Загальні поняття про біомеханіку м’язів

Головна властивість м’язів – це скоротливість, яка призводить до зміни їх довжини під впливом нервових імпульсів. Під час скорочення м’язів точки початку і точки прикріплення на кістках наближуються одна до одної, довжина м’язів зменшується. Кістки, що з’єднані суглобами функціонують як важелі.

У біомеханіці виокремлюють два види важелів: важіль першого роду та важіль другого роду. Важіль першого роду характеризується тим, що точки прикладання сил розташовані по різні боки від точки опори, тоді як важіль другого роду має сили, які прикладаються з одного боку від точки опори.

Важіль першого роду двоплечий (важіль рівноваги), прикладом його може бути з’єднання хребтового стовпа з черепом (мал. 86, а І). Тут рівновага досягається за рахунок відповідності момента обертання діючої сили і момента обертання протилежної сили ваги. Перший момент сили дорівнює силі, що діє на потиличну кістку, тобто на довжину важеля від точки його опори; другий момент сили дорівнює силі ваги,помноженій на відстань від точки опори до крайньої точки обличчя.

Важіль другого роду одноплечий, однак залежно від місця прикладання сили м’язів і сили ваги його поділяють на важіль швидкості та важіль сили.

Важіль сили характеризується тим, що плече прикладання м’язової сили довше від плеча протидії (мал. 86, ІІ). Наприклад, для стопи точкою опори (вісь обертання) є головки плесневих кісток, точкою прикладання м’язової сили (триголовий м’яз литки) – п’яткова кістка, а точкою протидії (вага тіла) – надп’ятковогогомілковий суглоб. Цей важіль під час виконання функції має меншу швидкість переміщення точки протидії, оскільки плече прикладання м’язової сили довше від плеча, на яке діє вага тіла.

Важіль швидкості навпаки характеризується тим, що плече прикладання м’язової сили значно коротше від плеча протидії (мал. 86, ІІІ). Унаслідок подолання сили ваги, віддаленої на значну відстань від точки обертання, наприклад у ліктьовому суглобі, необхідна значно більша сила м’язів-згиначів, які прикріплюються на близькій відстані від ліктьового суглоба. У цьому разі переважають швидкість та об’єм рухів довшого важеля і наявні втрати у виконанні силових дій.

Таким чином, кожний м’яз впливає на суглоб тільки в одному напрямку. Одноосьові суглоби, наприклад циліндричні, мають тільки дві групи м’язів-антагоністів, які діють на них: одна група – згиначі, друга – розгиначі. На двоосьові суглоби діють м’язи, що розташовуються навколо обох осей суглобів. На багатоосьові суглоби діють м’язи, які розташовані з усіх боків. Так, наприклад, плечовий суглоб діють м’язи-згиначі й м’язи-розгиначі (рухи відбуваються навколо фронтальної осі). М’язи, відводять і приводять верхню кінцівку (рухи відбуваються навколо сагітальної осі) та обертачі (рухи відбуваються навколо поздовжньої осі) – обертають верхню кінцівку досередини (пронатори) або назовні (супінатори).

До групи м’язів-синергістів або антагоністів відносять м’язи, що здійснюють головні й допоміжні рухи. Під час скорочення м’язів тіло людини утримується у відповідному положенні. Виходячи з цього, розрізняють три види м’язів: м’язи, які долають опір; м’язи, які поступаються; м’язи, які утримують вагу.

У першому випадку м’язи скорочуються і змінюють положення частин тіла; у другому випадку сила м’язів поступається дії сили ваги. У третьому випадку м’язи утримують вагу без переміщення тіла та його частин у просторі.

Мал. 86. Схема біомеханічних важелів, які діють на суглоби:

І – важіль першого роду (двоплечовий);

ІІ, ІІІ – важелі другого роду (одноплечові);