Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають

Для забезпечення економічного зростання потрібні інвестиції. Одним із факторів, що визначають розмір економічного зростання, є обсяг основного капіталу. А він залежить від обсягу інвестицій.

Інвестиції — це затрати на будівництво нових заводів, на верстати і обладнання з тривалим терміном використання. Без інвестицій не можна досягти ні суттєвого підвищення продуктивності праці, ні збільшення реального обсягу ВЩІ. Інвестиції можуть здійснюватися за рахунок ресурсів підприємств, держави та зовнішніх вкладень. В умовах ринкової економіки основними є приватні інвестиції. Від чого ж залежить рівень видатків на інвестиції?

Приватні інвестиції визначають два основні фактори:

1) очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від інвестицій;

2) ставка позичкового процента, тобто ціна, яку потрібно заплатити за грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Якщо очікувана норма прибутку (напр., 10%) перевищує ставку позичкового процента (напр., 7%. 10% — 7% = 3%), то інвестування буде прибутковим і буде зростати, і навпаки. Іде мова про реальну, а не номінальну ставку процента, тобто, якщо відсутня інфляція. Отже інвестиції будуть здійснюватися тоді, коли норма очікуваного чистого прибутку перевищує реальну ставку процента. Цей взаємозв'язок між попитом на інвестиції і ставкою процента можна показати на графіку (рис. 3.36).

Рис. 8.36. Крива попиту на інвестиції

Держава може змінювати ставку процента і таким чином впливати на попит на грошовий капітал і на інвестиції. При високій ставці позичкового процента будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують високу норму прибутку. Отже, при високій нормі процента рівень інвестицій буде низьким. При зниженні процентної ставки він буде зростати.

На криву попиту на інвестиції впливають також інші фактори. Будь-який фактор, що викликає приріст доходу (прибутку) від інвестицій, буде зміщувати криву інвестицій праворуч А ті фактори, які зумовлюють зменшення прибутку від інвестицій, будуть зміщувати криву попиту на інвестиції ліворуч До таких факторів, що впливають на величину інвестицій, на лежать:

1) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;

2) податки;

3) технологічні зміни;

4) наявний основний капітал;

5) очікування.

Інвестиції в Україні можуть здійснюватися за рахунок державного бюджету і коштів підприємств. Бюджетні інвестиції невеликі і відіграють незначну роль у зростанні економіки. Приватні підприємства також не мають достатніх коштів для інвестицій, оскільки багато підприємств є малоприбутковими або й збитковими. Тому державна політика спрямовується на залучення іноземних інвестицій.

Роль інвестицій

Інвестиції відіграють ключову роль у розвитку економічних процесів. Інвестиції для підприємства — це, насамперед, основне джерело одержання прибутку, що є основою реалізації стратегічних цілей економічного розвитку підприємства. Інвестиції забезпечують просте й розширене відтворення основних фондів підприємства. Інвестиції дають можливість вирішувати завдання соціального й екологічного плану.

На загальнодержавному рівні характер економічного розвитку відображає динаміку показника чистих інвестицій. Якщо сума чистих інвестицій за певний період становить негативну величину, це свідчить про те, що виробничий потенціал держави падає, знижується обсяг випуску продукції в державі. Якщо сума чистих інвестицій нульова, виходить, що виробничий потенціал держави залишається незмінним. Позитивна величина чистих інвестицій означає, що економіка перебуває в стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу.

Взаємозв'язок інвестицій та економічних процесів на макроекономічному рівні (державному і регіональному) має двосторонній характер. З одного боку, формування інвестиційних

ресурсів відбувається залежно від показників економічної активності в країні, а з іншого — розподіл інвестицій забезпечує зміни в стані економіки країни, а також у розвитку екологічних і соціальних процесів.

Можна виділити такі позитивні ефекти від залучення інвестицій — економічні, соціальні, екологічні.

До економічних ефектів здійснення інвестицій відносять:

— сприяння модернізації;

— збільшення обсягів виробництва;

— підвищення рівня ринкової конкуренції;

— позитивний вплив на платіжний баланс;

— розвиток інвестиційної інфраструктури.

