Завдання медичної психології

У колі наук, від яких залежить зміна вигляду сучасного світу, позиція психології стає усе більш міцною й відповідальною. Сучасний психолог працює в клініці й на виробництві, у школі й на космодромі, у військовій лабораторії й органах керування. Його потребують усюди, де мова йде про наукову організацію праці, людську діяльність, про ефективне використання інтелектуальних й емоційних ресурсів особистості.

Психологія - це наука про внутрішній, щиросердечний світ людини. Предметом вивчення медичної психології є людина. Внутрішньо пов'язана із загальною й соціальною психологією медична психологія вивчає закономірності психологічних процесів людини в нормі й патології.

Медична психологія - порівняно новий предмет. Її розвиток пов'язаний з величезними досягненнями сучасної медицини й новими завданнями, які постають перед нею. У цей час мало вивчати фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі, так само як у свій час недостатньо було вивчати лише будову людського тіла. Психіка людини, її характер, інтелект, емоції, життєвий досвід і життєві відносини багато в чому визначають прояви й розвиток не тільки нервових і психічних, але й соматичних, внутрішніх хвороб.

Тому медична психологія рівною мірою є як областю медицини, так і областю психології. Важливе місце в медичній психології займають різноманітні особливості психіки хворого в їхньому впливі на здоров'я й хворобу, а також забезпечення оптимальної системи психологічних цілющих впливів, у тому числі всіх обставин, що супроводжують обслуговування хворого, які правомірно об'єднати в систему медичний працівник, лікар - пацієнт. Медична психологія спрямована не тільки на поліпшення умов, продуктивних контактів із хворими, найшвидше й найбільш повне одужання, але й на попередження хвороб, охорону здоров'я, виховання гармонії особистості, з якою мають справу, у першу чергу, медичні працівники різних спеціальностей. Людина, будучи біосоціальною істотою, містить у собі біологічні якості, які проявляються у взаємодії організму й навколишнього середовища, психічні властивості, що виявляють себе у особливостях темпераменту, характеру, основних психічних функціях, що становлять особистість, і соціальні якості з індивідуальним світоглядом.

«Психіка кожного хворого, - писав П. Б. Ганнушкін, - чим би він не хворів, ніколи не залишається байдужою, навпроти, завжди втягується у сферу дії». Отже, психіка особистості хворого не безпомічна стосовно своєї хвороби. Особистість, її духовний і психічний світ найчастіше накладають незгладимий відбиток на виникнення, плин і результат захворювань. Більше того, за певних умов особистість хворого може вирішити в ту чи іншу сторону долю хвороби. Звідси є необхідність всебічного вивчення активності особистості стосовно фізіологічних і патологічних процесів організму, її психічної реакції на хворобу.

Медична психологія в соціальному аспекті вивчає вплив особистості на хворобу. Але це лише одна сторона зв'язку особистості й хвороби організму. Іншою, не менш важливою стороною цього зв'язку є зміна особистості під впливом хвороби й лікування. Взаємовплив особистості й хвороби містить зворотний зв'язок і виступає у вигляді відносин особистість - хвороба. Медична психологія знову ж у соціальному плані вивчає цей зворотній зв'язок, досліджує, які риси й особливості здобуває особистість в умовах патологічного, пригніченого хворобою, життя. Її цікавить також, як міняються інтереси, характер, настрій особистості хворої й здорової людини в результаті психологічного впливу колективу й конкретного соціального середовища (родина, лікарня, санаторій і т.д.).

Важливим розділом медичної психології є вивчення психологічних особливостей особистості на ранніх прихованих стадіях захворювання. Психологічний аналіз у цьому випадку є теоретичним обґрунтуванням для психопрофілактики, психогігієни й психотерапії.

Нарешті, властивості особистості хворого виявляють і проявляють себе у взаємодії з медичним працівником у процесі лікування. Роль медичного працівника в цьому випадку велика не тільки в лікувально-клінічному, але й у психосоціальному плані, коли медпрацівникам необхідно враховувати значення різноманітних суспільних факторів (економічних, політичних, культурних, емоційних) у попередженні захворювань та їхньому лікуванні. У психосоціальному впливі медпрацівника на особистість хворого великою є роль морально-етичних факторів.

Таким чином, завдання медичної психології в етіологічному плані полягають у вивченні впливів хвороботворних для психіки особливостей умов життя й діяльності людини, особливостей її організму й мозку, а також у вивченні особливостей особистості, що запобігають захворюванню або привертають до нього.

Усяке захворювання, як психічне, так і соматичне, відбивається на психіці пацієнта. Тому кожен медик повинен бути у відомій мірі психологом. Найгуманніша професія медичного працівника вимагає знання не тільки тіла, але й психіки хворого. Без цього медичний працівник у ряді випадків виявляється безпомічним у правильному і повному діагностуванні хвороби, виявленні її причин і лікування. Гуманне відношення до хворого вимагає знання психіки хворого, вимагає інтерес і співчуття до нього.