Контроль якості сировини та готової продукції

Під оцінкою якості продукції розуміється оцінка кількісних і якісних характеристик властивостей продукції. У виробництві застосовується технічний контроль, який здійснює перевірку відповідності технічних параметрів об'єкта контролю запропонованим значенням. ГОСТом 16504-81 встановлені основні терміни та визначення з контролю та випробувань продукції.

Основні з них такі: метод контролю - сукупність правил застосування певних принципів для здійснення контролю; система контролю - сукупність засобів контролю та виконавців, що взаємодіють з об'єктом контролю за правилами, встановленими відповідною документацією; контрольний зразок продукції - одиниця продукції або її частину або проба, відібрана певним способом і затверджена, ознаки якої прийняті за основу при виготовленні та контролі такої ж продукції.

Об'єктом технічного контролю може бути продукція або процеси. Технічний контроль у циклі промислової продукції може бути: контроль проектування, виробничий та експлуатаційний. Завдання виробничого контролю - активний вплив на виробничий процес з метою виключення втрат через брак та низької якості продукції. Методи контролю розробляються технологом і фіксуються в технологічній документації. Залежно від місця в технологічному процесі розрізняють вхідний, операційний і приймальний контроль [15].

Операційний контроль. Контролюється дотримання технологічної дисципліни на всіх стадіях технологічного процесу. Операційний контроль спрямований на визначення величини наближення дійсних показників технологічного процесу до їх номінальним значенням. Проводиться контроль якості деталей і складальних одиниць меблів на всіх стадіях технологічного процесу. При цьому контролюється, наприклад, якість обробки і з'єднання деталі, параметри режиму склеювання, якість збірки, шліфування, поточна вологість деревних матеріалів і т.п.

Метод випробування клейового з'єднання на нерівномірний обрив листових облицювальних матеріалів за ГОСТ 15867.

Метод визначення межі міцності клейового з'єднання на гладку фугу при двосторонньому розколюванні клинами по ГОСТ 15613.2.

Метод визначення межі міцності при розтягуванні клейового торцевого з'єднання впритул по ГОСТ 15613.3.

Метод визначення межі міцності зубчастих клейових з'єднань при статичному вигині за ГОСТ 15613.4.

Метод визначення межі міцності та модуля пружності при розтягуванні для фанери, фанерних і столярних плит за ГОСТ 9622.

Метод визначення щільності, вологості, водопоглинання, вологовбирання, об'ємного розбухання фанери, фанерних і столярних плит, деревинно-шаруватих пластиків за ГОСТ 9621.

Метод визначення межі міцності та модуля пружності при статичному вигині для фанери, фанерних і столярних плит, деревинно-шаруватих пластиків за ГОСТ 9625.

Метод питомої опору деревостружкових плит висмикування цвяхів та шурупів за ГОСТ 10637.

Якість лакофарбових і плівкових покриттів у відповідності з вимогами ГОСТ 13-27 та стандартами на методи визначення фізико-механічних властивостей покриттів.

 

