Рухові нервові закінчення. Морфофункціональна характеристика (намалювати ультрамікроскопічну схему будови)

Рухові нервові закінчення в скелетних м’язах утворені закінченнями аксонів і плазмолемою м’язового волокна. У цій ділянці аксон утрачає мієлінову оболонку і розгалужується. Плазмолема утворює заглиблення, в яке занурюється аксон – утворюється нервово-м’язовий синапс. Медіатор-ацетилхолін.

92.Рецептори - чутливі закінчення дендритів нервових клітин, пристосовані до сприйняття подразнень, що надходить до організму. Розрізняють екстерорецептори, які сприймають подразнення із зовн середовища, та інтерорецептори, подразнення до яких надходять від власних тканин організму. Різновидом інтерорецепторів є пропріорецептори - чутл нерв зак у м'язах і сухожиллях, які беруть участь у регуляціі рухів і положення тіла у просторі. Залежно від природи подразнень, які зумовлюють збудження чутл нерв зак, останні поділяють на терморецептори, механорецептори, барорецептори, хеморецептори, ноцицептори (сприймають больові подразнення) тощо.

Залежно від будови розрізняють вільні нерв зак, які складаються лише з кінцевих розгалужень дендрита, та нерв рецептори, у яких розгалуження дендрита оточені клітинами нейроглії. Якщо нерв зак оточує сполучнотканинна капсула, вони отримують назву капсульованих; ті рецептори, які не мають - некапсульованими.

13) Для епітелию характерни вільні нерв зак.

14) Чутливі нерв зак у складі сполучної тканини поділяються на капсульовані, некапсульовані та нервово-сухожильні веретена ("сухожильні органи Гольджі" - механорецепція).

Серед капсульованих залежно від будови розрізняють:

- пластинчасті тільця Пачіні (багато у сполучній тканині всіх внутрішніх органів і в глубоких шарах дерми - сприймають зміну тиску),

- цибулиноподібні тільця Гольджі-Маццоні (локалізуються у шкірі, серозних та слизових оболонках - функції барорецепції. Різновидом пластинчастих тілець дерми є тільця Руффіні - відчуття постійного тиску),

- дотикові тільця Мейснера (у сосочковому шарі дерми - забезпечують тактильну чутливість),

- кінцеві колби Краузе (у кон'юктиві ока, сполучній тканині язика та зовн статевих органів - забезпечують холодову чутливість).

16) У м'язовій тканині чутливі нерв зак утворюють нервово-м'язові веретена, які сприймають зміну довжини м'язового волокна і швидкість цієї зміни.

17) Нервові зак (terminationes nervorum) поділяють на рецептори, ефектори та міжнейронні синапси.

Рецептори - чутливі закінчення дендритів нервових клітин, пристосовані до сприйняття подразнень, що надходить до організму. Розрізняють екстерорецептори та інтерорецептори.

Ефектори утворені закінченнями аксонів нерв клітин. Розрізняють рухові та секреторні. Рухові у скелетних м'язах утворені терміналями аксонів нейронів рухових ядер передніх рогів спинного мозку або моторних ядер головного мозку. Секреторні виділяють у кров нейрогормони, зв'язуючи тим самим нервову та гуморальну регуляції.

Міжнейронні синапси - форма міжклітинних зв'язків.

Складаються з пресинаптичної, постсинаптичної частин та синаптичної щілини. Пресинаптична частина розширена, утворена термінальною гілкою аксона клітини, яка передає імпульс, містить мітохондрії та синаптичні пухирці, які містять так звані медіатори (нейротрансмітери), вкрита пресинаптичною мембраною, яка утворює пресинаптичну решітку для пухирців. Постсинаптична частина синапса може містити значні скупчення електронно-щільного матеріалу. Її мембрана містить у своєму складі специфічний білок - рецептор медіатора. Синаптична щілина заповнена тканинною рідиною, містить ниткоподібні структури, які утримуюють разом дві частини синапсу.

