Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою

Сучасний лікувально-профілактичний заклад, лікарня, поліклініка володіють великим набором медичних приладів, апаратів і допоміжних пристроїв, в яких в тому чи іншому вигляді використовується електрична енергія. Тому існує ймовірність бути пораженим електричним струмом як для хворого так і для обслуговуючого персоналу.

Електричний струм діє на людину тоді, коли вона стає частиною електричного кола, тобто тоді, коли через людину або через якісь органи або тканини, буде проходити електричний струм. Величина цього струму залежить від прикладеної зовнішньої напруги, електричного опору ділянки тіла, через який проходить струм. При певній величині струму виникають незворотні процеси в організмі зв’язані з паралічем органів дихання чи фібриляцією шлуночків серця.

Електричний струм може діяти на тканини людського організму шляхом:

- розсіювання електричної енергії на опорах тканин;

- збудження тканин живого організму.

Реакція організму на дію електричного струму залежить від величини струму (таблиця 1).

 

 

Таблиця 1 – Дія струму на організм людини.

Сила струму на частоті 50 Гц	Ефект дії струму
0-0,5 мА	Відсутній
0,5-2 мА	Втрата чутливості
2-10 мА	Біль, м’язове скорочення
10-20 мА	Фізичні пошкодження шкіри. При І~16 мА людина не може звільнитись від електродів
20-100 Ма	Параліч органів дихання
100 мА-3 А	Смертельна фібриляція шлуночків серця, якщо швидко не відбудеться реанімація
Більше від 3 А	Зупинка серця. Якщо шок був короткочасний, то серце ще можна реанімувати

Внаслідок збудження тканини людського організму електричним струмом може відбуватися:

- короткочасне скорочення м’язів;

- тривале скорочення м’язів;

- параліч органів дихання;

- фібриляція шлуночків серця.

Ступінь стимуляції певного нерва чи м’язів залежить від різниці потенціалів, яка прикладена до клітини тканини, локальної густини струму, що протікає через тканину.

Збудження тканини людського організму викликає біологічну дію. Розсіювання електричної енергії на опорах тканини людського організму приведе до підвищення температури на даній ділянці чи в цілому організмі, опіку малої частини тканини чи великої в залежності від величини розсіювання енергії. Виникає термічна дія струму, яка проявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні кровоносних судин, крові, виникнення електротравми чи електричного удару.

До електротравм слід віднести:

- електричні опіки;

- електричні знаки (представляють собою чітко округлені плями сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри);

- металізація шкіри (проникнення у верхні шари шкіри дрібненьких частинок металу);

- електрофтальмію (запалення рогової оболонки очей під дією ультрафіолетового випромінювання)

- механічні пошкодження проявляються при різних недовільних і судомленних скорочень м’язів під дією великої сили струму (>100 мА). В цьому випадку може проявитись і електричний удар. порушення серцевої діяльності чи дихання, або те і друге разом;

- клінічна смерть, відсутність дихання і кровообігу.

Згубна дія електричного струму на живий організм визначається:

- характеристиками електричного струму, що протікає в електричному колі;

- електрофізичними характеристиками ділянки живого організму, що знаходиться між двома точками дотику;

- фізіологічним і психічним станом організму в момент дії струму на організм;

- факторами зовнішнього середовища;

- часом діє електричного струму на живий організм.

Електричний струм, що протікає через ділянку тіла між двома точками дотику, можна рахувати небезпечним чи смертельним, якщо він створює в життєво важливих органах (мозок, серце, органи дихання) локальні густини струмів, які достатні для порушення нормального функціонування цих органів.

Згідно з дослідженнями дії електричного струму на організм дорослої людини розрізняють:

- безпечні струми;

- відчутні струми;

- порогово-невідпускаючі;

- порогово-утримуючі.

Безпечний струм – це величина струму, яка може проходити досить довго через ділянку тіла людини і не викликати при цьому ніякого відчуття.

Точні значення не встановлені, оскільки вони залежать від багатьох причин, але ця величина струму не перевищує 50 мкА при частоті 50 Гц і 100 мкА для постійного струму.

Порогово-відчутний струм – це мінімальна величина струму, подразнююча дія якої відчувається людиною. Величина порогово-відчутного струму залежить від місця дотику, площі контакту, виду тканини. Порогово-відчутний струм – це (0,6...1,5) мА при частоті 50 Гц і 5-7 мА для постійного струму.

При 3-5 мА змінного струму подразнююча дія струму відчувається всією рукою; при 10-15 мА і вище біль стає нестерпним, виникають корчі м’язів рук.

