Надзвичайні ситуації природного характеру 11 страница

За цих умов частка бета-випромінювання у поглинутій кронами дерев дозі зменшується. Затримуючись у надземній частині дерев­них насаджень, радіоактивні речовини стають джерелом опромінен­ня їхніх життєво важливих органів, і за цих умов радіаційний ефект проявляється значно більше, ніж тоді, коли вони проникають через крону й одразу потрапляють на поверхню ґрунту.

Залежно від щільності забруднення території радіаційне уражен­ня лісу може виявлятися в пригніченні приросту, частковому відми­ранні гілок і загибелі дерев і насаджень у цілому (табл. 22, 23, 24).

Ураження виявляється найбільш інтенсивно в початковий пері­од забруднення. З часом поглинута доза швидко зменшується вна­слідок розпаду і переміщення радіоактивних речовин під полог лісу. Через це короткий період пригніченого стану дерев (2—3 роки після разового випадання, якщо ураження не було повним) змінюється періодом їхнього відновлення. Проте процеси відновлення трива­ють повільно — 10 років і більше.

При високих рівнях забруднення радіаційне ураження незворот-не, відбувається повна загибель насаджень (протягом одного року).

Після аварії на Чорнобильській АЕС повністю загинули наса­дження ("рудий ліс") на площі 47 га, частково (6 км на північ від АЕС) — на площі ЗО га.

У зоні ураження загинуло 25—40 % дорослих дерев, у 90—95 % соснових насаджень спостерігалися некрози росту і молодих пагонів, засихання значної частини крон, різке пригнічення або повна відсутність ростових процесів. Через 4 роки репродуктивна діяльність відновилась.

Радіочутливість хвойних порід у середньому в 5 разів вища, між листяних.

Насіння сосни, ялини, модрини втрачає схожість на 50 % при опроміненні дозою 2000 Р, а насіння листяних порід — при опромі­ненні дозою 5000 Р

 

 

Таблиця 21. Ступінь ураження лісових насаджень при різних дозах опромінення

 

Доза, % ЛД-100	Реакція насаджень на опромінення
	Нормальний ріст
	Зниження росту на 10 %
ЗО	Зниження росту на ЗО %
	Зниження росту на 35 %
	Зниження росту на 60 %, стерильність пилку
	Зниження росту на 75 %, стерильність пилку, затримка утворення генеративних органів
	Те саме, і втрата схожості насіння на 50 %, зниження росту на 80 %
	Те саме, і різке зниження росту (до 90 %), засихання частини крон, відмирання тонкомірних дерев, загибель памолоді, неповноцінність насіння
	Те саме, і загибель до ЗО % дорослих насаджень, у решти припиняється ріст панівних дерев
	Те саме, і загибель до 45 % насаджень
	Те саме, і загибель до 50 % насаджень
	Те саме, і загибель до 60 % насаджень
	Те саме, і загибель до 65 % насаджень
	Те саме, і загибель до 75 % насаджень
	Те саме, і загибель до 90 % насаджень
	Повна загибель всіх насаджень (у листяних можливе порослеве відновлення)

При випаданні радіоактивних речовин у зимовий період у кро­нах хвойних насаджень буде затримуватися в середньому в 5 разів більше радіоактивних частинок, ніж у кронах листяних.

Листяні насадження більш стійкі до радіаційного ураження, їхні крони затримують менше радіоактивних речовин порівняно з хвойни­ми, крім того, значна частина радіоактивних речовин, які затрималися на листі, при осінньому листопаді переміщуються з крон під полог лісу, що знижує дозу опромінення бруньок і в цілому зменшує ступінь проме­невого ураження. Тривалий період протягом року листяні породи пе­ребувають без листя і радіоактивні частинки, які випадають з атмо­сфери в цей час, проникають одразу під намет лісу. У хвойних наса­дженнях хвоя затримує радіонукліди протягом усього року.

