Молодь як соціально-демографічна група

Пшеничнюк

Соціологія молоді

Соціологія молоді як одна із галузей соціологічного знання набула актуальності в середині 60-х рр. XX ст. Із цього часу починається вивчення молоді як особливої соціально-демографічної групи з погляду її життєвих планів, мотивації до діяльності, ціннісних орієнтацій.

Ґрунтовний внесок у дослідження проблем молоді зробили західні вчені - А. Розенмайєр, І. Велєв, В. Крістофер, Е. Гіденс, Н. Смел-зер, К. Маннгейм, а також українські вчені - О. Яременко, М. Головатий, О. Балакірєва, Н. Черниш, Ю. Привалов, Н. Туленков та ін.

 

Соціологія молоді — це галузь соціологічної науки, що вивчає молодь як специфічну соціально-демографічну спільність, яка перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослості, адаптації та соціалізації, засвоєння норм і цінностей, панівних у суспільстві.

 

У соціології молоді як науці можна виділити такі взаємо­пов'язані рівні:

• загально-методологічний, у межах якого молодь ви­вчається як суспільне явище;

• спеціально-теоретичний, у межах якого молодь роз­глядається як специфічна соціально-демографічна група, що має свою структуру, особливості психічної діяльності, свідомості й поведінки;

• емпіричний, який дає фактологічний матеріал для аналізу молоді та її проблем.

 

Соціологія молоді досліджує такі проблеми:

- загальні характеристики молоді як соціально-демографіч­ної групи;

- особливості різних вікових груп молоді;

- соціальна специфіка молоді;

- особливості різних етапів соціалізації та виховання;

- специфіка первинних і вторинних агентів соціалізації на різних вікових етапах;

- формування й динаміка ціннісних орієнтацій;

- особливості адаптації молоді в різних сферах життє­діяльності;

- проблеми взаємодії різних поколінь;

- соціальна мобільність молодіжної когорти;

- девіантна поведінка молоді та її різновиди;

- молодіжний екстремізм;

- молодіжна субкультура.

 

Вивчення цих проблем набуває особливого значення в наш час, коли відбуваються структурні зміни в українському суспільстві, котрі вимагають формування якісно нових рис у молодого покоління. Молодь є досить значною соціальною групою, кількість якої становить майже 10 млн. чоловік. Вона посідає важливе місце в суспільному виробництві - це єдине джерело поновлення трудових ресурсів.

Молодь є основним носієм інтелектуального, творчого потенціалу суспільства, вона здатна швидко та ґрунтовно опановувати нові знання, професії, спеціальності.

 

На думку вчених, проблеми молоді в суспільстві повинні розглядатися в трьох аспектах:

1) що суспільство може дати молоді для її формування та становлення;

2) що молодь може і здатна дати суспільству;

3) яким чином найефективніше використати потенціал молоді як у її власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

 

Завданням соціології молоді є не лише визначення її першо­чергових проблем, а й розробка конкретних рекомендацій стосовно їх вирішення, надання пропозицій для визначення основних напрямків державної молодіжної політики. Від того, яким чином будуть вирішуватися проблеми та реалізовуватися потенційні можливості молоді, залежить добробут і прогрес майбутнього суспільства.

Від якісних характеристик молоді залежить доля суспільства. Молодь - це вікова група, котра з часом посяде керівні позиції в економіці, політиці та культурі.

Молодь як соціально-демографічна група

У сучасній літературі існує багато визначень молоді. Найбільш поширеним є визначення молоді як соціально-диференційованої соціально-демографічної групи, котрій при­таманні специфічні психологічні, фізіологічні та культурні властивості. Ці властивості визначаються не лише віковими особливостями, але й тим, що соціально-економічне, соціально-політичне становище молоді, її духовний світ, система ціннісних орієнтацій перебувають на стадії становлення.

