Роль медіа критики в підтримці здорового психологічного і морального клімату в суспільстві

Цицерону належить відомий вислів «Salus populi suprema lex est» («Благо суспільства є вищий закон»). Однією з найважливіших актуальних завдань критики ЗМІ має стати захист інформаційного середовища, що сприяє суспільному добробуту, збереженню психологічного і морального здоров'я людей.

Психологи і психіатри свідчать про тривожні стани душевного здоров'я населення країни, про стрімке зростання кількості неврозів і інших психічних аномалій, спровокованих не тільки економічними катаклізмами та соціально-політичною нестабільністю епохи реформ, але і деструктивним впливом засобів масової інформації на психіку і моральний стан аудиторії. На тлі зростаючого страху перед сьогоденням і майбутнім, соціальних стресів і прогресуючих неврозів відзначається нездорова тенденція підвищення сугестивності масової аудиторії.

У ході конкурентної боротьби за увагу аудиторії засоби масової інформації виявляють прагнення до переважного відображення драматично насичених подій і сюжетів (конфліктів, небезпек і загроз, скандалів, злочинів, епідемій, катастроф та ін), що сприймаються публікою як різке відхилення від нормального плину життя. При такому підході новини піддаються селекції за ознакою драматичності і викладаються переважно у вигляді історій, побудованих на конфлікті, конфронтації, боротьбі. У комерційно орієнтованої журналістиці «передача конфлікту є сутністю викладу новинних повідомлень».

Драматизація медійного змісту є однією з основних стратегій, що використовуються друкованою пресою також з метою залучення уваги аудиторії та підвищення тиражу і рейтингових показників. Психологічний механізм від дії драматизації базується на ефекті сильного емоційного переживання, яке відчуває адресат медійного твору, поданого як драма. Властива драмі висока конфліктність сприяє емоційній концентрації аудиторії, що відзначалося теоретиками драми від Аристотеля до наших сучасників.

Постійна пильна увага засобів масової інформації, які прагнуть до драматизації медійного змісту, до відображення конфліктів і аморальної поведінки, катастроф і криміналу, насильства і його жертв, з детальним відтворенням подробиць жорстоких актів насилля, провокує погіршення загального психологічного клімату в суспільстві, виникнення стресів і невротичних станів у споживачів інформації.

Критик С.А. Муратов позначив психологічний механізм «наркотичного» телепоказу жорстокості і насильства, що спонукає постійно збільшувати їх дози на екрані. «Коли репортери прагнуть уразити уяву глядача жорстокостями нашого життя, вони з часом не досягають даного результату. Привчений до регулярних доз такої жорстокості глядач стає, нечутливим до їх показу, і з кожним разом дози повинні бути ще більшими, а подробиці все більш страшними».

Звикання аудиторії ЗМІ до насильства у поєднанні з прагненням до форсованої драматизації медійного змісту породжує тенденцію до відображення все більш і більш жорстоких, шокуючий сцен і деталей. Одночасно прогресує і загроза психічному здоров'ю споживачів масової інформації, зростає ймовірність втрати ними адекватної орієнтації в дійсності. Тотальне насилля на екрані призводить до різкого підвищення рівня базової чутливості людини в реальному житті, до появи у людей різного роду фобій.

Проте зазвичай критики не йдуть далі констатації проблеми негативного впливу відображуваного в ЗМІ насильства на масову аудиторію, особливо дитячу. Вітчизняна медіакритика приділяє недостатньо уваги зарубіжному досвіду обмеження публічної демонстрації насильних екранних видовищ. Публікації вітчизняних критиків ЗМІ, присвячені насильству і жорстокості в медійному змісті, в більшості своїй відображають морально-етичний підхід до проблеми. Однак сила моральної аргументації в суспільстві, яке переживає гостру моральну кризу, обмежена. Питання про проведення регулярних експертиз медійних матеріалів на предмет визначення можливого соціального збитку від їх публікації лише порівняно недавно почало обговорюватися в професійних виданнях з журналістики і в роботах вітчизняних та закордонних вчених і критиків. Однак ця ідея поки не знаходить активної підтримки у спільнотах журналістів та інших медійних працівників, у редакціях ЗМІ.

Одна з причин цього полягає, за зауваженням Є.І. Проніна, в тому, що журналісти схильні ставитися до психологічної складової виключно в інструментальному плані - як до джерела додаткових можливостей для маніпуляції аудиторією. Масова медіакритика теж не реагує на проблему організації систематичної експертної діагностики вмісту ЗМІ.

На цьому тлі обнадійливим зрушенням у ставленні до питання пси- психіатричних експертиз медійного змісту, углибленного вивчення психології масових комунікацій є формування нового наукового напрямку - медіапсихології - на факультеті журналістики МДУ, а також інші академічні ініціативи (до них від носиться, наприклад, постановка спеціального курсу «Журналістика і психіатрія» на факультеті філології та журналістики РГУ).