 

 

 

Таблиця 22. Наслідки радіоактивного забруднення лісу у разі наземного ядерного вибуху (потужність ІМт, швидкість вітру 25 км/год)

 

 

 

Характеристика радіоактивного забруднення території	Променеві ефекти в лісі, викликані забруднен­ням (на межі забруднених зон)
Розміри забруд­неної зони, км	Сумарні дози опро­мінення в кронах,бер	Щільність забруднення через 1 рік після випа­дання аерозолів, Кі/км2	Хвойні породи	Листяні породи
Довжина	Ширина	Гамма-випро­мінювання	Бета- випро- мінювання	Загальна бета- активність	Стронцій-90
					0,3	Невелике скорочен­ня приросту	Променевий ефект відсутності
					1,0	Відмирання частини хвої, скорочення при­росту на 10—20 %, втрата здатності утво­рювати насіння	Невелике скоро­чення приросту
			5 000		3,0	Дуже сильне пошко­дження (відмирання великої частини де­рев)	Скорочення при­росту на 10—20 % та здатності утво­рювати повноцінне насіння
		5 000	50 000			Повна загибель наса­джень	Повна загибель насаджень
ЗО		15 000	15 000	5 000		Те саме	Те саме

 

 

 

 

 

Ступінь промене-
вого ураження:
хвойних	Часткове заси-	Повна загибель	Повна загибель
	хання на 1/10	на половині пло-	на всій площі
	площі и при-	щі і сильне ура-
	гнічення росту на 1/3 площі	ження на решті
листяних	Незначне при-	Часткове заси-	Часткове заси-
	гнічення росту	хання на полови-	хання на всій
	на 1/10 площі	ні площі	площі

Всі ці фактори призводять до того, що хвойні насадження найбільш уражуваний і чутливий до радіаційного впливу тип лісних біоценозів.

Влітку хвойні насадження гинуть при рівнях забруднення при­близно у 5 разів менших порівняно з рівнями, які призводять до заги­белі листяних насаджень, а взимку ця різниця становить 25—ЗО разів.

Крім ослаблення і загибелі насаджень від випромінювання, у лісі відбуваються й інші важливі зміни: уповільнення розпускання ли­стя і прискорення листопаду. Просвітлення пологу лісу створює спри­ятливі умови для інтенсивного розвитку трав'яної рослинності, що погіршує умови насіннєвого відновлення насаджень. Радіаційне ура­ження лісонасаджень, у результаті якого утворюються сухостійні дерева, погіршує протипожежний стан забруднених лісів і створює сприятливі умови для масового розвитку шкідників лісу.

Через листки і молоді пагони найбільш активно поглинаються ізо­топи цезію-134, цезію-137, йоду-125, йоду-131, церію-144 та ін. При осіданні на листя радіоактивного пилу рослинами поглинається близь­ко 10 % його загальної радіоактивності. Від 40 до 90 % радіоактив­них аерозолів, що випадають па ліс, затримується.

Опромінення дозою 40 % смертельне і призводить до стериль­ності пилку, при збільшенні до 75 % — половина насаджень гине.

Випадання радіоактивних речовин після ядерного вибуху влітку в зоні А засихання хвойних і пригнічення росту листяних наса­джень буде приблизно на 1/10 площі (поглинута доза гамма- і бета-випромінювання від 400 до 4000 рад); у зоні Б на половині площі хвойні насадження гинуть, а на решті площі спостерігається сильне їх ураження, у листяних лісах на половині площі часткове засихан­ня дерев (поглинута кронами доза гамма- і бета-випромінювань від 4000 до 12 000 рад); у зоні В повністю гинуть на всій площі хвойні насадження, в листяних лісах часткове засихання дерев.

 

 

 

У насінні, яке розвивається, променевий ефект від початку роз­витку до проростків збільшується в 7—10 разів.

У лісі після радіаційного ураження відбувається зміна структури лісонасаджень — перевалене відмирання хвойних порід, зменшення їх загальної стійкості до несприятливих змін зовнішнього середови­ща, у тому числі й до шкідників, а при високій щільності забруднен­ня — повна загибель насаджень.

