Сутність спілкування, його мета і моральний сенс

Тема 6. Етика спілкування. Ділове спілкування.

Етика ділових відносин.

План.

1. Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.

2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування.

3. Моральна культура особистостіта її формування.

4. Моральна культура спілкування та етикет.

5.Ділове спілкування та його особливості.Кодекси професійної поведінки.

6. Форми ділового спілкування.Класифікація труднощів ділового спілкування: інтелектуальні, мотиваційні, моральні, емоційні.Роль конфлікту у діловому спілкуванні.

Література:

1. Лозовой В.О. Етика. К. - 2004. С. 147-206.

2. Малахов В.А. Етика. К. - 1996 С. 257-302.

3. Тофтул М.Г. Етика. К. – 2005. С. 168-234. Розд. 4.

Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.

Кожна людина прагне завжди справляти приємне враження, бути бажаною, приносити радість собі та оточуючим, завжди вільно почуватися у будь-якій компанії, товаристві.

Успіх чи неуспіх у стосунках залежить не лише від професійної майстерності, але й від вміння встановлювати і підтримувати добрі стосунки з людьми, із протилежною статтю. Скількох непотрібних сварок, нарікань,конфліктів можна було б уникнути, аби кожен володів знаннями про основне закономірності процесу спілкування, аналізував хід і результати спілкування з боку його моральної наповненості і ділової ефективності, розумів механізми взаємодії між людьми. Важливим при цьому є знання конкретних норм і правил, які регулюють спілкування між людьми, в даному випадку етикету. Практичне ж оволодіння культурою спілкування передбачає формування певних якостей особистості – комунікативних здібностей, тобто, здібностей до спілкування.

Спілкування – особлива форма людської взаємодії і міжособистісних взаємин,комунікативна діяльність;

- це форма міжособових стосунків; -це суб'єкт-суб'єктні відносини із зворотнім зв'язком, і залежить воно перш за все від цілей і цінностей, на які орієнтується;

- це одночасно обмін діями, вчинками, думками і почуттями, переживаннями з іншими людьми, а також звернення людини до самої себе - до власної душі, спогадів, совісті, мрій.

Все це складає зміст спілкування. По суті своїй спілкування є формою творчої активності, яка допомагає виявити і розкрити різні грані особистості.

За своєю природою – це соціально-психологічне явище, так як формується воно лише при взаємодії і у співіснуванні із собі подібними – людьми.

Потреба у спілкуванні не у всіх однакова, вона залежить від цілого комплексу біосоціальних характеристик людини (темпераменту, нервової системи, стану здоров’я, психічної спрямованості особи - екстраверти та інтроверти, цінностей, норм, принципів, традицій та ін.).

Метою спілкування є узгодження, планування і координація спільної діяльності індивіда і суспільства в цілому, може мати як матеріальний характер (матеріальні об’єкти – носії соціальних цінностей – знаряддя, предмети, засоби людської праці) так і духовний (ідеї, думки, ідеали, цінності).

Можливі ціліспілкування надзвичайно широкі і знаходяться за межами самого спілкування, тобто спілкування завжди здійснюється задля чогось: отримати чи надати матеріальні блага, допомогти у вирішенні духовних проблем.

Призначення і сенс спілкування в тому, щоб людина самовизначилася, самовиразилася, самореалізувалася, самоствердилася, взаємозбагатилася у процесі взаємодії з іншою людиною, яка являє собою вищу цінність у співіснуванні, тобто вона є “дзеркалом”, в якому людина пізнає саму себе. Саме спілкування сприяє самовираженню, реалізації і презентації свого внутрішнього світу, своєї людської гідності. Тому призначення і сенс спілкування полягає у визнанні цінності іншої людини, як самої себе, і через це, - визначення своєї людської, моральної цінності, реалізації її.

Все життя ми граємо роль батьків, друзів, знайомих, героїв кіно, різноманітних персонажів і т.д. Навіть якщо ми із себе нікого не “корчимо” (В.Леві), вони “творять” нас. Крізь нашу тілесну оболонку, як постояльці готелю, проходять багато різних “я”.