Порогово-невідпускаючі струми – це величина струмів 10-15 мА змінного струму і 50-80 мА постійного струму, які викликають тривале скорочення м’язів (корчі). Значення порогово-невідпускаючих струмів у різних людей неоднакове. Середні значення їх складають:

Для дітей – 5-8 мА змінного струму (40 мА для постійного струму);

Для жінок – 8-11 мА при 50 Гц (50 мА для постійного струму); -

Для чоловіків – 12-16 мА змінного струму (80 мА для постійного струму).

Стать і вік суттєво впливають на величину порогово-відчутного струму. Для жінок він зменшується в середньому на 30%, для дітей – на 50%.

При величині струму більше 100 мА може виникнути шлункова фібриляція, а при величині струму 2 А і більше – тривале скорочення серця, що часто супроводжується паралічем органів дихання.

Змінний струм промислової частоти в 4-5 разів небезпечніший ніж постійний. Отже, згубна дія електричного струму на людину визначається величиною струму, частотою, видом струму.

Особливим фактором дії електричного струму на організм є час дії. Коротко тривала дія (10-1 – 10-2с) навіть значного електричного струму і напруги не приводить до згубних наслідків (фібриляція), а навпаки до корисної дії.

Для електробезпеки людини, зокрема пацієнта, здійснюють певні засоби захисту від згубної дії електричного струм:

1. Частина приладу чи апарату, які знаходяться під напругою, ізолюють від корпусу і людини за допомогою одинарної чи подвійної ізоляції, яка повинна бути розрахована на напругу змінного струму не нижче 500 В. В медичному устаткуванні з подвійною ізоляцією кожух виготовляється з матеріалу, який дуже погано проводить електричний струм, а виступаючі металеві частини кріпляться до кожуха за допомогою окремої захисної ізоляції. Прилади з подвійною ізоляцією мають обмежене застосування, так як при попаданні рідини на прилад чи великий вологості в приміщенні вони можуть знаходитись під напругою.

2. Медичне устаткування конструюють так, щоб воно працювало від джерел з низькою напругою (наприклад, через батареї або проміжні трансформатори).

3. Найбільш часто медичні прилади і апарати заземлюють – під’єднують корпус приладу до заземлювача.

Заземлення – це навмисне з’єднання корпусу приладу чи апарату із заземлюючим пристроєм.

Заземлюючий пристрій – це сукупність заземлювача і заземлюючи провідників.

Заземлювач – провідник або група з’єднаних провідників які дотикаються до землі

Головною характеристикою заземлюю чого пристрою є опір, величина якого не повинна бути більше 4 Ом при напрузі до 1000 В.

Зустрічається ще один метод захисту при роботі з медичним устаткуванням. Як відомо, згубна дія електричного струму пов’язана з тим, що пацієнт контактує з землею, але ця дія можлива тому, що нейтральний провід електромережі заземлений. Отже, якщо обидва проводи системи розподілу потужності будуть ізольовані від землі, то тоді можна позбутися згубної дії електричного струму. Їх використовують в операційних і палатах інтенсивної терапії.

Отже для захисту хворого від згубної дії електричного струму при лікуванні або діагностиці необхідно:

- ознайомитись (вивчити) всі мед прилади і апарати в палаті, операційній чи медичній установі, вивчити інструкції з їх застосування і попросити спеціаліста пояснити методи їх правильного використання;

- завжди дотримуватись правил роботи з мед приладами чи апаратами;

- терміново повідомляти про мед устаткування, у якого з’явились будь-які відхилення від нормальної роботи, наприклад удар струмом оператора;

- додержуватись всіх спеціальних інструкцій чи правил, які встановлені для певного медустаткування і процедур, які проводяться в даній медичній установі.

ІІІ.4. Матеріали для самоконтролю:

1. Що являє собою апарат УВЧ-терапії?

2. Як електричне поле УВЧ впливає на електроліти й діелектрики?

3. Від чого залежить розподіл електричного поля УВЧ між електродами пацієнта?

4. Яке призначення терапевтичного контуру?

5. Яке призначення конденсатора змінної ємності в терапевтичному контурі?

6. Що називається електрокардіографією?

7. Що називається електрокардіограмою?

8. З яких основних блоків складається електрокардіограф?

9. Перелічіть можливі перешкоди, що спотворюють ЭКГ.

10. З яких блоків складається електронний осцилограф?

11. Опишіть пристрій електронно-променевої трубки.

12. Що називається чутливістю осцилографа?

13. Як здійснюється розгорнення сигналу в часі на екрані електронного осцилографа?

14. Для яких цілей може бути використаний осцилограф у медико-біологічних дослідженнях?

15. Як за допомогою осцилографа можна виміряти амплітуду, період і частоту досліджуваного сигналу?