Розділ 15 Логістика виробничих процесів

Лекція 15.1. Управління матеріальними потоками у виробничій логістиці. Вимоги до організації і управління матеріальними потоками

План лекції: 1) Організація і управління промисловим підприємством „дерево цілей”. 2) Вимоги до організації і управління матеріальними потоками.

Рекомендована література: [ 3, 8-11, 22-23, 33 ]

В умовах ринкової економіки виживання підприємств, завоювання ними конкурентних переваг можливі лише за умови їх обов'язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до його оптимального проекту, що відповідає досягнутим рівням знань, техніки, технології, організації і управління виробництвом. Ця перебудова являє собою безперервний процес адаптації підприємства до умов ринку, до нестабільних податків і методів державного регулювання.

Оптимальний проект організації повинен відповідати сучасним рівням технології, техніки і культури, організації і керування підприємствами.

Принципи логістики: синхронізація, оптимізація й інтеграція - служать основним методологічним підходом до підвищення організованості й ефективності функціонування виробничих систем.

Методологія логістики дозволяє здійснювати системну раціоналізацію складних виробничих систем. Вона озброює методами підвищення організованості виробничих систем і дозволяє ефективно завойовувати конкурентні переваги

Розробку оптимального проекту підприємства як високоорганізованої і гнучкої виробничої системи (ВС) можна представити як типовий процес, що починається з визначення головної мети функціонування системи і припускає її типову композицію, відому як „ дерево цілей”.

Що стосується підсистем організації і керування промисловим підприємством, то вони мають інші завдання першого рівня, але однакові цілі другого, третього і четвертого рівнів. Виходячи із сутності поняття системи і мети її функціонування, що розкриваються на основі системного підходу до вивчення або проектування ВС, варто виділити триєдині частини: функціональну, елементну і організаційну.

Функціональний аспект організації системи - це структура взаємозалежних функцій, що установлюється відповідно до мети і подцелями функціонування системи. Розкриття змісту взаємозалежної сукупності функцій з однаковою цільовою спрямованістю визначає склад найпростіших функціональних задач і послідовність їхнього рішення. У підсумку формуються логіка дії кожної функціональної підсистеми і логіка функціонування системи в цілому.

Для підсистеми організації і керування основним виробництвом головною метою функціонування є забезпечення своєчасного і комплектного постачання продукції відповідно до господарських договорів при мінімізації витрат на досягнення цієї мети.

В умовах не потокового виробництва мінімізація витрат на виробництво (ціль другого рівня) може бути забезпечена за рахунок організації безупинного завантаження виробничих ділянок і планових робочих місць при максимально можливій безперервності руху предметів праці у виробництві.

Третій рівень цілей повинний бути спрямований на підвищення організованості (ефективності) процесів виробництва, тобто на реалізацію основних і протилежних принципів організації виробництва, на основі яких здійснюється раціоналізація побудови й організації гнучкого (адаптивного) функціонування і розвитку ВС.

Наприклад, цільова організація виробничих процесів припускає всіляке зменшення невпорядкованості, розмаїтості і невизначеності в русі предметів праці як у просторі, так і в часі. Так, односпрямований рух предметів праці у виробництві забезпечує: (а) багаторазове зменшення складності ВС і трудомісткості керування виробництвом завдяки скороченню в десятки разів кількості різних міжцехових і внутріцехових технологічних маршрутів і виробничих зв'язків між ділянками; (б) створення бази для узгодження термінів виконання робіт з безупинним завантаженням планових робочих місць і виробничих ділянок; (в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному робочому місці і т.д.

Цільова організація виробничих процесів здійснюється відповідно до головної мети підприємства, тобто на підставі річної виробничої програми підприємства, і формує чи уточнює їхню виробничу структуру, чи об'єктну структуру підприємства (ВС).

Функціональний склад задач, що підлягають реалізації в процесі функціонування підприємства, і спроектована виробнича структура підприємства разом визначають організаційну структуру керування підприємством, чи його суб'єктну структуру.

У свою чергу, об'єктна і суб'єктна структури підприємства утворять елементну структуру підприємства.

Гнучкість адаптації підприємства до змін зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох факторів, основними з яких є гнучкість техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, гнучкість організації і керування виробництвом.

Розрізняють тактичну і стратегічну гнучкість. Перша визначає час, необхідний підприємству для освоєння виробництва нового чи виробу для реконструкції (створення) окремого виробництва, зв'язаного з нововведеннями в техніку, технології, чи те й інше разом. Друга визначає значимість можливих капіталовкладень, ефекти, обсяг і час реконструкції підприємства.

Реалізація основних принципів організації виробництва приводить лише до підвищення організованості (ефективності) функціонування підприємства при відносно стабільних впливах навколишнього середовища; тоді як реалізація основних і протилежних принципів організації виробництва підвищує ще і внутрішню гнучкість виробництва, тобто здатність оперативно, з мінімальними витратами, адаптуватися до змін виробничої програми, умов на ринку товарів і послуг, норм державного регулювання.

У підсумку формується динамічна організаційна структура підприємства (ПС). Це ніби структура деякої взаємозалежної сукупності методів організації і керування процесами виробництва в просторі і в часі, що відповідає досягнутому рівню знань і забезпечує динамічну взаємодію між компонентами системи відповідно до їхнього функціонального призначення.

Наявність організаційної структури, що поєднує елементи підприємства і їхніх функцій у єдине цілісне утворення і визначає правила і спрямованість динамічної взаємодії елементів, - необхідна умова існування системи.

Четвертий рівень цілей - забезпечення функціонування системи, збереження гнучкості й адаптивності системи в заданих параметрах. Тут остаточно уточнюється функціональний склад задач, що розв’язуються у системі.

Сьогодні в промислових організаціях склалася негативна практика, коли згорнуті чи лише частково реалізуються такі основні функції керування, як прогнозування, нормування і планування. Особливо викликають побоювання недостатня організація нормування і недолік фахівців з організації і нормування праці.

Варто пам'ятати, що коли не реалізується в повному обсязі хоча б одна з основних функцій керування, то система організації і керування матеріальними потоками у виробництві починає деградувати. Це відбувається навіть у тому випадку, коли мети більш високих рівнів досягнуті і можна було б пожинати плоди підвищення ефективності виробництва.