Визначення загальної абсолютної та відносною похибки теодолітного ходу

29.Г оловне завдання та способи топографічної зйомки місцевості. Топографічна зйомка — сукупність робіт зі створення топографічних карт або планів місцевості за допомогою вимірювань відстаней, висот, кутів тощо за допомогою різних інструментів (наземна зйомка), а також отримання зображень земної поверхні з літальних апаратів (аерофотозйомка, космічна зйомка). Наземні зйомки бувають планові, висотні та комбіновані. При плановій виходить топографічна карта, але без урахування рельєфу, тобто тільки ситуація (сукупність об'єктів місцевості). Висотна зйомка відображає характеристики рельєфу. І комбінована зйомка являє собою поєднання висотної і планової зйомок. Топографічна зйомка, особливо великих масштабів, є важливим видом геодезичних робіт. Потреби в ній можуть виникнути при створенні і оновленні топокарт, складанні генпланів, складання робочих креслень, для вирішення вертикального планування та проектуванні ландшафтного дизайну. На основі топографічної зйомки можливо побудувати цифрову модель місцевості. Топографічні роботи сильно полегшились після появи спеціальних геодезичних GPS приймачів, суміщених з комп'ютером і синхронізованих між собою по радіоканалу. Топографічні зйомки як комплекс робіт, необхідних для створення топографічних карт і планів, виконуються по єдиних вимогах до повноти, ступеню подробиці, точності відображуваних на карті відомостей, способам зображення елементів місцевості й ін. У процесі створення карт виконують різні роботи, які умовно можна розділити на кілька груп (видів). Топографічні зйомки виконуються різними приладами із застосуванням різних матеріалів реєстрації одержуваних вихідних даних. Традиційно зйомки діляться, насамперед, залежно від місця знаходження знімальногообладнання в процесі зйомки на наземні й повітряні із застосуванням фотографічних приладів (аерофототопографічна зйомка). Однак становлення й розвиток наземної зйомки з використанням фотографій місцевості дає підставу класифікувати зйомки на топографічні й фототопографічні з подальшим підрозділом їх на наземні й повітряні. Зйомки можуть бути також розділені на зйомки суши й зйомки шельфу. Найбільше часто зйомки класифікують залежно від застосовуваних приладів. Зйомка проводиться в повному обсязі, коли виконуються всі передбачені види робіт, або по скороченій програмі, пов’язаної з так званимвідновленням карт. Види топографічної зйомки визначаються залежно від застосовуваних приладів. У теперішній час у практиці географічних досліджень застосовуються тахеометрична зйомка, виконувана за допомогою тахеометрів, і мензульна зйомка, проведена за допомогою мензули й кіпрегеля (мензульного комплекту). В окремих випадках використовується бусольна зйомка, основним геодезичним приладом при якій є бусоль, і окомірна зйомка. Основу останньої становлять визначення довжин ліній на місцевості «на око». На місцевості зі слабко вираженим рельєфом знаходить застосування нівелювання поверхні (методом геометричного нівелювання). Наземні топографічні знімання ділянок місцевості залежно від призначення, тобто від того, яку кінцеву продукцію треба одержати (план, топографічний план, профіль), поділяють на горизонтальні (планові), вертикальні(нівелювання) та висотно-планові, чи сумісні. Горизонтальне знімання, залежно від методу вимірювання горизонтальних кутів (азимутів і румбів), поділяють на кутовимірювальне і кутоначертальне. Під час кутовимірювального знімання ситуації напрям на предмет, що знімається, зі станції вимірюють у градусах й мінутах від напряму північного кінця магнітного меридіана до лінії візування за допомогою горизонтального лімба компаса чи бусолі. Складаючи план за результатом кутовимірювального знімання, точку, з якої знімали, позначають як станцію. Через неї проводять магнітний меридіан, від північного кінця якого транспортиром відкладають виміряний азимут і проводять лінію візування на об’єкт. При кутоначертальному зніманні об’єкта над станцією встановлюють планшет (майбутній план), який орієнтують за напрямом магнітного меридіана. Із станції 1, позначеної на планшеті точкою, за допомогою візирної лінійки, проводять олівцем лінію візування на предмет, що знімається (окреме дерево, наприклад). В обох випадках лінія візування на предмет та сама, але метод її нанесення на план (планшет) різний. У першому випадку лінію візування проводять на плані за допомогою транспортира, у другому - безпосередньо в полі креслять на плані. Місце дерева на плані знаходять, відкладаючи на проведеній лінії візування виміряну відстань від станції до дерева у заданому масштабі. Залежно від інструмента, яким знімають, кутовимірювальне знімання поділяють на види: екерне, бусольне (компасне) і теодолітне, а кутоначертальне - на окомірне та мензульне. Вертикальне знімання (нівелювання) здійснюють для визначення висоти місцевості, для висотних характеристик об’єктів ситуації, розташованих на фізичній чи топографічній поверхні, і для зображення рельєфу горизонталями. Існують такі висотні характеристики: - абсолютна (дійсна) висота, або відмітка; - умовна висота; - відносна висота (перевищення); - власна висота. Абсолютна (дійсна) висота - це висота точки, яку в Україні визначають від нуля Кронштадтського футштока, тобто від рівня моря. Позначають її - Н. Зображена на плані чи карті, висотна характеристика точки, наприклад 325,6 - це відмітка цієї точки у метрах.