Порівняти американську російську та українську медіакритику

Досвід американських журналістів у сфері медіакритики значно багатший російського й українського. В Америці достатньо багато структур, які спеціалізуються на медіа моніторингу й аналізі закономірностей розвитку ЗМІ. Скажімо, одна з найбільш авторитетних американських організацій, яка займається медіакритикою, у 1987 році починає видавати журнал "Extra!", що визнаний кращим у сфері медіакритики. Видання спеціалізується на дослідженні друкованої й електронної преси, публікує солідно аргументовані, аналітичні критичні аналізи з різноманітних проблем функціонування ЗМІ. "Extra!" має свою громадянську позицію, хоча утримується від різких оцінок, не моралізує, не проповідує, є політично незаангажованим часописом. Основним завданням журнал бачить відстоювання свободи слова і преси, ствердження дійсного реального плюралізму ідей і думок у ЗМІ. Його особливість у тому, що він не отримує ніяких грошей від реклами або будь-яких корпорацій. Існування часопису повністю залежить від читачів, від підписки. Такі незалежні видання потрібні і в Україні для формування аудиторії, яка буде контактувати із ЗМІ, стане медіа активною. Досвід американських, і не лише американських, журналістів може бути корисним для створення нових комунікативних концепцій і сприяти удосконаленню редакційної і творчої практики українських журналістів.

22.Регулятивна роль медіакритики:утність медіакритики, види медіакритики, медіакритика як регулятор (за Короченськимф)

Медіакритикою іменується нова, швидко розвивається область сучасної журналістики, що здійснює критичне пізнання й оцінку соціально значущих, актуальних культурно-творчих, професійно-етичних, правових, економічних і технологічних аспектів інформаційного виробництва в засобах масової інформації з акцентом на творчу сторону створення медійного змісту. Журналістська критика засобів масової інформації представляє собою спілкування з аудиторією, в процесі якого на основі аналізу, інтерпретації та оцінки медіа- текстів, жанрово-стильових форм їх втілення виявляється вплив на сприйняття медійного змісту публікою, на уявлення про матеріальному і духовному світі, що формуються у свідомості одержувачів масової інформації. В умовах сучасного інформаційного виробництва і ринку діяльність засобів масової інформації представляє собою складний сплав творчості, комерційного розрахунку та технологічного детермінізму, співвідношення яких варіюється залежно від конкретного соціального, економічного, правового, культурного і професійного контексту функціонування друкованої та електронної преси.

Медіакритика надає орієнтуючий вплив на аудиторію. Твори критиків ЗМІ сприяють виробленню у публіки уявлень про нормативності різних аспектів функціонування друкованої та електронної преси, що необхідно для визначення суспільної оцінки тих чи інших медійних феноменів, для формування у громадян навичок самостійного раціонального аналізу та оцінки медіа-текстів, творчої діяльності їхніх творців, різних проявів взаємодії засобів масової інформації з соціальним середовищем. Медіакритика може брати участь у перегляді, трансформації, оновленні усталених критеріїв норми, еталонності, результатом чого може бути соціальна переоцінка зусиль і досягнень як творців медійного змісту, так і діяльності ЗМІ.

Журналістська критика ЗМІ сприяє вдосконаленню діяльності друкованої та електронної преси, виявляючи віджилі або соціально небезпечні прояви в діяльності засобів масової інформації та творців медійного змісту - і створюючи через вплив на громадську думку професійно-соціальні умови для їх подолання. Журналістська критика ЗМІ взаємодіє з іншими областями критичної журналістики: кінокритиками, літературної, художньої, музичної, театральної критикою.

Види.

Залежно від складу авторів - критиків ЗМІ, аудиторного призначення критико-журналістських творів, що враховує характеристики об'єкта їх впливу, а також особливостей змісту цих творів, медіакритика постає у трьох взаємопроникних і взаємозалежних видах: академічної, професійної («внутрішньоцехової») і масової критики ЗМІ, які утворюють в сукупності складну системну триєдність, що представляє собою одне з базових властивостей цього явища журналістики.

Академічна медіакритика представлена критико-журналістськими роботами вчених і дослідників, адресованими як науковим колам, так і професіоналам мас-медіа. Як правило, вона пізнає і оцінює найбільш складні і масштабні актуальні проблеми та процеси функціонування засобів масової інформації, що вимагають від критиків грунтовного теоретично-концептуального підходу, підвищеного рівня компетентності, застосування наукових методик дослідження медійної практики. В академічній медіакритиці елементи публіцистичності нерозривно пов'язані з теоретичними, концептуальними елементами. У ній набуває найбільш повне втілення властивість науковості, оскільки її твори створюються авторами, які володіють інструментарієм наукового дослідження медійних феноменів.

