іншому — гроші як втілення вартості. Така поляризація товарів і грошей веде до розв’язання суперечності між споживною вартість і вартістю.

Якщо товар продано, це є доказом того, що його споживна вартість комусь потрібна і що він має вартість. Остання у вигляді грошей залишається у руках товаровиробника. І він може придбати відповідно до їх величини потрібну йому споживну вартість.

Роль грошей спочатку виконували срібло і золото, а з початку ХХ ст. одна країна за іншою переходять до золотої валюти. Золото як грошовий матеріал мало певні переваги перед іншими товарами. Це його подільність, однорідність, компактність, збереженість. Але внутрішня суперечливість грошей і зміна конкретно історичних умов їх функціонування обумовлюють постійну зміну видів грошей.

Поряд з металевими грішми виникли і паперові-кредитні гроші. «Золотий вік» грошей виявився недовгим. Починаючи з періоду Першої світової війни, посилився процес демонетизації золота, тобто воно почало втрачати грошові функції. В сучасної грошовій системі переважають кредитні гроші, з’явились «пластикові», «електронні» та інші види грошей. З появою грошей суспільство одержало механізм вирішення цілого ряду проблем.

Суть грошей проявляється в їх функціях:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб утворення скарбів, або нагромадження;

4) засіб платежу;

5) світові гроші.

Перш ніж товар потрапить в обіг, його вартість вже повинна бути виміряна. Оскільки вартість усіх товарів вимірюється грішми, то перша функція грошей є функцією міри вартості. Вартість товару, виміряна в грошах, є ціною товару. Ціни товарів вимірюється в певній кількості грошового товару, наприклад, золота. Тому, щоб їх визначити, потрібно певну кількість грошового матеріалу(золота) прийняти за одиницю виміру. Ця одиниця називається масштабом цін. З появою масштабу цін з’являються і так звані лічильні гроші. Ця означає, що ціна товару визначається не в грамах золота, а в національних грошових одиницях — гривною, доларом, рублем тощо. Для зручності визначення цін різних товарів грошова одиниця, в свою чергу, поділяється на кратні, рівні між собою частини, наприклад, одна гривна на сто копійок, долар США на сто центів, фунт стерлінгів (Великобританія) — на 12 шилінгів. Тепер, коли золото пішло з обігу, вартість товарів, які ще не мають ціни, визначається з допомогою інших товарів, які вже мають ціну. Фактично сучасні ціни формуються на основі затрат виробництва, які виміряні в паперово-кредитних грошах.

Гроші виконують функцію засобу обігу. З появою грошей безпосередній товарний обмін (Т-Т) набув форми товарно-грошового обігу (Т-Г-Т). Для виконання цієї функції потрібно мати у наявності реальні гроші — монети. Спочатку, коли почали карбувати монети, їх назви нерідко були пов’язано з певною вагою благородних металів. Так фунт стерлінгів був грошовою назвою фунта срібла. З часом таке співвідношення зникло. Причини тут різні. Одна з них полягає в тому, що в ролі загального еквівалента менш благородні метали (срібло) змінили більш благородні, а отже, більш дорогі (золото). Коли срібло витіснилось золотом, то попередню назву стали використовувати і для такої кількості золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.

Інша причина — фальсифікація монет, коли держава при карбуванні витрачала меншу, ніж потрібно, кількість грошового матеріалу. Продаж і купівля товарів можуть бути розірвані в просторі і часі. Продавши одному, можна купити в іншого. Продаж одного товару не обов’язково пов'язаний з купівлею іншого, продавши на одному ринку, можна купити на другому. Внаслідок цього окремі акти обміну переплітаються і зливаються у єдиний процес товарного обігу.

У зв’язку з цим гроші постійно переходять від одних осіб до інших, здійснюють грошовий обіг і виступають в ролі посередника в обміні товарами. Тому реальний грошовий матеріал (срібло чи золото) в цій функції можна замінити нерівноцінними грішми (наприклад, мідними монетами) або паперовими знаками вартості. Для здійснення такої заміни потрібно лише одне — гарантія, що цей знак чи символ визначається суспільством як представник певної кількості грошового матеріалу. Гарантом виступає, як правило, держава.

