Список використаних джерел. Процес організації формування команди, вимагає максимальної віддачі професіоналів компанії протягом довгого часу

Зміст

Вступ
1 Поняття команди. Ознаки ефективної команди
2 Типи команд
Висновок
Список використаних джерел

 

 

Вступ

 

Процес організації формування команди, вимагає максимальної віддачі професіоналів компанії протягом довгого часу, залучення до роботи психологів, тренерів і лідерів. Формування команди - перший крок по сходах благополуччя будь-якої компанії. Неможливо створити прибутковий і ефективний бізнес, залишивши в стороні питання формування команди. Формування команди необхідно для успішного життєвого циклу компанії.
Багато кадрових агентств пропонують сьогодні послуги формування команди, проте формування ефективних команд - доступно небагатьом. Формування ефективних команд вимагає детального вивчення аспектів і тонкощів бізнесу замовника, занурення в інфраструктуру організації. Крім того, формування ефективних команд, припускає занурення в емоційну середу колективу, з метою виявлення узагальненого психологічного портрета співробітників і керівника. Після цього, йде деталізована оцінка кожного співробітника, як ланки команди, з визначенням можливих повноважень і міри відповідальності, яку готовий взяти на себе конкретної учасник команди.
Формування команди проекту - окремий напрямок, в якому, всі зусилля спрямовані на відбір фахівців, з трудового резерву колективу, або залучених фахівців, які підходять для реалізації саме цього проекту. Формування команди проекту - це створення фокусної групи, здатної самостійно акумулювати та реалізовувати інноваційні та новаторські ідеї. Можна впевнено сказати, що формування команди проекту - перший етап досягнення мети, будь - то запуск нової косметичної лінії, випуск авто, або впровадження нового раціоналізаторської пропозиції.
Сьогодні питання формування команди, не просто на часі, а понад актуальне. Динамічний розвиток виробничого сектору та споживчого ринку, диктують нові вимоги до роботи колективу організації. Команда визначає прибутковість і шлях розвитку, яким йдете організація. Формування команди дозволить уникнути можливих фінансових втрат, і допоможе налагодити роботу кожного співробітника в рамках єдиної системи.
Проблемам формування та розвитку управлінських команд присвячено ряд робіт зарубіжних і вітчизняних соціологів і фахівців у сфері менеджменту. У роботі Белбін Мередіта P. «Команди менеджерів», що стала популярною завдяки розробленій гіпотезі «командних ролей», докладно розглядається специфіка розподілу ролей і функцій членів управлінських команд. У відомій книзі Дайера В. «Побудова команд» аналізуються гнучкі моделі побудови управлінських команд. У вельми цікавій роботі Каценбаха Дж.Р. і Сміта Д.К. «Командна мудрість» детально висвітлені технології командоутворення та взаємодії членів команд.
Метою контрольної роботи є визначення поняття про ефективну команді, вивчення типів команд.
У відповідності з метою дослідження вирішувалися наступні завдання:
- Аналіз існуючих підходів до визначення управлінської команди, ефективної управлінської команди;
-Виявлення основних командоутворюючих ознак;
-Визначення параметрів командної ефективності, факторів, що підвищують або знижують цю ефективність;
- Вивчення типів команд.

 

1. Поняття про ефективну команді

 

Термін «команда» в даний час знаходить все більш широке вживання в науковій (соціологічної, психологічної, економічної та ін) літературі, в бізнесі, і навіть у побутовому дискурсі. І так як цей термін був включений в науковий лексикон зовсім недавно, то до сих пір відсутнє чітке, єдине розуміння сенсу цього терміна, його жорстке аксіоматичне визначення.
У російській мові слово «команда» («team» в англійському) має два базових значення: наказ і специфічна група. У соціології використовується саме друге значення.
За «Словника російської мови» Ожегова команда - це:
1) Загін, військовий підрозділ;

2) Особовий склад, екіпаж судна;

3) Спортивний колектив на чолі з капітаном;

4) Група пов'язаних чим-небудь людей, чиє-небудь оточення.

