Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань

Структура процесу засвоєння знань залежить від логіки навчального процесу. Сама ж логіка навчального процесу - одне з принципових питань теорії навчання. Вона не є простою проекцією логіки навчального предмета, його програми та змісту. Логіка навчального процесу - це сплав логіки навчального предмета і психології засвоєння учнями навчального навчального матеріалу.
У логіці навчального процесу отримують обгрунтоване рішення питання про те, як поставити пізнавальну задачу перед учнями, щоб вона була прийнята ними, який фактичний матеріал, в якому плані й у якому обсязі потрібно подати, які питання поставити, які завдання для спостереження і продумування організувати і які самостійні роботи запропонувати, щоб навчальний процес був оптимально ефективним як щодо засвоєння знань, так і у відношенні розвитку учнів.У традиційній практиці навчання утвердилася і стала фактично універсальною логіка навчання від сприйняття конкретних предметів і явищ до утворення уявлень і від узагальнення конкретних уявлень до понять. При цьому майже одночасно зі сприйняттям конкретних предметів і явищ вводяться ті наукові поняття і принципи, завдяки яким стає більш глибоким і змістовним сприйняття конкретного матеріалу. Необхідними структурними компонентами процесу засвоєння є тісно взаємопов'язані закріплення і застосування знань. Закріплення припускає повторне осмислення і неодноразове відтворення досліджуваного з метою введення нового матеріалу в структуру особистого досвіду учня. Воно природно вимагає задіювання механізмів пам'яті, однак не може зводитися до механічного заучування фактів, визначень, способів доказів і т.п. Ефективність закріплення обумовлена ​​системою вправ у застосуванні знань на практиці.
У навчальній практиці конкретизація починається з уміння привести свій приклад. Надалі ця розумова здатність виявляється через уміння вирішити більш складну задачу без допомоги педагога, через використання знань у ситуаціях позанавчальної діяльності. Застосування знань може здійснюватися в різних формах і видах діяльності в залежності від специфіки змісту досліджуваного матеріалу. Це можуть бути вправи в навчальних цілях, виконання лабораторних робіт, дослідницьких завдань, робота на пришкільній ділянці, в цеху на виробництві і т.п.

25. Діяльність учителів і учнів у процесі навчання.Роль мотивів у навчанні
Навчання включає в себе діяльність вчителя і діяльність учнів, які взаємопов'язані і взаємозумовлені.Провідна роль учителя в навчанні об'єктивно обумовлена ​​соціальним призначенням його професії, яка полягає в передачі підростаючому поколінню багатого досвіду, накопиченого людством у всіх сферах життєдіяльності людей.У навчальному процесі все це знаходить своє вираження в освітньої, розвиваючої і виховує функціях, здійснюваних учителем. Вчитель передусім вчить, він передає досвід допомогою знань, озброює учнів уміннями, навичками навчальної праці. Але одночасно він долучає школярів до основ світогляду і моралі, сприяє формуванню інтересів і здібностей, розвитку їх пізнавальних сил. Діяльність вчителя відкриває великі можливості впливу на цілісне формування особистості учня.
Діяльність учнів у навчальному процесі спрямована на те, щоб вчитися, здобувати знання, вміння, навички, опановувати основами науки, техніки, ідеології, ис-кусства, культури, виробляти міцні морально-світоглядні позиції, готувати себе до корисної діяльності в суспільстві.
Учень - активний учасник процесу навчання. Він вирішує різні пізнавальні завдання, виконує практичні завдання, бере участь в обговоренні відповідей своїх товаришів, збирає гербарії рослин, колекції листків і корисних копалин, робить замальовки птахів, квітів, рельєфу місцевості та інших, вивчає рідний край, працює в різних гуртках та студіях. Тому вчитель повинен так будувати навчання, щоб учні могли брати активну участь у цьому процесі. Якщо вони активно і свідомо навчаються, працюють творчо, виконують свої завдання, то виникають справжні навчальні колективи, що пред'являють високі вимоги всім школярам.
Формування активності і самостійності учнів у навчальному процесі відбувається при виконанні самостійних робіт. Діяльність вчителя повинна завжди бути спрямована на виховання в учнів позитивного ставлення до навчання. Діяльність вчителя і діяльність учня в процесі навчання нерозривно пов'язані і зумовлені. Ця взаємодія вчитель повинен завжди враховувати. У реальному навчальному процесі воно має різні варіанти проявів у діяльності вчителя та учнів.
Сенс діяльності вчителя полягає тут в тому, щоб озброїти учнів точним алгоритмом і логічною послідовністю дій при вирішенні задачі певного класу. Таким чином, взаємозв'язку діяльності вчителя та учнів різноманітні. Вони залежать від мети навчання, змісту навчального матеріалу і від рівня підготовленості учнів. Мотиви характеризують тенденції, спрямованість діяльності люди­ни, її ставлення до тієї чи іншої справи, життєву значущість справи для неї. Особливий інтерес становлять мотиви навчальної діяльності. Від них залежить, чим є для школяра навчальна діяльність, що він засвоює, що бере з неї.
У навчальній діяльності, яка займає значне місце в житті школяра, успішно формуються розумові, моральні та інші якості. Якщо учні роз­в´язують пізнавальні і практичні завдання, то вони переживають емоції сумніву, радості подолання труднощів, успіху в пізнанні нового. Ці емоції закріплюються, збагачуються. З них формується стійке пізна­вально-емоційне ставлення до дійсності, до навчальної діяльності, зок­рема інтелектуальні почуття, потреби, інтереси (жадоба до знань, ба­жання вчитися, читацькі захоплення, пристрасть до досліджень тощо).