Обґрунтування вибору системи конструювання

 

У взуттєвому виробництві під моделюванням розуміють систему розробки нового зразка взуття за ескізом шляхом побудови креслення моделі та підготовка шаблонів для крою деталей з взуттєвих матеріалів. Найбільш поширеними системами для проектування взуття є копіювально-графічна, система жорсткої оболонки, копіювальна та автоматизоване проектування взуття. Кожну з них можна використати для проектування взуття різних конструкцій.

Графічна система. За основу системи приймають дані обміру стоп та колодок. При цьому креслення має вигляд нанесених допоміжних ліній під певними кутами на яких відкладаються відрізки, встановлені для кожного розміру та даних обміру. В середині отриманого контуру викреслюють деталі моделі з припусками під затягування, шви та обробку.

Недоліки – не можливе врахування конкретної форми та розмірів колодки. Потрібне корегування за допомогою постійних експериментів.

Копіювальна система проектування верху взуття базується на отриманні деталей у вигляді копій малюнка на колодці за допомогою кальки та інших матеріалів, без побудови робочого креслення. Така система не передбачає нанесення на колодку допоміжних ліній, які характеризують положення головних анатомічних точок, і потребує достатніх практичних навичок. Копіювальна система застосовується при моделюванні взуття ремінцевого типу та відкритих туфель. Перевагами копіювальної системи є можливість застосування недефіцитних матеріалів, а також наочність деталей асортиментних моделей. До недоліків системи відносять трудомісткість отримання копій

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

деталей і неможливість застосування її до закритого взуття з високими берцями, а також швидкий знос колодки.

Система жорсткої оболонки. Передбачає копіювання бокової поверхні «одягнутої» колодки методом жорсткої оболонки та індивідуальним способом роз плющення отриманої оболонки для різних типів заготовок верху взуття. Креслення виконують шляхом корегування перенесеного з оболонки малюнка з урахуванням технологічних нормативів, які визначаються розрахунковим методом. Для виконання малюнку, на об’ємну оболонку наносять допоміжні лінії через анатомічні точки стопи.

Переваги: можливість отримання повної уяви нової моделі за рахунок об’ємності оболонки і врахування анатомії стопи.

Недоліки: використовується дана система при розробці моделей для автоматичних ліній, високо механізованих потоків та агрегатів. Застосування дорогих матеріалів для оболонки.

ЕОМ. Для створення та функціонування системи автоматичного проектування (САПР) необхідно мати різні види забезпечення:

- Систему класифікації і кодування;

- Нормативно-довідкову документацію;

- Довідково-інформаційні відомості;

- Бланк графічних даних.

Велика кількість класифікованих ознак дозволяє сформувати геометричний образ виробу шляхом розробки математичної моделі верху. Інформація про модель зберігається в памяті і при першій необхідності може бути використана.

Переваги: можна проектувати типові і не типові конструкції, підвищується продуктивність праці модельєра і скорочується термін впровадження у виробництво.

При проектуванні моделі було обрано копіювально-графічну систему.

Копіювально-графічна система передбачає копіювання бічної поверхні колодки і графічну побудову деталей моделі. При побудові креслення враховується анатомічно-фізіологічна будова стопи, основні розміри деталей.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Отримавши УРК раціональним способом, модельєр вписує її в систему прямокутних координат, наносить базисні лінії та відмічає контрольні точки, проводить допоміжні та контрольні лінії і починає побудову моделі, враховуючи методику та аналіз контрольних креслень діючих поделей. Перевагами копіювально-графічної системи є врахування розмірів колодки, анатомічно-фізіологічної будови стопи, а також в цій системі можуть працювати модельєри з малим досвідом роботи. Оскільки автор модельєр – початківець, то дана система підходить найбільше.

Для проектування моделі за цією системою необхідно мати УРК (умовна розгортка колодки), яка отримується наступним чином.

На колодку наносяться розподільчі лінії. На бічну поверхню (спочатку зовнішню, потім внутрішню) наклеюють липку стрічку так, щоб вона находила одна на одну на 5-7 мм. Липка стрічка повинна виходити за розподільчі лінії на 3-5 мм. Потрібно уникати потовщень та зморшок (Рисунок 1 – Обклеювання колодки липкою стрічкою.). після цього олівцем переносимо лінії з колодки на стрічку. Укріплюємо всі розподільчі лінії стрічкою (Рисунок 2 – Нанесення на колодку розподільчих ліній.). потім наносимо конструктивну сітку, промальовуємо майбутню модель (Рисунок 3 – Нанесення контурів деталей майбутньої моделі.). Знімаємо зовнішню і внутрішню сторону і виконуємо роз пластування на папері, для полегшення робимо невеликі надсічки. Розпластувати починаємо з середини, рівномірно, поступово п’яткову та носково – пучкову частину. Так виконуємо і розпланування внутрішньої поверхні. Щоб отримати УРК потрібно усереднити внутрішню та зовнішню розгортки. Усередненню підлягають всі сторони розгортки, окрім пучків тому, що найбільше розходження в колодці є саме в них. Прикладаємо зовнішню частину та окреслюємо її, відмічаємо найвищу крайню точку п’ятки і найбільш випуклу точку носка. Прикладаємо внутрішню розгортку так, щоб співпали точка п’ятки і точка носка, олівцем іншого кольору обводимо розгортку. Проводимо середню лінію між усіма лініями, крім пучків. Вирізаємо розгортку по отриманій лінії, а в пучках по

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

крайній. По зовнішній лінії вирізаємо віконця для того щоб на кресленні врахувати обидва пучки.