У процесі модернізації важливу роль відіграє впровадження сучасних виробничих технологій. Інвестори впроваджують прогресивні технології, сучасні й конкурентоздатні на світовому ринку, що сприяє технологічному розвитку виробництва, підвищенню якості продукції. Інвестори у власних інтересах впроваджують сучасну організацію праці й нові методи управління на підприємствах, що сприяє підвищенню продуктивності праці.

Підвищення продуктивності праці, впровадження сучасних технологій і введення нових потужностей як результат інвестиційного процесу, ведуть до збільшення обсягів виробництва продукції й надання послуг.

Перспективи підйому виробництва й роль у даному процесі інвестицій розглядається з погляду певної послідовності процесів: "стартові" інвестиції — пожвавлення й початок підйому виробництва"— інвестиційний підйом. Інвестиції при цьому можуть виступати також як індикатор підйому, що відбувається під впливом інших причин.

"Стартові" інвестиції необхідні для стимулювання загального пожвавлення економіки, підвищення на цій основі інвестиційної привабливості промислових виробництв. Здійснення масштабних інвестицій, відновлення й розвиток на їхній основі виробничо-технічної бази підприємств являє собою най

важливіший напрям подолання стагнації виробництва. Цей аспект передбачає інвестування життєво важливих галузей і виробництв на рівні, що не допустив би їхньої зупинки, оскільки тільки ефективні інвестиції у відновлення виробничої бази є головною умовою початку виходу із кризи. Тут необхідно виявити найбільш перспективні підприємства, так звані "точки росту".

Капітал, вкладений в "точки росту" створює зони економічного пожвавлення, розвиваючи суміжні й обслуговуючі виробництва, сприяючи формуванню інвестиційної інфраструктури, забезпечуючи виплату заробітної плати й податків і, тим самим підвищуючи купівельну спроможність населення й забезпечуючи зростання доходів бюджетів різних рівнів. Поширюючись від "точок росту", хвилі пожвавлення створюють передумови для інвестиційного підйому. Це явище, що одержало назву "довгих хвиль", уперше досліджував Н. Д. Кондратьєв, що вивчав роль інвестицій (зокрема, їхньої інноваційної форми) у розвитку промисловості [15].

Збільшення обсягу випуску продукції найбільше помітно при фінансуванні капітальних витрат. Разом з тим, більш ефективна організація виробництва, більш інтенсивна робота й інші подібні фактори можуть призвести до значного підвищення обсягів виробництва.

Інвестиції активізують ринкову конкуренцію, що є одним з факторів, які сприяють зменшенню загального рівня виробничих витрат на ринках окремих видів продукції. Поява на ринку нової конкурентоздатної продукції потребує й від інших підприємств здійснення технологічних та організаційних нововведень.

Позитивний вплив на платіжний баланс як результат здійснення інвестицій проявляється в таких формах: збільшення експорту (збільшення поставок продукції вітчизняного виробника на зовнішній ринок), економія імпорту (надходження іноземних інвестицій у вигляді устаткування й сировини), заміщення імпорту (інвестування галузей, у яких обсяг

виробництва невеликий і попит задовольняється за рахунок імпорту).

Таким чином, інвестиції відіграють найважливішу роль у розвитку економічних процесів, є одним з факторів економічного зростання й відновлення на рівні держави в цілому, на регіональному рівні й на рівні окремих підприємств.

Екологічний ефект спостерігається при інвестуванні ресурсозберігаючих технологій, виробництв по вторинній переробці відходів виробництва, очищенню води й атмосферного повітря. Екологічне інвестування спрямоване на поліпшення екологічної ситуації й недопущення подальшого забруднення навколишнього середовища.

Поряд з економічними й екологічними ефектами від вкладення інвестицій, спостерігається ефект соціальний, котрий проявляється в зниженні соціальної напруженості й загрози соціальних конфліктів через:

— створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття;

— зростання рівня доходів населення, його купівельної спроможності;

— підвищення рівня життя населення;

— збереження кадрового потенціалу;

— збільшення соціальних виплат як наслідок зростання доходів бюджетів всіх рівнів.