Роботи представників академічної медіакритики зазвичай публікуються в наукових журналах та альманахах, «товстих» журналах, а також у виданнях, орієнтованих на спільноти творців медійного змісту. Окремі твори академічної медіакритики можна зустріти на освітніх Інтернет-сайтах.

Професійна (вона ж внутрішньоцехова, внутрішньокорпоративна) медіакритика має своїм адресатом спільноти журналістів та інших творців медійного змісту. У ролі ж критиків в даному випадку зазвичай виступають представники цих спільнот - або автори, тісно пов'язані з даними співтовариствами за родом своєї професійної діяльності.

Професійна медіакритика сприяє самопізнання медіасуспільств та розвитку внутрішньокорпоративної самокритики, вдосконаленню майстерності творчих працівників ЗМІ та постійного перегляду й розвитку критеріїв і норм їх професійної діяльності відповідно з розвиваються суспільними потребами. Твори «внутрішньоцехової» медіакритики публікуються найчастіше на сторінках професійних видань з журналістики та галузевих видань.

Слід зауважити, що поняття «професійна медіакритика» не вичерпує внутрішню критику в співтоваристві журналістів, оскільки в створенні медійного змісту (особливо в електронних ЗМІ) беруть участь не тільки члени журналістського «цеху», а й представники інших професій (режисери, оператори, диктори і т. д.).

Відносини між трьома видами медіакритики в ідеалі повинні будуватися за принципом сполучених посудин: академічна збагачує професійну теоретичними знаннями та концептуальними підходами, новими ідеями і здобутим дослідним матеріалом; в свою чергу, обидва ці види критичної діяльності підживлюють масову медіакритику новими знаннями і досвідом, підштовхують її до постановці і громадському розгляду проблем, виявлених наукою і професійною практикою.

Медіакритика як регулятор.

Регулювати - означає впорядковувати, підпорядковувати певними правилами, визначеним порядком, застосовувати правила і норми, стабілізуючі характеристики об'єкта, а також забезпечувати цілеспрямована зміна характеристик об'єкта регулювання на нормативній основі.

Журналістській критиці ЗМІ в її різних взаємопов'язаних різновидах належить надзвичайно важлива роль у постійному обговоренні, перегляд, вдосконаленні та оновленні рухливих професійних нормативних систем, що регулюють діяльність творців медійного змісту, а також у «підстроюванні» цих систем під виявляються критиками актуальні суспільні потреби. Виявляючи і позначаючи відхилення професійної практики і моралі від нормативного (або суспільно необхідного) стану, критика спонукає журналістів та інших творчих працівників ЗМІ до внесення коректив у свою практичну діяльність, в її ціннісно-нормативну основу.

Критика здатна скріплювати внутрішньокорпоративну згуртованість медійних працівників, долати негативні наслідки «ізоляціонізму», відірваності деяких медійних організацій від професійного співтовариства. Критика виносить діяльність «ізоляціоністів» на обговорення в рамках спільноти, залучаючи їх у внутрішньокорпоративну дискусію, що є першим кроком до подальшого згуртуванню. «Внутрішньоцехова» медіакритика допомагає долати кризові явища в розвитку професійних співтовариств, пропонуючи надійні засоби від засилля морального релятивізму і догматизму, від міфологізації життєвих концептів професійного покликання.

Самою сутністю критичної діяльності обумовлено зіставлення реального стану об'єкта з нормативним станом і оцінка його відхилення від заданого зразка. Виявляючи і оцінюючи подібні відхилення, критика здійснює опосередкований вплив на об'єкт з метою його «підстригання» під зразок - модель належного стану, приписаного нормою.

Медіакритика надає широкі можливості для публічного обговорення нормативної бази інформаційного виробництва, творчості творців медійного змісту. Зокрема, їй належить надзвичайно важлива роль у постійному перегляді, вдосконаленні та оновленні рухомого нормативної системи професійної етики, її підстроюванні під виявляються критиками актуальні потреби. Медіакритика нерідко аналізує та оцінює діяльність журналістів та інших творчих працівників ЗМІ на предмет дотримання ними нормативів професійної етики.