Поняття екологічних надзвичайних ситуацій, зон та їх класифікація

В законодавстві України на рівні Закону України від 13.07.2000 р. «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»¹ визначений спеціальний правовий режим зон надзвичайних еко­логічних ситуацій.

У цьому Законі дається законодавче визна­чення понять:

надзвичайна екологічна ситуація — надзвичайна ситуація, при якій на окремій території сталися негативні змі­ни в навколишньому природному середовищі, що потребують за­стосування надзвичайних заходів з боку держави.

Негативні змі­ни в навколишньому природному середовищі — це втрата, висна­ження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного се­редовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життє­діяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Зона надзвичайної екологічної ситуації — це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна си­туація (ст. 1 Закону).

Ознаки зон надзвичайних екологічних ситуацій:

— наявність шкоди навколишньому природному середо­вищу, зміна його якісного стану, порушення безпеки довкілля, зокрема значне перевищення встановлених екологічних норма­тивів;

— зміни довкілля, які, в свою чергу, тягнуть за собою нега­тивні впливи на людину, її здоров'я, заподіяння чи реальну за­грозу заподіяння шкоди людині;

— причиною таких наслідків є діяльність людини чи вплив стихійних сил природи;

— оголошення у встановленому порядку відповідної тери­торії зоною надзвичайної екологічної ситуації;

— встановлення особливого режиму щодо цієї території.

Класифікація зон надзвичайних екологічних ситуацій мож­лива на підставі різних критеріїв, зокрема:

— за прикладом загальної класифікації надзвичайних ситуа­цій, в залежності від причин походження подій, що можуть зумо­вити виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, можна ви­діляти:

а) надзвичайні екологічні ситуації техногенного характеру (транспортні, виробничі аварії, пожежі тощо);

б) надзвичайні екологічні ситуації природного характеру (дія природних стихійних сил — землетруси, повені);

в) надзвичайні екологічні ситуації соціально-політичного ха­рактеру (терористичні акти);

г) надзвичайні екологічні ситуації військового характеру.

Перелік всіх надзвичайних ситуацій, визначених у відповід­них законодавчих актах Верховною Радою України, згрупова­них за ознаками належності до названих типів надзвичайних си­туацій, міститься в Державному класифікаторі надзвичайних си­туацій ДК 019-2001;

— за рівнями (ст. 7 Закону України «Про захист населен­ня і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру»¹, постанова КМУ від 24.03.2004р. «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рів­нями»¹):

а) надзвичайні екологічні ситуації державного рівня (крите­рії віднесення надзвичайної ситуації до даного рівня визначені в п. 4 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру за їх рівнями);

б) надзвичайні екологічні ситуації регіонального рівня (п. 5 Порядку);

в) надзвичайні екологічні ситуації місцевого рівня (п. 6 По­рядку);

г) надзвичайні екологічні ситуації об'єктового рівня (п. 7 По­рядку).

У науковій літературі представлені й інші класифікації над­звичайних екологічних ситуацій, а саме:

— в залежності від ступеня небезпеки та складності екологіч­ної ситуації та їх наслідків:

а) критична надзвичайна екологічна ситуація (хронічно під­вищений рівень забруднення довкілля, стійка підвищена антро­погенна нагрузка на середовище, загроза дефіциту прісної води, підвищений рівень захворюваності населення тощо);

б) гостро критична (розвиток стійких процесів руйнування екосистем, багатократне підвищене забруднення довкілля, досяг­нення критичного рівня захворюваності населення, ріст смерт­ності тощо);

в) кризова (початок процесу руйнування екосистеми, гло­бальне забруднення навколишнього середовища, дефіцит пріс­ної води, різке збільшення захворюваності і смертності та інше);

г) катастрофічна (повне руйнування екосистем, глобальне стійке забруднення довкілля, відсутність питної води, загибель лісів і тваринного світу, високий рівень смертності і захворюва­ності населення);

— за наслідками:

а) незворотні;

б) тривалі;

в) тимчасові;

г) суттєві.

 

(ст.1 ЗУ „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”)

Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

-техногенного характеру;

-природного характеру.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного та природного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

-державний;

-регіональний;

-місцевий;

-об’єктовий.

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються окремим законом.

Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів України на основі аналізу інформації про техногенну та екологічну обстановку, загрози існуючих і ймовірних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.