Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов'язки

Правильне визначення сторін у цивільному процесі та їх правового становища є обов'язковою передумовою винесення законних і обгрунтованих судових рішень.

Для того, щоб суд відкрив провадження у цивільній справі, розглянув її та ухвалив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такою заінтересованою особою може бути фізична особа, юридична особа, а також держава, за умови наявності юридичного інтересу у справі, прагнення захистити своє правове становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматися від такої, захистити право чи законний інтерес іншої особи у передбачених законом випадках¹.

Заінтересовані особи, між якими виник матеріально-правовий спір, що є предметом розгляду і вирішення у цивільному судочинстві, називаються сторонами. Вони є головними особами, які беруть участь у цивільній справі позовного провадження, без яких неможливе виникнення самого процесу.

Поняття «сторони» в цивільному процесі має безпосередній зв'язок із матеріальними правовідносинами, оскільки сторонами виступають переважно їх суб'єкти: кредитор і боржник, чоловік і дружина, роботодавець і працівник та ін.

У цивільній справі, що передана на розгляд суду, сторони мають особистий юридичний інтерес, який містить матеріальний і процесуальний компоненти. Матеріально-правовий компонент визначається спірними цивільними, житловими, земельними, сімейними, трудовими та іншими матеріальними правовідносинами сторін; процесуально-правовий - наслідками розв'язання матеріально-правового спору, бажанням одержати певне за змістом рішення суду.

¹ Див.: Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник.- Вид. друге, пере-роб. та доп.- К.: Ін Юре, 2001.- С. 84.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. ЗО ЦПК України), які, так би мовити, персоніфікують цивільну справу. Позовне провадження може бути відкрите лише за наявності цих двох сторін.

Повивачем є особа, на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, інтересів чи свобод якої відкрито позовне провадження у цивільній справі. Така особа може заявити про необхідність захисту особисто або, у встановлених законом випадках, справа може бути порушена в її інтересах за позовною заявою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, окремих фізичних та юридичних осіб.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його суб'єктивні права, законні інтереси чи свободи, і притягується у цивільний процес для відповіді за пред'явленими до нього позовними вимогами. При цьому згода відповідача на таке залучення до цивільної справи не потрібна.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. ЗО ЦПК України). Не можуть бути стороною у цивільній справі філії та представництва, оскільки відповідно до ст. 95 ЦК України вони не є юридичними особами, а є лише її відокремленими підрозділами.

Сторони в цивільному процесі характеризуються такими ознаками:

1) ними є особи, між якими виник матеріально-правовий спір;

2) вони ведуть процес у справі від свого імені;

3) з приводу їх справи ухвалюється судом рішення;

4) на них поширюються всі правові наслідки законної сили судового рішення;

5) вони несуть судові витрати;

6) їх правосуб'єктність допускає процесуальне правонаступ-

ництво'.

Процесуально-правове становище сторін визначається принципами диспозитивності, рівноправності та змагальності.

Для забезпечення виконання процесуальних функцій законодавець надає сторонам широке коло процесуальних прав і покладає на них процесуальні обов'язки.

¹ Див.: Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник.- Вид. друге, пере-роб. та доп.-К.: Ін Юре, 2001.- С. 85-86.

47Оскільки позивач і відповідач належать до осіб, які беруть участь у справі позовного провадження (ч. 1 ст. 26 ЦПК України), то вони наділені всіма правами та обов'язками, передбаченими ст. 27 ЦПК України.

Нагадаємо, що відповідно до цієї статті сторони мають право:

1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з долучених до справи документів;

2) одержувати копії рішень, ухвал;

3) брати участь у судових засіданнях;

4) подавати докази, брати участь у їх дослідженні;

5) задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

6) заявляти клопотання та відводи;

7) давати усні й письмові пояснення судові;

8) подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

9) користуватися правовою допомогою;

10) знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

11) прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

12) оскаржувати рішення і ухвали суду;

13) користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Зокрема позивач і відповідач можуть доповнити, змінити, відкликати апеляційну та касаційну скаргу чи відмовитися від них (статті 300, 330 ЦПК України); подати заяви про виправлення недоліків рішення суду (статті 219, 220, 221 ЦПК України), приєднання як співучасника до апеляційної і касаційної скарги сторони (статті 299, 329 ЦПК України), перегляд рішень та ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК України), відновлення втраченого судового провадження (ст. 403 ЦПК України).

Крім того, сторони наділяються відповідними до їх правового статусу спеціальними правами. Так, позивач має право протягом усього часу розгляду Справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову; а відповідач - визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).

Сторони також: можуть передати спір на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК України), укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. З ст. 31 ЦПК України). Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що її стосується (ч. 4 ст. 31 ЦПК України).

Позивач і відповідач, як і всі особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч. З ст. 27 ЦПК України). Крім того, на сторони покладаються обов'язки:

1) подати всі наявні у них докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання для підтвердження своїх вимог чи заперечень (ч. 2 ст. 27 ЦПК України);

2) повідомити суд про третю особу, до якої у них, за рішенням суду, виникне право заявити вимогу або яка у такому випадку може заявити вимогу до них (ч. 1 ст. 36 ЦПК України);

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч. 1 ст. 77 ЦПК України);

4) повідомляти суд про причини неявки у судове засідання (ч. 2 ст. 77 ЦПК України);

5) у разі присутності в залі судового засідання:

- вставати, коли входить і виходить суд;

- заслуховувати рішення суду, давати пояснення стоячи;

- додержуватися встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого;

- передавати документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника (ст. 162 ЦПК України) тощо.

