Основні функції сім'ї та тенденції її розвитку

Функції сім'ї відбивають систему взаємодії сім'ї і суспільства, з одного боку, і сім’ї й особи — з другого. Залежно від еволюції суспільства і зміни вимог, які ставляться до сім'ї як соціального інституту, змінювалися як зміст, так і її соціальні функції.

 

Особливе значення сім’ї випливає з двох її основних функцій, які вона виконує в рамках суспільства: перша полягає в тому, що сім’я – це єдина соціальна група, яка збільшується не завдяки прийому нових членів іззовні, а завдяки народженню дітей, тобто це група, яка підтримує біологічну безперервність суспільства. Інша її основна полягає в передачі культурної спадщини суспільства. Щепанський

 

Увага! Під функціями сім'ї розуміється спосіб прояву активності життєдіяльності всієї сім'ї та її окремих членів.

 

Функції сім’ї тісно пов'язані з потребами суспільства в інституті сім'ї і з потребами особистості в належності до сімейної групи.

Функції сім'ї глибоко історичні, тісно пов'язані із соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства, тому з часом змінюються як характер, так і їх ієрархія.

 

Репродуктивну функцію називають ще функцією дітонародження або відтворення населення.

Прийнято виділяти три типи репродуктивності сім’ї: багатодітну, середньодітну, малодітну.

Зараз намітилась тенденція до малодітного типу відтворення населення.

З метою регулювання дітонародження різні держави виробляють і проводять у життя демографічну політику.

 

Демографічна політика —це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної поведінки населення. Основне питання демографічної політики полягає в тому, як держава може впливати на рішення про народжуваність, які приймаються на рівні сім'ї, з тим щоб їх кінцевий результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства.

 

Демографічні процеси відбуваються в сучасному світі бурхливо і досить неоднозначно. У зв'язку з тим, що існують два типи демографічної поведінки

населення, і сама демографічна політика стосовно народжуваності може діяти у двох протилежних напрямах. Вона може бути націлена або на зростання народжуваності (там, де спостерігається її низький рівень) або, навпаки, на її зниження (там, де рівень народжуваності досить високий).

 

Нині очевидною є необхідність наукової розробки нової стосовно нових умов демографічної політики в Україні. Вона, мабуть, повинна стати передусім диференційованою для різних регіонів республіки, завчасно прогнозувати як сприятливі, так і несприятливі тенденції в розвитку демографічної ситуації.

Відомо, що з початку 90-х років у нас намітилась тенденція до зменшення населення (чисельність вмираючих перевищила кількість народжуваних). Отже, постає необхідність державного стимулювання народжуваності. В січні 2002 р. Президент Л. Кучма підписав указ "Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні". Розробити та затвердити ці "плідні заходи повинен уряд." Це можуть бути, з одного боку, заходи безпосереднього стимулювання народжуваності, зокрема, надання жінкам більш тривалих післяродових відпусток з оплатою та виплата допомоги на дітей і деякі інші, а з другого — заходи опосередкованого стимулювання народжуваності (розвиток соціальної сфери, вдосконалення охорони здоров'я, продаж помешкання в кредит тощо).

 

Виховна функція сім'ї— це здійснення соціалізації дитини і виховання дітей аж до досягнення ними соціальної зрілості.

Під вихованням розуміється система цілеспрямованого впливу на особистість з метою прищеплення їй певних моральних норм і зразків поведінки, а також певних морально-психологічних і фізичних якостей.

Соціалізація — явище більш широке, яке включає також всю сукупність обставин і факторів, що стихійно складаються і впливають на стан та розвиток особистості. Внаслідок соціалізації особа засвоює певний рівень соціальних норм і цінностей, включається в суспільне життя.

 

В сучасних умовах відбувається поступовий перехід до такої форми сім'ї, яка інтегрує інтереси її членів.

Важливого значення набувають функції, пов'язані із спілкуванням, взаємодопомогою, емоційними відносинами подружжя, батьків і дітей.

Створення умов для розвитку особистостей і щастя кожного із подружжя, емоційна підтримка старих батьків і у випадку необхідності догляд за ними, виховання дітей і підлітків — ці функції є однаково важливими як для суспільства, так і для членів сім'ї.

 

Слід підкреслити, що значення функцій, які задовольняють емоційні і соціально-психологічні потреби в сучасній сім'ї зростає.

Навіть функції переважно матеріального характеру мають нині помітний емоціональний відтінок.

Чим більше розвиваються великі міста з їх напруженим, стрімким ритмом життя, тим важливішу роль відіграє сім'я як свого роду психологічне "сховище" зі своєю особливою, інтимною атмосферою, яка забезпечує людині і кардинальну зміну психологічної обстановки і, відповідно, зняття нервової напруги, що нагромадилась за час виробничої діяльності.

 

Сімейні об'єднання протягом багатьох століть були також центрами дозвілля. Правда, ця функція сім'ї із розвитком міської "індустрії дозвілля" (кіно, клуби, кафе тощо) все більше переходила безпосередньо до суспільства. Однак успіхи телебачення, відеотехніки і поліпшення житлових умов населення знову висунули "домашнє вогнище" на одне з перших місць у розподілі вільного часу людей.