Відділ збуту

У Положеннях про поставки та інших нормативних актах не міститься вказівок щодо форми договору поставки. Водночас п. 18 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п. 15 Положення про поставки товарів народного споживання, які визначають порядок укладення договорів, які не передбачають можливості усного їх оформлення. У господарській діяльності та практиці арбітражного суду також вважається необхідним укладення договорів поставки в простій письмовій формі (ч. 1 ст. 44 ЦК). Способи укладення договору являють собою різні сукупності юридичних дій суб'єктів, що забезпечують виникнення між ними зобов'язання. Положення про поставки передбачають такі способи письмового оформлення договору: 1) шляхом складання одного документа, що підписується сторонами; 2) у порядку обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами; 3) шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Перші два способи відтворюють вимоги п. 2 ст. 58 Основ, що встановлює загальний для всіх видів договорів порядок їх укладання. Що стосується прийняття постачальником до виконання замовлення покупця, то він застосовується лише у відносинах з постачання. На практиці зазначеним способом оформляється вельми велика кількість договорів, у зв'язку з чим законодавчі органи змушені допускати його застосування. Всі перераховані способи укладення договору рівнозначні за юридичними наслідками, створюючи між сторонами договірне зобов'язання. Однак вони суттєво різняться за термінами оформлення, повноту обліку в договорі умов взаємопов'язаної діяльності та інтересів осіб, колі передбачаються прав і обов'язків і своєму впливу на відносини контрагентів. Вибір способу укладання договору залежить від розсуду суб'єктів. Кожна з сторін має право вимагати застосування того способу, який надає їй великі можливості та переваги.Конкретний порядок оформлення відносин повинен використовуватися індивідуально з урахуванням інтересів і особливостей взаємин учасників зобов'язання [16]. Наприклад, з метою якнайшвидшого придбання чи збуту товару використовується в першу чергу така форма, як обмін телеграмами, телетайпограмами і т.п. При цьому важливі направлення пропозиції і одержання на нього позитивної відповіді, тобто саме обмін відповідними документами і узгодження в них всіх істотних умов поставки. У тих випадках, коли складається покупцем замовлення досить повно враховує його вимоги і немає необхідності в спільному врегулюванню яких питань, доцільно оформлення договірних відносин шляхом прийняття постачальником до виконання замовлення покупця. Замовлення вважається прийнятим до виконання і набуває сили договору, якщо постачальник протягом 20 днів після її отримання не повідомить покупцеві про відхилення замовлення або про заперечення по окремих його умов. Цей спосіб також досить оперативен, оскільки не вимагає від сторін додаткової листування, підтвердження згоди на прийняття замовлення. Разом з тим використання замовлення розраховане на стандартизовані, однотипні умови роботи і обмежує можливості сторін у більш повному обліку особливостей їх взаємин. Крім того, в такому порядку можуть укладатися договори лише на разові поставки або на строк не більше одного року. Основним способом оформлення договору є складання і підписання сторонами одного документа. Це більш тривалий за часом і трудомісткий порядок. Однак він дозволяє суб'єктам в найбільшій мірі використовувати можливості договору для правової організації їх взаємовідносин, вирішення різноманітних господарських завдань. Переддоговірні контакти. Важливою стадією процесу укладання договорів служать переддоговірні контакти. У випадках коли зміст майбутнього договору носить складний характер, сторонам доводиться заздалегідь погоджувати окремі технічні, економічні та інші питання, здійснювати різні підготовчі заходи [17]. Переддоговірні контакти можуть бути спрямовані на з'ясування намірів або можливостей встановлення договірних відносин у майбутньому, визначення ймовірних обсягів продажів і граничного рівня цін. На цій стадії узгоджуються техніко-економічні характеристики складних видів виробів з урахуванням потреб покупця і виробничих можливостей постачальника. Попередньо формулюються деякі потребують розрахунків та аналізу умови для подальшого включення в договір. Переддоговірні контакти дають можливість запобігти труднощі і затримки в ході безпосереднього укладення договору, підвищити рівень економічної обгрунтованості угод. Характер дій з переддоговірних контактам, порядок і терміни їх проведення визначаються самими сторонами. Попередні договори. В умовах ринкової економіки для постачальників товарів нерідко виникає необхідність в укладанні попередніх договорів. Загальні вимоги до порядку оформлення і змісту таких договорів передбачені ст. 60 Основ. За попереднім договором сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір поставки на умовах, що визначаються попереднім договором. У ньому також вказується порядок узгодження істотних умов майбутнього договору, не передбачених попереднім договором, якщо такий порядок не встановлений законодавством. В межах терміну, на який укладено попередній договір, постачальник має можливість вишукати матеріали і комплектуючі частини, необхідні для виготовлення замовленої покупцем продукції, оформити з підприємствами-суміжниками договори на їх закупку, розрахувати виробничу програму, погодити з транспортною організацією питання відвантаження. Виходячи з виявлених можливостей виробництва і доставки продукції, визначаються умови майбутнього договору з покупцем [18]. Вимоги до порядку укладання договору. Незалежно від обраного способу укладання договору особи зобов'язані дотримуватися ряду загальних вимог до процедури його оформлення, передбачених п. 3 ст. 58 Основ. Сторона, яка бажає укласти договір, надсилає пропозицію про це (оферту) іншій конкретній особі. Пропозиція вправі вносити як постачальник, так і покупець. Воно може містити істотні умови договору або вказувати порядок їх визначення. Пропозиція укласти договір нерідко робиться шляхом висилки оферентом проекту договору, складеного в двох примірниках. Сторона, яка одержала проект і згодна укласти договір, підписує його і один примірник повертає постачальнику. Положення про поставки встановлюють 20-денний термін для підписання і повернення проекту договору. У такий же строк дається відповідь на лист, телеграму тощо, містять пропозицію укласти договір. Лист з пропозицією про укладення договору або висиланий проект договору підписується керівником організації-оферента або іншою особою, наділеним такими повноваженнями, із зазначенням його посади та відомостей про документ про повноваження. Відповідь про згоду укласти договір або повертається примірник проекту договору також