Забруднення радіоактивними речовинами продуктів, кормів і води. Радіоактивні речовини забруднюють сільськогосподарські рос­лини і урожай, які через це можуть стати непридатними для вико­ристання в їжу людям і на корм тваринам.

Забруднення радіоактивними речовинами продуктів, кормів і води може бути значним. Ступінь забруднення окремих продуктів і кормів залежить від періоду року, характеру сільського і лісогосподарсько­го виробництва, умов зберігання, інтенсивності випадання радіоак­тивних речовин, їх фізико-хімічних властивостей. Радіоактивні ре­човини забруднюють корми, урожай і продукти харчування при ви­паданні з радіоактивної хмари, при вторинному пилоутворенні й над­ходженні радіонуклідів із поживними речовинами.

Вміст радіоактивних речовин у продуктах та кормах переваж­но залежить від вмісту їх в атмосфері. Найбільше надходження це-зію-137 у зернові продукти, м'ясо, молоко, фрукти, а найменше — в овочі. У суху погоду радіоактивний пил осідає на відкриті корми і продукти, а також може проникати крізь нещільну тару і нещільні й незакриті комори, сховища. У шпаруваті продукти — хліб, мака­ронні вироби, сухарі — радіонукліди проникають на глибину шпа­ринок. У дощову погоду радіоактивні речовини випадають разом з дощем, проникають через тару в продукти на таку глибину, як і вода. Вода і вітер сприяють більш глибокому проникненню радіоак­тивних речовий у незахищені продукти і корми.

Залежно від виду продуктів і кормів, способу їх зберігання, метео­рологічних умов радіонукліди можуть проникати в борошно на гли­бину до 1 см, цукор-пісок — до 2 см, зерно — до 3 см, кукурудзу — до 11 см, горох — до 30 см, комбікорми, висівки — до 0,7 см, сіно і солому в скиртах — до 20 см, сіно в тюках — до 7 см. На овочі, фрукти, м'ясо, сало радіоактивні речовини випадають і прилипають до них.

Після ядерної аварії на Південному Уралі (1957 р.) основним дже­релом надходження радіонуклідів в організм людини в перший період після аварії був хліб. Пізніше, коли головним ланцюгом стала система ґрунт — рослина, основними джерелами надходження стронцію-90 були молоко, хліб і вода (табл. 25).

 

 

 

Таблиця 25. Вміст стронцію-90 в окремих продуктах при щільності забруднення ґрунту цим радіонуклідом 1 Кі/км²(3,7-10/БК/м²)

 

Продукти	Коефіцієнт пропорцій­ності, Бк/кг (Бк/м2)	Маса продукту, кг/доба	Добовий вміст у продуктах, Кі/Бк	Вміст строн­цію-90 у про­дукті відносно всього раці­ону, %
Хліб		0,65	4,9*10-11(1,81)
Молоко		0,45	8,1*10-11(3,0)
М'ясо		0,08	4,0*10-12(0,15)
Картопля		0,35	9,0*10-12(0,33)
Огірки		0,05	6,0*10-12(0,22)
Капуста		0,05	1,2*10-11(0,44)
Цибуля		0,01	4,0*10-12(0,15)
Вода з відкритих водойм		0,50	6*10-11(2,22)
Раціон	—	3,14	2,25*10-10(8,23)

У перший період після аварії на Чорнобильській АЕС (травень — червень 1986 р.) основним елементом забруднення сільськогоспо­дарської продукції був йод-131, який надходив в організм людини головним чином з молоком, у меншій кількості — з овочами.

У деяких районах концентрація йоду-13 у молоці досягла 1,1 • ЇСИ — 1,1 • 10~⁵ Кі/л (4-Ю⁴ — 4 * 10⁵Бк/л), що суттєво перевищувало тимча­совий допустимий рівень йоду-131 в молоці для цього періоду — 1 • 10^-6 Кі/л (3,7 * 10-³ Бк/л).

Після аварії на ЧАЕС у перші 30—40 діб щодо зараження РР критичним було молоко, заражене радіоактивним цезієм і йодом. У 1986 р. у середньому по Україні рівень забруднення молочних про­дуктів був вищим від доаварійного 1985 р. у 1440 разів.