Таким чином, інвестиції відіграють важливу роль у розвитку економічних процесів.

Слід зазначити, що інвестиції є категорією непостійної, на обсяг приваблюваних інвестицій впливають різні фактори внутрішнього й зовнішнього характеру.

Економічна криза в Україні зробила найбільш негативний вплив на інвестиційні процеси в країні. Так, у 2002 р. валовий внутрішній продукт в Україні становив 49 % рівня 1990 p., тоді як обсяг інвестицій в основний капітал скоротився за той же період до 33 % (рис. 1.3). Найбільш кризова ситуація спостерігалася до 1997 p., коли розмір капітальних вкладень скоротився в 4,8 раз у порівняно з базисним 1990 р. [30]. В 2003 р. ситуація трохи стабілізувалася, й індекс інвестицій в основний капітал становив 43,5 % рівня 1990 р.

На сучасному етапі розвитку інвестиційні процеси в Україні характеризуються значним відставанням інвестиційних вкладень від інвестиційних потреб, різким скороченням обсягу інвестицій, погіршенням їх технологічної й відтворювальної структури, обмеженими можливостями фінансування інвестицій з різних джерел, що негативно впливає, насамперед на відтворювальні процеси.

ydaluh003.PNG

Рис. 1.3. Індекси ВВП й інвестицій в основний капітал в Україні

Основні причини, які стримують приплив інвестицій в Україну та в окремі промислові регіони в сучасних умовах розвитку, можна згрупувати, так.

1. Економічні причини:

— низькі темпи реформування економічної системи;

— складна й негнучка податкова система;

— відсутність проробленої амортизаційної політики;

— неефективно функціонуюча банківська система;

— недосконалий бюджет;

— обмежені можливості використання інструментів фондового ринку;

— неефективний процес приватизації;

— нестійкість курсу національної грошової одиниці;

— недостатній розвиток малого й середнього бізнесу;

— високий рівень тіньової економіки, корупції й економічній злочинності.

2. Політико-правові причини:

— наявність протиріч між виконавчими й законодавчими галузями влади, деструктивні дії політичних сил, що підривають ринкові перетворення;

— недосконалість правової бази, відсутність логічно завершеного системного законодавчого забезпечення економічних процесів, зокрема інвестиційній діяльності;

— нестабільність законодавства, внесення невмотивованих змін і доповнень у правові акти;

— недостатня правова база захисту інвестицій.

3. Організаційні причини:

— відсутність сучасної системи організації державного управління економічними процесами з використанням нових стилів і методів управління;

— відсутність системного інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності;

— нерозвиненість ринкової інфраструктури.

4. Соціально-психологічні причини:

— корупція й бюрократія при вирішенні питань здійснення інвестиційної діяльності;

— безвідповідальність українських підприємств-партнерів;

— низька підприємницька активність населення.

У сукупності усі ці причини ведуть до становлення несприятливих умов здійснення інвестиційної діяльності в Україні. За даними журналу "Euromoney", у рейтингу країн, привабливих для інвестицій, Україна займає місце в останній чверті із 169 країн світу, а в підготовленому дослідницькою групою "Business risk international" списку "небезпечних для інвестування” країн перебуває в першій третині [5]. Це

підтверджує необхідність активізації інвестиційної діяльності на різних рівнях управління. Виявляється, що нераціонально розраховувати тільки на ринковий механізм, який по суті, є саморегулюючою й самонастроювальною системою і в кризовій ситуації не в змозі автоматично забезпечити ефективність інвестиційних процесів. Необхідно розробити ефективну системи управління інвестиційною діяльністю підприємства, спрямовану на максимізацію ефективності інвестиційної діяльності й мінімізацію ризиків, що супроводжують інвестування.