підписується уповноваженою особою. Якщо при отриманні проекту договору у сторони виникнуть заперечення за його умовами, то вона не пізніше 20-денного терміну складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках іншій стороні. Про наявність розбіжностей робиться відмітка в самому договорі. У тих випадках, коли договір укладається в порядку обміну листами, телеграмами тощо, все що містяться у відповідному документі розбіжності умов в порівнянні з запропонованими оферентом розглядаються як розбіжностей нарівні з викладається в спеціальному протоколі. Є особливості в оформленні розбіжностей при укладенні договору шляхом прийняття до виконання замовлення покупця. Заперечення за окремими умовами замовлення і їхні мотиви постачальник зазначає безпосередньо в тексті підписаного замовлення, один примірник якого повертається покупцю [19]. При необхідності включення додаткових умов, не передбачених замовленням, постачальник з урахуванням умов замовлення складає проект договору і в 20-денний термін направляє його покупцеві в двох примірниках. Якщо оферент отримав підписаний договір з протоколом розбіжностей або підтвердження згоди укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, сторони можуть вжити заходів до врегулювання розбіжностей, що виникли. У цих цілях проводяться переговори керівників організацій або інших уповноважених представників сторін. Контрагенти можуть шляхом додаткового обміну листами, телеграмами тощо повідомити про згоду з пропозиціями контрагента, відмову від раніше висунутих вимог або погодити взаємоприйнятну редакцію спірного пункту. Якщо сторона, що направила оферту, в 20-денний термін не повідомить про свою згоду із запропонованими контрагентом змінами та доповненнями до проекту договору і не прийме заходів до врегулювання розбіжностей, договір вважається неукладеним. Такі ж наслідки (тобто визнання договору неукладеним) настають у разі, когца боку, незважаючи на вжиті заходи, не досягнуть угоди щодо спірних питань. Переддоговірні суперечки. У випадках, передбачених угодою сторін, розбіжності, що виникли при укладенні договору поставки (переддоговірних суперечка), можуть бути передані на розгляд арбітражного суду. Угода про передачу виникли при укладенні договору розбіжностей на розгляд арбітражного суду може бути оформлено у вигляді пункту, що міститься безпосередньо в тексті договору. Необхідно лише, щоб друга сторона не заявила заперечення проти включення в договір такого умови. Угоди нерідко оформляються шляхом складання документа, що підписується сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами тощо [20] Можливість звернення до арбітражного суду з розбіжностями з майбутнього договору поставки в ряді випадків передбачається законодавством. Так, відповідно до п. 2 ст. 60 Основ, якщо сторона, яка уклала попередній договір, потім ухиляється від підписання майбутнього договору, інша сторона має право звернутися з позовом про зобов'язання укласти відповідний договір. На дозвіл суду може бути переданий спір також за умовами договору, якщо його зміст не відповідає вимогам попереднього договору. Відповідно до ст. 5 Закону РРФСР від 26 червня 1991 р. "Про пріоритетне забезпечення агропромислового комплексу матеріально-технічними ресурсами" спори, що виникають при укладанні договорів на поставку продукції виробничо-технічного призначення агропромисловому комплексу, вирішуються арбітражним судом. Зацікавлена??сторона може пред'явити позов не тільки про дозвіл розбіжностей за умовами договору, а й про зобов'язання контрагента укласти договір поставки ресурсів для агропромислового комплексу. Аналогічний порядок встановлений щодо розбіжностей, що виникають при укладанні договорів на підставі сформованих господарських зв'язків між постачальниками і споживачами, розташованими в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях. Відповідно до закону "Про поставки продукції і товарів для державних потреб", спори, що виникають між постачальником і державним замовником при укладанні державних контрактів на поставку продукції для державних потреб, розглядаються у встановленому порядку судом або арбітражним судом. Положення про поставки встановлюють 20-денний строк для звернення до арбітражного суду з переддоговірних суперечкою. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей або замовлення (відповідь на пропозицію укласти договір) з запереченнями і зобов'язана заявити переддоговірних спір, в зазначений термін не передасть спірні питання на вирішення арбітражного суду, то вимоги іншої сторони вважаються прийнятими. Договір набуває чинності в редакції протоколу розбіжностей або заперечень (змін), висунутих іншою стороною [21]. 7. Індивідуальне завдання: Характеристика основних операцій при виготовлені меблів. Виготовлення будь-якого меблевого виробу відбувається у певній послідовності, починаючи від забезпечення сировиною, матеріалами, обладнанням та енергією і кінчаючи готовим виробом. Процес перетворення в умовах виробництва матеріалів у готову продукцію називається виробничим процесом. Основна частина виробничого процесу, яка безпосередньо пов'язана з перетворенням матеріалів у готову продукцію (починаючи від розкрою і кінчаючи готовим виробом), називається технологічним процесом.Технологічний процес поділяється на стадії, а стадії — на операції. Комплекс операцій, що охоплюють відповідний етап технологічного процесу, називають стадією (наприклад, розкрій, стругання). Елементарна частина стадії технологічного процесу, яка виконується на певному робочому місці відповідним інструментом або на відповідному устаткуванні, називається технологічною операцією (наприклад, розкрій впоперек волокон, стругання площини). Розчленування стадій на дрібніші операції сприяє підвищенню продуктивності праці, даючи змогу робітникові краще освоїти окремі нескладні операції і раціональніше застосовувати шаблони і пристрої. Операції можуть бути прохідними і позиційними. Прохідні операції виконуються в процесі проходження заготовки через верстат. Це сприяє підвищенню продуктивності і створює умови для поточного виробництва. Позиційні операції виконуються при закріпленні заготовки у певній позиції. Частина технологічної (позиційної) операції, що виконується при одному закріпленні заготовки на верстаті або пристрої, називається установленням [22]. Якщо одну й ту саму технологічну операцію виконують одним і тим же інструментом з двох або більше сторін, то кожне таке переміщення деталі називають переходом. Іноді при виконанні переходу заготовку треба пропустити через верстат кілька разів. Кожний такий пропуск заготовки називають проходом. Структура технологічного процесу виготовлення меблів приведено в таблиці 1.Таблиця 1. Структура технологічного процесу виготовлення меблі

