В ході історичного розвитку теорії і практики навчання сформувалися різні види, стилі і методи навчання

У кожному виді, не дивлячись на помітні відмінності, можна виявити спільні моменти, характерні для всякого навчання.

По-перше, в основі процесу навчання будь-якого виду лежить система принци­пів, кожен з яких виступає як керівні ідеї, норма або пра­вила діяльності, що визначають як характер взаємозв'язку викладання і учі­ння, так і специфіку діяльності викладача і тих, хто навчається. Саме прин­ципи служать орієнтиром для конструювання певного виду навчання.

Як дидактичні використовують наступні принципи:

• наочності як заповнення простору між конкретним і абстракт­ним, в передаваній інформації;

• системності як цілеспрямованого впорядковування знань і умінь навчаючихся;

• активності і самостійності тих, хто навчається або обмеження їх залежності від педагога;

• взаємозв'язки теорії і практики; ефективності відношення між цілями і результатами навчання;

• доступності як створення умов для подолання труднощів всіма навчаючимися в процесі пізнання і учіння;

• народності як звернення до історії, традиції попередніх поколінь, до­сягненням окремих людей і всього народу, а також національної мовної культури.

Другий спільний момент для будь-якого виду навчання (по-друге) — це циклічність вище­означенного процесу, тобто повторюваність дій педагога і що вчиться від постановки мети до пошуку засобів і оцінки результату. З одного боку, цик­лічність передбачає постановку педагогом завдань і цілей, а також оцінку засвоєних знань. З іншого боку, як усвідомлення і рішення тих, хто навчається постав­лених завдань, так і здібність до самооцінки. Це говорить про двосторонній ха­рактер процесу навчання.

Третій спільний момент всіх видів навчання — це структура процесу навчання, що втілює міру відповідності цілей і методів результатам. Вибір ме­тодів навчання і логіка їх вживання характеризують стиль поведінки і діяльності суб'єктів процесу навчання (педагога і того, хто навчається).

Методи навчання —це методи викладання-учіння. У педагогіці не раз робилися спроби створити класифікатор методів навчання. Існують різні типології вищезазначеного процесу, в основі яких лежать різні підходи. Наприклад, перша група включає методи пе­редачі і засвоєння знань (їх інколи називають словесними). До них відносять бесі­ду, розповідь, дискусію, лекцію, роботу з текстом. Друга група — це практи­чні методи навчання (вправи, практичні заняття, лабораторні експерименти). До третьої групи методів відносять контроль і оцінку результатів навчання (самостійні і контрольні роботи, тестові завдання, заліки і іспити, захист проектів).

Виділяють наступні практичні методики, що полегшують процес навчання:

1. Надання студентові вибору учбової діяльності.

2. Спільне прийняття педагогом і студентом рішень, пов'язаних з визначенням об'єму і змісту учбової роботи.

3. Як альтернатива механічному заучуванню учбового матеріалу пропонується проблемний метод навчання. Він здійснюється за допомогою включення в дослідження, орієнтуюче на відкриття.

4. Особистостістісна значущість роботи студена досягається шляхом імітації реальних життєвих ситуацій на занятті.

5. Широке вживання різних форм групового тренінгу.

6. Оптимальні групи складаються з 7-10 чоловік.

7. Диференціація програмованого навчання для тих студентів, в яких недостатньо знань або не вистачає засобів для вирішення конкретних завдань.

Форма навчання — це спеціальна конструкція самого процесу. Форма навчання означає колективну, групову і індивідуальну роботу студентів під керівництвом педагога. Форма організації навчання передбачає який-небудь вид учбового заняття — заняття, лекцію, факультатив, гурток, екскурсію, майстерню.

У школі і вузі впродовж століть функціонують класно-урочна і лекційно-практична системи навчання.

Особливості і ознаки класно-урочної системи навчання:

· основною одиницею дидактичного циклу і формою організації навчання є заняття (що займає 45 хвилин);

· заняття, як правило, присвячене одному учбовому предмету, і все студенти працюють під керівництвом педагога;

· провідна роль педагога полягає в тому, що він не лише організовує процес передачі і засвоєння учбового матеріалу, але і оцінює результати навчання тих, хто навчається і рівень виученості кожного учня, а також в кінці року приймає рішення про переведення студентів в наступний клас по своїй дисципліні;

· клас — це основна організаційна форма об'єднання ти навчається приблизно одного віку і рівня підготовки (як правило, склад класу майже не змінюється);

· клас працює по єдиному учбовому плану і програмам згідно шкільному розкладу учбових занять;

· для всіх студентів заняття починаються строго за розкладом в заздалегідь визначені години дня;

· навчальний рік визначається учбовими чвертями і канікулами; щодня визначається кількістю занять за розкладом і часом на перерви між заняттями;

- навчальний рік закінчується підсумковою звітною роботою (іспитом або конт­рольною) по кожній учбовій дисципліні;

· навчання в школі закінчується складанням випускних іспитів.

Особливості і ознаки лекційно-практичній системи навчання:

• лекція — це основна форма передачі великого об'єму систематизирован­ої інформації як орієнтовної основи для самостійної роботи студентів (займає 90 хвилин);

• практичне заняття — це форма організації деталізації, аналізу, розширення, поглиблення, закріплення, вживання і контролю за засвоєнням отриманої учбової інформації (на лекції і в ході самостійної роботи) під керівництвом викладача вузу;

• як основа навчання у вузі виступає самостійна діяльність студента;

• учбова група — це центральна форма організації студентів (постійний склад якої, як правило, зберігається на весь період навчання);

• сукупність учбових груп представляє певний курс навчання у вузі;

• курс працює по єдиному учбовому плану і програмам згідно розкладу учбових занять;

• навчальний рік ділиться на два семестри, заліково-екзаменаційний період і ка­нікули;

• кожен семестр завершується здачею заліків і екзаменів зі всіх учбових дисциплін;

• навчання у вузі завершується складанням випускних іспитів по провідним дис­циплінам і спеціальності (можливий захист диплома).

 

Види і стилі навчання.

У історичній спадщині першим видом системного навчання вважають ме­тод постановки навідних питань в процесі пошуку істини. Він пов'язаний з іме­нем давньогрецького філософа Сократа. Тому такий метод навчання називають сократовським.