Правонаступництво держав по відношенню до міжнародних договорів відповідно до положень Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо міжнародних договорів 1978 року

Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 28 серпня 1978 року (до якої Україна приєдналася 17 вересня 1992 року (Постанова Верховної Ради України від 17.09.1992 року № 41)) (Конвенція) регулює правонаступництво держав лише стосовно договорів, що укладені в письмовій формі, і тільки лише між державами (ст. 1 Конвенції). По відношенню до усних договорів і договорів між державами й іншими суб'єктами міжнародного права діють звичайні норми (ст. 3 Конвенції).

Стаття 2 Конвенції визначає основні з точки зору сфери застосування Конвенції терміни: a) "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами
в письмовій формі і яка регулюється міжнародним правом незалежно
від того, чи така угода міститься в одному документі, у двох або
декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від
її конкретного найменування; в) "правонаступництво держав" означає зміну однієї держави
іншою у несенні відповідальності за міжнародні відносини
якої-небудь території; c) "держава-попередниця" означає державу, яка була змінена
іншою державою у випадку правонаступництва держав; d) "держава-спадкоємниця" означає державу, яка замінила іншу
державу у випадку правонаступництва держав; e) "момент правонаступництва держав" означає дату зміни
державою-спадкоємницею держави-попередника в несенні
відповідальності за міжнародні відносини стосовно до території, що
є об'єктом правонаступництва держав; f) "нова незалежна держава" означає державу-спадкоємницю,
територія якої безпосередньо перед моментом правонаступництва
держав була залежною територією, за міжнародні відносини якої була
відповідальною держава-попередниця; g) "повідомлення про правонаступництво" означає стосовно
багатостороннього договору будь-яке повідомлення в будь-якому
формулюванні і під будь-яким найменуванням, зроблене
державою-спадкоємницею і яке висловлює згоду бути пов'язаною цим
договором; h) "повноваження" означають стосовно повідомлення про
правонаступництво або до будь-яких інших повідомлень, передбачених
цією Конвенцією, документ, що наданий компетентним органом держави
і за допомогою якого одна чи декілька осіб призначаються
представниками цієї держави з метою передачі цього повідомлення
про правонаступництво або, залежно від випадку, цього
повідомлення; i) "ратифікація", "прийняття" і "затвердження" означають,
залежно від випадку, який має найменування міжнародний акт, за
допомогою якого держава виражає в міжнародному плані свою згоду на
обов'язковість для неї договору; j) "застереження" означає односторонню заяву в будь-якому
формулюванні і під будь-яким найменуванням, зроблене державою під
час підписання, ратифікації, прийнятті або затвердженні договору
або приєднанні до нього, або при повідомленні про
правонаступництво щодо договору, за допомогою якого вона бажає
виключити або змінити юридичну дію визначених положень договору в
їхньому застосуванні до цієї держави; k) "договірна держава" означає державу, яка погодилася на
обов'язковість для неї договору, незалежно від того, набрав
договір сили чи ні; l) "учасник" означає державу, що погодилася на обов'язковість
для неї договору і для якої договір є чинним; m) "інша держава-учасниця" означає стосовно
держави-спадкоємниці кожного, крім держави-попередниці, учасниці
договору, що є чинним на момент правонаступництва держав стосовно
території, яка є об'єктом правонаступництва держав; n) "міжнародна організація" означає міжурядову організацію.Відповідно до положень статті 4 Конвенції «Договори, що засновують міжнародні організації, і договори, прийняті в рамках міжнародної організації» Конвенція застосовується до наслідків правонаступництва держав щодо: a) будь-якого договору, що є установчим актом міжнародної
організації, без шкоди для правил про придбання членства і без
шкоди для інших відповідних правил цієї організації; b) будь-якого договору, прийнятого в рамках міжнародної
організації, без шкоди для відповідних правил цієї організації. Конвенція застосовується тільки до наслідків
правонаступництва держав, що здійснюється відповідно до
міжнародного права і, особливо, відповідно до принципів
міжнародного права, закріплених у Статуті Організації Об'єднаних
Націй (стаття 6 Конвенції). Конвенція застосовується виключно щодо правонаступництва держав, що наступило після її набрання сили, якщо не досягнута інша
домовленість. Держава-спадкоємниця може в момент висловлення своєї згоди бути пов'язаною цією Конвенцією або в будь-який наступний момент
зробити заяву, що вона буде застосовувати її положення до свого
власного правонаступництва держав, що наступило до набрання цієї
Конвенції сили, у своїх відносинах з будь-якою іншою договірною
державою або з будь-якою іншою державою-учасницею Конвенції, що
зробить заяву про свою згоду з зазначеною заявою цієї
держави-спадкоємниці. З дати набрання Конвенції сили між
державами, що зробили заяви, або з дати заяви про згоду - залежно
від того, яка з них є більш пізньою, положення Конвенції
будуть застосовуватися до наслідків правонаступництва держав з
моменту цього правонаступництва держав. Крім того, Держава-спадкоємниця може в момент підписання Конвенції або в момент висловлення своєї згоди бути пов'язаною нею