Автономні інвестиції

Другою складовою сукупного попиту є інвестиції. Це витрати підприємців на відновлення зношеного основного капіталу та його розширення з метою отримання прибутку. Воно походить від латинського означає "одягати". В найзагальнішому вигляді це вкладення в економіку, що сприяють збільшенню капіталу і відповідному отриманню прибутку. Це потік витрат, призначених для створення благ, а не для безпосереднього споживання. Розрізняють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції - це вкладення грошей в акції і облігації та інші цінні папери. Такі інвестиції приводять тільки до зміни титулів власності, перемішуючи грошові кошти від одних осіб до інших. Реальні інвестиції - це вкладення грошових коштів у створення нових капітальних благ, тобто передбачає утворення нового капіталу або чисте додавання капіталу до вже існуючих капітальних благ. Тобто реальними інвестиціями є потік затрат на збільшення або підтримання реального капіталу. Це потік витрат, призначених для виробництва благ, а не для безпосереднього споживання. Інвестиційні проект можуть мати форму збільшення фізичного або людського капіталу, а також запасів.Система національних рахунків до об'єктів реального інвестування відносить:

1) матеріальні активи (основний капітал, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси);

2) нематеріальні активи (об'єкти інтелектуальної власності, права використання землі та інших природних ресурсів, майнові права, витрати на підвищення кваліфікації працівників).

Роль інвестицій в економіці суперечлива. Вони, будучи елементом сукупного попиту, виступають фактором впливу на обсяг національного виробництва у короткостроковому періоді. Впливають вони на обсяг виробництва і у довгостроковому періоді, розширюючи обсяг капіталу і створюючи умови для збільшення потенційного обсягу виробництва. При цьому важливо, щоб інвестиції приводили до удосконалення технологічного базису економіки. В той же час інвестиції можуть і негативно впливати на економіку. Це відбувається тоді, коли вони приводять до заморожування економічних ресурсів, наприклад, при незавершеному будівництві або надмірних запасах матеріальних ресурсів.

.Через інвестиції здійснюється вплив на структуру національної економіки, регулюються економічні пропорції між сферами, галузями та секторами національної економіки. Інвестиції виконують доходотвірну функцію. Вона проявляється як результат використання інвестицій, що виступає у прирості доходів завдяки інвестиціям у економічну діяльність. Функцією інвестицій є інноваційна, яка проявляється у тому, що впровадження в економічну діяльність досягнень науки і техніки здійснюється за рахунок інвестицій, чим забезпечується інноваційний тил розвитку економіки, створюючи передумови підвищення її ефективності.

Використання інвестицій підприємцями здійснюється за такими основними напрямами:

1) будівництво нових виробничих споруд та будівель;

Схема 13.4. Функції інвестицій

Схема 13.5. Види інвестицій

2) закупівля нового устаткування, техніки і технологій;

3) додаткові закупки сировини, матеріалів, палива та інших предметів праці з метою нагромадження виробничих запасів;

4) спорудження житла та інших об'єктів соціально-культурного призначення.

Які ж джерела інвестицій? Для окремих підприємців ними є власні заощадження прибутків, позичені кошти та державні субсидії. Щодо всієї економіки, то таким джерелом є заощадження, тобто не-спожита частина доходу. Що ж до заощаджень, які здійснюють підприємці, то вони безпосередньо є джерелами інвестицій, бо використовуються підприємцями для здійснення своїх інвестиційних проектів. Складніше із заощадженнями домогосподарств, які свої заощадження для фінансування інвестиційних проектів не використовують. Але в умовах ринкової економіки заощадження, як правило, зберігаються у кредитній системі у вигляді депозитів або вкладів у цінні папери. Банки, одержуючи депозити домогосподарств, пропонують їх як позики підприємцям для прямого інвестування. Таким чином ця частина заощаджень стає джерелом інвестицій. До речі, недостатня розвинутість кредитної системи в Україні, невисокий рівень довіри до неї з боку населення є однією з причин того, що наявні збереження населення не перетворюються на інвестиції.

Розрізняють декілька видів інвестицій: валові, відновлювальні та чисті (див. схему 13.5).

