Анкетування проводилося також між вчителями

Діти з особливими освітніми потребами:діагностика і шляхи розвитку.

Не можна вимагати від дитини неможливого – до певного рівня і певного кола знань різні діти йдуть по різному. В.О.Сухомлинський.

Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе й милосердне ставлення до дітей із особливими потребами, які не мають змоги вести повноцінне життя.

Прийнявши Декларацію про політику, принципи і практичну діяльність у сфері освіти осіб із особливими потребами (Саламанка, Іспанія, 1994, ЮНЕСКО, 1994 ЕD-99(WS)5), усі країни світу постали перед проблемою удосконалення системи навчання, виховання та соціальної адаптації дітей із порушенням психофізичного розвитку, бо саме їх, аби уникнути словесної дискримінації, стали називати такими, що мають особливі освітні потреби.

Виходячи з практики роботи, діти із затримкою психічного розвитку та легкою розумовою відсталістю становлять найчисельнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціальної адаптації. Вони значною мірою визначають контингент учнів, особливо початкової школи, які стійко не встигають. Для початку необхідно визначити саме поняття, зміст, типологію, причини, залежність цих вад психофізичного розвитку від соціальних умов.

Сьогодні педагогічна громадськість чи не найбільше обговорює проблему інтеграції дітей із порушенням психофізичного розвитку в єдину освітню систему загальноосвітньої школи.

Процес інтеграції може вважатися повноцінним, якщо забезпечує три умови:

- навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціального розвитку;

- можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам – виховувати власну дитину;

- розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціальної адаптації.

Реалізація цих умов потребує зламу стереотипів та оволодіння новими формами роботи всіма учасниками педагогічного процесу.

Інтеграція дітей названої категорії у загальноосвітньому навчальному закладі потребує від працівників психологічної служби реалізації багатьох завдань.

У Павлівському -1 НВК на індивідуальному навчанні у 2011-2012 н.р. перебуває 1 учень. Це - Ломонос Максим Дмитрович – учень 6 класу. Навчається Максим за програмою допоміжної школи. Дитину було виявлено у 4 класі. Кропітка робота була проведена з мамою хлопчика, щодо проходження ПМПК. За допомогою переконливих аргументів і підготовці відповідних документів, мама, Лариса Дмитрівна, віддала дитину на проходження комісії, а дальнійшому без прирікать відвідували ПМПК в м.Тальному та медогляди.

Максим не залишає стін свого класу, а лише тоді, коли у нього урок за своїм розкладом. Активну участь бере у житті класу. Він залучається до суспільно-корисної праці, участь в різноманітних заходах школи. («Свято Першого дзвоника», «Свято осені», брав активну участь у захисті проекту класу, у концерті присвяченому Дню учителя, «Козацькі забави», свято приурочене Дню Збройних Сил, Новорічний карнавал).Займається у 2 гуртках – Правознавства і трудового навчання.

Максим підтримує дружні стосунки з однокласниками та учнями школи. В свою чергу школярі доброзичливо ставляться до нього. Глобальних конфліктів між учнями немає. Локальні конфлікти розв’язуються швидко і без ускладнень. Про це свідчать результати анкетувань проведених з учнями школи.

 

Додаток №1 (анкета «Моє ставлення до дітей з особливими потребами»)

СЛАЙД№2

З школярами був проведений тренінг «Людина-індивід, усі разом – колектив»

Додаток №2

СЛАЙД№3

 

Анкетування проводилося також між вчителями.

 

РОБОТА З БАТЬКАМИ У ЯКИХ ДІТИ З ОСОБЛИВИВМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.

 

У процесі виховання та догляду дитини ви маєте бути уважними, спостерігаючи за відповідністю (чи невідповідністю) психофізичного розвитку її віку; відстежувати своєчасність проходження основних етапів розвитку (коли почала сиділи, вставати, фіксувати погляд, стежити за рухом іграшки, брати її в руку, координувати рухи руки і погляду, коли з’явилися агукання і лепет, перші слова тощо).

Зверніть увагу на емоційний розвиток дитини. Якщо в її поведінці вчасно не формуються такі яскраві вияви емоційного розвитку як усмішка, інтерес до обличчя людини, впізнавання близьких, адекватний відгук на вплив ззовні; спостерігається пасивність у контактах з оточенням, або, навпаки, надмірна збудливість, - це має насторожити вас. Не розцінюйте ці тривожні тенденції як прояв особливого характеру малюка.

Ви, як батьки маєте правильно розуміти суть порушення дитини, а також відповідні особливості її розвитку.

В одних випадках дитині не приділяють достатньої уваги: не розуміючи особливостей її розвитку, не вміючи знайти до неї правильний підхід, батьки виховують її стихійно, під впливом обставин. Це, звісно, призводить до того, що вона відстає в розвитку, часто неадекватно реагує на певні вимоги.

В інших обставинах батьки надмірно опікають, оберігають від усіляких труднощів, намагаються все зробити для неї і замість неї. Вони стають очима, вухами, руками…

Відтак діти стають безпорадними і також відстають у розвитку. Термін «сліпа любов».

Ось чому ви маєте докласти максимум зусиль для фізичного, розумового та емоційного формування малюка, зважаючи на те, що процес буде тривалим і непростим.

Якщо ви будете терплячим і не квапитимете дитину, вона поступово навчиться всього.

Намагайтесь зробити так, щоб малюк постійно відчував, що спілкування з ним приносить вам радість. Так йому буде значно легше навчатися.

 

 

Поради батькам.