Лекція 10. Соціологія сім'ї

Поняття сім'ї

Функції сім'ї

Форми і види сім'ї

Проблеми сім'ї

Сім'я є однією з основних клітин суспільства як соціаль­ного організму. Це один із найдавніших соціальних ін­ститутів. Сім'я є проекцією всього суспільства взагалі. Все, що є у даного конкретного суспільства, досягнення і недоліки, відображається у сім'ї, як у своєрідному дзеркалі. Тому дослідження сім'ї, її значення, особливостей і проблем є вивченням суспільства в цілому. Якщо предмет соціології - соціальні відносини між складовими суспільства, у тому числі і між окремими індивідами, то сім'я є першим таким об'єктом, у якому ці відносини починаються. Саме у сім'ї починається соціалізація людини, саме тут віддзеркалюється вся гамма відносин між особистостями.

Розділ соціології, який вивчає сім'ю, важко віднести до якоїсь однієї із сфер діяльності суспільства. Саме тому, що сім'я є поліфункціональним соціальним інститутом, її можна розглядати під кутом зору економічної, політичної чи духовної сфер діяльності. Людина формується у сім'ї економічно, політично і духовно. Отже, залежно від того, який саме аспект людської діяльності більше цікавить дослідника, під тим кутом зору і можна розглядати сім'ю. Але спочатку слід визначити саме поняття сім'ї і дати йому певні характеристики.

Поняття сім'ї

Визначення певних понять у будь-якій науці - досить складне, відповідальне і важливе завдання. Тому від того, як буде визначено поняття сім'ї, залежатиме і її подальше вивчення, і поведінка громадян відносно сім’ї, а також стосунки між індивідами як у середині сім'ї, так і за її межами.

Спочатку наведемо декілька визначень сім'ї, щоб виявити спільні і відмінні риси. Відомий західний соціолог Н. Смелзер дає таке визначення: «Сім'я - основане на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об'єднання людей, пов'язаних спільним побутом та взаємною відпо­відальністю за виховання дітей». На думку радянського вченого А.Г. Харчева: «Сім'я - історично конкретна система взаємовідносин між подружжям, мала соціальна група, члени якої пов'язані шлюбними родинними відносинами, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої обумовлена потребою су­спільства у фізичному і духовному відтворенні населення». Н.Й. Черниш, соціолог зі Львова, визначає сім'ю як «інституціоналізовану спільноту, яка складається на основі шлюбу та породженій ним спільній правовій і моральній відповідальності батьків за здоров'я дітей, їх соціалізацію та виховання». Професор В.П. Андрущенко та деякі інші соціологи визначають сім'ю як «соціальне об'єднання, члени якого пов'язані спільністю побуту, взаємною мо­ральною відповідальністю і взаємодопомогою».

Як бачимо, в останньому визначенні, на відміну від перших трьох, немає згадки про дітей, і це є першою при­чиною, яка породжує або може породжувати певні проблеми відносин у суспільстві. Якщо у визначенні сім'ї не згадуються діти, то це означає, що функція дітона­родження, виховання і соціалізації дітей не є функцією сім'ї. Виходить, що сім'єю можна вважати й одностатеві пари, які живуть разом, мають спільний побут та й морально відповідають один за одного. Це питання досить гостро стоїть у деяких сучасних суспільствах: чи надавати одно­статевим парам статусу сім'ї, чи ні? Якщо виходити з останнього визначення сім'ї, то їм слід надавати такого статусу. А якщо виходити з перших трьох, - то ні.