Енциклопедичне визначення: команда (франц. commande, від пізньолат. Commando - доручаю, наказую) - тимчасова або постійна військова організація чисельністю від 3 чоловік і більш, призначена для виконання певних обов'язків по службі або будь-яких робіт. Всі наявні на сьогоднішній день тлумачення терміна «команда» поділяються на дві частини. Одна - це визначення слова «команда» через її зовнішні прояви, через її опис. Друга частина - структурні визначення, що позначають внутрішню суть цього об'єкта.
До першого можна віднести такі визначення:
Команда - в широкому сенсі - трудовий колектив з високим рівнем згуртованості, прихильності всіх працівників загальним цілям і цінностям організації.
Команда - в соціології - соціальна група, в якій неформальні відносини між її членами можуть мати більше значення, ніж формальні, а дійсна роль і вплив конкретної особистості не збігатися з її офіційним статусом і вагою.
Управлінська команда - це функціональна група, що складається з взаємодоповнюючих фахівців-управлінців, і організована для вирішення певних (ситуативних і постійних) управлінських завдань. Для того, щоб в організації сформувалася ефективна управлінська команда, недостатньо простого проголошення командних принципів роботи адміністративної ланки. У роботі управлінської команди присутні численні характерні риси, обов'язково враховуються при її формуванні.
Управлінська команда як цілісна функціональна система, що складається з координованих фахівців - менеджерів, характеризується рядом властивостей, що дозволяють віднести її до класу соціальних груп. Але на відміну від загальноприйнятого виділення груп з соціально-демографічними ознаками, визначення управлінської команди володіє рядом особливостей, які вимагають термінологічного, типологічного і функціонального аналізу.
Управлінська команда є колегіальним органом, що управляє, володіє демократичною формою прийняття рішень, а також і поділом відповідальності між усіма членами команди. Повноваження генерального директора за умови існування управлінської команди адекватно знижуються, хоча й залишаються - в його діяльності починає переважати регулююча функція. При неадекватному розподілі прав і відповідальності ефективна управлінська команда не може існувати.
Члени управлінської команди - це не тільки фахівці, відповідальні за певні ділянки роботи, а й власне управлінці - у їх мотиваціях може переважати мотивація влади, і робота управлінської команди в таких умовах може стати ускладнюється конкуренцією адміністраторів. Для того, щоб команда ефективно функціонувала, всі її учасники повинні чітко усвідомлювати її структуру і своє місце в ній.

 

 