Валові інвестиції - це загальна сума витрат на відновлення і розширення капіталу. Валові інвестиції включають усі вироблені товари виробничого призначення, тобто як ті, що йдуть на відновлення засобів виробництва в поточному періоді, так і ті, що направляються на розширення виробництва, тобто збільшення капіталу. Складовими валових інвестицій є відновлювальні та чисті інвестиції. Відновлювальними інвестиціями (їх ще називають реінвестиціями) є витрати на заміну зношеного основного капіталу, тобто такі, що компенсують знос потужностей. Кількісно вони дорівнюють сумі амортизаційних відрахувань. Щоб визначити чистий приріст капіталу, використовується поняття чистих інвестицій. Це ті затрати підприємців, що спрямовуються на збільшення капіталу. Вони визначаються як різниця між валовими інвестиціями та амортизаційними відрахуваннями.

Автономними інвестиціями є інвестиції, не пов'язані зі зміною рівня доходу, тобто ті, що не залежать від норм процентної ставки та інших факторів. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, змінами кількості населення, розширенням зовнішніх ринків тощо. Прикладом можуть бути державні інвестиції, пов'язані зі створенням суспільних благ. Індуційованими інвестиціями є інвестиції, спрямовані на приріст основного капіталу.

Інвестиції здійснюються для того, щоб отримувати більший прибуток, ніж самі інвестиції. Розмір та динаміка останніх складаються під впливом трьох факторів: доходу підприємств, їх витрат та сподівань. Мета інвестицій - одержання додаткового прибутку. Його можна отримати шляхом збільшення обсягу виробленої і реалізованої продукції. Отже, обсяг інвестицій залежить від обсягу виробництва або ВВП. Якщо ж виробничі потужності повністю не використовуються, то не виникає і потреби в їх збільшенні за рахунок інвестицій.

Другим чинником інвестицій є затрати на інвестування. Інвестиційні витрати мають довгостроковий характер, бо вкладаються та окуповуються протягом певного періоду часу, нерідко довготривалого. Цим зумовлюється потреба визначення ціни інвестування. А вона пов'язана з процентною ставкою за позики. Чим вища процентна ставка, тим дорожча ціна, а отже, тим меншим є додатковий дохід, очікуваний від інвестицій. Тому чим довший період окупності інвестицій та їх розмір і чим вищий рівень процентної ставки, тим мотиви для здійснення інвестицій менші, а отже, і менший їх обсяг.

Подібний до процентної ставки вплив на обсяг інвестицій здійснюють податкові ставки. Останні визначають ту частину доходу від інвестицій, яку потрібно сплачувати у вигляді податків. Якщо податкові ставки високі, то частка податків у доходах від інвестицій висока, що знижує стимули для інвестування.

На інвестиції впливає і такий фактор, як очікування, або сподівання. Інвестиції пов'язані з ризиком. Тому при їх здійсненні визначаються можливості одержання доходу, тобто вони пов'язані із сподіванням на ефективність інвестицій. Якщо умови економічної діяльності погіршуються, то це знижує вірогідність здійснення інвестицій, бо надія на одержання від них доходу зменшується. Отже, інвестиційні рішення залежать від сподівань та прогнозу на майбутнє. Чим стабільніша ситуація в економіці і країні, тим більшими є можливості інвестування, оскільки зростає надія на ефективність інвестицій. Саме нестабільність економічної ситуації в Україні є одним із чинників недостатнього рівня інвестування.

Важливу роль при прийнятті інвестиційного рішення відіграє визначення ефективності інвестицій. При цьому використовується поняття сьогоднішньої цінності. Вона визначається як дохід, який може принести інвестована сума у вигляді відсотка, якщо вона замість інвестування буде використана на придбання цінних паперів. Загальне правило визначення ефективності інвестицій таке: інвестиції вигідні тоді, коли їх сьогоднішня цінність більше нуля, тобто коли дохід від інвестицій буде більший від доходу, який можна одержати у тому випадку, коли б суми, втрачені на інвестування, були використані для придбання цінних паперів.

Таким чином, інвестиційні рішення визначаються рядом факторів. Це, по-перше, зміни у попиті на продукцію, отриману від нових інвестицій, з чим пов'язаний додатковий дохід, зумовлений ними. По-друге, на інвестиційні рішення впливають рівень процентних та податкових ставок, що зумовлюють витрати на інвестиції. По-третє, обсяг інвестицій залежить від прогнозного стану економіки. Оскільки наявні фактори суперечливі, то інвестиції характеризуються значною нестабільністю, їх динаміка характеризується як збільшенням, так і зменшенням обсягу інвестицій. Водночас інвестиції суттєво впливають на рівень національного виробництва, будучи важливою складовою сукупного попиту. Розглянемо цей вплив.