З іншого боку, з перших трьох визначень випливає, що бездітним двостатевим парам теж не слід надавати статусу сім'ї. Але ж майже в усіх країнах такі нари вважають сім'єю. Біологічно такі сім'ї можна вважати аномалією, але вони є в кожному суспільстві, і відсоток подібних сімей буває досить істотним. Якщо викинути з визначення сім'ї згадку про народження і виховання дітей, то це буде означати стимулювання саме бездітних, у тому числі одностатевих сімей. А це посилить тенденцію до зменшення народжуваності і відповідно підвищить загрозу вимирання людства, оскільки функція продовження людського роду буде слабнути. Отже, останнє з наведених нами визначень сім'ї неправильне і потрібно зупинитись на одному з попередніх? А що ж тоді робити з тими парами, які не мають дітей? Саме життя зараз підказує виходи з цього скрутного становища. Якщо певна пара особистостей хоче набути статусу повноцінної сім'ї, вона повинна будь-яким чином мати дитину. Якщо з фізіологічних причин одного або двох партнерів вони не можуть мати своїх дітей, то існує інститут усиновлення дітей, які залишились без батьків. Відомо багато таких випадків, коли таку дитину беруть на виховання і виховують її, як свою кровну. Крім того, досягнення у медицині зараз дозволяють мати дітей різними іншими способами: за допомогою батьків-донорів, сурогатних матерів, вирощування плоду у пробірці тощо. У цьому випадку залишаються проблеми суто моральні, але такі факти вже мають місце і їх не можна не враховувати. Навіть одностатеві пари таким чином «наро­джують» собі спільних дітей.

Виходячи з вищесказаного, спробуємо надати визна­чення сім'ї, яке могло б задовольнити більшу частину у су­часному суспільстві. Сім'я - це система відносин між под­ружжям, батьками і дітьми. Ми навмисно опустили з визначення поняття кровної спорідненості, пам'ятаючи, що його може і не бути в разі усиновлення чужої дитини. Нема у визначенні і поняття спільного побуту. Хоча ця ознака і є суттєвою для більшості сучасних сімей, але вона присутня, як правило, на початкових стадіях існування сім'ї, коли діти малі і живуть разом з батьками. Коли вони виростають, то часто батьки з дітьми живуть окремо, не мають спільного побуту, але все рівно сім'я, переходячи у інший стан, залишається сім'єю. Сказавши, що сім'я - система відносин між подружжям, ми маємо на увазі шлюб, який є основою будь-якої сім'ї.

Шлюб - це форма відносин між подружжям, яка вста­новлює права й обов'язки їх один до одного, до їх дітей і батьків. Це основний засіб формування сім'ї. У народі кажуть, що одружитися - означає наполовину зменшити свої права і подвоїти свої обов'язки. Моральні цінності шлюбу полягають в індивідуальній взаємній любові, у почуттях материнства і батьківства, подружньому і бать­ківському обов'язку, взаємоповазі і допомозі.

Хоча й існують деякі інші причини вступу індивідів у шлюб, але головною все ж є взаємна любов двох осо­бистостей і, як наслідок цієї любові, - народження дітей. Отже, любов можна вважати одним із головних чинників сім'ї. Недарма сім'ю вважають сплавом любові: подружньої, батьківської і дитячої. Якщо всі ці три любові гармонійно поєднуються, то таку сім'ю можна вважати щасливою. Як правило, ці три любові взаємопов'язані: любов чоловіка і жінки один до одного продовжується у любові до їх дітей і знаходить відповідь у любові дітей до своїх батьків. Подібні взаємини зміцнюють сім'ю, сприяють нормальному її розвитку, існуванню, створюють оптимальні умови для найкращого виховання і соціалізації індивідів.

Функції сім'ї

Як ми вже говорили, сім'я є мікромоделлю суспільства. На мікрорівні вона виступає як соціальна група, на макрорівні - як соціальний інститут. Інститут сім'ї не с сталим, він постійно змінюється відповідно до змін і розвитку потреб суспільства. Характер і структура сім'ї залежать від конкретних соціально-історичних умов. Змінюються форми сім'ї, деякі її функції, з'являються нові типи сімей, але все рівно сім'я залишається однією з головних клітин су­спільства, будучи вільним союзом, що заснований на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.