У Київській Русі грошовою і ваговою одиницею служив злиток срібла — гривня, що відповідав приблизно 1 фунту. У XII ст. грошово-розрахункова гривня зменшилася у вазі у два рази і відокремилася від срібної вагової. Протягом XII – XIV ст. вага гривні зменшилась до 184 грамів. З другої половини XIII ст. з’явився злиток в половину грошової гривні – карбованець, який остаточно витіснив гривню.

Монетна емісія на території України розпочалася в античних полісах Причорномор’я приблизно з V ст. — у Київ, можливо, Чернігів, Луцьк.

Що стосується українських національних грошових паперових знаків, то їх історія зовсім коротка. Їх емісія проходила у 1917-1920 рр. за Центральна Ради, Гетьманства та Директорії. Функція засобу утворення скарбів пов’язана з двома попередніми функціями.

Щоб купити потрібний товар, треба мати певну суму грошей. Тому часто товаровиробник вилучає з обігу, нагромаджує гроші, виручені від продажу свого товару. Можуть бути й інші мотиви, наприклад, прагнення до накопичення, користолюбство. Це яскраво змальовано в художній літературі в образі скупого рицаря у Пушкіна, Плюшкіна у Гоголя, Гобсека у Бальзака.

В період золотого стандарту гроші у функції скарбу стихійно регулювати грошовий обіг. Так, при зменшенні виробництва товарів і скороченні товарообігу частина золота виходила з обігу і перетворювалась у скарб. Коли виробництво розширювалось і товарообіг зростав, це золото знову вступало в обіг. У сучасних умовах золото продовжує служити скарбом, але вже не як специфічний грошовий товар, а поряд з іншими цінностями, такими, наприклад, як твори мистецтва, вироби із золота і срібла.

З розвитком товарного обігу все частіше товари продаються в кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це обумовлено, головним чином, різною тривалістю виробничих циклів. Наприклад, селянину потрібні засоби виробництва. Але він купує необхідні товари в кредит. Коли наступає строк розрахунку, гроші виконують функцію засобу платежу. В цій функції вони виступають і при виплаті заробітної плати, сплати податків, орендної плати тощо.

Виходячи за межі своєї країни, гроші обслуговують міжнародну торгівлю, позики, інші зовнішньоекономічні зв’язки і виступають у функції світових грошей. При цьому вони використовуються як засоби платежу, загальний купівельний засіб і як загальна матеріалізація багатства.

Протягом століть роль світових грошей виконувати благородні метали, зокрема, золото в злитках. В сучасних умовах у розрахунках між країнами використовується не золото, а, головним чином, резервні національні валюти. Курс резервних валют визначається не їх золотим змістом, а формується на міжнародному валютному ринку.

2. Грошовий обіг — це безперервний рух грошей у сфері обігу, їх функціонування як засобу обігу й платежу. Грошовий обіг здійснюється в межах грошової системи країни, яка включає в себе грошову одиницю, масштаб цін, види грошових знаків, порядок випуску (емісія) та регулювання грошей.

Існують грошові системи двох типів:

1) металевого обігу, при якому такий грошовий товар (золото чи срібло) виконує всі функції грошей;

2) паперово-кредитного обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

Виникає запитання: яка ж кількість грошей повинна бути в обігу?

Відповідь на нього дістаємо із законів грошового обігу. Що стосується повноцінних грошей, то повноцінних грошей, то їх кількість, яка необхідна для забезпечення товарообігу, прямо пропорційна сумі цін товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто визначається трьома факторами:

1)рівнем цін на товари;

2)обсягом товарній маси;

3) швидкістю обігу грошей.

Коли в обігу перебувають повноцінні гроші (золото) і розмінні на них паперово-кредитні гроші, то в обіг надходить така кількість грошей, яка дійсно потрібна для реалізації товарів. Роль регулятора виконує стихійно нагромадження. Повноцінні гроші, не беручи участі в обігу, осідають, у їх власників і в банках як скарб. У умовах, коли в обігу перебувають тільки паперово-кредитні гроші, їх кількість визначається специфічним законом паперово-грошового обігу.

Суть його в тому, що випуск паперових грошей має бути обмеженим тією їх кількістю, в який дійсно оберталося б символічно представлено золото. Якщо випуск в золотих грошах, купівельна спроможність первинних знаків упаде, а ціни на товари і послуги зростуть. В умовах розвинутих кредитних відносин слід врахувати суму цін товарів, проданих в кредит. Платежі, за якими настав час сплати, і суму платежів, які взаємно зараховуються.