Визначити сутнісні риси молоді можна як через ви­окремлення основних етапів соціалізації особистості, так і через виявлення характеристик, притаманних різним групам молоді. У першому випадку може йтися про час повноліття, настання правової відповідальності, початок трудової діяль­ності, створення сім'ї, досягнення соціально-економічної неза­лежності від батьків та ін. У другому - передбачається роз­поділ молоді на внутрішньовидові групи, кожна з яких має власні специфічні характеристики.

Суттєвою рисою молоді є те, що значна її частина не має власного соціального статусу, перебуває на стадії "статусного мораторію", характеризується або попереднім соціальним статусом, тобто соціальним положенням батьків, або своїм майбутнім статусом, пов'язаним із професійною підготовкою.

Молодь входить у життя в умовах уже чинних соціальних інститутів, які не завжди відповідають її потребам, що при­зводить до виникнення криз і конфліктів.

 

Важливим питанням є визначення вікових параметрів молоді. Вони залежать як від історичних особливостей, тра­дицій, так і від рівня соціально-економічного розвитку країни:

• нижня межа визначається біологічною, статевою зрілістю;

• верхня - визначається з огляду на юридичне повноліття, зіакінчення навчання, здобуття професії, одруження та набуття економічної незалежності. За законами України цей вік означується від 14 до 35 років.

 

Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише віковими межами, а й тим, яке місце вона посідає в соціальній структурі суспільства, а також особливостями соціального розвитку. Молоді при­таманні основні та другорядні особливості. До основних на­лежать: фізіологічні, психологічні, вікові й соціальні харак­теристики. Другорядні пов'язані з основними і виявляються залежно від суспільно-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини тощо.

 

У житті молодої людини умовно можна виділити три основних періоди:

• період пошуку - коли молода людина сама для себе ви­значає та приймає рішення стосовно навчання і сфери про­фесійної діяльності;

• період інтеграції в суспільство - пов'язаний із першими роками професійної діяльності;

• період інтенсивної творчості та продуктивної діяльності.

 

Незважаючи на те, що в сучасному суспільстві значно роз­ширилися можливості для власного самовизначення й інди­відуального розвитку, молодь як була, так і залишається найбільш вразливою, незахищеною частиною суспільства.

Сучасна молодь, з одного боку, відчуває себе особливою групою суспільства, з другого - усе більше страждає від невирішеності своїх специфічних проблем. Досить важливим фактором, який деформує свідомість молоді, є відсутність до­віри до неї з боку суспільства. Молодь є частиною суспільства, вона входить у розмаїття його зв'язків і відносин, однак дуже рідко залучається до вирішення та реалізації програм розвитку

суспільства. Це визначає суперечності, котрі існують на рівні молодь-суспільство. Найбільш суттєві з них такі:

- рівень освіти та матеріальний стан молоді;

- потяг до знань і необхідність працювати;

- прагнення до самостійності й економічна залежність від батьків;

- професійний статус і потреби сучасного ринку праці;

- бажання вирішувати власні проблеми самостійно та реальна участь у прийнятті управлінських рішень.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

• функція відтворення — полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

• трансляційна - це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

• інноваційна - полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями.

 

Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, у наш час значно розширилися можливості для влас­ного вибору життєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Одночасно зростає індивідуальна відповідаль­ність за власний вибір, потреба в самопізнанні та само­утвердженні.

Варто зазначити, що згідно із Законом України "Про сприян­ня соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" створено мережу соціальних служб для молоді, головним завданням яких є допомога молоді у вирішенні її проблем. Соціальні служби для молоді, де б вони не функціонували, мають на меті:

• надавати молоді інформаційну, правову, психологічну, медичну й інші форми соціальної допомоги;

• проводити роботу із запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, злочинності тощо) та їх подолання;

• здійснювати соціальну опіку певних категорій молоді (інвалідів, сиріт).

Городяненко

Соціологія молоді

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становища, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги багатьох наук.

Соціальне самопочуття молоді є одним із важливих показників розвитку суспільства, а проблема формуван­ня її свідомості — однією з провідних у соціології.