Як соціальний інститут сім'я повинна виконувати наступні загальні функції у суспільстві:

1. Забезпечення соціальної та культурної безпе­рервності розвитку суспільства. Певні традиції, звичаї суспільства, перш за все, зберігаються у сім'ї, будь-які здобутки у праці, побуті, життєві навички і т.д. пере­даються від батьків дітям, і таким чином всі досягнення передаються від покоління до покоління, зберігаючи безперервність розвитку. А діти до знань і умінь, отриманих від батьків, додадуть ще свій досвід, щоб передати його своїм дітям - наступним поколінням.

2. Відтворення населення як біологічне, так і соціальне. Дітонародження - це одна з головних біологічних функцій сім'ї – функція продовження роду. До неї додається функція соціального відтворення населення, бо саме у сім'ї відбувається первинна соціалізація індивідів, саме тут із них формуються особистості.

3. Виховання нового покоління. Ця функція є скла­довою частиною первинної соціалізації індивідів і відіграє визначну роль у становленні особистості. Саме від виховання залежить формування індивідуальності людини. Від того, яка індивідуальність сформується у конкретного індивіда (а вона більшою частиною формується у сім'ї), залежить і наступна її соціалізація, вміння вибирати між добром і злом, самовдосконалюватися і сприяти соціалізації і вдоскона­ленню інших членів суспільства. Від виховання багато в чому залежить соціальна мобільність, соціальна активність особистості, її моральність громадянська позиція тощо.

4. Економічна, матеріально-виробнича, господарсько-побутова функція, функція накопичення мате­ріальних благ та передачі соціального статусу. Деякі з перелічених вище функцій у сучасній сім'ї поступово зникають або, принаймні, відходять на другий план. Це пов'язано з тим, що в сучасних розвинених країнах дещо змінюється роль сім'ї. Головним її призначенням залишається турбота про нащадків, причому з дитиною пов'язують більш психологічні, ніж матеріальні цінності. Зростання благополуччя, високий рівень життя дають змогу одній матері прогодувати своїх дітей без батька, що сприяє збільшенню розлучень. Розвиток демократії веде до того, що соціальний статус не обов'язково отримується від батьків у спадок, його можна досягти і без цього. Як бачимо, існує деякий парадокс, коли з підвищенням рівня життя сім'я деякою мірою втрачає свою цілісність.

5. Комунікативна функція забезпечує організацію і використання вільного часу. Переважна кількість людей проводить вільний час у колі своєї сім'ї. Отже, щаслива, злагоджена сім'я, в якій існують добрі, основані на взаємній любові і повазі відносини, є основним чинником раціо­нального і найефективнішого проведення вільного часу людини, його дозвілля.

6. Функція емоційної стабілізації (рекреативна), її ще називають психологічною терапією. У наш напружений час зі збільшенням психологічного тиску на людину і появою різних стресових ситуацій особливо важливо мати змогу знімати стресі навантаження. Сім'я повинна бути таким чинником. Саме у колі сім'ї людина може розслабитись, відпочити душею і тілом, відновити свої сили до наступного робочого дня, зберегти здоров'я. Сім'я - як рідна гавань для моряка-мандрівника, куди він повертається кожного разу, завершивши плавання. Згадки про цей куточок затишку, у якому є згода і любов, допомагає людині у тривалих мандрах далеко від дому і своєї сім'ї.

7. Піклування один про одного. Навіть важко уявити яке б, крім існуючих, навантаження довелось узяти на себе державі у випадку, коли б не було сім'ї. Хвору людину треба доглядати - про це піклуються, головним чином, члени сім'ї. Це ж стосується догляду за старими немічними батьками або дітьми-інвалідами та й взагалі за всіма дітьми. Більшою частиною все це робиться у сім'ї її членами, без втручання держави. Вона лише допомагає в окремих випадках. Навіть високо розвинені країни сьогодні не змогли б винести цей тягар піклування про людину без сім'ї.

