Проектування полів сівозмін

Поля сівозміни - це рівновеликі частини сівозміни, призначені для почергового оброблення сільськогосподарських культур і виконання пов'язаних із цим польових робіт.

Результати досліджень вітчизняних і іноземних учених свідчать про зростаючу роль сівозмін як організаційної й функціональної моделі системи землеробства з метою забезпечення відновлення родючості ґрунтів і охорони навколишнього природного середовища. За умови повного освоєння сівозмін у комплексі з іншими технологічними заходами можливе підвищення продуктивності земель на 30-40%.

Поля сівозміни по складу ґрунтів, умовам рельєфу, зволоження, мікроклімату проектували з урахуванням оптимального розміщення в сівозміні культур і проведення заходів щодо відновлення родючості ґрунтів, а по площі, конфігурації й розташуванню - зручні для агротехнічно ощадливого, продуктивного виконання польових механізованих робіт, обслуговування машинно-тракторних агрегатів і перевезення вантажів. Для цього при розміщенні полів враховувалися:рельєф місцевості, ґрунтові умови, площа, конфігурація полів, рівно великість полів, розташування доріг, лісосмуг, зрошувальної інфраструктури, виробничих підрозділів і господарських центрів, попередників сільськогосподарських культур.

При проектуванні границь полів сівозмін і робочих ділянок дотримувалося основне правило – розміщення полів і робочих ділянок довгою стороною поперек схилу. У цьому випадку основні роботи (оранка або глибоке дискування) будуть вестися поперек схилу, що буде сприяти зменшенню процесам водної й вітрової ерозії ґрунтів шляхом зменшення поверхневого стоку, сприяти кращому зволоженню ґрунтів, що позитивно впливає на врожайність сільськогосподарських культур.

При обробці робочих ділянок полів поперек схилу збільшується продуктивність сільськогосподарської техніки, і не витрачаються додаткові зусилля на подолання тягового опору причіпних машин.

З метою рівномірного прогрівання ґрунту, одночасного дозрівання сільськогосподарських культур, забезпечення однакового радіаційного й температурного режимів, проектування однотипних агротехнічних мір, кожне поле проектувало на однотипні по механічному складу ґрунтах і ухилах.

З метою недопущення концентрації стоку вздовж лінійних об'єктів границі ділянок проектували під кутом менш 450 до горизонталей рельєфу місцевості. Комплексний облік особливостей рельєфу місцевості, ґрунтового покриву, клімату, наявності зрошення дозволив запроектувати поля екологічно однотипними.

Розміри полів, їхня довжина, ширина, і конфігурація встановлена, виходячи з вимог правильної організації робочих процесів і найбільш продуктивного використання сільськогосподарської техніки. При цьому враховувалися особливості території: площа й характер розташування орних масивів, ґрунту, рельєф, розчленованість ріллі каналами, дорогами, що зложилися границями зрошуваних полів сівозмін. На розміри й форму полів також впливала наявність у них окремо оброблюваних робочих ділянок, рисових чеків і схема подачі води в чеки, а також існуюча польова дорожня мережа, прилегла до каналів і канав. Довжина поля визначає довжину ходу тракторних агрегатів і відносну величину втрат на неодружені повороти й проїзди при поздовжніх роботах. Ширина полів визначена відповідно до їх площі й установленою довжиною. При встановленні ширини полів, а також співвідношення сторін полів ураховувалася необхідність проведення частини робіт у поперечному напрямку.

До форми полів пред'являлися наступні вимоги:

Ø кращими вважаються поля прямокутної форми з оптимальним співвідношенням сторін і квадрати, які дозволяють правильно організувати роботи як у поздовжньому, так і в поперечному напрямку без огріхів, залишкових трикутників і клинів;

Ø необхідності дотримувати паралельності довгих сторін полів, уздовж яких установлюють напрямок основній обробці ґрунту;

Ø проектування меж полів проводилося, по можливості, у формі прямокутних трапецій, паралелограмів, відхилення кутів яких від прямих не перевищує 20-300, тому що більша скошеність бокових сторін значно збільшує втрати часу на холості повороти й проїзди, знижує якість робіт і створює незручності при їхньому виконанні;

Ø ліквідація вкраплювань або вклинювань у контуру орних земель інших угідь, шляхом їхньої трансформації - проведення меліоративних і культурно-технічних робіт із метою залучення незручних контурів у ріллю;

Ø проектування границь полів, виходячи зі зручності обробки площ ріллі, уникаючи їхнього дроблення;

Ø з метою проектування полів правильної форми допускалося в їхніх границях неоднорідність по ґрунтах, рельєфу й іншим умовам до 15% від переважної площі.

