Закони попиту та нецінові фактори її зміни

Попит - це бажання і здатність покупців купувати певні обсяги тих чи інших благ за певних цінах. Базою для виникнення попиту є потреби споживачів. Проте для задоволення цих потреб необхідні певні кошти. Тобто попит можна визначити як платоспроможну потребу споживачів у деяких благах.

Максимальну ринкову ціну, за якою деякі споживачі ще згідні придбати дане благо, називають ціною попиту. Певну кількість блага,відповідну цій ціні називають величиною попиту. Між ринковою ціною блага і тією його величиною, на яку є попит, завжди існує певне співвідношення, і воно є оберненим. Зворотний взаємозв'язок між ціною та величиною попиту (чим більша ціна попиту, тим менша його величина, і навпаки) називають законом попиту.

Доказом об'єктивності такого взаємозв'язку може бути аналіз наступних фактів.

1. Здоровий глузд і елементарні спостереження повсякденної дійсності підтверджують закон попиту. Ціна є своєрідною „стіною", яка заважає споживачам купувати блага у необмеженій кількості. Зростання цієї „стіни" знижує можливість і бажання купувати благо.

2. У довільний момент часу кожна наступна одиниця певного блага приносить для споживача менше корисності ніж попередня Наприклад, під час споживання другої пляшки напою „Кока-кола" покупець отримує значно менше задоволення від насолоди смаком і вгамування спраги, ніж під час споживання першої, третя пляшка приносить ще менше задоволення (корисності) і т.д. Тобто додаткова або гранична корисність, яку приносить кожна наступна одиниця даного блага, зменшується.

Закон спадної граничної корисності, який описує цю ситуацію, твердить, що всі наступні одиниці даного блага приносять все менше корисності споживачеві, тобто із збільшенням споживання гранична корисність зменшується, тому споживачі погодяться на купівлю наступних одиниць даного блага (тобто збільшать величину попиту) за умови, що ціна блага зменшуватиметься.

3. На більш високому рівні закон попиту можна пояснити ефектами доходу та заміщення. Ефект доходу говорить про те, що за нижчою ціною людина може купити більше даного блага, не зменшуючи при цьому закупки інших необхідних благ. Тобто наслідки від зниження ціни можна порівняти з наслідками від підвищення рівня доходів. Ефект заміщення виражається тому, що із зниженням ціни у споживачів з'являється стимул придбати дешеві товари замість аналогічних, але дорожчих. Наприклад, при зниженні цін на яловичину багато споживачів захочуть замінити нею частину споживання свинини, купівля якої тепер виглядає не такою привабливою.

Обернено пропорційний зв'язок між ціною і величиною попиту відображають, як правило, у вигляді таблиці або двомірного графіка (таблиця 2.1, рис. 2.1).

Тут попит виражений у вигляді кількох альтернативних можливостей: подаються ті кількості блага, які будуть куплені при різних цінах, або ті ціни, при яких споживачі готові купити різні кількості блага.

Для того, щоб наведені дані мали не тільки теоретико-пізнавальне, але й конкретно-прикладне значення, потрібно обов'язково, по-перше, відрізняти індивідуальний попит від ринкового та зазначати, якого саме ринку чи споживача він стосується, і, по-друге, дані про попит повинні стосуватися також певного відрізка часу: дня, тижня, місяця тощо.

Із сказаного раніше можна зробити висновок, що зміна величини попиту супроводжується переміщенням вверх або вниз покривій попиту і відповідною зміною ціни (при незмінності інших факторів), при зміні ж попиту відбувається зсув самоїкривої попиту D на нову позицію вліво - D1або вправо — D2 (рис.2.2). Зміна попиту відбувається під впливом нецінових факторів попиту, а саме:

1. Число покупців. Очевидно, що збільшення числа покупців на ринку призводить до зростання попиту, а зменшення - до спаду попиту.

2. Смаки споживачів. Під впливом моди, реклами та інших факторів смаки споживачів змінюються з тією чи іншою швидкістю, що призводить до зміни попиту. Наприклад, виробництво одягу разом із популярною музикою відносяться до тих галузей, де смаки змінюються найшвидше, тому й попит у цих галузях дуже мінливий. Технологічні зміни у вигляді появи нового продукту теж можуть виступати одним із факторів зміни споживчих смаків.

3. Зміна доходів споживачів. Вплив цього фактора на зміну попиту дещо складніший. Із збільшенням доходів у споживачів виникатиме все більший попит на модний сучасний одяг, дорогі меблі, аудіо- та відеотехніку. Ці товари називають товарами вищої категорії, або нормальними товарами. Проте водночас із зростанням доходів споживачів знизиться попит на однокімнатні комунальні квартири, окремі продукти харчування (хліб, картопля, капуста, маргарин), ношений одяг та інші вживані речі тощо. Такі товари називають товарами нижчої категорії, або товарами Гіффена.

4. Зміна цін на взаємопов'язані товари, тобто товари, споживання яких певним чином пов'язане зі споживанням даного товару. В цій ситуації напрямок зміни попиту залежить від того, якими є спряжені товари: взаємозамінними чи взаємодоповнюваними. Наприклад, яловичина і свинина є взаємозамінними товарами. Коли ціна на яловичину зростає, покупці куплятимуть її в меншій кількості, але в той же час зросте їхній попит на свинину. Тобто, коли два товари є взаємозамінними, між ціною на один із них і попитом на другий завжди існує прямий взаємозв'язок. А інші товари, наприклад, магнітофони і касети до них, є взаємодоповнюваними в тому плані, що попит на ці так звані супутні товари пред'являється одночасно. Коли знижується ціна магнітофонів, споживачі купують їх охочіше, і, відповідно, збільшується попит на магнітофонні касети. Отже, якщо товари є взаємодоповнюваними, то між ціною на один із них і попитом на інший існує зворотний взаємозв'язок.

5. Очікування споживачів. Міркування споживачів щодо темпів інфляції в майбутньому, зміни відносної вартості товарів, наявності товарів у магазинах, зміни майбутнього доходу можуть суттєво змінювати попит на ті чи інші товари. Наприклад, очікування значних темпів інфляції, як це було на початку 90-их років у нашій країні, стимулює витрачання всіх наявних коштів на покупку різних товарів. Отже, можна зробити висновок, що зміна смаків, очікувань і доходів споживачів, а також числа споживачів на ринку та цін на спряжені товари приводить до того, що споживачі за тими ж самими цінами купують більшу (або меншу), ніж раніше кількість одиниць даного товару, тобто крива попиту перемішується вправо або вліво на нову позицію.