8. Регулятивна функція, яка сприяє і забезпечує моральну регламентацію поведінки особистостей. Це функція первинного соціального контролю. Вона формує і підтримує правові і моральні санкції за належну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї, що позитивно відбивається і на їх поведінці у суспільстві вза­галі.

Усі соціальні функції сім'ї задовольняють як суспільні, так і особистісні потреби людей. Різнобарвність функцій сім'ї свідчить про її поліфункціональність. Соціологія може розглядати сім'ю під різними кутами зору, виді­ляючи ті чи інші її аспекти. Економічний аспект - внесок сім'ї як інституту у сферу економіки, політичний - у сферу політичної діяльності, а духовний - у духовну сферу.

Форми і види сім'ї

Сім'я протягом історії людства змінювала певні свої функції, форми, структуру. Деякі з них зникли, деякі продовжують існувати. З'являються і нові форми. Наш світ різнобарвний, конкретні суспільства в ньому знаходяться на різних рівнях розвитку, тому і форми сім'ї в них досить різноманітні.

За формою шлюбу розрізняють моногамну і полігамну сім'ї. Моногамна сім'я більш розповсюджена у сучасному світі, вона передбачає шлюб між однією жінкою і чоловіком. Тобто, вона складається з батька, матері та їх дітей. Полігамна сім'я заснована на шлюбі одного з декількома іншими індивідами. Полігамія має два різно­види: полігінію або багатоженство (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками) і поліандрію або багатомужжя (шлюб між однією жінкою і декількома чоловіками). Отже, полігамна сім'я може складатися з одного батька, декількох жінок-матерів та їх дітей або з однієї жінки-матері, декількох чоловіків-батьків та їх спільних дітей. В історичному плані вважають, що сім'я розвивалась від групової (коли група чоловіків одного роду мали за жінок групу жінок з іншого роду), парна (коли певні різностатеві пари мали спільних дітей, але не утворювали господарчої одиниці і не мали спільного майна), до моногамної, в якій подружжя (чо­ловік і жінка), крім спільних дітей, мають спільне господарство, майно і складають економічну одиницю суспільства. З погляду вибору шлюбного партнера, шлюби по­діляються на екзогамні (партнера обирають за межами своєї групи) й ендогамні (партнера обов'язково обирають у власній спільності). Відповідно до цього існують два види сімей: гомогенні (однорідні), коли, наприклад, чоловік і жінка є представниками одного етносу, і гетерогенні (різнорідні), коли чоловік і жінка належать до різних етносів. За деякими даними, поки що гомогенні сім'ї переважають над гетерогенними (відповідно 70 % і 30 %), але кількість останніх весь час збільшується. Гомогенність і гетерогенність можуть бути в межах різних культурних, соціальних груп, а також груп за освітою, професією тощо.

Відповідно до того, хто у сім'ї відіграє головну роль, розрізняють сім'ї егалітарні (рівноправні) й авторитарні, коли у сім'ї існує досить жорстке підкорення одному з подружжя. Егалітарну сім'ю ще називають демократичною, тому що в ній влада рівномірно розподіляється між жінкою і чоловіком. У розвинених країнах відмічається тенденція зростання кількості егалітарних сімей. Але ще є досить багато сімей авторитарних. Причому тут помічено певну закономірність: чим нижчий дохід сім'ї, тим частіше її очолює жінка. Так, наприклад, у США серед найбіднішого чорношкірого населення 40 % сімей головою мають саме жінку.

Типологію сім'ї можна продовжувати залежно від того, які ознаки будуть в основі цього поділу. Так, за місцем подружжя у соціальній системі суспільства можна виділити сім'ї робітників, селян, бізнесменів, інтелігентів, бомжів тощо.

За типом поселення можна виділити сільську сім'ю або сім'ю з міста, за національною ознакою - моноетнічну і поліетнічну. Хоча моноетнічні шлюби поки що пе­реважають у світі, але поліетнічні мають тенденцію до збільшення.

