Виховання культурою і культура виховання

Саме поняття виховання культурою говорить про те, що дві суспільні системи виховання і культура - зв'язані воєдино. Культура не є особливою сферою суспільства, як економічна, соці­ально-політична або духовна сфера. Культура — сукупність матері­альних і духовних цінностей, створених людством в процесі суспіль­но-історичної практики, включаючи творчу діяльність по їх виробництву, а також способи їх застосування і переваги. Культура це не взагалі свідомість, не просто ряд духовних елементів (уявлен­ня, знання, переконання, ціннісні норми та ін.), а й спосіб, метод ціннісного освоєння дійсності. Це уміння і навики застосування знань, норм та ін. Це те, що стає практичною діяльністю. В суспільстві куль­тура є своєрідним «зрізом», показує, наскільки соціальна система сприяє або не сприяє розвитку особи. Людина — водночас основний суб'єкт і об'єкт культури. Поза людиною, поза її суспільними відно­синами культура не існує. Культура — це виробництво самої людини в усьому багатстві її суспільних зв'язків і стосунків, в усій цілісності її суспільного буття. Культура характеризує соціальну діяльність лю­дини з позиції тих можливостей, що дає для розвитку особистісних якостей людини. Навіть звичайні потреби індивіда залежать від рів­ня культури суспільства. Отже, культура формує потреби та інтере­си особи, а в остаточному підсумку — певний тип особистості. Саме в культурі реалізуються суттєві сили людини.

Процес оволодіння культурою опосередковує глибинний процес — привласнення суспільних відносин. Проблема культури — завжди проблема взаємодії людей, і саме такої взаємодії, при якій люди тво­рять, «формують» одне одного. Поза соціальною взаємодією людей

цінності культури — лише потенційна можливість культурної діяль­ності, в процесі якої йде перетворення учасників діяльності. Культу­ру міжособистих стосунків людей можна розглядати як процес фор­мування і розвитку особи в спілкуванні з іншими людьми. Такий процес може мати різну спрямованість: може сприяти розвитку осо­би, примноженню її духовного багатства; може сприяти нейтраль­ним, байдужим для розвитку; може виявитись негативним і привес­ти до деградації особи в тому випадку, якщо індивід «усмоктує» уяви і норми, що суперечать способу життя. Культура спілкування харак­теризує, наскільки реальна практика тих або інших процесів спілку­вання відповідає нормам і вимогам, що пред'являє суспільство розвитку особи. Діяльність індивіду, з одного боку, обумовлює специфіку наявної культури, а з іншого — набуває форм вже усталеної культу­ри. Специфічна взаємодія сторін зумовлюється тим, що між пред­метом культури і людською суб'єктивністю опосередковане «поле» суспільних зв'язків і відносин. Культура виступає як характеристика особи, як узагальнююча характеристика її духовного, морального і професійного розвитку.

Справді, народжуючись, людина потрапляє в певні умови, якими має оволодіти. Міра оволодіння і визначає культуру окремої особи, рівень її вихованості і соціальної зрілості. Таке пояснення культури особи, кінцевий зміст виховної діяльності полягає в її культуризації. Культура особи — категорія, що відображає одну із сторін соціальної зрілості, вихованості індивіда; виявляється у взаємовідносинах лю­дей. Адже взаємодії людей в процесі суспільного життя є основним виявом суспільних зв'язків. Характер зв'язків або сприяє розвитку суспільних відносин, або гальмує їх. Ось чому однією з основних характеристик зрілості суспільства є культура міжособистих стосун­ків, що виявляється в діяльності, вчинках і поведінці окремих людей.

Аналіз культури міжособистих стосунків на рівні окремих індиві­дів приводить до поняття «культура поведінки», що є однією з кате­горій теорії виховання. У поведінці людини виявляються особливості її характеру, потреби, смаки. Культура пронизує усі сфери суспіль­ного життя. Ось чому, якщо виходити з положення, що культура є ступінь реалізації суттєвих сил людини, то під культурою поведінки особи слід розуміти рівень виявлення суттєвих сил людини у сприй­нятті і розумінні людьми одна одну. Культура міжособистого спілку­вання забезпечує засвоєння культурних цінностей, і постійну їх ак­туалізацію. Завдяки тому культура «спускається» до кожної особи, піднімаючи її на височінь свого соціального буття.