Функція: збуджувальний або гальмівний вплив на постсинаптичну частину.

93.Клітинна теорія. Основні положення: 1.Клітина- елементарна жива система.

2.Клітини різних організмів подібні за своєю будовою.

3.Розмноження клітин відбувається шляхом поділу вихідної клітини.

4.Клітина частина цілісного організму.

94.Клітина – це елементарна жива система, яка складається з плазмолеми, цитоплазми та ядра і є основою будови, розвитку, функціонування, пристосування, відтворення та відновлення цілого організму.

95.Поверхневим комплексом клітини є клітинна оболонка (плазмолема). В основі будови плазмолеми знаходиться елементарна біологічна мембрана. Елементами клітинної оболонки є: глікокалікс,внутрішня пластинка - підмембранний або кортикальний шар цитоплазми і власне біологічна мембрана. Структуру описує модель Сінгер-Нікольсона: подвійний шар фосфоліпідів (гідрофобними кінцями всередину), який пронизують білки (інтегральні, периферійні), над поверхнею біомембрани розташовані глюкопротеїди і гліколіпіди. Функції: розмежування внутрішнього вмісту клітини від її мікрооточення, транспорт метаболітів, примембранний метаболізм, рецепція сигналів з боку зовнішнього середовища, забезпечення взаєморозпізнавання і взаємодії клітини з утворенням міжклітинних контактів

96.Органели -постійні структури цитоплазми,які мають певну будову і виконують спеціалізовану ф-ю. Мікроскопічні і субмікроскопічні. Мембранні й не мембранні. До мембранних органел належать: мітохондрії, лізосоми,пероксисоми, ЕПС, КГ. Немембранними органелами є протеасоми, рибосоми, мікрофіламенти, мікротрубочки, центросома. Ці 10 органел називають органелами загального призначення. Ці органели можуть утворювати характерні конгломерати у цитоплазмі клітин.

97.Мембранними органелами є лізосоми, мітохондрії, пероксисоми, ЕПС, КГ. Комплекс Гольджі мембранна органела загального призначення,в якій завершується процес формування продуктів синтетичної діяльності клітини. КГ нагромаджує секреторні речовиниі забезпечує їх виведення за межі клітини. Має вигляд цистерн і трубочок.

98.Міжклітинні контакти. Найпростіша форма міжклітинного зв’язку має назву адгезії (прилипання,злипання). Один із можливих шляхів зміцнення міжклітинних контактів - збільшення площі контактних ділянок двох сусідніх клітин. Подальше зміцнення зв’язку між клітинами досягається шляхом іммобілізації (знерухомлення) поверхні сусідніх ділянок плазмолеми клітин, що контактують,за допомогою проміжних філаментів і кортикального шару цитоплазми. Такий тип зв’язку між клітинами має назву десмосоми. У місцях контакту епітеліальних клітин з базальною утворюють структури,які мають назву напівдесмосом. Щільний замикальний контакт,у його ділянці відбувається максимальне зближення плазматичних мембран сусідніх клітин. Він характерний для апікальної поверхні клітин,що вистеляють травний канал. Щілинний контакт або нексус забезпечує безпосередній обмін молекулами між сусідніми клітинами. Синапс - спеціалізований контакт між нервовими клітинами.

99.ЕПС -субмікроскопічна мембранна органела загального призначення,яка утворює єдину внутрішньо цитоплазматичну циркуляційну систему. Розрізняють гранулярну і агранулярну ЕПС. Агранулярна ЕПС утворена лише мембраною. Ф-я гранулярної ЕПС пов’язана з метаболізмом ліпідів і вуглеводів, детоксикацією шкідливих для клітин хімічних сполук, а також депонування іонів Са. Гранулярна ЕПС утворена біомембраною, до якої збоку гіалоплазми прикріплені рибосоми. Ф-я зумовлена наявністю рибосом і полягає у біосинтезі білків.