За часом існування сім'ї поділять на: молодожонів (коли подружжя існує декілька місяців), молоді сім'ї (які існують до 3-х років), сім'ї середнього шлюбного віку (від 3 до 10 років), сім'ї старшого віку (10 - 20 pp.) та сім'ї похилого віку (більше 20 років).

За кількістю членів сім'ї їх поділяють на бездітні, однолітні, малодітні (в яких одна або дві дитини) та багатодітні (в яких троє і більше дітей). В Україні нара­ховують до 20 % бездітних сімей. Якщо брати до уваги, що лише 2 % з них не мають дітей з фізіологічних причин, а інші свідомо їх не бажають мати, то маємо досить складну соціальну проблему: чи треба вважати такі подружжя сім'єю? Однодітні сім'ї мають досить великий відсоток, але різний залежно від місця мешкання сім'ї. Так, у селі однодітні сім'ї становлять 30 - 40 % сімей, а у містах їх більше - 54 %.

Крім того, за кількістю членів сім'ї виділяють і різні їх форми. Сім'я, в якій з тих чи інших причин відсутній батько чи матір, вважається неповною. Такі сім'ї множаться у часи лихоліть, але на жаль їх кількість збільшується і в наш час завдяки росту розлучень і проміскуітетних статевих зв'язків. Нуклеарна або елементарна сім'я (ще її називають малою, простою) - це сім'я, яка складається з батьків і дітей, що живуть окремо від діда і баби. У розвинених країнах такі сім'ї становлять переважну більшість. Вони мають повну самостійність і організовують своє життя за своїм бажанням. У них найкращі умови для самовиразу, прояву здібностей, особистісних якостей кожного з подружжя. Ллє така сім'я має і певні вади, бо тут часто нема сил, які б могли стримувати самовпевненість, неохайність і, навіть, грубість подружжя.

Вказані негативні явища дещо стримуються у складній (розширеній) сім'ї. Така сім'я складається з представників декількох поколінь, тобто до неї входить нуклеарна сім'я, до якої додається хтось із родичів: тесть з тещею, або свекруха зі свекром, брат, сестра чоловіка чи дружини. Саме у таких сім'ях нині проживають молоді подружжя. Сімей середнього віку в таких умовах близько 20 - 25 %, але, як правило, вони проживають разом з одним із батьків, а разом з двома - лише 5-6 %. Це свідчить, перш за все, про існування в Україні економічних проблем і, в першу чергу, проблеми житла. Попри певних позитивних рис така сім'я, має і свої недоліки, в основному із-за можливого конфлікту між представниками двох поколінь або психологічної несумісності одного з подружжя із батьками іншого.

Існує ще так звана велика сім'я, яка складається з трьох чи більше подружніх пар, з декількох нуклеарних сімей. В Україні таких сімей сьогодні практично немає, але подекуди вони збереглись у Росії, Білорусії, Середній Азії. Для нашого часу такі сім'ї вважаються певним анахронізмом.

За умовами сімейного життя виділяють ряд типів сімей, таких, наприклад, як студентська, коли хоча б один з подружжя є студентом. Дистатна - юридично зафіксована, але одного з партнерів постійно нема вдома. Такою може бути сім'я моряка, геолога, відомого спортсмена тощо. Подібних сімей у нашому суспільстві не так вже й мало -5-6 %.

За якістю відношень у сім'ї можна виділити багато різних типів, які можна сприймати досить умовно, тому що чітких відмінностей між ними немає. Це можуть бути благополучні або щасливі сім'ї, соціально неблагополучна сталі, проблемні, конфліктні тощо.

Проблеми сім'ї

Хоча видатний російський письменник Л.М. Толстой сказав, що всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, а нещасливі - кожна по-своєму, але все ж таки всі вони мають певні спільні проблеми. їх можна поділити на загальні, притаманні будь-якій сім'ї, та індивідуальні, особливі для кожної окремої сім'ї. Розглянемо тільки деякі проблеми першою типу.

