Мета, функціональні сфери та основні завдання внутрішньовиробничої логістики

Внутрішньовиробнича логістика охоплює функціональну сферу безпосереднього виробництва як процесу виготовлення та охоплює процеси від початку виробничого процесу до передання готової продукції у підсистему логістичного розподілу (збуту), у тому числі внутрішньовиробниче транспортування сировини, матеріалів, комплектуючих тощо, а також внутрішньовиробниче складування.

Головна мета внутрішньовиробничої логістики — це комплексне планування та управління матеріальним потоком у процесах виробництва, внутрішньовиробничого транспортування й складування та відповідним інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію характеристик матеріального потоку.

Завданням першого рівня є мінімізація витрат на виробниц­тво, забезпечення безперервного завантаження працівників і робо­чих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві.

Завдання другого рівня полягає в підвищенні організованості проце­сів виробництва, реалізації основних принципів організації вироб­ництва:

· спеціалізація – диверсифікація;

· стандартизація – універсалізація;

· прямотечійність – невизначеність;

· безперервність – перервність;

· паралельність – послідовність;

· пропорційність – резервування;

· надійність – гнучкість;

· ритмічність – аритмічність.

Завдання третього рівня – це гарантування працездатності внутрішньовиробни­чої системи в заданому діапазоні якісних та кількісних показників, забезпечення повного циклу управління в їх взаємозв’язку, тобто прогнозуванні, нормуванні, плануванні, організації, обліку, контро­лі, аналізі, координації, регулюванні, стимулюванні.

Цільова організація виробничих процесів здійснюється відпо­відно до головної мети, тобто на основі річної виробничої про­грами підприємства, і формує або уточнює його виробничу структуру.

Рисунок 7.1 - Схематичний вигляд внутрішньовиробничої логістики в логістичній системі підприємства

Для досягнення стійкого рівня конкурентоспроможності на рин­ку процес перебудови організації має відбуватися як процес набли­ження існуючої моделі організації до її ідеалу (оптимуму). Оптимальний проект підприємства повинен відповідати сучасним рівням технології, тех­ніки та культури (знань) організації і управління підприємством. Тобто оптимальний проект має являти собою гнучку логістичну внутрішньовиробничу систему.

Гнучкість внутрішньовиробничої логістичної системи та можливість її адаптації до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за раху­нок багатьох факторів, основними з яких є еластичність техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, здатність до видозмін в організації та управлінні виробництвом.

Розрізняють тактичну і стратегічну, кількісну та якісну гнучкість.

Тактична гнучкість визначає час, необхідний підприємству для опанування виробництва нового виробу чи реконструкції окремого виробництва, пов’язаного з нововведенням у техніці чи технології.

Стратегічна гнучкість розкриває значущість мо­жливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції під­приємства.