Показники стану та ефективності використання основних засобів

 

Бізнес функціонує і розвивається в результаті попередніх вкладень капіталу насамперед в основні засоби. Одержання прибутку – це результат правильних рішень з пропорції вкладення капіталу в основні засоби й оборотні (поточні) кошти, взяті до початку операційної діяльності.

При оцінці ефективності вкладень в основні засобі необхідно враховувати:

1) що функціональна корисність основних засобів зберігається протягом ряду років, тому витрати на їх придбання й експлуатацію розподілені в часі;

2) момент фізичної заміни (відновлення) основних засобів не збігається з моментом їх вартісного заміщення, тому можуть виникнути втрати і збитки, які знизять фінансовий результат діяльності;

3) ефективність використання основних засобів оцінюється залежно від їх виду, належності, характеру участі й призначення.

Основні засоби обслуговують виробничу й соціально-побутову сфери, тому ефективність їх використання визначається економічними, соціальними, екологічними та іншими чинниками.

Фінансові показники використання основних засобів поділяють на такі групи:

· за ефективністю використання;

· витрат на утримання та експлуатацію;

· інвестицій в основні засоби;

· за обсягом, структурою та динамікою відтворення й оборотності.

Джерела (за рахунками) бухгалтерської інформації про різні характеристики основних засобів:

10 – основні засоби;

131 – знос основних засобів;

152 – придбання (виготовлення) основних засобів;

161 – заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду і т. ін.

Відповідно до Інструкції №291 та Плану рахунків, облік об’єктів фінансової оренди ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. Орендар на вартість взятих у фінансову оренду об’єктів в оцінці, що визначена за погодженням з орендодавцем, робить запис за дебетом рахунка 10 «Основні засоби» та кредитом рахунка 531 «Зобов’язання з фінансової оренди». Суму нарахованої амортизації об’єктів, що перебувають у фінансовій оренді, відображають за кредитом рахунка 13 «Знос необоротних активів» і дебетом рахунків з обліку витрат виробництва. Суму орендної плати, що підлягає сплаті, відображають за кредитом рахунка 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» та дебетом рахунка 531 «Зобов’язання з фінансової оренди» (на суму поточних зобов’язань з фінансової оренди). На суму нарахованих відсотків із заборгованості, що пов’язані з фінансовою орендою, роблять такий запис:

Д-т 952 «Інші фінансові витрати»;

К-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

У свою чергу, погашення заборгованості з орендної плати відображається записом за кредитом рахунка 31 «Розрахунки в банку» та дебетом рахунків 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» (на суму поточних зобов’язань по фінансовій оренді), 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» (на суму нарахованих відсотків).

 

Ефективність управління основними засобами відбивається:

· у збільшенні виробництва продукції;

· підвищенні її якості;

· підвищенні продуктивності праці;

· зниженні витрат виробництва.

Результативність управління основними фондами за рівності інших умов визначається структурою і якістю вкладень, організацією й інтенсивністю використання. Останні, у свою чергу, залежать від рівня підготовки кадрів та економічних умов функціонування.

Головний фактор економії засобів, вкладених в основні фонди, – підвищення фондовіддачі. Даний показник застосовують для оцінки технологічної ефективності роботи підприємства за тривалий період.

Фондовіддачу (Ф) визначають як відношення валової або товарної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів (іноді в чисельнику використовують значення валового доходу, чистого доходу або прибутку):

 

Ф=ВП/ОВФ,

(8.1)

 

де ВП – валова продукція, грн;

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Рівень фондовіддачі, розраховують за обсягом виробленої продукції (наданих послуг), істотно різниться за галузями народного господарства, промисловості, сільського господарства, транспорту. Тому при аналізі динаміки фондовіддачі по країні, регіону, галузі промисловості, сільському господарству, транспорту враховується зміна галузевої структури продукції й виробничих фондів.

За розрахунку фондовіддачі основні фонди беруться за повною балансовою вартістю (без вирахування зносу). Для аналізу фінансових результатів діяльності підприємства в конкретному році й оцінки впливу фондовіддачі на рентабельність виробничих фондів, її розраховують у діючих цінах. Щоб оцінити динаміку фондовіддачі, її визначають також у порівнянних цінах (для розрахунку беруть обсяги продукції й вартість виробничих фондів у порівнянних цінах).