Одна із загальних проблем сім'ї, про яку ми вже вели мову, полягає у визначенні самого поняття сім'ї. Якщо в цьому визначенні не відмічати обов'язковість народження і виховання дітей, то на роль сім'ї будуть претендувати багато різних суб'єктів суспільства. Вилучення з поняття сім'ї ознаки дітонародження може призвести до негативних наслідків у демографічному стані суспільства.

Важливою г проблема збалансованості кількості жінок і чоловіків у кожному конкретному регіоні, що повинно сприяти оптимальній кількості шлюбів і відповідно, нормальному процесу формування сім'ї. В Україні кількість жінок перевищує кількість чоловіків. Але тут важливим с співвідношення особистостей різної статі за віком. Від держави залежить, щоб не було в країні таких регіонів, у яких би співвідношення чоловіків і жінок шлюбного віку було сильно асиметричним, що може викликати псині складності у формуванні сімей.

Важливою проблемою сім'ї є її матеріальне забезпе­чення. Тут мається на увазі загальний рівень життя, в який входять і рівень заробітної плати, і забезпеченість товарами широкого вжитку, і благоустрій побуту, й організація вільного часу тощо. Зрозуміло, що проблема матеріальної забезпеченості сім’ї не єдина для нормального її функці­онування, але це той фундамент, який дає змогу кожній сім'ї отримати все необхідне для усіх її членів і, перш за все, дітей.

На жаль одне матеріальне забезпечення сімей не може зберегти їх цілісність. Відомо, що в часи лихоліть і, по­в'язаним і ними падінням рівня матеріальної забезпеченості, сім'ї стають ще більш згуртованими і, навпаки, з ростом добробуту збільшується відсоток зруйнованих сімей. Яскра­вим прикладом цього с США, де, не дивлячись на високий рівень життя, маємо один із найвищих відсотків ро­зірвання шлюбів.

Розлучення згубно впливають на ріст населення. Про це красномовно свідчать деякі статистичні дані. Наприклад, в Україні серед жінок віком від 25 до 29 років кількість розлучень сягає 43,9 %, у чоловіків цього віку - 25,1 %. Серед жінок віком від 30 до 34 років розлучень вже менше (18,2 %). Як бачимо, більшість розлучень припадає на той вік жінки, коли вона повинна народжувати дітей. Розлучившись у цей період, жінка, навіть якщо і вдруге вийде заміж, значно рідше народжує другу дитину. Ці розлучення зменшують народжуваність і збільшують кількість як бездітних, так і однодітних сімей. Існує ще такий факт: із усіх розлучень 40 % подружніх прожили разом менше чотирьох років. Зрозуміло, що за цей період вони не змогли народити багато дітей. Розлучення призводять до збільшення неповних сімей, а це впливає на виховання підростаючого покоління. Як правило, більшість таких неповних сімей бувають неблагополучними. Статистика і тут невблаганна, вона свідчить про те, що у нас 50 % дітей правопорушників саме з таких сімей.

Але ж інші 50 % із нормальних, повних сімей! Зараз ми бачимо зростання підліткової злочинності, і часто діти - правопорушники з цілком благополучних і навіть порядних сімей. Це є наслідком того положення, що сім'я втрачає провідну роль у соціалізації індивіда, організації дозвілля і т.д. Поява багатьох нових чинників впливу на соціалізацію особистості (засоби масової інформації, масова культура низької якості і т.д.) все більше витісняє значення впливу сім'ї, і це також складає одну з важливих її проблем.