 

Отже, сучасна сім'я в основному зберегла всі функції попередніх форм сім'ї, але при цьому змінились місце, значення і вага кожної з функцій, їх субординація, ієрархія.

 

Успішне виконання сім'єю своїх функцій визначається не тільки її внутрішнім станом, але й соціальним здоров'ям суспільства.

Кризові процеси в розвитку нашої країни не могли не відбитися на функціонуванні сім'ї, особливо на її фінансово-матеріальному забезпеченні.

 

Зауважимо, що всі функції реалізуються сім'єю комплексно. При цьому зміна активності в якомусь одному функціональному напрямку заходить віддзеркалення у відповідній зміні активності сім'ї в інших функціональних напрямках.

 

На кожному історичному етапі сім'ї притаманна певна ієрархія функцій, тобто певний рівень активності сім"їв кожному із функціональних напрямків. Розвиток сім'ї є процес ціленаправлених зрушень в ієрархії функцій, процес зміни активності сім'ї в найважливіших функціональних напрямів.

 

Сім'я, виступаючи первинним вічком суспільства, впливає на соціальні процеси. Цей вплив зумовлений історично і виявляється через ті функції, що складають її сутність. Насамперед сім'я виконує репродуктивну функ­цію, тобто здійснює біологічне відтворення населення і задовольняє по­требу індивіду у продовженні себе як виду.

Однією з найважливіших функцій сім'ї є соціальне відтворення, тобто сім'я - це головний осередок соціалізації індивіду, підтримки спадкоємно­сті поколінь (соціалізуюча).

Наступною функцією є господарчо-побутова (економічна). Саме вона сприяла в свій час формуванню сучасного типу сім'ї і була головною.

Але сьогодні вона передбачає лише створення фізичних умов існування, своє­рідної матеріальної бази цієї спільності.

Регламентація і контроль поведінки членів родини, засновані насампе­ред на нормах права і моралі, і є виявом регулятивної функції сім'ї.

Ця функція передбачає регуляцію стосунків між індивідами на міжстатевому та міжпоколінному рівнях.

Сім'я є відбитком соціально-стратифікованого суспільства, що дозволяє їй виконувати соціально-статусну функцію, яка полягає у підготовці ін­дивіду до соціального просування.

Деякі дослідники вирізняють також сексуальну функцію, але вона має до сім'ї лише опосередковане відношення, бо є функцією шлюбу.

Сфери життєдіяльності: репродуктивно-виховна діяльність, ведення домашнього господарства, трудова діяльність, спілкування.

1. репродуктивна, виховна, статусна, контроль

2. господарсько-побутова, трудова діяльність

3. спілкування, дозвілля, емоційна

Сучасна українська сім'я переживає дуже важкі часи.

Найбільш болючі її проблеми:

зниження народжуваності за рівень, необхідний для про­стого відтворення населення;

зменшення середнього обсягу сім'ї (нині - це 3,2 особи: кожна третя сім'я (35,1 %) складається з двох осіб; кожна чет­верта (27,1 %) - із трьох;

кожна четверта (27,1 %) - з чотирьох, кожна сьома (14,1 %) - з п'яти та більшої кількості членів);

збільшення кількості розлучень;

послаблення сімейних зв'язків;

зростання безробіття та погіршення економічного становища сімей;

зростання кількості неповних сімей і поширення в небаче­них раніше масштабах позашлюбної народжуваності (кожна шоста сім'я в Україні (16,4 %) належить до неповної, котра складається з одного з батьків та дітей);

зростання кількості безпритульних дітей і дітей, позбавлених батьківської опіки.

 

У сучасній україн­ській сім'ї поглиблюються такі тенденції:

— формування егалітарних, демократичних відно­син між подружжям.

Ознаками егалітарності сім'ї є від­сутність вираженого верховенства, спільне прийняття рішень, симетрія чоловічих і жіночих ролей,

визнання рівнозначності кар'єри чоловіка і жінки, висока соці­альна активність усіх членів сім'ї, автономія подружжя;

— зміна відносин між дітьми і батьками (емансипа­ція дітей). У патріархальних сім'ях існувала не тільки залежність жінки від чоловіка, але й залежність

дітей від батьківської влади, переважала авторитарна систе­ма виховання. У сучасних сім'ях неухильне підкорення батькам замінює принцип

рівноправного спілкування;

— зниження рівня народжуваності,

— посилення нестабільності шлюбу;

Зі зниженням рівня офіційних шлюбів підвищується позашлюбна народжуваність;

— укладання шлюбів у дуже молодому віці.

 

У сучасній соціології домінує точка зору, за якою XX ст. завершилося кризою інституту сім'ї.

Вона озна­чає, що сім'я втрачає традиційні функції (наприклад, репродуктивну, виховну тощо).

Ще одним показником кризи є виникнення нетрадиційних (альтернативних) форм і стилів сімейного життя.

Однак криза сім'ї не супроводжується запереченням її цінності, а також цін­ності шлюбу.