100.Ядерце – це найщільніша структура ядра, яка добре помітна у живій нефарбованій клітині. Форма ядерець сферична, розмір 1-5 мкм. Ядерце добре фарбується основними барвникам через велику кількість РНК. Кількість ядерець відповідає хромосомному набору, тому у диплоїдних клітин їх зазвичай 2 на одне ядро. Ядерце – це не самостійна структура, а похідне хромосом. Вони містять ядерцеві організатори, що містяться в зонах вторинних перетяжках. В ядерці утворюються рРНК та субодиниці рибосом. Субмікроскопічна будова ядерця: наявність гранул діаметром 15-20 нм і фібрил товщиною 6-8 нм. Навколо ядерця знаходяться компактна зона приядерцевогогетерохроматину.

101. Індекс Гертвіга, або ядерно-цитоплазматичне співвідношення – це постійне співвідношення між об’ємами ядра і цитоплазми. Залежно від значення цього індексу клітини поділяють на ядерні (з великим індексом Гертвіга) і цитоплазматичні (з малим ІГ).

102.Клітинний цикл – це весь період існування клітини від поділу до поділу, або від поділу до смерті. Весь клітинний цикл поділяють на власне мітоз (М), пресинтетичний (G1), синтетичний (S) та постсинтетичний (G2) періоди. В G1 періоді починається підготовка клітин до синтезу ДНК, синтезуються ферменти, необхідні для синтезу ДНК, метаболізму РНК і білка. В S періоді подвоюється кількість ДНК та центріолей клітинного центру. В G2 періоді відбувається синтез іРНК, рибосом, тубулінів. Власне мітоз поділяється на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу. Після завершення телофази утворюються дві дочірніх ідентичних клітини, які переходять в новий G1 період.

103.Репродукція клітин полягає в їх розмноженні. Це одне з найважливіших біологічних явищ і є проявом загальної закономірності, яка полягає в тому, що неодмінною умовою існування біологічних систем протягом досить довгих проміжків часу є їхня продукція. Розмноження клітин здійснюється шляхом поділу вихідної клітини. Це положення є одним з основних у клітинній теорії.

104.Хромосоми - це щільні паличко- або ниткоподібні тільця, які фарбуються базофільно. Поява хромосом – найхарактерніша ознака поділу клітини. Морфологію Х найкраще вивчати під час метафази. Кожна Х складається з 2 хроматид. У кожній Х є звужене місце – первинна перетяжка. Відповідно до її розміщення хромосоми поділяються на метацентричні, субметацентричні та аероцентричні. У центрі ПП знаходиться кінетохор- центр організації мікротрубочок. Кінцеві ділянки хромосом називаються теломерами, що є регуляторами тривалості життя клітини.

105. Власне мітоз поділяється на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу. Профаза: 2n4c (формування веретена поділу, розходження центріолей до полюсів). Метафаза: 2n4c (вільно розташовані хромосоми по екваторі(метафазна зірка)). Анафаза:4n4c (синхронно починають рухатись до протилежних полюсів, відокремлення двох ідентичних наборів хромосом). Телофаза: рання 4n4c, пізня 2п2с (деконденсація і збільшення в об’ємі, поділ клітинного тіла, формування дочірніх ядер);

106.Мейоз – характерно для процесу утворення статевих клітин.

	Редукційний І	Екваційний ІІ
профаза	2n4c	п2с
метафаза	2n4c	п2с
анафаза	2n4c	2п2с
телофаза	2n4c; п2с	2п2с, пс

 

В результаті утворюється 4 генетично не ідентичних статевих клітини.

107.Смерть клітини – некроз(виникає внаслідок дії фізичних, хімічних і біологічних факторів) і апотоз(запрограмована смерть клітини, яка виникає без первинного ушкодження). Каріопікноз – каріорексис – каріолізис-лізис