Типи команд

Згідно з позицією Д. Макінтош-Флетчер, можна виділити два види команд залежно від планованих термінів їх функціонування і кількості розв'язуваних задач. Крос-фупкціонал'ная команда формується для досягнення однієї мети, виконання певного обсягу робіт або реалізації конкретного проекту. Інтактними командами Д. Макінтош-Флетчер називає тривалий час існуючі робочі групи, сформовані для вирішення значної кількості достатньо схожих завдань. Можна зробити висновок, що з організаційної точки зору правильно буде утворювати команди першого типу (крос-функціональні) із співробітників різних підрозділів існуючої організації, а команди другого типу (інтактні) створювати у вигляді самостійних, довготривало існуючих, виробничих (в широкому розумінні) підрозділів. Другий підхід втілює стандартну ідею лінійного ієрархічного менеджменту, а перший - проектно-орієнтований підхід до менеджменту. Існує і ще один варіант типології управлінських команд, пропонований Д. Макінтош-Флетчер - це типологічна схема, що включає чотири категорії команд, якi характеризуються відповідно до стоять перед ними Целея: дорадча, виробнича, проектна, група дій. До останньої передбачається відносити спортивні команди, експедиції, команди на переговорах, військові підрозділи тощо.
Схожу типологію пропонують і Дж. Катценбах і Д. Сміт. Їх підхід заснований на класифікації команд відповідно до їх родом діяльності. Відповідно, вони виділяють такі види команд як управляючі, виробничі і займаються підготовкою рекомендацій. Підходи, засновані на типологиях за їхніми діяльності або в залежності від поставлених цілей, допомагають у виборі лише другої групи критеріїв визначення ресурсів і правил формування команди. Цей висновок випливає з того, що така класифікація може дати відповідь тільки на питання про те, якого роду професійні якості учасників слід враховувати при формуванні команд, але нічого не говорить про пред'являються до них вимогах. Очевидно також, що при комплектації команд необхідно враховувати професійний аспект як можна детальніше. Так, класифікацію за їхніми діяльності має сенс доповнити галузевим поділом, а класифікацію за цілями - поділом на цілі, вирішення яких вимагає монопрофессіонального складу команди (будь-які відносно прості задачі з великим обсягом робіт, такі завдання, наприклад, вирішує команда вантажників) або поліпрофессіонального складу (приклади: диверсійна група (радист, мінер, штурман, снайпер і інші), футбольна команда (нападники, захисники, півзахисники, воротар), управлінська команда для бізнес-організації (менеджер, маркетолог, постачальник, логістик, бухгалтер etc).
У зв'язку з ознакою організаційної форми створення команди, їх можна підрозділяти на офіційні, неофіційні та проектні. Офіційні команди. Такого типу команди можуть виникати на базі офіційної структури організації. Розподіл ролей у такій команді має відповідати офіційним статусом членів групи і лідером групи має бути безпосередній начальник. Таку команду логічно називати офіційною командою. Виникнення офіційної команди - зазвичай поступовий процес, який починається відразу після заняття членами майбутньої команди своїх посад. Подальший успіх цього процесу визначається тим, наскільки «сильним» командним лідером опиниться людина, офіційно займає лідерську позицію (докладніше про це - в параграфі «Лідерство в управлінській команді»), наскільки добре будуть виконувати свої ролі рядові члени команди, і тим, виникне або Немає в них довіру до свого лідера.
Неофіційні команди. Процес формування офіційної команди логічно вважати завершеним тоді, коли її лідер вербалізірує мета команди (у даному випадку його завдання - своїми словами в чіткій і зрозумілій формі протранслювати вниз основні організаційні цілі) і виникне ситуація, коли всі члени команди будуть цю мету підтримувати.
Проте офіційна команда - найпростіший випадок. Всередині будь-якої організації існують організації неформальні. Неформальні організації представляють собою непередбачуваний фактор, так як неформальні команди та інші групи можуть чинити сильний вплив на поведінку окремих співробітників і виконання ними посадових обов'язків.
Дуже поширене явище функціонування будь-яких організацій-стихійне утворення всередині їх структури різних груп. Якщо у одного з членів такої групи повинні виявиться достатній набір лідерських властивостей, то не виключено, і таке трапляється досить часто для того, щоб цієї проблеми приділялася особлива увага при вивченні проблем менеджменту, що через деякий, звичайно невелика, час, така група перетворюється в команду. Зазвичай розподіл ролей в такій команді не відповідає посадам, які займають її члени, і таку команду можна назвати неофіційною командою. Ще одне основна відмінність такої команди від офіційної полягає в тому, що мета, яку буде переслідувати така команда повинна прийти у команду «знизу», а не за офіційною вертикалі, як зазвичай буває в офіційній команд. «Знизу» в даному випадку означає, що у групи людей, надалі образовавшей команду, крім існування потенційного лідера, повинна спочатку існувати мета, яку всі члени групи будуть розділяти на особистісному, індивідуальному рівні. Тому у випадку неофіційної команди лідер буде виражати саме цю мету, співзвучну устремлінням всіх членів групи мета, для досягнення якої група і перетворилася на команду. Таким чином, основною умовою виникнення неформальної команди є наявність в певній групі всередині організації потенційного командного лідера та наявність у членів цієї групи єдиної, що розділяється всіма, мети, причому досягнення цієї мети має вимагати застосування саме командних методів роботи і більшість членів групи має усвідомлювати це. Прикладом такого процесу може стати профспілковий рух, на перших етапах історії якого перші робочі об'єднання ефективно трансформувалися у власне профспілки.
Проектні команди. В останні десятиліття, які використовуються найчастіше управлінським прийомом стало «проектне» рішення різнорідних організаційних проблем, для свого рішення потребують залучення різнопланових фахівців і / або вимагають їх координованих зусиль. При такому підході всередині організації формується робоча група, куди входять представники різних підрозділів, по одному або по кілька від кожного. У проект входять тільки члени тих підрозділів, участь яких у тому або іншому ступені необхідно для вирішення «проектної» проблеми. Варто зауважити, що, так як підрозділи делегує в проектні команди не самих «високопоставлених» своїх членів, то в нормальній практиці роботи організації майбутні члени проектної команди практично не взаємодіють. Час існування цього об'єднання визначається термінами, необхідними для якісного виконання проекту і зазвичай складає час від декількох тижнів до декількох місяців. Часто участь у такому проекті поєднується з виконанням своїх стандартних обов'язків всередині лінійного підрозділу.
Проектна команда, за багатьма формальними ознаками, є свого роду комбінацією формальної та неформальної команд. З одного боку, склад колективу, створеного для виконання певного проекту, зазвичай жорстко визначено зверху і від побажань його членів практично не залежить (виняток становить практика формування проектної команди проектним менеджером «під себе»). Цілі функціонування такої команди також визначаються керівництвом. З іншого боку, досить короткий час проекту і за визначенням «слабкий» (наслідок паралельності даного утворення постійним організаційним структурам) офіційний статус її керівника пред'являють до людини, що очолює таку команду, підвищені "лідерські" вимоги. Нерозуміння цього механізму часто виявляється причиною неефективної роботи проектних команд. Інша проблема, часто руйнує результати роботи проектних команд, полягає в складності просування всередині організації тих продуктів та ідей, які нею зроблені, так як вона є в достатній мірі неформальним паралельним більшості структурних підрозділів організації, освітою.
Таким чином, для успішного освіти і подальшого успішного функціонування проектної команди необхідна наявність у неї набагато більше сильного лідера, ніж потрібно в разі офіційної (задача полегшується сильним статусом і можливістю за рахунок тривалих взаємодій виробити в працівників звички підкорятися) чи неофіційної (існує потужна об'єднуюча ідея) команди. Можна констатувати, що управлінська команда - це функціональна група, що складається з взаємодоповнюючих фахівців-управлінців, і організована для вирішення певних (ситуативних і постійних) управлінських завдань. Властивості членів управлінської команди: спільні цілі, цінності і підходи до реалізації спільної діяльності; взаємодоповнюючі навички; спільна відповідальність за кінцеві результати; здатність змінювати функціонально-рольову співвіднесеність.