З урахуванням цих обставин кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за такою формулою:

КГ = (ЦТ— К+ П – ВП) / О, де КГ — кількість грошей в обігу; ЦТ— сума цін товарів, що підлягають реалізації; К— сума цін товарів, проданих в кредит; П – платежі, за якими настав строк сплати; ВП — сума платежів, які взаємно зараховуються; О — число оборотів однойменної грошової одиниці.

Вводячи в обіг паперові знаки, держава встановлює їх примусовий курс (відповідність певній кількості золота), що має силу тільки в межах України. Здійснюючи емісію (випуск) грошей, вона може випускати їх не тільки для потреб товарообігу, але й для вирішення інших проблем, зокрема, для покриття дефіциту державного бюджету. В результаті порушується співвідношення між товарною і грошовою масою, що може привести до виникнення інфляції (від латинського слова inflation — здуття).

Інфляція — це переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу на шкоду переважної більшості населення. Інфляція

проявляється в зростанні цін, знеціненні грошей, їх надлишку в обігу, невідповідності попиту і пропозиції товарів, збільшенні на ринку товарів, які не користуються попитом.

В економічних системах минулого, коли в обігу були золоті монети та розмінювані на них банкноти зрівноважений товарний обіг (Г-Т) підтримувався автоматично(стихійно); кількість золота в обігу відповідала його потребам для підтримання нормального обігу товарів.

Підвищення цін в окремі періоди хоч і було можливим, але лише в час війни, стихійного лиха, епідемії, коли скорочувався товарообіг, а держава для покриття видатків вдавалася до випуску паперових грошей. З тих тимчасових умов паперові гроші не розмінювалися на золото.

Катастрофічних розмірів досягла інфляція після Першої світової війни Німеччині, Росії та інших країнах. Купівельна спроможність паперових грошей зменшилась у мільйони разів. До жовтня 1923 р. в Німеччині їх було випущено на суму 2, 5 квінтильйона марок. В результаті цього одна довоєнна марка прирівнювалась до 1 млрд. паперових.

Будучи наслідком всією сукупності диспропорцій і суперечливостей процесу відтворення, має місце у всіх країнах на певних етапах їх економічного розвитку. Однак темпи і масштаби інфляції різні. Зокрема, інфляція може бути відкрита, коли зростання цін внаслідок невідповідності попиту і пропозиції не стримується державою, і прихованою, коли здійснюється загальний державний контроль над цінами. Знаючи причини, характер та джерела інфляції, суспільство знаходить шляхи її подолання.

Наприклад, у післявоєнні роки Японія використала інфляцію для оздоровлення економіки. Відомо, що рівень інфляції зменшується, коли ринок наповнюється товарами, не тоді, коли проводиться чергова грошова реформа. Для становлення виробництва товарів необхідно декілька років. Саме в такий період і зросла інфляція в Японії. Коли ж ринок цій країні наповнився товарами, грошова маса відповідала товарною, тому купівельна спроможність ієни збільшилась.

Залежно від темпів зростання цін і масштабів згубної дії на економіку визначають три типи інфляції: повзуча (помірна); галопуюча; гіперінфляція.

Повзуча (помірна) інфляція — це така інфляція, при якій постійно зростають ціни, але їх ріст не перевищує 10 % на рік. Цей тип інфляції не

завдає великої шкоди господарству і може контролюватись державою.

Галопуюча інфляція — це інфляція, при якій зростання цін досягає двозначного числа від 10 - 100 %. Вона супроводжується стрибкоподібним некерованим зростанням цін, різким зміцненням грошей, розладом економічних пропорцій, стагнацією(застоем0 і навіть падінням виробництва, масовим зубожінням населення. Коли інфляція досягає тризначних чисел, вона переростає в гіперінфляцію.

Гіперінфляція – зростання цін понад 100 % і більше. Вона призводить до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів і катаклізмів. Емісія паперових грошей набуває величезних масштабів, причому грошей не забезпечених товарами. Відома закономірність: збільшення кількості грошей в обігу в 4-5 разів порівняно з товарної масою означає, що держава вичерпала себе і настає економічна катастрофа.