Ми перелічили лише деякі із загальних проблем сім'ї, але їх набагато більше. Звісно, що їх треба вирішувати в нашій країні, як і в будь-якій іншій. Але, якби цими проб­лемами все й обмежувалось, то було б набагато простіше досягти бажаного результату. На жаль існує ще безліч інших проблем як загального, так і локального характеру. Тому в країнах, у яких досить високий рівень життя і більш-менш розумно проводиться демографічна політика, все рівно існує проблема розлучень, спаду народжуваності, виховання дітей тощо. Сьогодні соціологами відмічається зворотна залежність народжуваності від рівня життя у суспільстві: чим він вищий, тим меншою стає народжуваність. Цей парадокс спростовує відому теорію Т. Мальтуса про нев­пинний ріст населення. Суспільство підійшло до того моменту, коли воно може штучно регулювати зміну кількості населення за рахунок зміни соціальних умов, зміни відно­шень між індивідами всередині сім'ї. І тут соціологія, як наука, що займається відносинами між людьми, повинна займати одне із провідних місць.

 

Питання для роздумів

1. Які, на вашу думку, чинники виникнення моногамної сім'ї?

2. Які функції сім'ї найважливіші?

3. Чи можна сказати, що зараз настала загальна криза сім'ї?

4. Чи можна вважати сімейні проблеми лише особис­тими проблемами конкретних осіб?

5. Чи правильно вважати бездітне подружжя сім'єю?

6. Які з існуючих проблем сім'ї ви вважаєте найгострішими?

7. Яке ваше відношення до міжетнічних шлюбів?

8. Які, на вашу думку, можуть відбутися зміни у сім'ї в майбутньому?

 

Література

1. Антонов А.И., Борисов А.Л. Кризис семьи и пути его преодоления. - М., 1990.

2. Бургьер А.И., Бестужев-Лада И. Семья // 50:50. -М, 1988.

3. Волков А.Г. Семья - объект демографии. - М., 1986.

4. Воучел Э.Ф. Семья и родство // Американская социология. - М, 1972.

5. Гіденс Е. Сім'я, шлюб і особисте життя // Соціологія. К., 1999.

6. Голод С.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты. - Л., 1984.

7. Гребеников И. В. Основы семейной жизни. М., 1991.

8. Гурко Б. И. Студенческая семья. - М., 1988.

9. Дорно И.В. Современный брак: проблемы и гар­мония. -М, 1990.

10. Жизнедеятельность семьи; тенденции и проблемы. М., 1990.

11. Зацепин и др. Молодая семья. - К., 1991.

12. Земски М. Семья и личность. - М., 1986.

13. Комарова А. І. та ін. Результати соціологічного дослідження "Сучасна сім’я: проблеми, перспективи розвитку" // Уряду України: Президенту, законодавчій, виконавчій владі (Прогнози, пропозиції наукових, та практичних працівників). Т. 1. К., 1994.

14. Мацковский М. С. Социология семьи: проблемы теории, методологии и методики. М., 1989.

15. Митоян А. А. Потребительское поведение семьи. -М., 1990.

16. Молодая семья. - К., 1991.

17. Пича В. М. Радость семейного общения. К., 1990.

18. Пірен М. І., Піча В. М. Проблеми розвитку й психічного здоров'я сім'ї в Україні // Уряду України: Президенту, законодавчій, виконавчій владі (Прогнози, пропозиції наукових та практичних працівників). Т. 3. К., 1995.

19. Піча В.М. Соціологія сім'ї. - Львів, 1995.

20. Прибиткова І. М. Основи демографії. К., 1995.

21. Семья: Справочник. К., 1990.

22. Сімейний кодекс України. К., 2002.

23. Смелзер Н. Семья / Социология. М., 1994

24. Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы. - М., 1978.

25. США: Проблеми семьи (Реферативный сборник). -М, 1990.

26. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. -Львів, 1996.

27. Чуйко Л. В. Концепція розвитку сім'ї //Уряду України: Президенту, законодавчій, виконавчій владі (Прогнози, пропозиції наукових та практичних працівників).- Т. 1. К., 1994.

28. Чухно В. П. Общество и семья: вчера, сегодня, завтра. Донецк, 1990.

29. Якуба Е.А. Социология. -Харьков, 1995.