Види цінової дискримінації

Цінова дискримінація першого ступеня (навмисна цінова дискримінація) виникає тоді, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, що дорівнює ціні його попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні.

Цінова дискримінація другого ступеня може спостерігатися тоді, коли ціни на блага однакові для всіх покупців, однак різняться залежно від обсягу покупок.

При цьому різновиди цінової дискримінації блага групуються у визначені партії, на кожну з яких встановлюються визначені ціни. На практиці цей вид цінової дискримінації проводиться у формі знижок і надбавок на ціни благ.

28.Максимізація прибутку в короткостроковому i довгостроковому періодах в умовах простої монополії

Монополіст максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, за якої граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Ціна, яку фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту, а не висотою кривої граничного доходу в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Правило оптимального випуску для усіх видів ринкових структур: MR = MC

Таким чином, монополіст нарощує виробництво продукції до такого обсягу, за якого граничний дохід дорівнює граничний витратам.

У зв’язку з тим що в монополії граничний дохід нижче від ціни, умови максимізації прибутку для монополії будуть такими: MR = MC < P

Графічно P_M можна визначити, провівши перпендикуляр від точки Q_M вгору до кривої попиту, а досягнувши її, повернути на 90° і провести до вертикальної осі.

Як бачимо, така ціна буде набагато вище від граничної вартості MC, тому принципом ціноутворення монополіста, який максимізує прибуток на короткостроковому часовому інтервалі, можна назвати принцип «вартість +».

Якщо ринкові умови несприятливі (економічний спад, зменшення доходів населення), то монополія буде не в змозі досягати прибутку у межах короткострокового тимчасового інтервалу.

 

У цьому випадку крива попиту знаходиться нижче кривої середніх сукупних витрат. Найкраще, що залишається в цій ситуації фірмі-монополісту,– мінімізувати збитки. Для цього виробництво повинно обмежитись обсягом випуску, що відповідає точці перетину кривих граничного доходу і граничних витрат (MC = MR).

Незважаючи на те що, випускаючи 10 одиниць продукції, фірма несе збитки, вони все ж таки мінімальні. Ціна, що дорівнює 4 гривням, більш ніж достатня для компенсації середніх змінних витрат. Монополія (як і досконало конкурентна фірма) буде продовжувати випуск доти, доки ціна продукції буде більша від середніх змінних витрат. Якщо через падіння ціни фірма не зможе компенсувати навіть середні змінні витрати, єдиним варіантом короткострокової стратегії мінімізації збитків буде тимчасове припинення діяльності підприємства.

29.Випуск, ціна i граничний дохід в умовах простої монополії

Монополіст максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, за якої граничні витрати дорівнюють граничному доходу.

Ціна, яку фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту, а не висотою кривої граничного доходу в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Правило оптимального випуску для усіх видів ринкових структур: MR = MC

Таким чином, монополіст нарощує виробництво продукції до такого обсягу, за якого граничний дохід дорівнює граничний витратам.

У зв’язку з тим що в монополії граничний дохід нижче від ціни, умови максимізації прибутку для монополії будуть такими: MR = MC < P

Графічно P_M можна визначити, провівши перпендикуляр від точки Q_M вгору до кривої попиту, а досягнувши її, повернути на 90° і провести до вертикальної осі.

Як бачимо, така ціна буде набагато вище від граничної вартості MC, тому принципом ціноутворення монополіста, який максимізує прибуток на короткостроковому часовому інтервалі, можна назвати принцип «вартість +».

Якщо ринкові умови несприятливі (економічний спад, зменшення доходів населення), то монополія буде не в змозі досягати прибутку у межах короткострокового тимчасового інтервалу.

 

У цьому випадку крива попиту знаходиться нижче кривої середніх сукупних витрат. Найкраще, що залишається в цій ситуації фірмі-монополісту,– мінімізувати збитки. Для цього виробництво повинно обмежитись обсягом випуску, що відповідає точці перетину кривих граничного доходу і граничних витрат (MC = MR).

Незважаючи на те що, випускаючи 10 одиниць продукції, фірма несе збитки, вони все ж таки мінімальні. Ціна, що дорівнює 4 гривням, більш ніж достатня для компенсації середніх змінних витрат. Монополія (як і досконало конкурентна фірма) буде продовжувати випуск доти, доки ціна продукції буде більша від середніх змінних витрат. Якщо через падіння ціни фірма не зможе компенсувати навіть середні змінні витрати, єдиним варіантом короткострокової стратегії мінімізації збитків буде тимчасове припинення діяльності підприємства.

30.Державне втручання в дію закону попиту i пропозиції. Обмеження цін, податки, квотування.

Основними інструментами державного регулювання ринку є:

1) фіксовані ціни:

встановлення верхнього рівня цін;

встановлення нижнього рівня цін;

2) встановлення імпортних квот;

3) податки;

4) дотації.