При рівновеликих площах полів у сівозмінах забезпечуються сталість площ посіву однакових сільськогосподарських культур по роках ротації сівозміни; рівномірний вихід продукції окремих культур; приблизно однаковий обсяг польових і транспортних робіт у різні роки.

Проект організації території і грунтозахисна система землеробства, що розроблені в проекті, дозволяють з врахуванням властивостей грунтів і екологічних умов вирощування сільськогосподарських культур, раціонально використовувати наявні грунтово - кліматичні ресурси і забезпечити достатній захист грунтів від ерозії.

При грунтозахисній системі землеробства головна роль належить агротехнічним протиерозійним заходам, основою яких являється основний обробіток грунту – один із важливих факторів регулювання гумусового балансу агрофізичних, біологічних, агрохімічних властивостей, запобігання змиву і підвищення в цілому його родючості. Агротехнічні протиерозійні заходи найбільш ефективні і швидкодіючі. Основний обробіток грунту на схилах більше1° необхідно проводити поперек схилу.

В польових сівозмінах найбільш ефективна різноглибинна диференційована система обробітку грунту, яка включає одну-дві глибинні оранки на глибину 30 см, два - три поверхневих і плоскорізних обробітків та одну, дві звичайні оранки на глибину 22-25 см за період ротації. Однак, рекомендована система обробітку грунту не може затримати весь поверхневий стік. Значний ефект отримується поєднанням основного обробітку грунту з щілюванням. Щілювання зябу при контурному обробітку і посів зернових культур та багаторічних трав на схилах майже повністю припиняє стік води і змив грунту, збільшуючи його зволоження на 30-40 мм.Щілювання ефективно проводити на схилах від 3 до 7°, поперек схилу глибина щілювання і віддаль між щілями встановлюється в залежності від крутизни схилів, грунтово-кліматичних умов і коливається глибина від 40-50 см до 50-60см віддаль між щілями від 1 до 5 метрів. Щілювання слід проводити під просапні культури, озимі зернові, багаторічні трави а також зябу.Ця операція проводиться щілерізом типу ЩРП – 3 – 70.В порівнянні з оранкою вздовж схилу, основний обробіток грунту поперек схилу в комплексі з іншими агротехнічними засобами (грунтопоглибленням, щілюванням, снігозатриманням, комбінованою оранкою і т.д.) дозволяє додатково затримувати на кожному гектарі до 250 м³ води, істотно зменшити змив грунту, підвищити урожайність сільськогосподарських культур.

Технологічні операції з обробітку грунту, сівби, і догляду за посівами проводяться поперек схилу.Показники технологічної характеристики полів сівозмін приведені на кресленні „ Технологічна характеристика полів”, де подані довжина робочого гону, напрямок основного обробітку грунту, робочий схил градусів, напрямок щілювання схилів з крутизною більшою 3°, глибина орного шару см.

В окремих полях проведена внутріпольова організація: виділені робочі ділянки в польових сівозмінах.

 

6. Розробка плану переходу до прийнятих сівозмін

З огляду на те, що для введення й освоєння нових сівозмін буде потрібно певний час, складено план переходу до запроектованих сівозмін.

При виконанні робіт використано:

Ø науково-обґрунтована зональна система ведення сільського господарства;

Ø проект внутрішньогосподарського землеустрою з агроекономічними розрахунками;

Ø матеріали ґрунтового обстеження й оцінки земель;

Ø матеріали обчислення площ земельних угідь;

Ø дані обліку земель;

Ø плановані обсяги виробництва, договірних зобов'язань;

Ø книга «історії полів».

На основі аналізу проекту внутрішньогосподарського землеустрою й отриманих додаткових даних установлена фактична можливість освоєння уведених сівозмін. Використовуючи схеми розміщення сільськогосподарських культур на землях СВК «Трубайцівський» за 2009-2011 роки, розроблений план переходу до уведених сівозмін (схеми № 1-3).

Агроекономічна частина здійснення проекту містить у собі перехідні плани до сівозмін (табл.18).

Таблиця 18

План освоєння 7-пільної сівозміни на площі 1086.72 га

 

 

№ поля	площа
	153.79	озима пшениця +ячмінь	люцерна	люцерна	гречка	озима пшениця	соняшник
	146.96	озима пшениця + люцерна	люцерна	гречка	озима пшениця	соняшник	кукурурдза
	141.46	озима пшениця + люцерна	гречка	озима пшениця	соняшник	кукурурдза	ячмінь
	153.64	гречка	озима пшениця	соняшник	кукурурдза	ячмінь	люцерна
	169.45	озима пшениця +ячмінь	соняшник	кукурурдза	ячмінь	люцерна	люцерна
	165.9	соняшник + кукурудза	кукурурдза	ячмінь	люцерна	люцерна	гречка
	155.52	кукурудза	ячмінь	люцерна	люцерна	гречка	озима пшениця