Держава,виникнення,сутність та роль у розвитку суспільства

Існує значна кількість різноманітних підходів та теорій стосовно походження держави:

1. Патріархальна теорія. (Конфуцій,Арістотель):держава — це результат історичного розвитку сім'ї; абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї (патріарха);
2. Теократична теорія:затведжувала божественне походження держави;
3. Теорія насильства.:держава виникає в результаті завоювання та поневолення слабких груп та спільнот більш сильними та більш організованими, зокрема підкорення землеробних племен войовничими кочовими племенами. Внаслідок цього переможці засновують особливий інститут – державу, до складу якої входять органи управління переможеними. (Л. Гумплович.);
4. Договірна теорія:головним чинником виникнення держави є схильність людей до узгоджених дій, які призвели до укладання ними угоди про свідоме самообмеження власної свободи та прав на користь загальних інтересів й безпеки спільного співіснування.(Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббс, Д. Дідро та ін.);
5. Марксистська теорія: держава виникає в результаті розколу суспільства на класи та появи приватної власності. Даний розкол відбувся внаслідок розподілу праці.

Розкол суспільства на дві протилежні соціальні групи став причиною, на думку прихильників класового підходу, виникнення певної організації – держави, яка б була інструментом в руках заможних класів для подальшого пригнічення найбідніших прошарків. Відтак апологети марксистської теорії, зокрема В. Ленін, визначали державу не тільки як інститут політичної системи, що здійснює управління суспільством, а й як інститут класового панування і машину для гноблення одного класу іншим.

Племінна організація суспільного життя є стадією, що переросла у державу. Саме плем'я, яке осіло на певній території, стає організацією державного типу. Одним з критеріїв державної організації, що замінила племінний союз, є поняття народу, а не племені. В державі зникає поділ населення на окремі роди, які вели свій початок від спільних предків. Згодом основою приналежності до певної держави стає постійне перебування на її території незалежно від походження, від племені, яке першим освоїло цю територію. На відміну від старих родових і племінних ознак, держава об'єднує своєю владою все населення. Спільна мова, культурні риси, історична традиція об'єднують нащадків окремих племен у спільне ціле. Момент усвідомлення належності до цього спільного, народжуючись на певному етапі розвитку даного суспільства, стає фактором, що об'єднує суспільство й підтримує сталість його існування.

В процесі розвитку людського суспільства змінювалися історичні типи держави. Загальноцивілізаційною тенденцією розвитку держави є поступове перетворення держави в орган відображення загальних потреб й інтересів усього суспільства в цілому.

Історично першим типом держави була рабовласницька держава. Вона являла собою необмежену диктатуру рабовласників, відображала та захищала їх інтереси. В даній державі раби не визнавалися за людей, ним відводилася роль так званої особливої породи тварин.

Другим історичним типом держави була феодальна держава. У порівнянні з рабовласницькою вона була значно складнішою.Феодальне право, маючи кріпаків за неповноцінних людей, захищало привілеї одних станів і майже повне безправ'я інших. Проте феодал не мав права розпоряджатися життям кріпаків. Це було вже кроком уперед у рамках суспільного розвитку.

Внаслідок поступових перетворень феодального суспільства виникає третій тип держави – буржуазний. Він характеризується виникненням державно-територіальної організації суспільства з упорядкованим державним апаратом управління, що мав властиві йому службові відносини та функції, які прийшли на заміну васальним зв'язкам, відносинам особистої залежності.

Отже, що таке є держава і в чому полягає її сутність? Держава – це особлива форма людської спільноти, яка володіє суверенітетом і має певну структуру та організацію політичної влади та управління соціальними процесами на певній території.

Сутність держави як базового інституту політичної системи полягає у налагодженні та впорядкуванні життєдіяльності суспільства в цілому і здійсненні політичної влади обраною частиною населення у соціально-неоднорідному просторі з метою задоволення загальносоціальних потреб, забезпечення цілостності та безпеки суспільства.

Найважливішими аспектами розвитку сучасної держави є її соціальні та правові складові.

Правова держава – це держава, в якій не тільки проголошуються, але й забезпечуються права і свободи особистості, реалізується принцип взаємної відповідальності держави і всіх, хто вступає з нею у відносини.

Соціальна держава – це держава, яка може забезпечити громадяну гідні умови життя, праці, соціальний захист, можливості для самореалізації.