Фондовіддача – це складний економічний показник, на величину якого впливають багато факторів, у т. ч. галузева структура виробництва.

Фактори, які впливають на фондовіддачу:

· частка активної частини основних фондів;

· структура й віковий склад парку основного технологічного устаткування;

· вдосконалювання парку устаткування;

· рівень використання часу роботи основного технологічного устаткування;

· рівень інтенсивного використання машин і устаткування та ін.

· обсяг випуску продукції в натуральному виразі й ціна продукції;

· продуктивність, ціна та інші техніко-економічні показники машин і устаткування;

· рівень зношування елементів основних фондів;

· частка невикористовуваних елементів основних фондів;

· ступінь завантаження машин і устаткування;

· коефіцієнти використання виробничої площі й виробничої потужності підприємства та ін.

Фактори, які пов’язані із змінами у фондовіддачі через реалізацію продукції – це обсяг валової продукції (прибутки) і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Якщо обсяг валової продукції збільшується швидше ніж величина основних фондів, то фондовіддача буде вищою, і навпаки. Тому важливо встановити, в якому співвідношенні перебувають ці показники на аналізованому підприємстві, і як у зв’язку з цим змінюється фондовіддача.

Зокрема, головну роль у підвищенні фондовіддачі в сільському господарстві відіграють ступінь використання земельного фонду й підвищення урожайності сільськогосподарських культур за рахунок поліпшення родючості ґрунту. Дослідження показують, що на підприємствах, які мають кращу якість земель, помітно вищий рівень фондовіддачі.

Найважливіший фактор підвищення фондовіддачі – забезпечення оптимальної структури основних виробничих фондів, що вказує на ефективність сільськогосподарського виробництва. Насамперед це стосується фондів рослинництва й тваринництва.

Дієвість роботи з основними виробничими фондами можна істотно підвищити за рахунок досягнення оптимальних пропорцій між силовими й робочими машинами. За браку робочих машин силові машини використовуються не в повному обсязі, що відбивається на рівні фондовіддачі.

У разі оптимального забезпечення засобів праці предметами праці інтенсивніше використовуються перші, й навпаки, у випадку браку предметів праці знижується ефективність управління основними фондами, яка регулюється значною мірою за допомогою оборотних коштів. Цю обставину доцільно ураховувати при плануванні фондовіддачі. Тільки за досягнення оптимальних пропорцій між основними й оборотними коштами подальша інтенсифікація виробництва дає позитивний ефект.

Ефективність управління основними фондами виробництва залежить також від їхнього технічного стану, ступеня відновлення й зношування. Високий ступінь зношування й поганий технічний стан призводять до зниження фондовіддачі. І навпаки, своєчасне відновлення основних фондів шляхом придбання, будівництва нових, реконструкції й ремонту старих об’єктів сприяє підвищенню продуктивності їх використання. Тому при аналізуючи причини зміни фондовіддачі, необхідно враховувати вплив і цього чинника.

 

В освоєнні основних фондів важливу роль відіграють раціональна організація праці, а також підвищення матеріальної й моральної зацікавленості працівників у збільшенні фондовіддачі.

Таким чином, якісне зростання використання основних виробничих фондів безпосередньо пов’язане з застосуванням базових й фінансових ресурсів і можливе у разі досягнення їх оптимальних пропорцій. Тому важливо не лише збільшувати виробничі потужності, але й домагатися пропорційності в їхньому складі.

При аналізі ефективності використання основних засобів необхідно також оцінювати розміри, динаміку і структуру вкладень в основні засоби. Для цього зіставляють дані на початок і кінець періоду за всіма елементами основних засобів. Узагальнені показники процесу спрямування і відновлення основних засобів наведені у ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», розділі ІІ «Основні засоби».

Оцінка змін проводиться за початковою вартістю основних засобів.

Приклад 1. Горизонтальний аналіз проводиться на основі будь-якої форми фінансової звітності, яка має два або більше періоди. Логіка його проведення зводиться до того, що аналітик визначає динаміку змін конкретного показника за низку періодів (станом на конкретну дату). Зокрема, горизонтальний аналіз показників руху основних засобів (табл. 8.2) проведений відповідно до їх видів в динаміці за рік. Основою для аналізу стала інформація та логіка обчислення за ф. № 5.

