Правові засади фінансового контролю України

1. Поняття та форми фін контролю

2. Види фінансового контролю

3. Незалежний фінансовий контроль

Фінансовий контроль – це функція державного управління, є не від’ємною частиною державного контролю

Головні завдання:

· Своєчасне надходження коштів

· Раціональне, ефективне, найбільш доцільне використання коштів з публічних фондів

· Фінансове збільшення, пошук нових фінансових коштів

Фінансовий контроль – це діяльність державних органів і не державних організацій щодо забезпечення законності фінансових дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використанні кошти грошових публічних фондів та пов’язаних з цим матеріальних відносин.

Публічний фінансовий контроль – це регламентована правовим нормами діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, інших публічних суб’єктів і недержавних організацій, господарюючих суб’єктів, чи їх структурних підрозділів, фізичних осіб, наділених відповідними повноваженнями та певними правами, що спрямоване на забезпечення законності, обґрунтованості, під час формування публічних фондів коштів, повноти надходження коштів у відповідні фонди, законності та ефективності їх розподілу та перерозподілу і використання, а також законності та ефективності управління державним та комунальним майном.

Суб’єкти фінансового контролю:

1. Ті, що здійснюють фінансовий контроль –

2. Ті, однією із завдань яких є здійснення фінансового контролю: рахункова палата, органи державної податкової служби України, державна фінансова інспекція України.

3. Підконтрольний суб’єкт – той, кого контролюють, перевіряють: установи, підприємства, державні органи, органи місцевого самоврядування, що беруть участь у формуванні, розподілі і використанні публічних фондів коштів, в управлінні державним, чи комунальним майном.

У залежності від часу здійснення фінансового контролю, виділяють його такі форми:

1. Попередній фінансовий контроль – контроль, що передує здійсненню фінансової операції. Полягає в перевірці проектів фінансових документів, роботи над ними до введення документів в дію, а саме:обґрунтованість і точність розрахунків, відповідність чинному законодавству.

2. Поточний (оперативний) фінансовий контроль – це контроль, який здійснюється щоденно фінансовими службами будь – якого підприємства, установи, організації. Здійснюється з метою попередження порушення фінансової дисципліни. Наприклад, «кошти під звіт» - аванс на відрядження(протягом 2- 3 днів треба відзвітувати), на використання від 2 до 10 днів, залежно від суми.

3. Наступний - Ревізія(перевірка) – передбачає перевірку фінансово – господарських операцій за минулий період на предмет їх законності, доцільності, раціонального ефективного витрачання коштів, повноти виконання зобов’язань перед бюджетом та поза бюджетними фондами, щодо цільового та ефективного витрачання бюджетних коштів. Наприклад (ст.. 62БК, ст. 162 Регламенту ВРУ – ВРУ розглядає поданий КАБМІНОМ річний звіт про держбюджет України.

4. Аудит виконання державних програм

Органи держ – фін інспекції повинні здійснювати свої ревізії разом із державною ревізійною службою.

Методи – прийоми та засоби здійснення фінансового контролю.

Основні: ревізія, перевірка.

Додаткові методи:

1. Спостереження – загальне знайомство із станом фінансової діяльності підконтрольного суб’єкта.

2. Обстеження – здійснюється відносно окремих сторін фінансової діяльності, із застосуванням таких прийомів, як опитування та анкетування.

3. Аналіз – здійснюється на базі поточної річної звітності, використовуються аналітичні засоби.

Прийоми при ревізії:

· Інвентаризація.

· Експертна оцінка

· Візуальне спостереження

У залежності від правової природи суб’єктів, що займаються контрольною діяльністю, фінансовий контроль поділяють на наступні види:

1. Державний:

Ø Загальнодержавний здійснюється органами законодавчої, виконавчої влади, спеціальними контрольними органами.(Рахункова палата, держ фін інспекція) Наприклад: ВРУ здійснює контроль під час розгляду і затвердження проекту державного бюджету; під час розгляду законопроектів щодо їх відповідності фінансовому законодавству; розглядає питання цільового використання Кабміном коштів резервного фонду;при ВРУ створено спеціальний контрольний орган – Рахункова палата, статус її визначено в законі від 11 липня 1996 року.

Рахункова палата від імені ВРУ здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету України. Серед завдань Рахункової палати:

· організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням додаткової частини бюджету

· використанням коштів загальнодержавних цільових фондів

· здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України;

· контроль за фінансуванням загально державних програм.