У 1993-1994 рр. інфляція і Україні набула небезпечних форм. Зруйнована бюджетна система, надмірно зріс бюджетний дефіцит, державний борг, катастрофічна скорочується виробництво, зростання безробіття, неефективно функціонують податкова і банківська системи. Неконтрольоване зростання цін обезцінює доходи населення і веде до його масового зубожіння. Зростає спекуляція, набуває сили кримінальний капітал.

 

Шляхи подолання інфляція

Світової досвід знає два основних способи регулювання інфляційного процесу: кейнсіанський і монетаристський.

Кейнсіанський метод передбачає розширення впливу держави на економіку, її регулюючої ролі в кредитно-фінансовій політиці.

Монетаристський — передбачає впровадження таких дій, як зменшення до мінімуму втручання держави в економіку, скорочення витрат держави на соціальні та інші потреби. Звичайно, вибір методів подолання інфляції залежить від її рівня, від особливостей економіки країни, від місця державного регулювання процесу відтворення. Подолання гіперінфляції найчастіше здійснюється проведення грошової реформи. Вона може здійснюватися за допомогою нуліфікації, девальвації, дефляції. Найчастіше використовується нуліфікація, ревалоризації і реставрації, девальвації, дефляції. Найчастіше використовується нуліфікація знецінених грошей. Вона означає ліквідацію старих грошових знаків, вилучення їх з обігу і випуск нових грошових знаків, як правило, в меншій кількості.

Протилежним нуліфікації є метод стабілізації валюти з допомогою ревалоризації і реставрації. Ревалоризація означає процес відновлення до інфляційної вартості паперових грошей з метою стабілізації і підвищення курсу валюти. У її здійсненні провідним є поступове формування рівноваги Т=Г, досягнення якої є умовою реставрації валюти, тобто відновлення обміну паперових грошей на золото за мінімальною їх вартістю. Після цього необхідно відновити до інфляційну купівельну спроможність грошей та підвищити курс національної валюти щодо інших вільноконвертованих валют.

Широко використовується для стабілізації зміцненої грошової одиниці метод девальвації.

Девальвація проводиться шляхом законодавчого зменшення курсу валюти даної країни щодо ціни на золото, коштовностей та конвертованих валют. Водночас у країні реалізується цілий комплекс заходів для оздоровлення економіки і фінансів, спрямованих, перш за все, на збільшення виробництва високоякісних, конкурентоспроможних товарів.

Стабілізацію валюти можна розпочати також із проведення традиційної політики дефляції. Вона означає вилучення з обігу певної частини надлишку паперових грошей. Супроводжується вона також комплексом заходів оздоровлення економіки і фінансів, що виражається в реформі податкової системи, скороченні обсягів кредитів тощо.

Отже, методи подолання інфляції різноманітні. Вони можуть стати основою проведення грошової реформи, тобто повної або часткової заміни одних грошових знаків іншими. Потрібна науково обґрунтована грошова реформа, яка не підривала б, а посилювала довіру людей до держави. До того ж грошова реформа повинна супроводжуватись цілою системою економічних і фінансових заходів і проводитись в декілька етапів. Стабільною грошова одиниця України (гривня) буде тоді, коли вона забезпечуватиметься зростання виробництва високоякісних товарів, які будуть конкурентоспроможними на світовому ринку і забезпечать достатній обсяг резервних валют інших країн.

Отже, проведення грошова реформа передбачає стабілізацію економіки країни, її структурну перебудову, досягнення зростаючого виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції, покращення господарського механізму, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Питання для перевірки знань

1. Поясність просту,повну, еквівалентну форми вартості?

2. В силу яких властивостей золото стає грішми?

3. Еволюція грошових систем?

4.Суть та функції грошей?

5. Яка різниця між мірою вартості й масштабом цін?

6. Які особливості паперових і кредитних грошей?

7. Що таке ліквідність грошей?

8. Що слід розуміти під грошовою системою? З яких елементів вона складається?

9. Сформулюйте закони обігу грошей.

10. Який зв'язок існує між формальною можливістю економічних криз і функцією грошей як засобу обігу?

11. Що таке валютний курс і якими методами він визначається?

12. Які причини інфляції?

13. У чому полягає суть інфляції? Назвіть її основні види.

14. Перелічіть основні наслідки та шляхи подолання інфляції.