Процесуальна співучасть

Процесуальна співучасть виникає внаслідок пред'явлення позову спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів (ч. 1 ст. 32 ЦПК України). Отже, процесуальною співучастю є участь кількох позивачів і (або) кількох відповідачів у одній і тій же цивільній справі.

ЦПК України (ч. 2 ст. 32) закріплює умови, за дотримання хоча б однієї з яких допускається процесуальна співучасть, а саме:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів, зокрема співвідповідачами можуть бути солідарні боржники (ст. 543 ЦК України);

492) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави, наприклад, із факту завдання шкоди спільними діями кількох неповнолітніх осіб (ст. 1182 ЦК України);

3) предметом спору є однорідні права та обов'язки. Процесуальна співучасть можлива лише у разі:

- коли спільні вимоги кількох позивачів чи вимоги до кількох відповідачів заявлені для спільного розгляду в одному провадженні при поданні позовної заяви;

- якщо суддя під час провадження у справі до судового розгляду об'єднає для розгляду в одному провадженні кілька однорідних позовних вимог до одного й того ж відповідача чи до різних відповідачів або позовні вимоги одного позивача до кількох відповідачів;

- коли суд (суддя) залучить до участі в справі співучасників у випадках, встановлених законом.

Процесуальна співучасть характеризується тим, що всі співучасники мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Крім того, при такій множинності осіб на стороні позивача і (або) відповідача кожен із співучасників виступає самостійно відносно іншої сторони (наприклад, право вимоги одного позивача існує поряд з правом вимоги іншого). Отже, участь у цивільному процесі кожного із співучасників базується на засадах автономії і диспозитивності. їх дії чи бездіяльність залежать лише від особистого волевиявлення, а не від поведінки інших співучасників. На кожного із співучасників окремо покладається обов'язок доведення обставин для підтвердження своїх вимог чи заперечень, окремо діє законна сила судового рішення тощо. Так, відповідно до ст. 216 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Рівність і незалежність співучасників є наслідком того, що всі вони є самостійними суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин. Однак процесуальна діяльність одних співучасників може викликати певні правові наслідки для інших, затримати розвиток процесу, зокрема при відкладенні розгляду справи або оголошенні перерви в її розгляді (ст. 191 ЦПК України), зупиненні провадження по справі (статті 201-203 ЦПК України), залишенні заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК України).

Співучасники можуть доручити вести справу одному з них, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність (ч. З ст. 32 ЦПК України), а також приєднатися до апеляційної і касаційної скарги особи, на стороні якої вони виступали (статті 299, 329 ЦПК України)¹.

Залежно від того, на чиєму боці виникає співучасть, вона поділяється на активну, пасивну та змішану.

Коли позивачами є дві особи чи більше, а відповідачем - одна, то така співучасть буде активною. В такому разі всі співучасники називаються співпозивачами. У них завжди спільні інтереси відносно відповідача. Така співучасть має місце, наприклад, при пред'явленні кількома спадкоємцями за законом позову до спадкоємця за заповітом про визнання заповіту недійсним. Особливістю активної процесуальної співучасті є те, що вона можлива тільки з ініціативи співпозивачів, оскільки в іншому випадку може бути порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України).

Пасивна співучасть виникає у разі наявності в цивільній справі кількох відповідачів і одного позивача. Особливістю такої співучасті є те, що вона можлива як з ініціативи позивача, так і з ініціативи суду, який може притягнути особу як співвідповідача для участі в справі.

Змішана співучасть має місце у тих випадках, коли в справі бере участь кілька позивачів і кілька відповідачів.

Виникнення співучасті обумовлюється обставинами матеріально-правового та процесуального характеру, в зв'язку з чим вона також поділяється на обоє 'язкову (необхідну) / факультативну (можливу, необовязкову).

Обов'язкова співучасть настає при спільності матеріальних прав і обов'язків кількох осіб, тоді, коли права та обов'язки сторін у цивільній справі не можна визначити без встановлення прав і обов'язків інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Наприклад, співвласники стають співпозивачами, пред'явивши позов про усунення порушень їх права власності; кілька осіб, які спільно завдали шкоди, стають співвідповідачами, якщо потерпілий подасть до суду позовну заяву.

¹ Див.: Штєфан М. Й. Цивільний процес: Підручник,- Вид. друге, псре-роб. та доп.- К.: Ін Юре, 2001.- С. 89-90.

51Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою, а суддя - постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача (ст. 126 ЦПК України). В таких випадках настає факультативна співучасть. Вона виникає з обставин процесуального характеру, в силу доцільності одночасного розгляду кількох цивільних справ, з метою економії коштів і часу на їх провадження. При факультативній співучасті замість кількох процесів провадиться один, у зв'язку з чим витрати по справі скорочуються, зменшується кількість судових засідань, викликів свідків тощо, а також не ухвалюються протилежні за змістом рішення¹.