Покращення здатності до працевлаштування задля задоволення потреб Європи

Сьогоднішні випускники мають поєднувати наскрізні, мультидисциплінарні та інноваційні навички і компетентності з сучасним спеціальними професійними знаннями, що надає можливість їм задовольняти більш широкі потреби суспільства та ринку праці. Ми прагнемо покращити здатність до працевлаштування (employability) та особистий і професійний розвиток випускників протягом усієї їх кар’єри. Ми досягнемо цього, покращуючи співпрацю між роботодавцями, студентами та вищими навчальними закладами, особливо стосовно розвитку навчальних програм, що допомагають підвищити інноваційний, підприємницький та дослідницький потенціал випускників. Навчання впродовж життя – один з важливих факторів задоволення потреб ринку праці, що змінюється, а вищі навчальні заклади відіграють центральну роль у передачі знань і посиленні регіонального розвитку, в тому числі шляхом постійного розвитку компетентностей та посилення альянсів знань (knowledge alliances).

Нашим суспільствам потрібно, щоб вищі навчальні заклади інноваційно сприяли стійкому розвитку, а тому вища освіта повинна забезпечити міцніший зв’язок між дослідженнями, викладанням і навчанням на всіх рівнях. Навчальні програми повинні відображати дослідницькі пріоритети, що змінюються, та нові напрями, що розвиваються, а дослідження повинні підводити фундамент для викладання й навчання. У цьому відношенні ми будемо підтримувати різноманітність докторських програм. Беручи до уваги «ІІ Зальцбурзькі рекомендації» (“Salzburg II recommendations”)[6] та Принципи інноваційної докторської підготовки (Principles for Innovative Doctoral Training),[7] ми будемо досліджувати, як сприяти якості, прозорості, здатності до працевлаштування та мобільності на третьому циклі, оскільки освіті та підготовці кандидатів на ступінь доктора належить особлива роль у наближенні ЄПВО та Європейського дослідницького простору (ЄДП) (European Research Area, ERA). Наступною після докторської підготовки необхідною передумовою для успішного поєднання викладання, навчання та досліджень є високоякісні програми другого циклу. Зберігаючи широке розмаїття та в той же час покращуючи зрозумілість, ми зможемо також розглянути подальші можливі спільні принципи для магістерських програм ЄПВО, ураховуючи попередню роботу[8].

Для консолідації ЄПВО необхідне свідоме запровадження результатів навчання (learning outcomes). Розвиток, розуміння та практичне використання результатівнавчання є вирішальним для успіху ECTS, Додатку до диплому, визнання, рамок кваліфікації та забезпечення якості, які є взаємозалежними. Ми закликаємо інституції надалі прив’язувати навчальні кредити як з результатами навчання, так і з навантаженням студентів, а також включати досягнення результатів навчання до процедур оцінювання. Ми будемо працювати над забезпеченням того, щоб Довідник користувача з ECTS (ECTS Users’ Guide)[9] повністю відображав стан роботи, що ведеться з результатів навчання і визнання попереднього навчання.

Ми вітаємо прогрес у розробленні рамок кваліфікацій (qualifications frameworks); вони покращують прозорість і дають можливість системам вищої освіти стати більш відкритими та гнучкими. Ми визнаємо, що реалізація всіх переваг рамок кваліфікацій на практиці може виявитися більш проблематичною, ніж розвиток структур. Розвиток рамок кваліфікацій має продовжуватися так, щоб вони стали повсякденною реальністю для студентів, працівників та роботодавців. У той же час деякі країни стикаються з викликами у наданні остаточної форми національним рамкам та забезпеченні через самосертифікацію сумісності з Рамкою кваліфікацій ЄПВО (QF-EHEA) до кінця 2012 р. Цим країнам потрібно подвоїти їх зусилля та скористатися перевагами підтримки та досвіду інших, щоб досягнути цієї мети.

Спільне розуміння рівнів наших рамок кваліфікацій є суттєвим для визнання як для академічних, так і для професійних цілей. Кваліфікації по закінченні школи, що дають доступ до вищої освіти, будуть вважатися четвертим рівнем Європейської рамки кваліфікацій (ЄРК) (European Qualifications Framework, EQF) або еквівалентними рівнями для тих країн, де EQF не є обов’язковою, де натомість вони включені до Національних рамок кваліфікацій. Надалі ми зобов’язуємося прив’язати кваліфікації першого, другого та третього циклів до 6, 7 та 8 рівнів EQF відповідно або до еквівалентних рівнів для країн, де EQF не є обов’язковою. Ми розглянемо, як QF-EHEA може враховувати кваліфікації короткого циклу (5 рівень EQF) та закликаємо країни використовувати QF-EHEA для прив’язки цих кваліфікацій, де вони існують, до національних умов. Ми звертаємось з проханням до Ради Європи та Європейської Комісії продовжити координацію зусиль, щоб відповідні рамки кваліфікацій добре запрацювали на практиці.

Ми вітаємо чітке посилання на ECTS, Європейську рамку кваліфікацій та на результати навчання у пропозиції Європейської Комісії щодо перегляду Директиви ЄС з визнання професійних кваліфікацій. Ми підкреслюємо важливість відповідного врахування цих елементів у рішеннях щодо визнання.