зробити заяву, що вона буде тимчасово застосовувати її положення
до свого власного правонаступництва держав, що наступило до
набрання Конвенції сили, у своїх відносинах з будь-якою іншою
договірною чи тією, яка її підписала, державою, яка зробить заяву
про свою згоду з зазначеною заявою цієї держави-спадкоємниці; з
дати такої заяви про згоду положення Конвенції будуть
застосовуватися тимчасово до наслідків правонаступництва держав у
відносинах між цими двома державами з моменту цього
правонаступництва держав. Особливу увагу заслуговують положення статей 8 і 9 Конвенції, за якими Зобов'язання або права держави-попередниці відповідно до
договорів, що є чинними по відношенню до цієї території в момент
правонаступництва держав, не стають зобов'язаннями або правами
держави-спадкоємниці стосовно інших держав-учасниць таких
договорів на підставі винятково того факту, що це
держава-попередниця і держава-спадкоємниця уклали угоду про
перехід таких зобов'язань або прав до держави-спадкоємниці. Зобов'язання або права за договорами, що є чинними щодо
цієї території на момент правонаступництва держав, не стають
зобов'язанням або правами держави-спадкоємниці або інших
держав-учасниць цих договорів на підставі виключно того факту, що
ця держава-спадкоємниця зробила односторонню заяву про збереження
в силі зазначених договорів по відношенню до своєї території. Частина III Конвенції регламентує питання щодо правонаступництва нових незалежних держав (статті 16-23 Конвенції). Зокрема, стаття 16 Конвенції чітко встановлює, що Нова незалежна держава не зобов'язана зберігати в силі який-небудь договір або ставати його учасницею в силу виключно того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір був у силі щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав. Нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як учасника будь-якого багатостороннього договору, що у момент правонаступництва держав був чинним щодо території, що є
об'єктом правонаступництва держав. Однак, якщо з договору випливає або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо нової незалежної держави було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії, такий статус новоутворена держава встановлювати не зобов’язана. Якщо ж з положень договору або з обмеженої кількості держав, що брали участь у переговорах, і з об'єкту та цілей договору випливає, що участь у цьому договорі будь-якої іншої держави вимагає згоди всіх його учасників, нова незалежна держава може встановити свій статус як учасника цього договору тільки у разі
наявності такої згоди (стаття 17 Конвенція).Стаття 19 Конвенції закріплює принцип участі у договорах, підписаних державою-попередницею під умовою ратифікації,прийняття або затвердження, а саме: якщо до моменту правонаступництва держав держава-попередниця підписала багатосторонній договір під умовою ратифікації, прийняття або затвердження і при цьому висловила намір поширити дію цього договору на територію, що є об'єктом правонаступництва держав, то нова незалежна держава може ратифікувати, прийняти або затвердити цей договір, так ніби вона підписала його сама, і тим самим може стати договірною державою або учасницею цього договору. Повідомлення про правонаступництво щодо багатостороннього договору робиться в письмовій формі (стаття 22 Конвенції). Якщо повідомлення про правонаступництво не підписано главою держави, главою уряду або міністром закордонних справ, то представникові держави, який передає це повідомлення, може бути запропоновано надати повноваження.Відповідно до статті 24 Конвенції двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли: a) вони чітко про це домовилися; або b) через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про
це домовилися. Частина ІVКонвенції «Об’єднання і відокремлення держав» (статті 31-38) закріплює, що, коли дві або кілька держав об'єднуються і тим самим утворюють одну державу-спадкоємницю, будь-який договір, що є
чинним на момент правонаступництва держав щодо кожної з них,
залишається чинним щодо цієї держави-спадкоємниці, за винятком
випадків, коли: a) держава-спадкоємниця й інша держава-учасниця або інші
держави-учасниці домовилися про інше; або b) з договору випливає або іншим чином встановлено, що
застосування цього договору щодо держави-спадкоємниці було б
несумісним з об'єктом і цілями цього договору або докорінно
змінило б умови його дії. Будь-який чинний договір застосовується лише стосовно тієї частини
території держави-спадкоємниці, щодо якої цей договір був чинним
на момент правонаступництва держав, за винятком випадків, коли: a) у випадку багатостороннього договору держава-спадкоємниця
робить повідомлення про те, що цей договір застосовується щодо
всієї її території; b) у випадку багатостороннього договору, що належить до
категорії, зазначеної в пункті 3 статті 17, держава-спадкоємниця і
всі інші держави-учасниці домовилися про інше; або c) у випадку двохсторонньої угоди держава-спадкоємниця й інша
держава-учасниця домовилися про інше. Положення Конвенції не регулюють жодного з питань, які можуть виникнути щодо наслідків правонаступництва держав стосовно якого-небудь договору з міжнародної відповідальності держави або з початку воєнних дій між державами, а також жодного з питань, які можуть виникнути щодо якого-небудь договору з військової окупації території (статті 39-40 Конвенції).