Мультиплікатор інвестицій

Слово «мультиплікатор» у перекладі з латинської мови означає множник. Саме поняття «мультиплікатор» і його принцип були вперше описані в економічній теорії англійським економістом Р. Капом в 1931 p., ще до появи роботи Дж. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.). За Кейнсом, мультиплікатор — це числовий коефіцієнт, який показує залежність змін доходу від змін інвестицій. Мультиплікатор використовується для визначення числового коефіцієнта, що показує, у скільки разів зміниться (зросте чи зменшиться) національний доход при певній конкретній зміні (збільшенні чи зменшенні) інвестицій. З приводу цього Дж. Кейнс зазначав, що у разі, коли здійснюються додаткові інвестиції, отримуваний доход зростає на суму, яка в к разів перевищує суму, на яку збільшені інвестиції.
Цю залежність можна проілюструвати простим прикладом. Припустімо, що приріст інвестицій становить 200 тис. грн., а приріст доходу Д, зумовлений додатковими вкладеннями, — 600 тис. грн. Тоді мультиплікатор дорівнюватиме:
МП = 600 тис. грн / 200 тис. грн =3.
Це означає, що 1 грн інвестицій /дала приріст 3 грн доходу Д. Зазначена модель мультиплікатора МП, будучи статичною, показує разовий вплив дії інвестицій / на величину доходу Д. Отже, мультиплікатор є тим коефіцієнтом або числом, на яке слід помножити приріст інвестицій, щоб дати прогнозні оцінки майбутньому зростанню національного доходу. Це можна виразити такою нормативною моделлю:
АД = МП * А.
Для визначення стану рівноваги економіки доцільніше використовувати іншу модель мультиплікатора, яка ґрунтується на повторюваності ефекту первинних інвестицій:
MnQ = 1 / 1 - ГССп.
Ефект мультиплікаційного процесу МПС прямо пропорційно залежить від величини граничної схильності до споживання ГССП: зі зменшенням ГССи зменшується МПС, зі збільшенням ГССП збільшується і МПе.
Оскільки 1 - ГССП = ГСЗ, то ефект мультиплікатора можна подати через граничну схильність до заощадження.
МПС = 1 / ГСЗ.
Розглянемо механізм його дії. Нехай стан макроекономічної рівноваги досягається за рівня національного доходу Д 9 млн грн. При зазначеному рівні доходу Л споживання Сп становить 6 млн грн, а заощадження 3 — З млн. грн., обсяг інвестицій / — 3 млн. грн. Отже,
ГСЗ = 3 млн. грн. / 9 млн. грн. =1/3; ГСЗ =1/3.
На одному з сегментів ринку з'явилися можливості для нових інвестицій у розмірі 1 млн. грн. на доповнення до вже здійснених у сумі 3 млн. грн. Виходячи з теорії мультиплікатора, визначимо розмір доходу Д, за якого економіка перебуватиме у стані рівноваги. Для цього визначаємо мультиплікаційний ефект
Д/Яе = 1 / ГСЗ;
ГСЗ =1/3;
МПе = 3.
Мультиплікаційний ефект означає, що збільшення інвестицій / на 1 млн. грн. зумовлює приріст доходу Д на 3 млн. грн. (1 млн. грн. • 3), і що економіка досягає стану рівноваги при розмірі доходу Д 12 млн. грн. (9 млн. грн. + 3 млн. грн.). У нашому прикладі кожна гривня, вкладена в інвестиції, була мультиплікована у 3 грн доходу Д. Різниця між приростом доходу АД та приростом інвестицій Д/дорівнює вторинним споживчим витратам (3 млн. грн - 1 млн грн = 2 млн грн), які отримані за рахунок мультиплікаційного ефекту.
Межу розгортання мультиплікатора визначає гранична схильність до заощадження ГСЗ: чим менша ГСЗ, тим більший мультиплікатор; і навпаки — чим більша ГСЗ, тим менший мультиплікатор. У міру наближення граничної схильності до 1 збільшується затухання мультиплікаційного процесу. Мультиплікаційний процес припиняється саме тоді, коли ГСЗ дорівнює 1, тобто коли приріст заощадження A3 дорівнюватиме приросту доходу АД: A3 = АД.
