Ринок робочої сили. Фактори, які визначають сучасний стан ринку робочої сили

Під ринком робочої сили (ринком праці) розуміють сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації, бажання тощо. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою. Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий працівник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої сили доповнюють посередники. З одного боку, ринок праці подібний до інших ринків (засобів виробництва чи споживчих товарів), а з іншого - він має низку характерних особливостей. Як і будь-який інший, ринок праці регулюється законами попиту та пропозиції. Внаслідок їх дії формується рівноважна ціна товару "робоча сила", яка називається заробітною платою. Зрозуміло, що ринок праці є узагальнюючим поняттям щодо множини різних конкретних ринків праці, на яких пропонується й купується праця різних спеціальностей. Механізми ринку праці складають попит на працю, пропозиція праці, заробітна плата - ціна праці. Пропозиція робочої сили - це кількість праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати. Як і для будь-якого товару, величина пропозиції збільшується, коли росте ціна - заробітна плата зменшується - при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи. Одночасно ця свобода носить обмежений характер, це вибір в межах певного "коридору свободи". Факторами, що обмежують вибір, або іншими словами, встановлюють цей "коридор свободи" є:

--- наявний рівень освіти, професійна спеціалізація. Металургу, наприклад, важко пропонувати себе вчителем математики, а юристу - спеціалістом з ремонту комп'ютерів;

--- фізіологічні можливості людини. Вік, стать, стан здоров'я, інші індивідуальні дані накладають свій відбиток на конкурентоспроможність людини на певних спеціалізованих ринках праці;

--- соціальні умови. Місце проживання, сімейні обставини також обмежують можливості пропозиції праці на певних ринках.

--- відсутність досвіду.

В цілому до основних факторів, які визначають поведінку робітників на ринку праці, можна віднести: * величину заробітної плати; * умови праці (фізичне навантаження, інтенсивність, змінність, екологію); віддаленість роботи від місця проживання; престижність праці та ін.

Другою стороною на ринку праці виступає роботодавець - той, хто формує попит на працю. Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації. Величина попиту залежить в першу чергу від економічного стану країни, темпів зростання економіки, а також від умов діяльності підприємства, положення підприємства. Високі темпи зростання створюють підвищений попит на робочу силу. Коли економіка перебуває в кризовому стані, то кількість робочих місць зменшується, а попит на робочу силу падає.

Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці визначає ціну робочої сили. Ціною праці є ставка заробітної плати, або оплата праці за одиницю часу: годину, день, місяць.

Серед сучасних тенденцій формування ринку робочої сили в країнах з розвинутою ринковою економікою, крім названих, слід виділити: посилення й ускладнення конкуренції як серед працівників (за робочі місця з високою оплатою, додатковими соціальними гарантіями, перспективою просування по службі), так і серед роботодавців (за найбільш цінні кадри); збільшення частки до однієї третьої висококваліфікованих кадрів у структурі трудових ресурсів, тривалості загальноосвітньої підготовки; уповільнення припливу працездатного населення, його старіння; ускладнення форм трудової діяльності та трудових відносин тощо.

Основними причинами безробіття, як зареєстрованого, так і за методологією МОП, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням (33,9%); вивільнення з економічних причин (32,9%); неможливість знайти роботу після закінчення навчальних закладів (18,0). Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Вивільнення у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності або штату працівників підприємств, установ, організацій.

Основна характеристика сучасного ринку праці:1) Циклічність, 2)Структурні глобальні зміни під впливом НТР, 3)державна політика в сфері регулювання,4)Диверсифікація виробництва і форм зайнятості, 5)рівень профспілкового руху.

