Організаційні основи виробничих систем

 

У будь-яких системах кожен елемент (як частина) потрібен для підтримання і функціонування всієї системи і поза неї існувати не може. Це є проявом системної залежності й організації. Системи формуються і функціонують на основі загальних (універсальних) законів і окремих принципів. Усі закони і принципи організації діють взаємопов’язано, а не ізольовано.

Принципи організації - основні правила, що відображають загальні універсальні закони організації. Принципи розробляються на підставі аналізу повторюваності реальних процесів організації виробництва і перевіряються практикою. Вони об’єктивні й обов’язкові. Але знання принципів ще не гарантує успіху. З розвитком і удосконаленням самого виробництва, створенням нових законів можуть вироблятися нові принципи та уточнюватися існуючі.

Закони організації виробничих систем Усім, що нас оточує, управляють об'єктивні закони - суттєві, усталені, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Умовно ці закони можна поділити на три групи:

- закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні і под.);

- закони суспільного життя (історичні, економічні тощо);

- філософські закони, тобто ті, які діють та управляють і матеріальним світом, і суспільним життям (заперечення заперечення; єдності й боротьби протилежностей; переходу кількості в якість).

Закони та закономірності організації відображають об'єктивні й достатньо стійкі зв'язки та взаємодії елементів системи у просторі (у структурах) й у часі (процесах, явищах). Умовно вони поділяються на дві групи:

- які виявляються в статиці (структурах);

- які виявляються в динаміці (процесах).

Раціональна організація виробництва ґрунтується на трьох основних законах: економії часу; синергії; синхронізації.

Закон економії часу передбачає раціональне розміщення елементів виробництва у просторі, яке забезпечувало б мінімізацію затрат часу на їх взаємодію.

Закон синергії стверджує, що існує таке поєднання елементів виробництва, яке забезпечує отримання результату, більшого за сумарний результат відокремленого функціонування цих елементів.

Закон синхронізації свідчить про важливість злагодженої взаємодії елементів виробництва в часі для забезпечення його ефективності.

Знання перерахованих законів і закономірностей дасть майбутньому фахівцеві змогу поліпшити якість розв'язання завдань організації виробничої діяльності на підприємстві.

Система виробничої діяльності підприємства Основу виробництва та інших видів діяльності на підприємстві становить ефективна організація функціонування виробничої системи.

Виробнича система підприємства включає три головні функціональні підсистеми:

1. Переробну (або перетворюючу).

2. Підсистему забезпечення.

3. Підсистему планування, організації та контролю.

За допомогою динамічної функціональної моделі (рис. 12.4) розглянемо сутність операційних функцій її складових.

1. Переробна підсистема. Вона є основною складовою частиною виробничої системи і здійснює функцію перероблення вхідних ресурсів на вихідні прибуткові результати (товари, послуги). Всі перетворення здійснюються за прийнятою технологією, під якою розуміють поєднання кваліфікаційних навичок, необхідної послідовності та складу операцій, обладнання, інфраструктури, інструментів і технічних знань, що потрібні для здійснення бажаних перетворень матеріалів, інформації або людей. При цьому технологія тісно пов'язана із завданням (обсягом, строками виконання і т.ін.). За своєю суттю вона є способом, який дає можливість перетворити вхідні ресурси на бажаний вихідний продукт (результат).

 

Рис. 12.4. Динамічна функціональна модель виробничої системи підприємства.

 

2. Підсистема забезпечення. Вона виконує функції забезпечення безперебійної ритмічної роботи переробної підсистеми. Сама підсистема забезпечення складається з трьох функціональних підсистем нижчого порядку:

- технічної підготовки виробництва - науково-експериментальних досліджень, конструкторських розробок й організаційно-технологічного проектування та освоєння нових виробів;

- технічного обслуговування виробництва - виготовлення інструменту й оснащення, виконання планово-попереджувальних робіт та модернізації обладнання, виконання транспортних і складських операцій;

- ресурсного забезпечення, яке підтримує виробничий процес необхідним рівнем запасів матеріалів, енергії, інформації, людських ресурсів.

3. Підсистема планування, організації і контролю на основі рішень загальної системи управління підприємством, інформації про стан зовнішнього середовища та інших підсистем підприємства, а також даних про результати діяльності перероблюючої і забезпечуючої підсистем виробничої системи виконує функції планування, організації та контролю відносно виробництва продукції і досягнення виробничих цілей.