Отже, доход зростатиме доти, доки обсяг інвестицій не зрівняється з обсягом передбачуваних заощаджень. Рівновага між заощадженнями 3 та інвестиціями (або 3-І) досягається в результаті рухливості попиту і пропозиції. Проте вона можлива не завжди і не в кожній ситуації, оскільки насправді є багато чинників, які цьому не сприяють. А це ще раз вказує на те, що розглянутий ефект мультиплікатора є ефектом короткотермінової економічної рівноваги.
За моделлю кейнсіанського мультиплікатора збільшення інвестицій зумовлює розширення обсягів виробництва і зростання рівня зайнятості, а зменшення інвестицій — згортання виробництва і зменшення рівня зайнятості. Йдеться про те, що мультиплікатор діє двояко: або розширює національний доход, або звужує його. Це залежить від розширення чи звуження будь-якого компонента сукупного попиту. Відсутність рівноваги між передбачуваними інвестиціями і заощадженнями може призвести до таких двох негативних для функціонування національної економіки ефектів, як інфляційний і дефляційний розрив.
Інфляційний розрив виникає тоді, коли передбачувані інвестиції перевищують заощадження, що відповідають рівню повної зайнятості, тобто І > 3. Дефляційний розрив характерний для такої ситуації, коли заощадження, які відповідають рівню повної зайнятості, перевищують потреби в інвестиціях, тобто 3 > І.
Ефект мультиплікатора може виявитися тільки в умовах економіки неповної зайнятості. Адже, якщо всі ресурси суспільства використовуються повністю, то звідки можуть з'явитися додаткова робоча сила і виробничі потужності? В економіці, що досягла рівня природного випуску, ефект мультиплікатора не зможе працювати на розширення доходу, а виявиться тільки в підвищенні загального рівня цін, тобто інфляції. Це означає, що при аналізі мультиплікаційних ефектів важливо знати, в якій фазі економічного циклу перебуває економіка країни/
Сучасні економісти розглядають мультиплікаційний процес у часі, тобто використовують динамічну теорію мультиплікатора. За цією теорією мультиплікація вже не розглядається як короткотерміновий акт, а отже, мультиплікаційний ефект є ефектом не короткотермінової, а довготермінової загальної економічної рівноваги.
Динамічна модель мультиплікатора показує вплив державних асигнувань на процес відтворення не тільки і не стільки в момент їхнього використання, скільки в ті періоди, коли виявляється власне вплив зроблених державних витрат.
Сучасні економісти стверджують, що мультиплікацію можуть викликати не тільки екзогенні чинники (наприклад, державні асигнування), а й ендогенні (внутрішні) чинники. Це підтверджують такі нові види мультиплікатора, як мультиплікатор споживання, кредитний, податковий, банківський тощо.
Акселератор. У мультиплікаційному процесі чільне місце посідає принцип акселератора. Його сутність полягає в тому, що збільшений доход, отриманий у результаті мультиплікуючого впливу початкових інвестицій, приводить до зростання попиту на споживчі товари. Галузі, що випускають споживчі товари, розширюються, що зумовлює зростання попиту на товари виробничого призначення (засоби праці та предмети праці). Зміни у попиті на споживчі товари викликають значно суттєвіші зміни в попиті на товари виробничого призначення. Йдеться про те, що принцип акселератора стосується зміни попиту на готовий продукт. Він показує, що попит на інвестиції може бути викликаний зростанням продажу і доходу.
Акселератор — це коефіцієнт, який відбиває залежність між інвестиційним та споживчим попитом. Він допомагає пригальмувати (побороти) затухання мультиплікаційного процесу. Мультиплікатор та акселератор у поєднанні можуть забезпечити постійне зростання.