Державна фінансова інспекція – затверджено указом президента від 23 квітня 2011 року положення про держ фін інспекцію. Основні завдання:

1) контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів;

2) контроль за правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття бюджетних зобов’язань;

3) перевірка достовірності бухгалтерської та фінансової звітності;

4) контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі;

5) контроль за діяльністю суб’єктів господарської діяльності, які не належать до підконтрольних, здійснюють контроль за рішенням суду;

6) здійснюють контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, контролюють складання бюджетної звітності;

7) контролюють процес усунення недоліків та правопорушень.

Державний фінансовий контроль органами держ фін інспекції здійснюється:

1. шляхом проведення державного фінансового аудиту

2. шляхом інспектування

3. шляхом перевірки державних закупівель(на всіх стадіях держ закупівель, відповідно до закону від 1 червня 2006 року про здійснення державних закупівель).

При проведенні держ фінансового аудиту органи держ фін інспекції діють, як на підставі закону України, так і на підставі постанови номер 361 Кабміну від 23 березня 2006 року (порядок проведення держ фін інспекції територіальними органами державного фінансового аудиту). Інспектування здійснюється у формі ревізії, полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу, або окремих питань фінансово – господарської діяльності підконтрольного суб’єкта. Регламентовано порядок здійснення інспектування постановою Кабміну від 20 квітня 2006 року № 550(порядок проведення інспектування держ фін інспекції та її територіальними органами).

Ø Відомчий(внутрішній) – здійснюється на підвідомчих підприємствах, установах контрольно – ревізійними підрозділами Міністерств, іншими органами.

Термін проведення ревізій та перевірок складає 30 робочих днів(держ фін інспекція). Як правило, планові перевірки не можуть здійснюватися частіше одного разу на рік. Позапланові – за наявності підстави, «щоденно»

2. Внутрішньо господарський – перевірка виробничої та фінансово – господарської діяльності підприємства в цілому та окремих його підрозділів. Здійснюється головним бухгалтером, бухгалтерією, фінансовим відділом. Санкції не застосовуються. ТІЛЬКИ ДОГАНА, ПОЗБАВИТИ ПРЕМІЇ, ДОГАНА. Дисциплінарне покарання.

3. Незалежний - ЗУ від 19.09.2003 «Про аудиторську діяльність».

Фін контроль здійснюється незалежно аудиторами або аудиторськими фірмами, які уповноважені здійснювати це

Аудиторська перевірка – це перевірка даних бухгалтерського обліку, показників фін звітності суб’єкта господарювання з метою вияву відповідності вимогам законів України, положень стандартів бухгалтерського обліку, інших правил(внутрішніх положень) суб’єктів господарювання, висловлюється як незалежна думка аудитора.

Аудиторам може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю.

Аудиторська фірми – юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює аудиторську діяльність.

Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, які включені до реєстру. Фізична особа може займатись як сам так і в складі аудиторської фірми. Ця фізична особа також має бути включена до реєстру.

Аудит може бути обов’язків та добровільний.

Бюджет

1. Поняття бюджету

2. Поняття бюджетного права

3. Особливості бюджетних правовідносин.

Бюджет як економічна категорія:

1. Розпис доходів та видатків держави

2. Державний фонд грошових коштів.

3. Сукупність відносин, які направлення на формування, розподіл та використання головного централізованого фонду держави.

Бюджет як централізований фонд можна говорити після офіційного оформлення ЗУ «Про бюджет»

Державний бюджет як правова категорія – прийнятим законодавчим органом держави, в якому затверджено основний фінансовий план держави, що у грошовому виразі покладає на державні органи обов’язок по акумуляції державних коштів та надає повноваження на їх витрачання для забезпечення здійснення державних функцій.

Підстави для зміни тривалість бюджетного періоду: прийняття нового закону, воєнний чи надзвичайний стан.

Основні складові бюджету:

1. Доходи – усі податкові, неподаткові та інші надходження(трансферти, плата за адміністративні послуги, власні надходження) на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

2. Видатки – кошти спрямовані на здійснення програм та заходів передбачених державою.

3. Кредитування бюджету – операція надходження коштів з бюджету на умовах платності, строковості та повернення.

4. Фінансування бюджету – надходження коштів з бюджету, пов’язаних із зміною обсягів боргу

Законодавець передбачає загальний та спеціального фонду. Рішення про утворення спеціального фонду бюджету вміститься в ЗУ «Про бюджет»

Місцева рада може створити спеціальний фонд в складі місцевого бюджету тільки на підставі закону про державний бюджет.