Некорисливі злочини (статті 194–197 КК)

Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК). Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Додатковими факультативними безпосередніми об’єктами цього злочину можуть виступати громадська безпека, громадський порядок, довкілля, життя і здоров’я особи. На відміну від тієї ж самої крадіжки, предмет умисного знищення або пошкодження майнає ширшим, оскільки він включає таке нерухоме майно, як споруди, будівлі та іншу нерухомість, що не може бути викрадена. Так, предметом злочину виступає чуже майно (як рухоме, так і нерухоме), крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК в якості спеціального виду знищення чи пошкодження майна (наприклад, ст.ст. 113, 194¹, 245, 252, 258, 277, 290, 292, 298, 298¹, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411).

З об’єктивної сторони цей злочин (ч. 1 ст. 194 КК) характеризується такими обов’язковими ознаками:

1) суспільно небезпечними діями, які полягають у протиправному руйнівному впливі на чуже майно – його знищенні чи пошкодженні;

2) наслідком у вигляді заподіяння шкоди у великому розмірі (згідно п. 3 примітки до ст. 185 КК у такому розмірі визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину);

3) причиновим зв’язком між вказаними діями та наслідком.

Знищення чужого майна – це доведення його до повної непридатності щодо його цільового призначення, коли воно втрачає свої спо­живчі властивості та економічну цінність або взагалі перестає існувати (при цьому втрачені майном властивості не можуть бути від­новлені). Наприклад, це псування продуктів, отруєння, спалення будівлі чи споруди, загибель худоби, отруєння напоїв, розтрощення коштовної антикварної речі тощо. Слід мати на увазі, що в деяких випадках майно може бути знищене без його фізичного зіпсування (зокрема, у разі виливання спирту у каналізацію або випуску цінних порід риб зі штучного ставка у річку).

Пошкодження чужого майна – це погіршення його якості, істотне обмеження можливості його використання за при­значенням, коли воно частково, не в повному обся­зі втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність (при цьому пошкоджене майно може бути відновлене і знову набу­ти повістю або частково втрачених корисних якостей для вико­ристання його за призначенням, однак для цього необхідні значні витрати коштів і часу). Наприклад, це руйнування певного механізму чи деталі, без якої не може працювати машина (конвеєр), або розфарбування певних цінних предметів в кольори, що не є природними для їхньої форми.

Якщо для вирішення питання про те, чи втратило майно свою цінність чи є воно непридатним для споживання, необхідні спеціальні знання, то слід провести відповідну судову експертизу.

Також не кваліфікуються за ст. 194 КК дії особи, яка спочатку вчинила якийсь корисливий злочин проти власності (наприклад, крадіжку), заволодівши чужим майном, а потім знищила чи пошкодила таке майно, оскільки за цих умов винний, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння цим майном.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна, поєднане з викраденням, коли знищення чи пошкодження майна, наприклад, є способом готування до викрадення іншого (наприклад, пошкоджуються двері чи стіна приміщення, розбивається скло автомобіля, пошкоджуються засоби системи сигналізації), або здійснюється з метою знешкодити докази вчиненого викрадення, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – як корисливий злочин проти власності (залежно від способу) і злочин, передбачений ст. 194 КК.

Злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно знищено чи пошкоджено і при цьому заподіяно шкоди у великому розмірі (матеріальний склад). Отже, якщо внаслідок відповідних протиправних дій майно не було знищено чи пошкоджено з причин, що не залежали від волі винного, вчинене повинно розглядатися як замах на знищення або пошкодження майна.

Суб’єкт цього злочину – фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 194 КК) або 14-річного (ч. 2 ст. 194 КК).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом (прямим чи непрямим), при цьому винний має усвідомлювати факт того, що внаслідок його протиправних дій власникові майна заподіюється велика шкода. Мотив і мета злочину не є обов’язковими ознаками, однак їх встановлення має важливе значення при відмежуванні його від інших та суміжних злочинів (зокрема, диверсії – ст. 113 КК, вимагання – ст. 189 КК, терористичного акту – ст. 258 КК).

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна (ч. 2 ст. 194 КК) є вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК, шляхом:

1) підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом;

2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах;

3) спричинення загибелі людей чи інші тяжкі наслідки.

Кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 194 КК потребує знання про значення відповідних понять і темнів. Зокрема, підпал – це свідоме викликання пожежі через застосування джерела вогню до певних об’єктів. Вибух – це стрімке зростання температури та тиску газів (утворення ударної хвилі), спричинене бурхливим протіканням дуже екзоенергетичної хімічної реакції, яка супроводжується виділенням значної кількості газів. Під іншим загальнонебезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалу та вибуху, спосіб знищення або пошко­дження майна, внаслідок якого створюється небезпека життю чи здоров’ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріальним об’єктам тощо (наприклад, вчинення затоплення чи штучного каменепаду, застосування сильнодіючої отрути для отруєння тварин чи рослин, забруднення земель сільськогосподарського призначення небезпечними відходами чи хімічними речовинами, організація аварії чи техногенної катастрофи тощо). Загальнонебезпечність способу знищення чи пошкодження майна визначається з урахуванням факту створення небезпеки для життя чи здоров?я громадян, властивостей того чи іншого майна, якому заподіює­ться шкода, засобів чи знарядь знищення чи пошкодження, місця, обстановки та часу вчинення діяння.