Отже, Конвенція закріплює такі правила правонаступництва стосовно договорів:

- у разі створення в результаті деколонізації нової незалежної держави діє принцип tabula rasa («чистої дошки»): нова держава не пов'язана з договорами, укладеними колишніми державами-метрополіями;

- нова незалежна держава не зобов'язана зберігати який-небудь договір або ставати його учасником тільки тому, що в момент правонаступництва цей договір був чинним у відношенні території ­­- об'єкта правонаступництва;

- нова держава може стати учасницею будь-якого багатостороннього договору, що був у силі для території правонаступництва, шляхом повідомлення про правонаступництво. Якщо до моменту правонаступництва держава-попередниця підписала договір з умовою ратифікації, прийняття або затвердження, правонаступник може стати учасником договору, ратифікувавши, прийнявши або затвердивши його (крім випадків несумісності участі правонаступника з об'єктами і цілями договору) [17].

Згідно Конвенції 1978 року «якщо частина території держави стає частиною території іншої держави, стосовно цієї території:

- договори держави-попередниці втрачають силу;

- договори держави-правонаступниці набувають сили, крім випадків, коли застосування цих договорів було б несумісним із їхніми об'єктами і цілями.»

Також ключовими положеннями Конвенції 1978 року виступають:

«Двосторонній договір, що знаходиться в силі, у відношенні території — об'єкта правонаступництва вважається чинним і для держави-правонаступниці, якщо нова держава домовилася про це з контрагентом або це випливає з її поводження». «При об'єднанні двох або декількох держав права і зобов'язання по їхніх договорах переходять до правонаступника, якщо сторони не встановили інше і якщо це не суперечить об'єктам і цілям договору». «При відділенні частини території і приєднанні її до іншої держави договори попередника продовжують знаходитися в силі для правонаступника.

Про правонаступництво договорів робляться письмові повідомлення депозитарію договору і/або його учасникам».