Заходи, спрямовані на зменшення споживання молока, яке містить йод-131, дали можливість знизити дози індивідуального опромінен­ня у 5—20 разів. У 1990 р. вміст цезію в молоці в 33 рази перевищу­вав доаварійний. Вміст РР у м'ясі до кінця 1986 р. перевищував рівень 1985 р. у 1000 разів, а в 1990 р. він був більшим у 22 рази. В Україні всі продукти були заражені РР на тривалий строк. У 1990 р. вміст РР перевищував доаварійний (1985 р.) рівень у хлібопродук­тах — у 6 разів, у овочах — 12 разів, у картоплі — 11,6 раза, у рибі — у 164 рази.

Найбільше накопичують РР цибуля, ячмінь, помідори, капуста, цукрові буряки; гриби — маслюки, моховики; із тваринного світу — їжаки, качки; риби — соми, в'юни і лини.

Забруднення радіоактивними речовинами озер, ставків, річок і ґрунтових вод відбувається при безпосередньому осіданні з атмо

 

 

сфери або з опадами, а також за рахунок поверхневого стікання та інфільтрації в ґрунт з наступним перенесенням через водоносний горизонт у водойми. Деякі радіоізотопи осідають на дно, інші пере­ходять у розчин.

Коефіцієнт пропорційності — знаходження зв'язку між щільністю забруднення сільськогосподарських угідь (Бк/км²) і концентрацією радіонуклідів у харчових продуктах (Бк/кг).

Основним механізмом біологічного нагромадження стають адсорб­ція і абсорбція радіонуклідів водяними рослинами і наступне поїдан­ня водяними тваринами.

Захват радіонуклідів відбувається так само, як і засвоєння їх хімічних аналогів. Коефіцієнт нагромадження (КН) — це співвідно­шення концентрації даного елемента або радіоізотопи в організмі (мкКі/г сирої речовини) і у воді (мкКі/л).

Високий вміст у воді мінеральних речовин знижує КН рутенію, радію, урану і плутонію у 2—3 рази. При надходженні стронцію-90 і цезію-137 КН в організмі риб може значно коливатися, оскільки для стронцію-90 КН обернено залежить від вмісту у воді кальцію, тоді як для цезію-137 — від вмісту в ній калію. Стронцій-90 легко акумулюється водяними організмами. КН для нього варіює від 0,7 у всеїдних риб до більше 700 у безхребетних. Концентрація строн­цію-90 у скелеті риб може бути в 100 разів вищою, ніж у м'яких тканинах. Цезій-137 присутній у прісній воді у вигляді одновалент­ного катіона. КН для цезію у прісній воді становить від 100 до 10 000. Середня летальна поглинута доза для дорослої риби від 1000 до 2000 рад, для ракоподібних — 800—100 000 рад, молюсків — 2000— 20 000 рад.

У великих водоймах, особливо річках, швидко зменшується вміст радіонуклідів, але це не стосується дна. У невеликих водоймах із стоячою водою забруднення залишається тривалий час.

Води Дніпровського каскаду водосховищ забруднені в основному радіонуклідами стронцію-90, цезію-137 і цезію-134.

Через 10 років після аварії в донних відкладеннях водосховищ Дніпра сумарний вміст цезію-137 становив 4,5—5,2 тис. Кі, а строн­цію-90 — близько 1,5 Кі. У колодязях радіоактивного забруднення в травні—червні 1986 р. практично не було. В окремих випадках вияв­лені йод-131 та інші радіонукліди.

 

 

 

 

2.5.6. Електромагнітний імпульс

Ядерні вибухи в атмосфері й більш високих шарах призводять до виникнення потужних електромагнітних полів з довжиною хвиль від 1 до 1000 м і більше. Ці поля через короткочасне існування називають електромагнітним імпульсом (EMI). EMI виникає при ядерному ви-бусі у воєнний час, у мирний час — при випробуванні ядерної зброї або ядерних аваріях і катастрофах в атмосфері й космосі.