Крім того, при кваліфікації злочинів, що містять ознаки знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, необхідно призначати пожежно-технічну експертизу.

В особливо великих розмірах визнається така заподіяна майнова шкода від умисного знищення або пошкодження чужого майна, сума якої в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики (ст.194¹ КК). Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності, а його додатковими факультативними безпосередніми об’єктами можуть виступати громадська безпека, громадський порядок, довкілля, безпека виробництва, життя і здоров’я особи. Норма, передбачена ст. 194¹ КК, є спеціальною до норми, передбаченої ст. 194 КК, яка у свою чергу виступає в якості загальної. Предметом цього злочину є об’єкти електроенергетики (зокрема, це електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції),електрична підстанція електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа). Для з’ясування значення кожного конкретного об’єкта електроенергетики слід звертатися передусім до змісту Закону України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. (зокрема, ч. 1 ст. 1) та відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

Об’єктивна сторона цього злочину (ч. 1 ст. 194¹ КК) характеризується такими обов’язковими ознаками:

1) суспільно небезпечними діями, які полягають у пошкодженні або руйнуванні;

2) наслідками у вигляді порушення або загрози порушення нормальної роботи таких об’єктів або спричинення небезпеки для життя людей;

3) причиновим зв’язком між вказаними діями та наслідком.

Пошкодження об’єктів електроенергетики – це погіршення їх якості, істотне обмеження можливості їх експлуатації за призначенням, доведення їх на певний час до непридатності, зменшення ефективності їх функціонування або припинення їх функціонування (при цьому обов’язкового виведення таких об’єктів з ладу не передбачається).

Руйнування об’єктів електроенергетики – це їх повне виведення з ладу, розвалювання, розтрощення, розорення, доведення їх до цілковитої непридатності щодо їх цільового використання, припинення їх фізичного існування взагалі. Фактично поняття “руйнування” є юридичним синонімом до поняття “знищення”, однак при руйнації дії винного спрямовані передусім не на маленькі речі, а на більш великі за обсягом, вагою, територією розташування об’єкти – монолітні споруди, каскади будівель, численне обладнання, системи комунікації, установки з вогнезахисним чи іншим покриттям, комплексні агрегати, розгалужені мережі тощо.

Під порушенням нормальної роботи об’єктів електроенергетики слід розуміти спотворення, зміну режиму їх функціонування, через що припиняється виробництво, передача і розподіл такими об’єктами електроенергії, погіршуються якісні та кількісні її характеристики (наприклад, зменшуються обсяги її постачання, погіршується рівень безпеки їх експлуатації, підвищується температура охолоджувальної рідини, блокуються процеси функціонування автоматичних пристроїв тощо). Створення загрози порушення нормальної роботи таких об’єктів – це такий стан, за якого фактичного порушення встановленого режиму функціонування (нормальної роботи) об’єктів електроенергетики не було, однак виникла реальна небезпека такого порушення, що могло б статися при іншому розвиткові подій. Спричинення небезпеки для життя людей є виникнення такої ситуації внаслідок пошкодження або руйнування об’єктів електроенергетики, коли життю людей загрожує реальна небезпека, яка може виходити як від експлуатації самих об’єктів, так і від припинення (зменшення) постачання електроенергії відповідним споживачам.

Злочин є закінченим з моменту, коли об’єкт електроенергетики пошкоджено чи зруйновано, що призвело до порушення чи загрози порушення нормальної роботи таких об’єктів або спричинило небезпеку для життя людей (матеріальний склад).

Суб’єкт цього злочину – загальний, тобто фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умислом (прямим чи непрямим).

Кваліфікуючими ознаками умисного пошкодження або руйнування об’єктів електроенергетики (ч. 2 ст. 194¹ КК) є вчинення його:

1) повторно (див. ст. 32 КК );

2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 КК);

3) загальнонебезпечним способом (див. положення про питання кваліфікації злочину, передбаченого ст. 194 КК).

Особливо кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 3 ст. 194¹ КК) є спричинення ним:

1) загибелі людей;

2) інших тяжких наслідків.

Про зміст цих ознак див. положення про питання кваліфікації злочину, передбаченого ст. 194 КК.

При кваліфікації цього злочину слід враховувати те, що, коли під час пошкодження об’єктів електроенергетики знищено або пошкоджено інше рухоме чи нерухоме майно, то вчинене за наявності для цього підстав потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 194 КК. Якщо пошкодження об’єктів електроенергетики було пов’язане з викраденням електричної енергії, то вчинене кваліфікують за сукупністю злочинів, передбачених статтями 188¹ та 194¹ КК.