60. Зайнятість та безробіття у макрозв’язках. Рп посідає центральне місце серед інших ринків. Основу рп становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані робітники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками останніх є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, на предметів праці, але володіють здібностями дл праці – це наймані робітники. Вони пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред’являють попит на неї та оплачують її. Т.ч. на рп мають місце як і на інших ринках пропозиція, попит, та ціна у вигляді з\п. Пр робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем з\п, культурою, податковою системою тощо. Попит на рс виявляється в потребі роботодавців мати необхідну кількість та якість найманої рс для виробництва продукції та визначається двома основними факторами: загальним рівнем сукупного попиту в нац госп-ві та техн оснащенням виробництва. Обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який прямо залежить від кон’юктури ринку загалом та фази екон циклу у країні. Коли економіка у стані циклічного піднесення По на рс зростає, отже рп розширюється і навпаки. Розширення чи звуження рп викликає зміни чисельності його складових: зайнятих та безробітних. Зайнятість у країні визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну з\п або з метою отримання інших видів доходу. З точки зору макроекономічного аналізу зайнятість це діяльність працездатного населення,яка спрямована на створення суспільного продукту (національного доходу). Безробіття – це явище, за якого частина економічно активного населення не може використати свою рс. Визначається безробіття як різниця між кількістю осіб, що входять до складу рс в даний момент та кількістю зайнятих. Існує фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Фрикційне пов’язане з пошуками чи очікуванням роботи, є короткочасне. Структурне безробіття носить довгостроковий характер і полягає в тому, що структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць і безробітні не можуть отримати роботу без певної кваліфікації чи додаткового навчання. Циклічне безробіття викликане спадом виробництва та скороченням попиту на робочу силу. Проблеми функціонування рп та причини виникнення безробіття пояснюються економістами по різному. З точки зору класичної теорії безробіття – це специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення з\п. В умовах, коли з\п досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище, ніж рівень, за якого всі ті, хто шукає роботу, її знаходять, виникає надлишок пропозиції на ринку праці. Класичний аналіз доводить, що безробіття виникає внаслідок постійних прагнень самих найманих робітників до підвищення своєї з\п. Рівновага в цьому випадку досягається тільки з допомою ринкового механізму. Тобто надлишок Пр має тиснути на ціни до низу. Це означає, що безробіття може знижувати рівень з\п, а це, в свою чергу, підвищує рівень зайнятості. У класичній моделі стабільна з\п означає існування безробіття. Класична теорія не вважає безробіття серйозною економічною проблемою, тому на зміну класичній теорії приходить кейнсіанська. Кейнс не заперечував, що зменшення з\п може призвести до зростання зайнятості, але він скептично ставився до спроб застосувати цей засіб як найкращі ліки проти безробіття. Кейнс зробив висновок про неефективність традиційної політики невтручання держави, яку пропагували класики і відповідно до якої безробіття чинило тоск н азниження рівня з\п. Він рекомендував: держава повинна вести боротьбу з безробіттям за допомогою експансійної фінансової політики.

61. Види безробіття. Закон Оукена. Макроек-ою проблемою є безробіття. Безробіття в ринковій ек-ці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропоз-ія робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний хар-ер.

У відповідності з стандартами розробленими міжнар. організацією праці все населення можна поділити на три категорії: 1) зайняті – це люди, які виконують будь-яку оплачувальну роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через ряд причин, також відносять і тих, хто зайнятий неповний робочий день; 2) безробітні – це ті, хто не має роботи, але активно шукає ії, або чекає щоб повернутися на попереднє місце роботи. Людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно:

¨ Без роботи;

¨ Робить активні спроби знайти роботу;

¨ Готова відразу ж стати до роботи.

Дві перші категорії становлять ек-но активне населеня в даний момент часу. 3) особи поза робочою силою, або ек-но неактивне нас-ня – це люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до неї також належать і особи, що вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи.

Таким чином, нас-ня=робоча сила+особи поза робочою силою; робоча сила=зайняті+безробітні.

Рівень безробіття (u): u=(безробітні/робоча сила)*100%.

Рівень зайнятості=(зайняті/особи у віці від 16 і старше)*100%.

Існують 3 види безробіття:

1) фрикційне безробіття – тимчасове безробіття, яке пов'язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи.

2) Структурне безробіття – означає невідповідність між пропоз-єю праці та попитом на робочу силу, яка виникає в зв'язку з технологічними змінами у процесі вир-ва, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропоз-я не може швидко пристосуватися до цього.

3) Циклічне безробіття – це вивільнення робочої сили викликане загальним спадом вир-ва, тобто тією фазою ек-го циклу, яка пов'язана з кризовим явищем в ек-ці, ¯ АД, ¯ зайнятості і ­ рівня безробіття.

Рівень безробіття за умов повної зайнятості= сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник називається також природним рівнем безробіття; він відповідає потенційному ВВП.

Соціальні та економічні наслідки безробіття.

Ø Відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу вир-ва в порівнянні з тим обсягом, якого б сусп-во могло досягти при своїх потенційних можливостях.

Ø Відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних прошарків нас-ня.

Ø Під час безробіття втрачається кваліфікація робітниківÞ¯ ЗП і нові звільнення.

ЗАКОН ОУКЕНА: в ситуації, коли фактичний рівень без­робіття перевищує природний рівень на 1%, відставання фак­тичного ВНП від потенційного його обсягу становить 2,5%.