Стадії технологічного процесу	Зміст стадій	Применяемое обладнання й інструменти
Розкрій	Розкрій дощок і плит на заготівлі	Круглопилкові и стрічкові верстати, електричні и ручні пилки
Обробка чорнових заготовок	Фрезерування и струганая заготовок розмір, підготовка до склеювання личкування, отримання об'ємніх криволінійних и нагостреніх заготовок, підготовка шпону	Фуговальні, рейсмусові, об'ємно-копіювальні, токарні и шліфувальні верстати, електрорубанкі, ручні стругальні інструменти, Токарський інструмент, ножиці и інструмент для розкроювання шпону, ребросклеівающіе стрічкові верстати, прістосування для наклеювання клейовий стрічки
Склеювання и облицювання заготовок	Склеювання заготовок по ширині і товщині, склеювання плит, приклеювання розкладок, облицювання шпоном, пластиком, зняття з ваг	Цвинги,струбцини,притирочний молоток, інструменти зі зняттям с ваг
Повторна обробка чорнових склеєних і облицьованих заготовок	Фрезерування, стругання і торцювання заготовок розмір	Фуговальні, рейсмусові торцювальні верстати, ручні стругальні інструменти, ручні пилки, електрорубанки
Обробка чистових заготовок	Формування шипів,проушин, отворів, профілів, зачистка поверхонь	Фрезерні та свердлильні верстати, ручні пилки, ручні стругальні інструменти, долота, стамески, шліфувальні верстати, шліфувальні ручні машини
Попередня складання виробів	Сколачування та обтискання виробів, підстроювання, підпилювання, під шліфування	Цвинги, складальні верстати, ручні пилки, стамески,струбцини, ручні строгальні інструменти
Обличкування	Підготовка деревини, нанесення опоряджувальних матеріалів, сушіння, облагороджування покриття	Лаконаливна машина, шліфувальні і полірувальні верстати, ручні шліфувальні машини, пензель, тампон, шпатель
Остаточна складання	Складання, шліфування, обтиск виробів, обробка після складання	Цвинги, складальні верстати,струбцини, ручні пилки, ручні строгальні інструменти

