Тема 9. Продуктивність праці

Нормативи і норми праці

Одним з важливих завдань нормування праці є забезпечення приблизно однакової інтенсивності праці на різних за змістом і складністю роботах. Це можливо лише за умови, що норми затрат праці будуть розраховуватися на основі єдиної методологічної і нормативної бази. Нормативну базу становлять нормативні матеріали.

Нормативні матеріали (нормативи) розробляються науково-дослідними установами на єдиній методологічній основі, є універсальними і призначені для багаторазового використання на підприємствах при проектуванні норм затрат праці на конкретні роботи.

Нормативи праці

Нормативи режимів роботи устаткування – регламентовані величини, що забезпечують раціональне використання потужності виробничого устаткування. Розробляються за результатами лабораторних і виробничих досліджень і призначені для визначення машинного і машинно-автоматичного часу роботи.

Нормативи часу – регламентовані затрати часу на виконання окремих елементів операції або операції в цілому. Призначені для нормування машинних і ручних робіт, окремих прийомів ручної роботи, пов’язаних з управлінням і обслуговуванням обладнання. В практиці нормування застосовують нормативи підготовчо-заключного, основного, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок та особисті потреби, на технологічні потреби. Використовуються безпосередньо при обчисленні норм часу та норм виробітку.

Нормативи обслуговування – встановлені величини затрат часу на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця або інших виробничих одиниць. Використовуються для розрахунку норм обслуговування і дозволяють встановити співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об’єктів, і кількістю цих об’єктів.

Нормативи чисельності – максимально допустима чисельність працівників певної категорії, потрібна для виконання встановленого обсягу робіт у відповідних організаційно-технічних умовах.

Нормативи підлеглості – визначають співвідношення між кількістю керівників (як правило, бригадирів, майстрів) і підлеглих їм працівників.

Норма праці визначається на основі одного або кількох трудових нормативів на конкретний вид роботи або на відпочинок в абсолютних величинах, залежно від особливостей організаційно-технічних умов трудового процесу.

Норми праці

1. Норма часу ( Н_Ч ) – час, об’єктивно необхідний для виготовлення одиниці доброякісної продукції або виконання одиниці робіт в нормальних організаційно-технічних умовах (люд.-год., люд.-дн., люд.-хв., вахто-год.).

Нормативна трудомісткість – норма затрат часу на виготовлення певного обсягу продукції або виконання певного обсягу робіт: T_H = Н_Ч*Q, де Q – обсяг робіт чи продукції в натуральних показниках.

2. Норма виробітку ( Н_В ) – кількість продукції (обсяг робіт), що виготовляється (виконується) в одиницю часу в нормальних організаційно-технічних умовах (в натуральних показниках).

Н_Ч = 1/Н_В; Н_В = 1/Н_Ч (за годину, коли працює один робітник);

за зміну (Т _зм - тривалість зміни), якщо працює один робітник: Н_{В зм} = Т_зм/Н_Ч;

за зміну, якщо працює бригада (ч_р – чисельність робітників): Н_В = (Т_зм*ч_р)/Н_Ч.

Рівень виконання норми

§ якщо в масових процесах випускається однорідна продукція:

Р_вик = (Q_ф/Q_н(пл))*100%, де Q – обсяг продукції (робіт) в натуральних показниках, відповідно, фактичний та нормативний (плановий);

§ якщо випускається різнорідна продукція, до того ж неоднаковими партіями:

Р_вик = (Т_н/ Т_ф)*100%, де Т_ф – фактична трудомісткість (фактичний час виконання робіт, сума часу, відпрацьованого всіма робітниками).

Норма обслуговування – кількість виробничих об’єктів (машин, механізмів, виробничої площі, робочих місць), що їх повинен якісно обслуговувати працівник (група працівників) відповідної кваліфікації за одиницю часу.

Норма часу обслуговування – час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта.

Норма чисельності персоналу – розрахункова кількість працівників, необхідна для виконання одиниці робіт за визначений період часу або для якісного обслуговування виробничих об’єктів.

Норма підлеглості – оптимальна кількість працівників, що має підпорядковуватися одному керівникові для ефективного управління на певному рівні.

Норма співвідношення працівників – характеризує нормативні пропорції чисельності працівників різних категорій (наприклад, скільки необхідно основних і допоміжних робітників, конструкторів І та ІІ категорії).

 

Методи нормування праці

Методи нормування праці поділяються на аналітичні та сумарні.

Сумарні методи – норма проектується сумарно, в цілому на весь процес:

- досвідні – норма проектується на основі виробничого досвіду та інтуїції нормувальника;

- статистичні – використовують минулу інформацію, на яку не можна вплинути, і норма проектується на рівні середньої величини;

- порівняльні – за основу приймається діюча норма і за допомогою коригуючи коефіцієнтів встановлюється нова норма.

Норми, які проектуються на основі сумарних методів, називаються досвідно-статистичними. Вони не стимулюють до підвищення ПП і встановлюються на нові види продукції, експериментальну продукцію, разові роботи.

Щоб підвищити якість нормування необхідно застосовувати аналітичні методи.

Аналітичні методи передбачають проведення масових спостережень з метою аналізу трудового процесу і подальшого встановлення норм:

- аналітично-дослідні – проводять лабораторні дослідження (зважування, вимірювання швидкості й т.п.);

- аналітично-розрахункові – якщо інформація отримується в результаті розрахунків.

З допомогою аналітичних методів проектуються технічно обґрунтовані норми.

ТЕМА 9. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням між обсягом продукції, робіт чи послуг та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу.

Для характеристики рівня продуктивності праці використовують два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю часу, і розраховується за формулою:

В = Q/З_пр,

де В – виробіток;

Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т – затрати праці на виробництво продукції (робіт, послуг).

Трудомісткість – обернений показник рівня продуктивності праці, що показує затрати праці на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг):

Т = З_пр /Q.

Затрати праці можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями, середньосписковою чисельністю працівників.