Основною причиною виникнення ЕМІ тривалістю менше 1 с вва­жають взаємодію гамма-променів і нейтронів ядерного вибуху з ато­мами газів повітря, внаслідок чого з них вибиваються електрони (ефект Комнтона) і хаотично розлітаються в середовищі позитивно заряджених атомів газів. Важливе значення має також виникнення асиметрії в розподілі просторових електричних зарядів, пов'язаних з особливостями поширення гамма-променів і утворення електронів.

Гамма-промені, які випускаються із зони вибуху в напрямі по­верхні землі, поглинаються в більш щільних шарах атмосфери, ви­биваючи з атомів повітря швидкі електрони, які летять у напрямку гамма-променів зі швидкістю світла, а позитивні іони (залишки атомів) залишаються на місці. У результаті поділу і переміщення позитивних і негативних зарядів у цій області й у зоні вибуху, а також при взаємодії зарядів з геомагнітним полем Землі утворю­ються елементарні й результуючі електричні та магнітні поля ЕМІ, які досягають поверхні землі в зоні радіусом кількох сотень кіло­метрів. Виникають сильні поперечні токи і утворюється подібність великої "плоскої антени", яка випромінює потужний ЕМІ з часом наростання порядка 10 не і тривалістю більше 230 не; зі смугою частот від 10 кГц до 100 Мгц. Залежно від висоти ядерного вибуху за інших однакових умов змінюються характер, інтенсивність ЕМІ і дальність його поширення.

При наземному і низькому повітряному вибуху уражаюча дія НМІ спостерігається на відстані кількох кілометрів від центру ви­буху. Під час ядерного вибуху на висотах від 3 до 25 км утворюєть­ся симетричне джерело генерації, але радіус поширення ЕМІ зали­шається обмеженим внаслідок сильного поглинання гамма-випромі­нювання в щільних шарах атмосфери.

Найбільшу уражаючу дію має ЕМІ, що виникає при екзоатмо-сферному вибуху (більше 40 км). Зі збільшенням висоти вибуху збіль­шується і район джерела генерації ЕМІ, досягаючи в діаметрі тисячі кілометрів і товщини 20—40 км. Так, під час вибуху на висоті 80 км

 

 

 

 

ЕМІ буде поширюватися на площі радіусом 960 км, а під час вибуху на висоті 160 км — на площі радіусом 1400 км. Екзоатмосферний ЕМІ характеризується дуже малим часом наростання (декілька сот наносекунд), високою інтенсивністю електричного поля (більше 50 кВ/хв) і магнітного поля (близько 130 А/хв). Розряд блискавки порівняно з ЕМІ має значно більшу тривалість зростання і спаду (5—300 мке), створює дуже потужні поля (близько 100 кВ/хв), несе значно більшу енергію, але спектр частот становить близько 10 Мгц, тоді як для ЕМІ він більше — 100 Мгц. Пікове значення ЕМІ може досягти 50 000 В/хв, що дорівнює всій енергії яка випроміню­ється в радіочастотній частині спектра.

Частотні характеристики ЕМІ і форми хвиль показані на рис. 8.

Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруги і струмів у провідниках різної довжини, розміщених у повітрі, землі.

ЕМІ захвачують спектр частот від десятків до кількох сотень мега­герц, тобто діапазон, в якому працюють установки електропостачан­ня, зв'язку і радіолокації.

Напруженість електромагнітного поля, створюваного ЕМІ, дося­гає 50 000 В/м, тоді як у радіолокації вона не перевищує 200 В/м, а у зв'язку — 10 В/м.

У серпні 1958 р. у момент заатмосферного термоядерного вибуху, проведеного США над островом Джонсон, на Гавайях, які знаходяться за 1000 км від епіцентру вибуху, погасло осві­тлення на вулицях. Це стало­ся в результаті дії ЕМІ на по­вітряні лінії електропередач, які відіграли роль протяжних антен.