 

 

Висновок

 

У результаті вирішення поставлених завдань можна зробити наступні висновки:
Управлінська команда - це функціональна група, що складається з взаємодоповнюючих фахівців-управлінців, і організована для вирішення певних (ситуативних і постійних) управлінських завдань.
Формування команди і командна робота є головним двигуном продуктивності організації. Часи, коли самотній воїн - корпоративний герой за рахунок власної харизми і генія міг занести компанію до списку 500 найбільш успішних компаній, забуті в минулому. Тепер, щоб домагатися корпоративних цілей і завдань, організації намагаються будувати команди, команди з людей із взаємодоповнюючими навичками.
Дослідники ще не прийшли до єдиної типології команд. На думку Д. Макінтош-Флетчер, існує два головних типи команд: крос-функціональні та інтактні команди.
Крос-функціональна команда формується з представників різних підрозділів формальної організації і відображає їх інтереси. Для команд цього типу характерна наявність конкретного, одноразового завдання, що позначає результат, проблему чи можливість. Тривалість існування команди визначається завершеністю завдання. Для членів команди робота над завданням є вторинною по відношенню до їх основної роботи. Керівник команди може бути формально призначеним або вибраним з членів команди.
Інтактная команда (інтактний - недоторканий, неушкоджений, цілий) є виробничим підрозділом або довго тривало існуючої робочою групою, що виробляє певний продукт або послугу Вона може мати керівника, який, не будучи членом команди, забезпечує порядок і координацію робіт, що дозволяє членам команди фокусувати зусилля на поставлених завданнях. В інших випадках команда може мати керівника, який є членом команди, який також проводить збори і координує взаємозв'язку команди з іншими групами. У деяких випадках роль керівника може виконуватися і поперемінно членами групи в міру розвитку їх лідерських навичок або залежно від ситуації.
Мати ефективні взаємовідносини всередині команди - необхідна умова, як для лідера команди, так і для кожного члена команди.

 

Список використаних джерел

 

1 Авдєєв В.В. Управління персоналом: технологія формування команди: Навчальний посібник.- М.: Фінанси і статистика, 2002.- 544с.
2 Белбін Р.М. Команди Менеджерів. Секрети успіху та причини невдач / Пер. з англ. М.: Hippo, 2003.- 315c.
3 Белбін Р.М. Типи ролей в командах менеджерів / Пер. з англ. М.: Hippo, 2003.- 232c.
4 Грінберг Дж., Бейрон Р. Організаційне поведінку: від теорії до практики / Дж.Грінбергом, Р. Бейрон; пер. з англ.: О. В. Бредіхіна, В. Д. Соколова. М.: ТОВ Вершина, 2004.-912с.
5 Донцов О.І., Дубовська Є.М., Жуков Ю.М. Група-колектив-команда: Моделі групового розвитку / / Соціальна психологія в сучасному світі. - М.: Аспект Пресс, 2002. С. 96-114
6 Зінкевич-Євстигнєєва Т., Фролов Д., Грабенко Т. Технологія створення команди. - СПб.: Мова, 2002. 224с.
7 Паркінсон М. Використання психології в бізнесі. Практичний посібник для менеджерів / Пер. з англ. М.: HIPPO, 2003.- 263с. (Глава Команди і командоутворення, с.121-149)
8 Равикович Н.Є. Тренінг командоутворення. Цілі, діагностичні методики, ігри. М. - Генеза, 2003. 112с.