Таблиця 8.2

Аналіз наявності та руху ОЗ (приклад горизонтального аналізу)

Показник	Залишок на початок року	Надійшло (введено)	Ви-було	Залишок на кінець року	Зміни за рік
абсолютні, тис. грн	на початок року, %
тис. грн
				5 (гр. 2 + гр. 3 + гр. 4)	(гр.5 – гр.2)	7 (гр.5/гр.2∙ ∙100%)
Основні засоби
Будівлі		19 765		23 217	19 750	669,7
Споруди						1744,7
Основні машини та устаткування		76 769		80 746	76 345	1834,7
Транспортні засоби
Інвентар
Інші види основних засобів			-			2585,7
Всього		107 310		114 852	106 578	1388,1

 

На аналізованому підприємстві показник забезпеченості підвищився, але в основному за рахунок переоцінки. У динаміці змін є позитивна тенденція – зростання виробничих фондів випереджає зростання невиробничих фондів. Ґрунтовну інформацію можна одержати в результаті проведення вертикального аналізу. Вертикальний аналіз також може проводитися за даними всіх форм фінансової звітності. Він дозволяє визначити частку окремого елементу (статті) при формуванні загального підсумку. Вертикальний аналіз основних засобів являє собою розрахунок та оцінку структури і структурних зрушень у їх складі. Проведення вертикального аналізу показників руху основних засобів наведено у табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Аналіз змін у структурі ОЗ (приклад вертикального аналізу)

 

Показник	На початок року	На кінець року	Структурні зрушення у складі ОЗ
всього, тис. грн	за підсумками, %	всього, тис. грн	за підсумками, %
					6 (гр. 5 – гр. 3)
Основні засоби
Будівлі		41,9	23 217	20,2	-21,7
Споруди		2,1		2,6	0,5
Машини та устаткування		53,2	80 746	70,3	17,1
Транспортні засоби		1,2		4,2
Інструмент та інший інвентар		0,2		0,1	-0,1
Інші види ОЗ		1,4		2,6	1,2
Всього			114 852		-

 

Частка будівель зменшилася на 21,7%, машин й устаткування навпаки збільшилася на 17,1% і т. д. Це та інше свідчить про збільшення виробничих міцностей підприємства, нарощення обсягів вироблюваної продукції. Адже саме з цією метою вводять на підприємстві нові основі фонди в експлуатацію.

Кінцева ефективність використання основних засобів характеризується фондовіддачею, фондомісткістю, рентабельністю, відносною економією фондів, підвищенням обсягу продукції, підвищенням продуктивності праці, зниженням собівартості й витрат на відтворення основних засобів, збільшенням термінів служби засобів праці.

Двофакторну модель аналізу можна передати як формулу:

 

,

(8.2)

 

де – загальна вартість ОЗ, грн;

– активна частина ОЗ, грн;

N – обсяг продукції, взятий для визначення фондовіддачі, грн.

У разі використання даної моделі можна відповісти на запитання: які зміни сталися в структурі основних засобів? – тобто з’ясувати, що в співвідношенні активної та пасивної частин, вплинуло на зміну фондовіддачі.

Визначити вплив на фондовіддачу дії екстенсивних й інтенсивних чинників використання основних засобів можна за повною моделлю

 

,

(8.3)

 

де – вартість установлених машин і устаткування, грн;

– кількість відпрацьованих станко-змін, од.;

– середня вартість одиниці устаткування, грн;

– кількість одиниць діючого устаткування, од.;

– тривалість аналізованого періоду, в днях;

– кількість відпрацьованих станко-годин, од.

За даною формулою визначається вплив на динаміку фондовіддачі таких чинників:

· частки активної частини фондів у їхній загальній вартості ( );

· частки машин і устаткування у вартості активних фондів ();

· коефіцієнта змінності роботи устаткування ();

· середньої вартості одиниці устаткування ();

· тривалості станко-зміни ();

· виробництво продукції за 1 станко-годину ().

При розрахунку загального показника фондовіддачі у вартості основних засобів враховуються і власні, й орендовані. Не враховуються ті, які знаходяться на консервації, резервні й здані в оренду.

Використання основних засобів вважається ефективним, якщо відносний приріст фізичного обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за період (табл. 8.4).

Приклад 2.

Таблиця 8.4