Рис. 8. Характеристика ЕМІ: а — порівняння частотних характери­стик: 1 — частота; 2 — ЕМІ; 3 — засо­би зв'язку; 4 — розряд атмосферної блискавки; 5 — радіолокатори; 6 — порівняння форм хвилі: 6 — час; 7 — ЕМІ; 8 — розряд атмосферної блис­кавки

Величина ЕМІ залежно від ступеня асиметрії вибуху може бути різною — від десятків до сотень кіловольт на метр анте­ни, тоді як чутливість звичай­них УДК-приймачів становить кілька десятків або сотень мі­кровольт. Так, у разі наземно­го вибуху потужністю 1 Мт на-пруженість поля на відстані 8 км становить близько 50 кВ/м,

 

Рис. 8. Характеристика ЕМІ:

а — порівняння частотних характери­стик: 1 — частота; 2 — ЕМІ; 3 — засо­би зв'язку; 4 — розряд атмосферної блискавки; 5 — радіолокатори;

8 — порівняння форм хвилі: 6 — час;

9 — ЕМІ; 8 — розряд атмосферної блис­кавки

 

 

 

а на відстані 16 км — 1 кВ/м. А у разі заатмосферного вибуху такої ж потужності напруженість поля становитиме тисячі кіло вольт на метр площі в кілька тисяч квадратних кілометрів земної поверхні.

Час наростання ЕМІ до максимального становить кілька мільярд них частинок секунди, що значно менше часу спрацьовування піди мих електронних систем захисту. Це значить, що в момент приход, ЕМІ чутливе електронне обладнання одержить дуже велике порі вантаження, протистояти якому воно не зможе.

Параметри ЕМІ залежать від потужності й висоти вибуху, а також відстані від епіцентру вибуху. При вибухах над атмосферою на виї оті понад 100 км мегатонного діапазону створюються ЕМІ, які охоплю ють своєю дією велику територію, багато тисяч квадратних кілометрі и Магнітні й електричні поля ЕМІ характеризуються напружені стю поля. У динаміці імпульс ЕМІ — це швидко затухаючий кол и и ний процес з кількома квазіпівперіодами (рис. 9).

Уражаюча дія ЕМІ в приземній області

й на землі пов'язана з акумулюванням його енергії довгими металевими предметами, рамними і каркасними конструкіями, антенами, лініями електропередпчі та зв'язку, в них виникають сильні нав дені струми, які руйнують підключім

Рис. 9. Зміна напруже­ності поля електромагніт­ного імпульсу: а — початкова фаза; б — ос­новна фаза; в — тривалість першого квазі-півперіоду

електронне та інше чутливе устаткування. У районі дії ЕМІ безпосередній контакт людини зі струмопровідними продметами небезпечний.

ЕМІ уражає радіоелектронну і радіо технічну апаратуру. В провідниках і йду куються високі напруги і струми, які можуть призвести до пості (І них або тимчасових пошкоджень ізоляції кабелів, відключення реле і переривників, пошкодження елементів зв'язку, магнітних запам'я товуючих пристроїв у ЕОМ і системах передачі даних тощо. Найбілми уразливими елементами обладнання є напівпровідникові прилади транзистори, діоди, кремневі випрямлячі, інтегруючі ланцюги, цифіюш процесори, управляючі й контрольні прилади. Чутливі до пошкоджсн ня ЕМІ транзистори звукової частоти, перемикаючі транзистори, інти груючі ланцюги та ін.