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Під час проходження товарознавчо - технологічної практики в ТОВ «Народний продукт плюс» я ознайомився з виробничо-організаційною діяльністю організації, вивчив асортимент продукції, технології виробництва, та приймав участь у перевірці сировини та готової продукції на якість. На сьогоднішній день Меблева Фабрика ТОВ «Народний продукт плюс» має тверду позицію на ринку і місце одного з лідерів меблевої промисловості. Перспективи подальшого розвитку безумовно зросли, однак разом з тим накопичилося вже чимало і цілком реальних досягнень: заслужених нагород, атестатів, а головне - визнання клієнтів та партнерів. Основною метою Меблевої Фабрики ТОВ «Народний продукт плюс» є отримання прибутку і розподіл між власниками. Основне завдання компанії - це пошук нових клієнтів, створення кола замовників і робота з постійними партнерами. Паралельно з освоєнням нових напрямків у виготовленні меблів, удосконалювалася і технічна база: обладнання, що використовується у виробництві, постійно оновлювалося, закуповувалися верстати італійського, німецького та голландського виробництва, що гарантувало незмінно високу якість продукції, що випускається. Втім, за якістю випускається ТОВ «Народний продукт плюс» меблів варто не тільки техніка, а й люди - в першу чергу професіоналізм працівників компанії. Багаторічний досвід роботи, висока кваліфікація фахівців, впровадження сучасного промислового устаткування і технологій дозволяють фабриці впевнено почувати себе в нинішній надзвичайно конкурентної обстановці. СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Магазин 7я [Електронний ресурс].- Режим доступу: - http://mebel-7ja.ua/onas.html2. Організація виробництва. [Електронний ресурс].- Режим доступу: - http://www.dist-cons.ru3. Технології сучасного виробництва. / Под ред. Алієва М.С. - М.: Вища школа, 2005. 4. Григор'єв М.А. Матеріалознавство для столярів, теслярів і паркетників. - М.: Вища школа, 1997. 5. Товароведение непродовольственных товаров: Учеб. Пособие для торг. Вузов/Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. и др – 2-е изд., перераб. – М.: Экономика, 1989. – 495с.6. Зіміна Н.К. Товарознавство меблевих товарів. Опорний конспект лекцій. – К.: КНТЕУ, 2001. – 62с.7. Сахаров В.В., Фурин А.И. Качество мебели. – М.: Лесная промышленность, 1990 – 153с.8. ГОСТ 19917-93 “Мебель для сидения и лежания. Общие технические условия” 9. ДСТУ ISO 9001-2001 Системи управліня якістю. Вимоги 10. ДСТУ ISO 9000-2001 Системи управління якістю. Основні положення та словник 11. ДСТУ ISO 9001-95 Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розробки, виробництва, монтажу та обслуговування 12. Азгальдов Г.Г. Экспертные методы в оценке качества товаров. – М.: Экономика, 1974. 13. ГОСТ 16371-93. Меблі. Загальні технічні умови.14. ГОСТ 16483.0-89 (СТ РЕВ 6470-88) Деревина. Загальні вимоги до фізико-механічних випробувань від 19.7.1989 N 16483.0-89. - М.: Видавництво стандартів, 1989 рік15. ГОСТ 27678-88 Плити дерево-стружкові й фанера. Перфораторної метод визначення вмісту формальдегіду від 16.10.1998 N 373. офіційне видання, ІУС N 1, 1999 рік16. ГОСТ 30255-95 Меблі, деревні і полімерні матеріали. Метод визначення виділення формальдегіду і інших шкідливих летючих хімічних речовин в кліматичних камерах. 17. Загальні умови зберігання виробів з дерева [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://itakiev.com.ua/news/zagalni_umovi_zberigannja_ta_dogljadu_za_mebljami/2009-12-19-36318. Конституція України від 28.06.1996 р. Паливода 2005. –104 с.19. Цивільний кодекс України Юрінком Інтер 2004. - 464 с.20. Господарський кодекс України Паливода. 2004. – 210 с.21. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1993. - № 2. С.77.22. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. - К.: Наукова думка, 2000- 453 с.