Особливо чутливими до впливу ЕМІ є 6 основних груп об'єкті н і систем:

1) системи передачі електроенергії: повітряні ЛЕП, кабельні ліпи, різні види з'єднувальних ліній і повітряна електропроводка;

 

 

 

 

2) системи виробництва, перетворення і накопичення енергії: нектростанції, генератори постійного і змінного струму, трансфор-итори, перетворювачі струмів і напруг, комутатори і розподільні ристрої, електричні батареї і акумулятори, паливні, сонячні й тер-ослементи;

3 ) системи регулювання і управління: електромеханічні й елек-ронні датчики та інші елементи автоматики, комп'ютерні установ-и, мікропроцесори;

4) системи споживання електроенергії: електродвигуни і елект-імагнітні, нагрівальні, холодильні, вентиляційні, освітлювальні установки та кондиціонери;

б) системи електротяги: електроприводи, напівпровідникові та інші типи перетворювачів;

6) системи радіозв'язку, передачі, зберігання і накопичення інформації: антени, хвилеводи, коаксильні кабелі, електронні прилади, ра­діопередавачі, радіоприймачі, установки автономного електропоста-чнпня, змішувачі, телефонні апарати, телеграфні установки, зазем-мні кабелі й проводи, АТС.

Найбільш стійкі до ЕМІ вакуумні електронні прилади, які вихо­піть із ладу при енергії 1 Дж. Величина енергії ЕМІ залежить від ширини періоду частот антенних систем.

Більшість систем зв'язку працюють у діапазоні частот від се­редніх до ультрависоких і будуть пошкодженими залежно від робо­чого періоду частот. Радіолокаційні системи менше пошкоджуються під ЕМІ, тому що вони працюють у періоді частот, де щільність енергії ЕМІ невелика. Іскріння, яке виникає під впливом високого і центричного поля ЕМІ, може спричинити спалахування парів бен­ни н у та інших налив у сховищах.

Якщо ядерний вибух стався поблизу лінії електропостачання, м'язку великої довжини, то наведені в них напруги можуть поширюватися по проводах на багато кілометрів, пошкоджувати апаратуру й уражати людей, які знаходяться на безпечній відстані відносно піших уражаючих факторів ядерного вибуху.

ЕМІ небезпечний і за наявності міцних споруд, розрахованих на стійкість проти ударної хвилі наземного ядерного вибуху, проведе­ного на відстані кількох сотень метрів.

Сучасний рівень знань про природу і властивості ЕМІ дає мож­ім кість розробити захист від нього і впровадити заходи захисту до яких входять схеми, стійкі до електромагнітної інтерференції, радіоелектронні елементи стійкі до ЕМІ, екранування окремих пристроїв або цілих електронних систем.

 

 

 

2.6. Осередок хімічного ураження

2.6.1. Коротка характеристика осередку хімічного ураження

При поширені у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження — це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих ядучих ре­човин і над якою поширилася заражена хмара з вражаючими кон­центраціями.

Зона хімічного зараження ОР характеризується типом застосова­ної ОР, довжиною і глибиною. Довжина зони хімічною зараження — це розміри фронту виливання ОР (за допомогою авіації) або діаметр розбризкування ОР під час вибуху (бомб чи ракет). Глибина зони хімічного зараження — це відстань від навітряної сторони регіону застосування у бік руху вітру, тієї межі, де концентрація ОР стає неуражаючою.

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті застосу­вання авіацією отруйної речовини, включає район застосування хімічної зброї ЗОР, довжиною Д, шириною ПІ, територію поширення хмари, зараженої отруйною речовиною Зі і глибиною Г (рис. 10).

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті аварії зі СДЯР, складається з ділянки Р розливу СДЯР і території поширен­ня парів 3₂ з глибиною Г і шириною ПІ.

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослини на значній відстані від безпосереднього місця по­трапляння небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище. Відстань від підвітряної межі площі безпосереднього зараження до межі, на якій перебування незахищених людей, тварин в атмосфері зараженого повітря залишається небезпечним, називається глибиною небезпечного поширення парів хімічних речовин. Ці відстані мо­жуть бути до кількох кілометрів, інколи навіть кількох десятків кіло­метрів від місця безпосереднього застосування чи аварійного потрап­ляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин.

Зона зараження характеризується типом ОР або СДЯР, розміра­ми, розміщенням об'єкта господарювання чи населеного пункту, сту­пенем зараженості навколишнього середовища і зміною цієї зара­женості з часом.

Заражене повітря з парами і аерозолями затримується в населе­них пунктах, лісах, садах, високостеблових сільськогосподарських